Постанова

від 03.12.2024 по справі 520/7777/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 р. Справа № 520/7777/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 12.06.24 у справі № 520/7777/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТІ»

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (далі також - позивач, ТОВ "АРТІ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач, Київська митниця), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000128 від 21.02.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000128 від 21.02.2024.

Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 6056,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на оплату правової допомоги, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що TOB «АРТІ» (Імпортер) уклало з «SHANGHAI SHOUHUO RUBBER AND PLASTIC PRODUCT CO., LTD» (Постачальник) контракт № ARSH-0917 від 11.09.2017 (надалі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Контракту Постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність Імпортеру гумовотехнічні вироби (надалі - Товар), а Імпортер зобов`язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов цього Контракту.

Згідно з п. 1.2. Контракту найменування, номенклатура, кількість, одиниця виміру Товару відображається Імпортером для кожної партії Товару у замовленні. Замовлення і ціна Товару узгоджуються Сторонами в Інвойсах та/або у проформах-інвойсах.

Відповідно до п. 4.1. Контракту поставка Товару здійснюється морським транспортом на умовах FОВ-Нінгбо, Китай або FОВ - інший порт, Китай з додаванням транспортних витрат за домовленістю Сторін (ІНКОТЕРМС 2010). Моментом (датою) поставки по цьому Контракту є дата навантаження Постачальником Товару, який пройшов митне очищення для експорту, на судно, вказане Імпортером, з цього моменту до Імпортера переходять всі ризики зі втрати або пошкодження Товару, а також зобов`язання нести всі витрати, пов`язані із Товаром.

Згідно з п. 4.2. Контракту (у редакції Додаткової угоди № 6 від 17.12.2023) Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару не пізніше 60 (шістдесяти) днів з моменту узгодження заказу Сторонами проформи-інвойсу та/або інвойсу. Датою поставки вважається дата завантаження Товару на борт судна, вказаного Імпортером.

Відповідно до п. 5.1. Контракту ціна Товару, що постачається, вказується у інвойсах та/або у проформах-інвойсах на кожну партію та включає вартість пакування та маркування Товару.

Згідно з п. 5.3. Контракту загальна сума Контракту складається з суми Специфікацій та/або інвойсів, по яким було поставлено Товар протягом строку дії цього Контракту.

Відповідно до п. 6.3. Контракту Імпортер виконує 30% оплату перед виробником відповідно до проформи-інвойсу, узгодженого з Постачальником, та баланс 70% відповідно до Комерційного Інвойсу, після отримання Коносамента, отриманого шляхом факсимільного зв`язку або електронного зв`язку або інші умови оплати можуть бути узгоджені в проформі-інвойсі на кожну окрему партію.

В подальшому сторонами продовжено дію Контракту додатковими угодами: №1 від 28.12.2018 до 31.12.2019; № 2 від 24.12.2019 - до 31.12.2020; № 3 від 17.11.2020 до 31.12.2022; № 5 від 16.12.2022 до 31.12.2024.

Додатковою угодою № 6 від 17.12.2022 сторони погодили:

1. Підпункт 4.2. читати в такій редакції: "Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару не пізніше 60 (шістдесяти) днів з моменту погодження Сторонами проформи-інвойсу. Датою поставки вважається дата навантаження Товару на борт судна, вказаного Імпортером."

2. Підпункт 5.1. читати в такій редакції: "Ціна товару, що поставляється, вказується в Інвойсах та/або в проформах-інвойсах на кожну партію і включає вартість упаковки та маркування Товару, а також вартість навантаження, доставки в порт, експортні формальності та завантаження на борт судна."

3. Інші пункти цього Контракту залишити без змін.

Згідно з проформою-інвойсом № SHB231103 від 03.11.2023 термін оплати - 100% оплата перед відправкою. Коносамент № UTRUST23121137 датовано 21.12.2023.

Відповідно до банківського документу (MUR) № 00789020231214 позивач 14.12.2023 сплатив за товар ідентичну суму у розмірі 28720,00 дол. США.

В подальшому декларантом позивача подано для митного оформлення митну декларацію № 24UA100330503147U7 від 20.02.2024 з метою ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТІ» в Україну конвеєрних стрічок з вулканізованої гуми. Вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) № ARSH-0917 від 11.09.2017 у розмірі 1241757,68 грн (28720,00 дол. США за курсом НБУ).

Для митного оформлення товару та підтвердження заявленої митної вартості товару Декларант надав відповідачу документи та інформацію, передбачені ст. 53 Митного кодексу України, а саме:

1. Пакувальний лист (Packing list) № SHB231103 від 21.12.2023.

2. Рахунок-проформу (Proforma invoice) № SHB231103 від 03.11.2023 та її переклад українською мовою.

3. Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SHB231103 від 21.12.2023 та його переклад українською мовою.

4. Автотранспортну накладну (Road consignment note) № 6843 від 06.02.2024.

5. Коносамент (Bill of lading) № UTRUST23121137 від 21.12.2023.

6. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C24MA1R3AAR50001 від 05.01.2024.

7. Банківський документ про оплату товару (MUR) № 00789020231214 від 14.12.2023.

8. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 155 від 12.02.2024.

9. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 3059 від 19.02.2024.

10.Банківський платіжний документ про оплату транспортних послуг № 16818 від 13.02.2024.

11. Довідку про транспортні та складські витрати № 1202-3 від 12.02.2024.

12. Довідку про транспортні витрати № 6 від 19.02.2024.

13. Заявку на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № 3059 від 31.01.2024.

14. Розрахунок ціни (калькуляцію) № SHB231103 від 21.12.2023 та його переклад українською мовою.

15. Договір № 010622-14 від 01.06.2022 між «Інтернеіпнл Карго Сервіс Ейч. Ді» та «Seacall Sp.z. о.о».

16. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № ARSH-0917 від 11.09.2017.

17. Додаткову угоду № 1 від 28.12.2018 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

18. Додаткову угоду № 2 від 24.12.2019 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

19. Додаткову угоду № 3 від 17.11.2020 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

20. Додаткову угоду № 4 від 02.08.2022 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

21. Додаткову угоду № 5 від 16.12.2022 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

22. Додаткову угоду № 6 від 17.12.2022 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

23. Специфікацію № 32 від 15.09.2023 до контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017.

24. Договір про надання послуг митного брокера № 77-24 від 29.01.2024.

25. Договір експедирування вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученнях № 05/06/23 від 05.06.2023, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

26. Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1060-П від 18.01.2024, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 .

27. Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1062-П від 19.01.2024, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .

28. Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та /або міжнародному сполученнях № 13-Е від 03.01.2020, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 .

29. Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експертно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018, укладений між ТОВ «Хіллдом Логістик» та TOB «АРТІ».

30. Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним та/або морським та/або залізничним та/або авіаційним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 43-К від 31.01.2024, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «АРТІ».

31. Лист компанії Seacall Sp. z. о.о. від 01.02.2024 та його переклад українською мовою.

32. Копію митної декларації країни відправлення № 310120230515353956 від 17.12.2023.

Після подання МД та аналізу наданих до неї документів відповідач розпочав процедуру консультацій із Декларантом шляхом формування електронного повідомлення № ba0524d3-8539-4e94-a74e-f00202632193 від 21.02.2024, у якому зазначив, що до митного оформлення не було надано зазначений у рахунку-фактурі про оплату морського перевезення товару договір № 220017 від 20.01.2017, а також запропонував надати додаткові документи, а саме:

1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару завірені уповноваженим банком;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3)транспортні (перевізні) документи;

4)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5)виписку з бухгалтерської документації;

6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7)копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову (відповідно до ст. 254 Кодексу);

8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини згідно партії товару зазначеної у митної декларації;

9)за бажанням - інші додаткові документи.

Декларант у відповідь на це повідомлення надіслав лист № 1-1 від 21.02.2024, у якому повідомив таке:

1) до митного оформлення помилково було надано невірний договір транспортно-експедиційних послуг - замість договору № 204018-118 від 04.01.2018, повинен бути договір № 220017 від 20.01.2017;

2) витребуваний банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, з печаткою уповноваженого банку вже був наданий разом з МД;

3) витребувана копія митної декларації країни відправлення була вже подана разом з МД;

4) всі інші транспортні документи вже були подані разом з МД;

5) страхування товару не здійснювалося.

Також Декларант повідомив, що всі наявні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, були подані разом з МД, надати інші додаткові документи на даний момент та впродовж наступних 10 діб немає можливості.

Разом з цим листом Декларант направив відповідачу такі документи:

- прайс-лист виробника товару № б/н від 01.10.2023 з його перекладом українською мовою;

- банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару, завірений уповноваженим банком товару (MUR) № 00789020231214 від 14.12.2023;

- переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення №310120230515353956 від 17.12.2023;

- договір про падання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-17 від 20.01.2017 між TOB «АРТІ» та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді».

Відповідач надіслав Декларанту повідомлення № 919485e6-0894-45de-al43-acbl923dd026 від 21.02.2024, в якому повторив зміст повідомлення № ba0524d3-8539-4e94-a74e-f00202632193 від 21.02.2024 та повідомив про проведення консультації - митну оцінку товару здійснено за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Джерелом даних для коригування стала МД № 100160/2023/238953 від 23.11.2023 із розрахунку 2,41 дол. США/кг.

За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000128 від 21.02.2024.

В обґрунтування рішення відповідачем зазначено, що:

- надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару:

- згідно з пунктом 4.1 Контракту від 11.09.2017 за № ARSH-0917 товар постачається в Україну на умовах поставки FOB- Ningbo (Китай). Згідно з положеннями Інкотермс, термін FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення. Відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

До митного оформлення надано рахунок на оплату морського перевезення від 12.02.2024 за № 155, в якому є посилання на договір від 20.01.2017 за №220017, однак даний договір до митного оформлення не надано. Отже, ідентифікувати наданий рахунок на оплату з поставкою товарів неможливо. Таким чином декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки Ningbo (Китай) усіх витрат.

В якості додаткових документів декларантом надано: договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 20.01.2017 №220017, прайс-лист виробника з перекладом, переклад копії митної декларації країни відправлення.

Декларантом не надано:

- інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Отже, надані документи в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки подані не в повному обсязі. Разом з тим викладені вище обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, у тому числі з врахуванням частин 5-7 ст. 58 МКУ.

В обґрунтування підстав застосування другорядного методу митним органом в рішенні зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 та 61 МКУ. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої митним органом, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 та 61 МКУ. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62МКУ.Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 МКУ. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (на підставі опису товару, країн його походження) (за результатом аналізу зазначених критеріїв обрано МД від 23.11.2023 за №100160/2023/238953 із розрахунку 2,41 дол. за кг.

З урахуванням коригувань, визначених в рішенні № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024, позивач подав скориговану митну декларацію № 24UA100330503243П8 від 21.02.2024, за якою товар випущено у вільний обіг.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у сумі 131007,10 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Позивач не погодився з цими рішенням та карткою відмови, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що до митного оформлення позивачем надано рахунок на оплату морського перевезення від 12.02.2024 за № 155, що містить посилання на договір від 20.01.2017 за №220017, який до митного оформлення не надано. Тобто декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки Ningbo (Китай) усіх витрат. Отже, ідентифікувати наданий рахунок на оплату з поставкою товарів неможливо.

Також у повідомленні № 293lb791-af)ac-428f-986d-2fdl89b96755 від 21.02.2024 відповідач зазначив, що Декларант не надав до митного оформлення Договір № 220017 від 20.01.2017, на підставі якого оформлено рахунок на оплату № 155 від 12.02.2024.

Разом з тим листом № 1-1 від 21.02.2024 Декларант надав копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017 від 20.01.2017 між TOB «АРТІ» та ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді».

Надсилання цього документу та його отримання митним органом підтверджується повідомленнями № 716900904-docs-24UAl 00330503147U7-3 8 від 21.02.2024 та № a89d2156-60d5-47b0-967f-6elef990a408 від 21.02.2024.

Також про факт отримання цього договору відповідач зазначив у повідомленні № 919485e6-0894-45de-al43-acbl923dd026 від 21.02.2024 та рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024.

Отже, ненадання позивачем до митного органу вказаного договору на підтвердження такої складової митної вартості, як транспортні витрати, спростовано наявними у справі доказами.

Щодо можливості відповідача перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі колегія суддів звертає увагу на таке.

За умовами контракту № АК8Н-0917 від 11.09.2017 та додаткових угод до нього остаточна вартість продукції зазначається в таких документах:

- комерційному інвойсі № 5НВ231103 від 21.12.2023;

- специфікації № 32 від 03.11.2023 до контракту купівлі-продажу №АК8Н-0917 від 11.09.2017.

Ці документи містять ідентичну інформацію щодо ціни товарів - 28 720,00 дол. США. Ця вартість зазначена у графі 22 МД № 24UA100330503147U7 від 20.02.2024, за якою позивачу відмовлено у митному оформленні товару.

Відповідно до п. 6.3. Контракту Імпортер виконує 30% оплату перед виробником відповідно до проформи-інвойсу, узгодженого з Постачальником, та баланс 70% відповідно до Комерційного інвойсу, після отримання Коносамента, отриманого шляхом факсимільного зв`язку або електронного зв`язку або інші умови оплати можуть бути узгоджені в проформі-інвойсі на кожну окрему партію.

Сторони узгодили проформу-інвойс № SHB231103 від 03.11.2023, у якій зазначено, що термін оплати - 100% оплата перед відправкою. Коносамент № UTRUST23121137 датовано 21.12.2023. Відповідно до банківського документу (MUR) № 00789020231214 Позивач 14.12.2023 сплатив за товар ідентичну суму 28 720,00 дол. США.

Виходячи з наведеного, сторонами дотримано умови Контракту № ARSH-0917 від 11.09.2017, а надані до митного оформлення документи не містять числових розбіжностей щодо ціни імпортованого товару.

Для доставки товару з порту м. Нінгбо, Китай до порту м. Гданськ, Польща Позивач (як Замовник) 20.01.2017 уклав з TОB «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (Виконавець) договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 220017-7.

Відповідно до п. 1.1. цього договору Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

За п. 3.1. Договору № 220017-7 вартість послуг зазначається у рахунках Виконавця.

Відповідно до п. 3.3. Договору № 220017-7 оплата робіт та послуг здійснюється Замовником протягом 14 календарних днів з часу пред`явлення рахунку. Рахунки, що пред`являються Виконавцем за цим Договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв`язком, за допомогою поштових служб або вручаються особисто представнику Клієнта.

Виконавець 12.02.2024 оформив Замовнику рахунок на оплату № 155, за умовами якого сплаті підлягали: морський фрахт за межами митної території України: Нінгбо, Китай - Гданськ, Польща, (43 087,82 грн), навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України (14 296,89 грн), автодоставка у м. Гданськ (9 405,85 грн), оформлення транзитної ВМД за межами митної території України (7 599,93 грн), перевантаження за межами митної території України (9 330,60 грн), експедиторська винагорода па території України (2 624,86 грн). Загальна вартість наданих послуг становить 86 345,95 грн без ПДВ, сума ПДВ - 524,97 грн.

Також Виконавець 12.02.2024 видав Замовнику довідку про транспортні та складські витрати № 1202-3, за якою вартість морського фрахту за маршрутом Нінгбо, Китай-Гданськ, Польща складає 43087,82 грн без ПДВ, локальні витрати, а саме: навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення транзитної декларації, доставка вантажу на перевантаження, перевантаження контейнеру за межами території України (м. Гданськ, Польща) складають 40 633,27 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору позивач сплатив ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» вартість наданих послуг у розмірі 86 870,92 грн відповідно до платіжного доручення № 16818 від 13.12.2024, призначення платежу: сплата за морський фрахт, оформлення МД, доставку, навантажувально-розвантажувальні роботи, автодоставку, експедиторські послуги, рахунок № 155 від 12 лютого 2024.

Для зберігання товарів у Польщі ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» (як Замовник) уклало з Seacall Sp.z о.о (як Виконавцем) договір № 010622-14 від 01.06.2022.

Відповідно до п. 1.1. Договору цей договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні перевантаження вантажу з морського контейнера, який знаходиться в порту Гданськ або Гдиня у вантажному автомобілі, а також при виконані комплексу послуг, пов`язаних з обробкою вантажу у порті Гданськ або Гдиня, а також організацію автоперевезення вантажу або контейнеру.

Згідно з п. 1.3. Договору у межах своєї господарської діяльності Виконавець діє від свого імені в інтересах Замовника.

Для перевантаження вантажу з контейнера в автомобіль з Seacall Sp.z о.о уклало угоду зі складом у Польщі - Langowski Logistics Magazyn вул. Kontenerowa 21, Gdansk, що підтверджується листом від Seacall Sp.z о.о від 01.02.2024. Аналогічний склад зазначено у автотранспортній накладній № 6843 від 06.02.2024 у графі 22 «Підпис та штамп відправника».

Для доставлення товару з м. Гданськ, Польща, до м. Київ, Україна, ТОВ «АРТІ» (як Замовник) 31.01.2024 уклало з ФОП ОСОБА_5 (як Експедитор) договір на транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним та/або морським та/або залізничним та/або авіаційним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 43-К.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 43-К Експедитор зобов`язується надавати Замовникові послуги з організації перевезень вантажів Замовника та забезпечувати оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом на умовах цього Договору та підписаних Сторонами Заявок, а Замовник зобов`язується оплатити ці послуги. На умовах цього договору здійснюється організація перевезень вантажів Замовника автомобільним транспортом, що належить залученим Експедитором Перевізникам у внутрішньо-міському, міжміському і міжнародному сполученнях за цінами, які встановилися на транспортному ринку. Вартість послуг Експедитора розраховується як різниця між тарифними ставками Замовника і вартістю послуг найнятого Експедитором Перевізника. В разі необхідності Експедитор уповноважений Замовником зробити попередню оплату вартості перевезення власними коштами згідно з рахунком Перевізника.

За приписами п. 2.1. Договору № 43-К Замовник подає Експедитору «Заявку на перевезення».

Відповідно до п. 4.2.3. п. 4.2. Договору № 43-К Експедитор має право залучати третіх осіб для надання транспортно-експедиційних послуг згідно цього Договору.

Згідно з п. 6.3. Договору № 43-К ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Заявках і вказуються у рахунках-фактурах Експедитора.

Відповідно до п. 6.4. Договору № 43-К розрахунки за виконані послуги проводяться в національній валюті України по безготівковому розрахунку шляхом перерахування на поточний рахунок Експедитора протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання сторонами відповідної Заявки (але не раніше дати розвантаження), якщо інше не зазначено в Заявці.

Позивач 31.01.2024 надав Експедитору заявку на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № 3059 до договору № 43-К від 31.01.2024: маршрут перевезення Гданськ, Польща - Київ, Україна; вартість перевезення - 108 364,00 грн; місце завантаження - Гданськ, вул. Копінгагена, 21; строк та умови оплати - безготівковий розрахунок в день вивантаження за сканованими копіями документів.

Виконання заявки № 3059 ФОП ОСОБА_5 (Замовник/Експедитор 1) здійснювала на підставі Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 13-Е від 03.01.2020, укладеного з ФОП ОСОБА_3 (Експедитор 2).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 13-Е Замовник (Експедитор 1) залучає Експедитора 2 для здійснення перевезення автомобільним транспортом вантажів, які належать Клієнтам (Замовникам послуг Експедитора 1), по території України та/або іноземних держав.

Згідно з п. 1.3. Договору № 13-Е Експедитор 2 зобов`язується прийняти у встановлені строки вантаж, доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення в установлений в Заявці строк та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, у відповідності до Заявки, що погоджена Сторонами, а Замовник (Експедитор 1) зобов`язується сплатити за перевезення вантажів встановлену у Заявці плату.

Також згідно з умовами Договору № 13-Е (пп. 3.1.8. п. 3.1.) Експедитор 2 має право укладати договори з третіми особами для виконання взятого на себе зобов`язання по перевезенню вантажу.

ФОП ОСОБА_3 (як Замовник/Експедитор) уклала 18.01.2024 з ФОП ОСОБА_2 (як Виконавцем) Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1060-П.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 1060-П Замовник (Експедитор) залучає Виконавця для здійснення перевезення автомобільним транспортом вантажів, які належать Клієнтам (Замовникам послуг Експедитора), по території України та/або іноземних держав.

Згідно з п. 1.3. Договору № 1060-П Виконавець на підставі заявок Замовника (Експедитора) здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або організовує перевезення вантарків із залученням третьої сторони, при цьому Виконавець виступає як Експедитор 2.

ФОП ОСОБА_2 , у свою чергу, залучила до здійснення перевезень ФОП ОСОБА_1 відповідно до Договору експедирування вантажів в міжнародному та внутрішньому сполученні № 05/06/2023 від 05.06.2023.

Згідно з п. 1.1. Договору № 05/06/2023 Експедитор, діючи від імені і за рахунок Замовника, відповідно до Договору доручення № 1 (№ і дата договору вказуються в контракт-заявці) Залучає Перевізника для доставки вантажу автомобільним транспортом територією України та іноземних держав.

ФОП ОСОБА_1 вказаний у графах 16 «Перевізник» та 23 «Підпис та штамп перевізника» автотранспортної накладної № 6843 від 06.02.2024.

За надані послуги перевезення вантажу з м. Гданьск, Польща до м. Київ, Україна, ФОП ОСОБА_5 19.02.2024 оформила позивачу рахунок-фактуру № 3059, за умовами якого сплаті підлягали: міжнародні транспортні послуги за маршрутом м. Гданськ, Польща - м/п Корчова-Краківець, протяжністю 750 км (58 500,00 грн), міжнародні транспортні послуги за маршрутом: м/п Корчова-Краківець - м. Київ, Україна (48 864,00 грн), винагорода експедитора по території України (1000,00 грн). Загальна вартість наданих послуг становила 108 364,00 грн без ПДВ.

Також ФОН ОСОБА_5 19.02.2024 надала TOB «АРТІ» довідку про транспортні витраті № 6, за якою транспортні витрати за межами митної території України м. Гданськ (Польщг) - м/п Корчова-Краківець складають 58 500,00 грн, а транспортні витрати по території України м/п Корчова-Краківець - м. Київ, Україна складають 49 864,00 грн.

Разом з тим декларант помилково надав до митного оформлення такі договори, які не стосуються поставки цієї партії товарів:

- договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 204018-118 від 04.01.2018, укладений між ТОВ "Хіллдом Логістик" та ТОВ «АРТІ»;

- договір транспортного перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 1062-П від 19.01.2024, укаладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .

З аналізу зазначених документів убачається, що числові значення, передбачених ч. 10 ст. 58 МК України витрат підтверджені такими документами: рахунком на оплату № 155 від 12.02.2024; рахунком-фактурою № 3059 від 19.02.2024; довідкою про транспортні витрати № 6 від 19.02.2024; довідкою про транспортні та складські витрати № 1202-3 від 12.02.2024.

Вказані документи не містять розбіжностей у вартості наданих послуг. У рахунку на оплату № 155 від 12.02.2024 зазначено такі витрати на загальну вартість 83 721,09 грн. Ці витрати також підтверджуються довідкою про транспортні та складські витрати № 1202-3 від 12.02.2024.

У рахунку-фактурі № 3059 від 19.02.2024 зазначено згадані витрати на загальну суму 58500,00 грн. Ці витрати підтверджуються довідкою про транспортні витрати від № 6 від 19.02.2024.

Отже, позивачем обґрунтовано включено до митної вартості товарів витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме до м/п Корчова-Краківець у розмірі 142 221,09 грн.

Наданими позивачем до митного оформлення товарів документами (Довідкою про транспортні витрати № 6 від 19.02.2024, довідкою про транспортні та складські витрати № 1202-3 від 12.02.2024) також підтверджено, що страхування товару не відбувалося, що відповідає умовам Контракту, за яким обов`язкове страхування товару не передбачено.

Щодо посилання відповідача на ненадання виписок з бухгалтерської документації, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи і надання такої документації можливе лише після поставки та реалізації товару.

Щодо ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини згідно партії товару зазначеної у митної декларації - законодавством України не передбачено отримання даних висновків для імпорту конвеєрних стрічок з вулканізованої гуми, а контракт № ARSH-0917 від 11.09.2017 також не передбачає оформлення такого документа.

Крім того, експертний висновок згідно з приписами ч. 2 ст. 53 МК України не є обов`язковим документом, що подається на підтвердження митної вартості, може використовуватись як додаткове джерело для визначення митної вартості товару.

Інші документи, про ненадання яких зазначає відповідач, надавалися позивачем під час митного оформлення та на вимогу митного органу або не складалися, оскільки їх складання не передбачено умовами угоди.

Зокрема, на підтвердження вартості транспортування, навантаження та розвантаження, витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України надавалися всі необхідні документи, які підтверджують числові значення заявленої декларантом митної вартості, а саме: довідки про транспортні витрати, банківські платіжні документи, рахунки-фактури, відтак посилання відповідача у спірному рішенні на неподання таких документів є необґрунтованим.

Колегія суддів ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, позивачем надано митному органу необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість про товар, відомості про який зазначено у митній декларації № 24UA100330503147U7 від 20.02.2024. Доводи відповідача про відсутність документів, у яких би були виділені складові митної вартості, про відсутність у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також про розбіжності у документах спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище.

Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для прийняття рішення від № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024 стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС, джерело - митна декларація від 23.11.2023 за №100160/2023/238953.

Проте відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за МД від 23.11.2023 №100160/2023/238953 були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024.

Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа № 400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від № UA100330/2024/000005/2 від 21.02.2024, оскільки таке не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.

З огляду на те, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Київською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100330/2024/000128 від 21.02.2024.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на оплату правової допомоги, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції у сумі 8 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 135 КАС України).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 23.10.2018 по справі № 826/9047/16, ст. 134 КАС України, не передбачено імперативної вказівки щодо форми документа про детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість, усталена судова практика свідчить, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, належними доказами можуть бути саме договір про надання правової допомоги та акти приймання-передачі до договору.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 укладеного Договору про надання правової допомоги № 2021/03/03 від 22.03.2021 (далі Договір), ТОВ «АРТІ» (як Клієнт) доручає, а Адвокатське об`єднання «Роланд» (далі Адвокатське об`єднання) приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у формах, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.7 Договору за необхідності Сторони можуть обумовити надання інших послуг правової допомоги, конкретний перелік, строки надання та вартість яких визначаються в Додаткових угодах до цього Договору та на визначених в ньому умовах.

Згідно з п. 3.1 Договору винагорода (гонорар) Адвокатського об`єднання згідно з цим Договором розраховується відповідно до погодинних ставок і вказується у Акті здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору порядок та строки оплати винагороди за надану правову допомогу та послуги можуть визначатися у Додаткових угодах до цього Договору, зокрема здійснення щомісячної абонентської плати або виплата гонорару у відсотку від виграної справи чи фактично отриманого Клієнтом.

Для здійснення представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції між ТОВ «АРТІ» та АО «Роланд» укладено Додаткову угоду № 55 від 30.07.2024 до Договору про надання правової допомоги № 2021/03/03 від 22.03.2021. Пунктом 3 Додаткової угоди визначено обсяг послуг, що надаються.

Сторони у пункті 5 Додаткової угоди № 55 визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 8 000,00 грн, ПДВ не передбачено, яка сплачена позивачем Адвокатському об`єднанню за платіжною інструкцією № 19244 від 01.08.2024 на підставі рахунку № 75 від 31.07.2024.

Колегія суддів, дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвокатів є дещо завищеним, не є співмірним зі складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом, наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у цій справі не потребувала настільки значного часу для надання адвокатами послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а сума, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.

Так, колегія суддів ураховує, що під час надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції АО «Роланд» фактично складено лише один процесуальний документ відзив на апеляційну скаргу.

Разом з цим колегія суддів ураховує, що додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

З приводу наведеної обставини колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Отже, враховуючи наведені обставини, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів уважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у суді апеляційної інстанції завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Колегія суддів дійшла висновку, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, є витрати у сумі 4000,00 грн.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20.

Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 520/7777/24 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІ" (код ЄДРПОУ 25185087) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43337359) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова