Постанова

від 04.12.2024 по справі 420/21964/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 420/21964/23

адміністративне провадження № К/990/25568/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М. та судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»

до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерства освіти і науки України,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Державна реєстраторка речових прав відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради Антоненко Інна Олександрівна ,

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Димерлія О.О., Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В. від 30 травня 2024 року

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2023 року Державний навчальний заклад «Одеський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти»; позивач) звернувся до суду з позовом до Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Красносільська сільська рада; відповідач), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача, викладені у листі від 31 липня 2023 року № 1635/05-10/1785, щодо відмови у виправленні технічної помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) стосовно об`єкта, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А;

- зобов`язати Красносільську сільську раду виправити технічну помилку в Державному реєстрі прав щодо права оперативного управління ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» гуртожитком літ. Г, розташованим за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, а саме, визначити (вказати) в Реєстрі, що зазначений гуртожиток є житловою будівлею.

2. На обґрунтування позовних вимог ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» вказував, що державний реєстратор Красносільської сільської ради помилково зареєстрував об`єкт нерухомості, до складу якого входить гуртожиток, як нежитлову будівлю. Документи, що надавалися державному реєстратору, не містять інформацію про нежитлову характеристику будівлі, тоді як Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 (далі - ДК 018-2000), передбачав одиницю класифікації - комплексна будівля. У технічному паспорті у розділі «експлікація» гуртожиток зазначено як окрема споруда, а в експлікації приміщень до плану поверхів вказані виокремлені кімнати, тобто житлова площа. Наявність технічної помилки у визначенні функціонального призначення гуртожитку як нежитлової будівлі унеможливлює використання приміщення для забезпечення проживання працівників закладу, здобувачів освіти та інших осіб і реєстрацію у гуртожитку місця проживання (перебування) таких осіб, що може бути виправлено на підставі судового рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13 листопада 2023 року задовольнив позов.

4. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за правовстановлюючими документами спірна будівля є гуртожитком і відноситься до житлової нерухомості відповідно до статей 4, 6, 127 Житлового кодексу Української РСР, ДК 018-2000 та Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84.

Відповідач мав можливість за кодом 1130.3 «Гуртожитки для учнів навчальних закладів» Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15 березня 2006 року № 461, встановити таке функціональне призначення об`єкта нерухомості як житлова будівля.

Правовідносини виникли внаслідок допущення відповідачем технічної помилки, спір про право власності відсутній.

5. Державна реєстраторка речових прав відділу «Центр адміністративних послуг» Красносільської сільської ради Антоненко Інна Олександрівна (далі - Державна реєстраторка) оскаржила це судове рішення в апеляційному порядку.

6. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 травня 2024 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що у цій справі належним відповідачем має бути державний реєстратор, який уповноважений вносити відомості до Державного реєстру прав виключно на підставах та у порядку, передбачених законом, проте суд першої інстанції не вирішив питання щодо залучення до участі у справі належного відповідача або співвідповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року.

9. Красносільська сільська рада та Державна реєстраторка подали відзиви, у яких просять залишити касаційну скаргу ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» без задоволення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. Позивач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 6, пункт 3 частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) та не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, щодо суб`єкта матеріального правовідношення та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 295/6062/22, щодо філій, представництв та відокремлених підрозділів у судовому процесі.

Відділ «Центр надання адміністративних послуг виконавчого органу» Красносільської сільської ради є структурним підрозділом ради, не має статусу юридичної особи та не може виступати стороною у судовому процесі. Суд апеляційної інстанції формально відмовив у задоволенні позовних вимог.

11. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує, що на території Красносільської територіальної громади державна реєстрація прав здійснюється державними реєстраторами сільської ради. Неправильне визначення відповідача в цій справі пов`язане з тим, що відділ «Центр надання адміністративних послуг» Красносільської сільської ради не має повноважень суб`єкта державної реєстрації прав згідно зі статтею 6 Закону № 1952-IV, а не через те, що виконавчий орган сільської ради не може бути відповідачем в адміністративному процесі.

Повідомлення (лист) Красносільської сільської ради від 31 липня 2023 року № 1635/05-10/1785 не є актом індивідуальної дії, тому позивач обрав неналежний спосіб захисту права.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20.

12. Державна реєстраторка у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що позивач не направляв документи до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Красносільської сільської ради відповідно до вимог чинного законодавства, а лист Красносільської сільської ради від 31 липня 2023 року № 1635/05-10/1785, виданий за результатами розгляду заяви позивача від 04 липня 2023 року, за своїм змістом і характером не є рішенням про відмову у внесенні змін до відомостей Державного реєстру прав у розумінні Закону України № 1952-IV.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. 28 червня 2024 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав касаційну скаргу.

14. Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2024 року відкрив касаційне провадження.

15. 26 липня 2024 року Красносільська сільська рада та Державна реєстраторка подали відзиви на касаційну скаргу.

16. Верховний Суд ухвалою 03 грудня 2024 року призначив розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 04 грудня 2024 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 03 липня 2019 року Міністерство освіти і науки України (далі - МОН) видало наказ № 929 «Про закріплення державного майна за Державним навчальним закладом «Одеський центр професійно-технічної освіти», згідно з яким за ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» на праві оперативного управління закріплено, зокрема гуртожиток, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський (Одеський) район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А.

18. 16 вересня 2019 року державна реєстраторка Красносільської сільської ради здійснила державну реєстрацію права оперативного управління ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» нерухомим майном, розташованим за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, яке включає: учбовий корпус літ. А; суспільно-побутовий комплекс літ. Б; майстерню літ. В; гуртожиток літ. Г; склад літ. Е; огорожа 1-5; вимощення літ. І, про що зазначено у витягу з Державного реєстру прав від 24 вересня 2019 року № 182223179.

19. 06 квітня 2023 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» звернувся до державного реєстратора Красносільської сільської ради із заявою про виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав про функціональне призначення гуртожитку, розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, село Іллічанка, вулиця Паустовського, 12-А, як нежитлової будівлі, та зазначення правильно - житлова будівля.

20. 04 травня 2023 року Красносільська сільська рада листом № 811/05-10/970 повідомила позивача про неподання документа на підтвердження повноваження представляти інтереси МОН.

21. 04 липня 2023 року ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» подав до Красносільської сільської ради аналогічну заяву про виправлення технічної помилки у Державному реєстрі прав, до якої долучив довіреність МОН від 30 червня 2023 року.

22. 31 липня 2023 року Красносільська сільська рада листом № 1635/05-10/1785 повідомила заявника про те, що гуртожиток є частиною нежитлових будівель і не може класифікуватися окремо як житлова чи нежитлова нерухомість; у технічному паспорті, складеному 22 липня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОР БТІ», житлова площа не зазначена, тому зміни в описі об`єкта нерухомості не підтверджені документально та технічно неможливі; реконструкція та переведення об`єкта з нежитлового функціонального призначення на житлове можливі лише за наявності дозвільних документів від Державної інспекції архітектури та містобудування України.

23. ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти», вважаючи таку відповідь Красносільської сільської ради протиправною, оскаржив її до суду у цій справі як відмову у вчиненні реєстраційної дії.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд зазначає таке.

25. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до частини другої статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

31. Верховний Суд перевіряє правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо неналежності відповідача у спорі щодо оскарження відмови у виправленні технічної помилки в Державному реєстрі прав.

32. Державна реєстрація речових прав як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац 2 частини першої статті 1 Закону № 1952-IV).

33. Державний реєстр прав відповідно до абзацу 2 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

34. Статтею 6 Закону № 1952-IV визначено, що систему органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

35. Згідно з частиною першою статті 10 цього ж Закону державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

36. Тобто державний реєстратор може перебувати у трудових відносинах з Київською, Севастопольською міською, районною, районною у містах Києві та Севастополі державною адміністрацією, із виконавчим органом сільських, селищних та міських рад у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав або діяти як окрема уповноважена особа (нотаріуси чи виконавці), а суб`єкти державної реєстрації прав відповідно до статті 9 Закону № 1952-IV забезпечують проведення державної реєстрації прав та ведення Державного реєстру прав, тобто організовують та забезпечують процедуру цього процесу.

37. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав

38. Стаття 26 Закону № 1952-IV, яка регулює порядок внесення відомостей до Державного реєстру прав, у частині першій передбачає, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

39. Отже, державний реєстратор - це посадова особа, відповідальна за офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яка приймає рішення про державну реєстрацію прав та вносить відповідні відомості до Державного реєстру прав.

40. Така особа безпосередньо виконує реєстраційні дії, реалізуючи функції суб`єкта державної реєстрації прав виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, відповідної державної адміністрації, або власні функції.

41. З огляду на зазначене, Суд доходить висновку, що вчинення чи відмови у вчиненні реєстраційної дії має оцінюватися судами в розрізі правомірності прийняття державним реєстратором управлінського рішення, оскільки у межах таких відносин він діє як суб`єкт владних повноважень. Відповідно, належним відповідачем у цій категорії спорів є державний реєстратор, а не виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради як суб`єкт державної реєстрації прав.

42. Суд також звертає увагу, що 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів.

43. Цим Законом у частині першій статті 2 визначаються, зокрема терміни: адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;

процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті;

процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті;

функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

44. З огляду на такі положення Закону № 2073-IX, виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації у сфері державної реєстрації речових прав здійснюють функції публічної адміністрації, вчиняють процедурні дії та можуть приймати процедурні рішення, а державний реєстратор в межах адміністративного провадження з дотриманням адміністративної процедури приймає рішення про державну реєстрацію прав та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав або рішення про відмову у здійсненні таких дій.

45. У пункті 8.10. постанови від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

46. Відповідно до частин другої та п`ятої статті 26 Закону № 1952-IV у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб`єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об`єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.

Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.

Виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

47. Отже, внесення виправлень до відомостей Державного реєстру прав, зокрема виправлення технічних помилок, виявлених після отримання заявником документів, є реєстраційною дією. Таке виправлення повинен здійснювати державний реєстратор в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав, з урахуванням вимог щодо подання заяви, участі посадових осіб Міністерства юстиції або на підставі судового рішення у випадках, якщо виправлення впливає на права третіх осіб.

48. Зважаючи на це, висновок суду апеляційної інстанції, що Красносільська сільська рада не є суб`єктом владних повноважень, який вносить виправлення або відмовляє у внесенні виправлень до відомостей Державного реєстру прав, по суті є правильним, оскільки такі дії здійснює державний реєстратор, а не виконавчий орган сільської ради.

49. Проте в абзаці 11 частини першої статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

50. Пунктами 6 та 8 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови відсутності підстав для її неприйняття, передбачених законом.

51. Як наголошувалося вище, рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1952-IV самостійно приймає державний реєстратор.

52. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

53. Тобто суд з`ясовує, чи були рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень прийняті згідно із законом.

54. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі не з`ясували дотримання позивачем як заявником реєстраційної дії порядку звернення до суб`єкта державної реєстрації прав щодо вчинення реєстраційної дії; чи можуть заявлені ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» позовні вимоги бути заявлені до будь-якого державного реєстратора як відповідача в іншому судовому процесі, та чи є обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправним та скасування дій Красносільської сільської ради належним способом захисту прав позивача; не оцінили правомірність підстав, з яких Красносільська сільська рада відмовила позивачу у виправленні технічної помилки

55. Позивач, ініціювавши цей судовий процес, фактично прагне забезпечити використання приміщення для проживання працівників установи, здобувачів освіти та інших осіб, а також реєстрацію їхнього місця проживання (перебування) у гуртожитку, що може бути врегульовано через судове рішення.

56. Тобто, спір у цій справі стосується суспільного інтересу та його вирішення може мати важливе значення для забезпечення прав і законних інтересів невизначеної кількості осіб, забезпечення їхніх прав на житло та дотримання встановлених законодавством норм щодо реєстрації місця проживання (перебування).

57. Висновок апеляційного суду стосовно того, хто може бути належним відповідачем конкретно у цій справі, з урахуванням необхідності перевірки та встановлення додаткових фактичних обставин, не може вважатися обґрунтованим, а відмова у задоволенні позову є формальною.

58. Крім того, згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

59. В абзаці 2 частини другої статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

60. Ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Усі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (пункти 132 та 133 постанови Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 520/16250/23).

61. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах № 822/584/18, № 806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі № 826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі № 524/3878/16-а.

62. Отже, судове рішення має відповідати принципам верховенства права, бути законним і обґрунтованим, а також має забезпечувати ефективний захист прав, якщо суд встановить протиправність рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

63. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

64. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

65. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 07 лютого 1995 року (Recommendation R(95)5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R(95)5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.

66. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.

67. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 295/6062/22, що стосується цивільної процесуальної дієздатності філії та представництв, а також відокремлених підрозділів, які не є юридичними особами, не є правозастосовним у цій справі, де перевіряються рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. З огляду на частину другу статті 353 КАС України порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд.

69. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

70. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість заміни неналежного відповідача на стадії апеляційного розгляду справи, а зібрані у справі докази та обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не були встановлені як судом першої, так й апеляційної інстанції, то Верховний Суд вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача у справі та вирішення спору з урахуванням мотивів суду касаційної інстанції, викладених у цій постанові.

71. Зважаючи на це, Суд вважає, що касаційну скаргу ДНЗ «Одеський центр професійно-технічної освіти» слід задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасувати, а справу направити до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Висновки щодо розподілу судових витрат

72. Оскільки Верховний Суд не ухвалює нового рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасувати.

Справу № 420/21964/23 направити до Одеського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа