Постанова

від 19.12.2007 по справі 14/427-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2007

р.                                                          

Справа № 14/427-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

судді Пушай В.І. , Барбашова С.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за

участю представників сторін:

позивача - Воєйко В.Л.

відповідача -  ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.

№ 3459Х/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 27.09.07

р. по справі № 14/427-07

за позовом ТОВ

"Соснівське" с. Соснівка

до Приватного підприємця ОСОБА_2.

с. Соснівка

про стягнення 12960,00 грн. -

встановила:

У липні 2007 р. позивач -ТОВ „Соснівське”, с. Соснівське, Сумської

області звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій, з

урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача -ПП ОСОБА_2. 7248 грн.

заборгованості за передане у власність останнього насіння вівса та ячменю

відповідно до накладної № 12 від 26.04.07 р. До стягнення з відповідача також

позивачем були заявлені судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.09.07 р.

(суддя Миропольський С.О.) по справі № 14/427-07 в задоволенні позову

відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем в обґрунтування

своїх вимог не було надано доказів, які підтверджують наявність боргу та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає

його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати

та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх

вимог позивач посилається на те, що доказом одержання відповідачем продукції у

відповідній кількості та асортименті є накладна № 12, а її ціна встановлена

позивачем як звичайна ціна, яка існувала на час передачі продукції, та

встановлена на підставі довідки Інституту Луб'яних Культур Української Академії

Аграрних Наук № 720 від 28.08.07 р.; що комірник ОСОБА_3 самовільно, без

дозволу адміністрації підприємства, виписала спірну накладну і відпустила

продукцію відповідачу та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення

господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,

посилаючись на те, що відповідного договору купівлі-продажу продукції між

сторонами не укладалось, сама продукція передавалась відповідачу за усним

розпорядженням керівника підприємства позивача та за ціною 0.35 грн. за 1 кг. в

рахунок погашення заборгованості, що на той момент існувала у позивача перед

відповідачем; що надана позивачем накладна з нанесеними позивачем відповідними

позначеннями щодо ціни продукції не є, на думку відповідача, належним доказом

узгодження між сторонами її ціни; що позовна заява та апеляційна скарга з боку позивача

підписані особою, яка, на думку відповідача, не має відповідних повноважень та

ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та

доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 26.04.2007 р. відповідно до накладної

№ 12 позивач передав відповідачу насіння вівса в кількості 3920 кг. та насіння

ячменю в кількості 2560 кг. і цей факт відповідач не заперечує.

При цьому позивач в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що при

передачі зерна між сторонами не існувало домовленості про ціну, за якою воно

передається, в зв'язку з чим, розмір заборгованості за передане зерно ним

розраховується з урахуванням звичайних цін на зерно, які існували на момент

передачі.

Разом з тим, відповідач в обґрунтування своїх заперечень

посилається на те, що він на протязі 2006-2007 року неодноразово надавав

позивачу грошову позику,  в зв'язку з чим

на момент здійснення передачі заборгованість позивача перед відповідачем склала

2268 грн., і саме в рахунок погашення вказаної заборгованості позивач передав

відповідачу спірне зерно. При цьому доказів наявності між сторонами

домовленостей щодо зарахування боргу з позики за борг від купівлі-продажу

відповідач не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд

приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивачем в

обґрунтування своїх вимог не було надано доказів, які підтверджують наявність

боргу.

Однак викладені вище висновки, на думку судової колегії не

відповідають матеріалам справи та обставинам спору, спірним правовідносинам

судом не була надана належна правова оцінка в зв'язку з чим, прийняте по справі

рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 101 ГПК України в процесі перегляду

справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими

доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо

заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що

не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення

місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно

дійшов висновку про існування (укладання) між сторонами договору

купівлі-продажу, в межах якого відповідач придбав у позивача спірне зерно, а

так само про те, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав суду доказів

наявності у відповідача заборгованості за отримане зерно.

Про наявність між сторонами відповідних правовідносин, на підставі

яких відповідач придбав у відповідача за певну, не узгоджену сторонами ціну

спірне зерно, свідчать зокрема накладна № 12 від 26.05.07 р., залучені до

матеріалів справи письмові пояснення представників сторін та інші конклюдентні

дії сторін.

При цьому беручи до уваги те, що ні позивачем ні відповідачем не

заперечувався оплатний характер означених правовідносин (тобто правовідносини,

відповідно до яких відповідач зобов'язався сплатити певну суму грошових коштів,

або, як наголошує останній, прийняти спірне зерно в рахунок існуючої на той

момент заборгованості) суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те,

що між сторонами склалися правовідносини, з купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу

одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у

власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується

прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 691 ЦК України Покупець зобов'язаний

оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо

вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов,

-за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також

вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного

законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення

платежу.

Згідно з п. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не

встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається

виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги

на момент укладення договору.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що відповідно до

залученої до матеріалів справи довідки Інституту Луб'яних культур Української

Академії Аграрних наук № 720 від 28.08.07 р. (а.с. 32) в період з 01.04.07 р.

по 31.05.07 р. (тобто в момент передачі спірного зерна за накладною № 12)

реалізаційна ціна на зерно вівса склала 1000 грн. за 1 т. (тобто 1 грн. за 1

кг.) і на зерно ячменю склала не менше ніж 1300 грн. за 1 т. (тобто 1,3 грн. за

1 кг.), те, що відповідно до спірної накладної позивачем відповідачу було

передано 3920 кг. зерна вівса та 2560 кг. зерна ячменю, загальна вартість

переданого зерна в сумі 7248 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь

позивача.

Разом з тим, з урахуванням вимог ст. 33-34 ГПК України

безпідставними є доводи відповідача про те, що відповідно до накладних № 88 та

№ 111 (а.с. 23-24) відповідач купував зерно у інших господарюючих суб'єктів за

нижчими цінами, ніж ті, що означені в довідці № 720 від 28.08.07 р., і саме

ціни, означені в накладних, є доказом вартості спірного зерна на момент

передачі зерна за спірною накладної, оскільки дані означені в довідці № 720

відповідачем належним чином не спростовані, а дані, які містяться в накладних

свідчать виключно про ціну, за якою відповідач придбав зерно у інших

господарюючих суб'єктів в процесі ведення господарської діяльності.

Крім того, також безпідставними є посилання відповідача на те, що

позовну заяву та апеляційну скаргу з боку позивача підписано особою, яка не має

належних повноважень на представництво підприємства позивача в суді, оскільки,

як свідчать матеріали справи, і позовну заяву, і апеляційну скаргу підписано

представником позивача Воєйко В.Л., який діяв на підставі довіреності № 06/07

від 14.03.07 р. (а.с. 14) підписаної директором підприємства відповідача

Андросовим О.М., що на момент її видачі займав означену посаду (тобто мав

необхідний обсяг повноважень на видачу довіреності) та не був від неї

відсторонений. При цьому докази скасування означеної довіреності в матеріалах

справи відсутні, та відповідачем в обґрунтування своїх вимог не надані.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України стягненню з відповідача на

користь позивача також підлягають 102 грн. держмита, 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 51 грн. держмита по

скарзі.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не

відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а

мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його

скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 105 ГПК України,

судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 27.09.07 р. по

справі № 14/427-07 скасувати та прийняти нове, яким в позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (Сумська обл.,

Глухівський район, АДРЕСА_1; зареєстрований Глухівською державною районною

адміністрацією 17.04.04 р., номер запису до ЄДРПОУ НОМЕР_1; ідентифікаційний

код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соснівське”

(Сумська область, Глухівський район, с. Соснівка, вул. Радянська, 5; МФО

337535, код 34171694; р/р 26001007721001 в ВАТ КБ „Надра”) 7248 грн. боргу, 102

грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу, та 51 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Повний текст постанови підписано 20.12.07 р.

         Головуючий суддя                                                         

          Могилєвкін Ю.О. 

                                 Судді                                                                   

Пушай В.І. 

    Барбашова С.В.