Постанова

від 03.12.2024 по справі 500/2145/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/2145/24 пров. № А/857/22411/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Скрутень Х.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 500/2145/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправним та нечинним рішення,

місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадженнясуддя у І інстанціїОсташ А. В.дата складання повного тексту рішення31.07.2024ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через адвоката - Притулу О.Б., звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із позовною заявою до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради (далі - СКП Ритуальна служба) про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що маючи намір встановити індивідуальні пам`ятники на могилах своїх загиблих рідних, позивачі відмовилися від встановлення пам`ятників за кошти місцевого бюджету. Однак відповідач, відмовив останнім у таких діях, зазначивши, що самовільне встановлення намогильної споруди на об`єкті будівництва «Пантеон Героїв м.Тернополя», де поховані родичі позивачів, заборонено, що передбачено Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.08.2023 "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 500/2145/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 "Про погодження "Положення про Пантеон Героїв Тернополя".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач- ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що:

- законодавство України не містить заборони встановлювати індивідуальні намогильні споруди за власні кошти на місцях почесних поховань, які не є Національним військовим меморіальним кладовищем. Зміст окремих норм Положень про Пантеон Героїв Тернополя положенням правових актів вищої юридичної сили, а зокрема отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, не передбачено ні Законом №1102, ані Порядком утримання кладовищ №193. Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні. Встановлення намогильних споруд та меморіальних табличок єдиного, встановленого зразка (постанова КМУ від 19.08.2022 №935) передбачено ст. 23 Закону про поховання виключно на території Національного військового меморіального кладовища, яким не може вважатися місце почесних поховань «Пантеон героїв Тернополя»;

- рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.08.2023 року №975, яким погоджено Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» не відповідає нормам Закону про поховання, оскільки неправильною є сама форма прийняття оспорюваного рішення. Зокрема зазначає, що прийняття правового акту повинно здійснюватися у формі ухвалення рішення, у тому числі й щодо затвердження положення, порядку та іншого нормативно-правового акту або ж щодо погодження проекту такого акту з наступним остаточним затвердженням його уповноваженим суб`єктом. Натомість застосована Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради форма прийняття рішення № 975 від 16.08.2023 р. «Погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» не може вважатися кінцевою формою ухвалення рішення, а відтак не надає документу кінцевого статусу, який регулює певне коло суспільних відносин. Така форма прийняття рішення, як «погодження» породжує правову невизначеність в частині ухвалення названого Положення або погодження його проекту та набуття ним юридичної чинності, що є порушенням вимог принципу верховенства права;

- судом безпідставно не прийнято у якості доказу науково-правовий висновок Науково- дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування щодо відповідності рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя" вимогам законодавства України, наданого на звернення позивача;

- суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивач не довів необхідності наявності затвердженої проектної документації, позаяк необхідність існування затвердженої проектної документації для поховання передбачено, зокрема у: ч. 1 ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (за зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов`язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації); п. 9 Положення про Пантеон Героїв Тернополя (за зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов`язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) на території Пантеону героїв Тернополя виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації). Натомість, така проектна документація відсутня;

Крім того скаржник не погоджується з висновком суду про те, що:

-що "Положення про Пантеон Героїв Тернополя" не містить норми про місце розташування Пантеону, його площу, також вказане положення не містить норми, яка б врегульовувала питання тих поховань, які здійснені до 16.08.2023 р.;

-виявлені судом недоліки не впливають на законність оскаржуваного рішення, а можуть слугувати підставою для внесення змін чи доповнень до діючого Положення;

- положення не має безпосереднього впливу на права позивачів щодо встановлення індивідуальних могил для загиблих родичів. Встановивши, що у спірному Положенні не передбачено норми, яка б врегульовувала питання тих поховань, які здійснені до 16.08.2023 р. (позивачі здійснили поховання своїх синів до 16.08.2023 р.), суд фактично зробив висновок про те, що норми даного Положення не мають зворотньої дії в часі та не поширюються на правовідносини, які виникли до його прийняття (погодження).

Відповідач та треті особи - ОСОБА_6 , Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради подали відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просять суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач, позивачі та представник скаржника та треті особи повідомлені в установлену порядку в тому рахунку і шляхом розміщення відповідної публікації відповідачем, копію якої долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги. Представники відповідача Мелех О.Р., Друзюк Р.М., представники третіх осіб, ОСОБА_8 , Тлумацький С.М., Гнатюк Д.С., треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в судовому засіданні надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.08.2023 року №975, яким погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя прийнято в межах повноважень, якими наділений виконавчий комітет та у відповідності до положень правових актів вищої юридичної сили;

- оспорюване рішення немає безпосереднього впливу на права позивачів щодо встановлення індивідуальних могил для загиблих родичів. Такий вплив мають дії СКП "Ритуальна служба", які виходять за межі публічно-правового спору та належать до цивільно-правових відносин;

- "Положення про Пантеон Героїв Тернополя" не містить норми про місце розташування Пантеону, його площу. Крім того, в ньому не передбачено норми, яка б врегульовувала питання тих поховань, які здійснені до 16.08.2023. Виявлені судом недоліки не впливають на законність оскаржуваного Рішення, а можуть слугувати підставою для внесення змін чи доповнень до діючого Положення.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_9 (син позивача ОСОБА_1 ), ОСОБА_10 (син позивачки ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (син позивача ОСОБА_2 ) проходили військову службу у Збройних Силах України і при виконанні бойових завдань, спрямованих на захист нашої Батьківщини загинули.

Поховані ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на АДРЕСА_1 .

На підставі наданих Лікарських свідоцтв про смерть родинам загиблих СКП Ритуальна служба видало Свідоцтва про поховання:

- ОСОБА_12 (брату загиблого ОСОБА_13 ) Свідоцтво про поховання реєстраційний № НОМЕР_1 від 7 жовтня 2022 року;

- ОСОБА_14 (матері загиблого ОСОБА_15 ) Свідоцтво про поховання реєстраційний № НОМЕР_2 від 28 березня 2022 року;

- ОСОБА_3 (матері загиблого ОСОБА_16 ) Свідоцтво про поховання реєстраційний № 753 від 20 грудня 2022 року.

У свідоцтвах про поховання зазначено, що поховання загиблих здійснено на ділянці №АТО, в одинарних могилах, на Микулинецькому кладовищі розміщеному в м. Тернополі. При цьому, інформація щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання не зазначена.

Також у свідоцтвах на поховання зазначено, що: Відповідно до ст. 25 Закону України Про поховання та похоронну справу користувач має право, на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про догляду за могилою; здійснення інших дій, пов`язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 року №1027 Про виділення території під меморіальний комплекс погоджено спеціалізованому комунальному підприємству Ритуальна служба Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_1 .

08.03.2022 року СКП Ритуальна служба Тернопільської міської ради видано наказ №24 Про впорядкування поховань військових.

Пунктом 1 даного Наказу визначено здійснювати поховання загиблих військових у війні Російської Федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29.

Саме на земельній ділянці (яка в 2016 році вищевказаним рішенням виконавчого комітету міської ради була відведена для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції) були поховані ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .

На дату здійснення вказаних поховань, жодних заборон щодо встановлення індивідуальної надмогильної плити особами, які здійснили такі поховання не існувало.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975 погоджено Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя».

Вважаючи, що Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975, яким погоджено Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя», таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та таким, що порушує їх право на індивідуальне захоронення своїх синів, позивачі звернулись з позовом до адміністративного суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Положенням ч.2 ст.19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України цим Законом та іншими Законами України.

Відповідно до статті 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною першою статті 51 вказаного Закону регламентовано, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулювання відносин, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлення гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання, визначені Законом України Про поховання та похоронну справу.

Згідно з ст. 1 Закону України Про поховання та похоронну справу № 1102-IV (далі - Закон № 1102-IV), поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 1102-IV передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.

Організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства( ст. 8 Закону про поховання).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1102-IV, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого, якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого видається свідоцтво про смерть.

Згідно ст. 12 Закону № 1102-IV, особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до міського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із міським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства.

Місце поховання та повноваження органів щодо його впорядкування регламентується ст. 23 Закону про поховання.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка (ч.1 ст.23).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог (ч.2 ст.23).

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою (ч.3 ст.23).

Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави (ч.4 ст.24).

Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дозволяє суду прийти до висновку, що саме до компетенції виконавчого комітету ради належить питання відведення секторів для почесних поховань, поховань померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань) у місцях поховання.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 року №975 погоджено Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя».

Положення регламентує порядок діяльності «Пантеону героїв Тернополя» та здійснення почесних поховань на його території загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу.

Метою створення «Пантеону Героїв Тернополя» є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу та віддання їм належних військових почестей. Поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП.

Також вказане Положення встановлює уніфікованість до могил та намогильних споруд, які розташовуються на території Пантеону героїв Тернополя, зокрема передбачено розміри могили та затверджено зразок і розміри намогильної споруди.

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги убачається, що позивачі не погодилися з рішенням виконкому про погодження «Положення про Пантеон Героїв Тернополя», виділяють такі основні підстави для його скасування:

1. застосована виконавчим комітетом Тернопільської міської ради форма прийняття рішення № 975 від 16.08.2023 р. Погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя не може вважатися кінцевою формою ухвалення рішення, оскільки вона суперечить вимогам законодавства, нормативним основам порядку діяльності виконавчого комітету міської ради та породжує правову невизначеність в частині ухвалення названого Положення або погодження його проекту та набуття ним юридичної чинності, що є порушенням вимог принципу верховенства права;

2. оскільки Пантеон не має статусу Національного військового меморіального кладовища, то зазначення в Положенні Про Пантеон обмежень, щодо встановлення індивідуальних пам`ятників є протиправним;

3. станом на дату прийняття рішення про погодження Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» та на дату подання даної заяви Виконавчий комітет не виділяв та не визначав земельної ділянки для розміщення сектору Пантеон Героїв Тернополя на кладовищі по вул. Микулинецька, 29 і СКП Ритуальна служба на свій розсуд виділяє місця для поховання загиблих воїнів, оскільки ані спірне рішення, ані Положення не містять норми, яка б вказувала на розташування такого Пантеону саме на Микулинецькому кладовищі чи визначала номер сектора де такий буде розміщений на Микулинецькому кладовищі;

4. відсутня затверджена проектна документація щодо будівництва об`єкта Пантеон Героїв Тернополя.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються форми оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023, то колегією суддів ураховано наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі ї створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Інструкцією з діловодства у Тернопільській міській раді, затвердженою рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.10.2020 N 799 визначено пп.103-112 порядок «візування та погодження проектів електронних документів».

Окрім того п. 86 вказаної Інструкції установлено, що на додатках, що затверджуються відповідними актами (положення, інструкції, правила, порядки тощо), проставляється гриф затвердження відповідно до пункту 92 Інструкції. «У разі коли електронний документ затверджується розпорядженням міського голови, рішенням міської ради або виконавчого комітету гриф затвердження складається із слова «ЗАТВЕРДЖЕНО», назви (у називному відмінку) виду документа, яким затверджується створений документ, із зазначенням дати його затвердження і номера» (п.92 Інструкції).

Порядок прийняття рішень виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та його оформлення визначені Регламентом виконавчого комітету Тернопільської міської ради 8 скликання, затвердженим Рішенням виконавчого комітету (додаток до Рішення від 20.11.2020 N1).

Відповідно до пункту п. 4.12 Регламенту виконавчого комітету ухвалення рішень виконавчого комітету здійснюється шляхом голосування членів виконавчого комітету підняттям рук які голосували «за», «проти», «утримались», та визначає результат голосування щодо кожного проєкту рішення чи процедурного питання».

За змістом пунктів 5.44.2 та 5.44.11 вказаного Регламенту погодження електронного проєкту рішення полягає у його візуванні (накладанні посадовою особою електронного підпису на проєкт електронного документа для засвідчення факту погодження цією особою завізованого проєкту документа) посадовими особами, зазначеними в реєстраційно-моніторинговій картці, що забезпечується системою електронного документообігу міської ради АСКОД на підставі сформованого автором проєкту рішення переліку погоджувачів. Погоджені в установленому порядку електронні проєкти рішень виконкому надходять в організаційний відділ виконавчого комітету не пізніше, ніж за 2 робочі дні до їх розгляду на засіданні виконавчого комітету (пункти).

З урахуванням приведених положень законодавства, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що прийняття правового акту повинно здійснюватися у формі ухвалення рішення, у тому числі й щодо затвердження положення, порядку та іншого нормативно-правового акту або ж щодо погодження проекту такого акту з наступним остаточним затвердженням його уповноваженим суб`єктом.

Натомість відповідачем вказаних положень дотримано не було, замість ухвалення рішення у формі «затвердження», відповідачем ухвалено оскаржуване рішення у формі «погодження».

Однак на переконання колегії суддів саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Відносно ж виявленого дефекту щодо форми оскаржуваного рішення, то наявність такого дефекту не вказує на допущення відповідачем суттєвої, істотної помилки при його прийнятті, наслідком якої мав би бути висновок суду про його неправомірність.

Як наслідок колегія суддів відхиляє приведені скаржником доводи, як такі що не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Стосовно доводів скаржника з приводу неприйняття судом та ненадання належної оцінки науково-правовому висновку щодо відповідності рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя вимогам законодавства України, підготовленого співробітниками Науково - дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 112 КАС України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону чи аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість наданий суду висновок не є висновком експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права, чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Із змісту оскаржуваного судового рішення убачається, що суд першої інстанції у мотивувальній частині дійшов правомірного висновку про те, що обумовлений висновок не може слугувати доказом в розумінні ст.101 КАС України, позаяк згідно з ч.2 ст.101 КАС України предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Стосовно доводів скаржника з приводу висновків суду щодо не виділення земельної ділянки під сектор Пантеон Героїв Тернополя, то колегія суддів зазначає, що ні оскаржуване рішення виконавчого комітету №975 від 16.08.2023, ні саме Положення про Пантеон Героїв Тернополя не містить норми, яка вказує на місце розташування такого Пантеону.

У відповідності до ст.23 Закону №1102 для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

Отож, відсутність у оскаржуваному рішенні та самому положенні відомостей про місце розташування «Пантеону Героїв Тернополя» не впливає на законність оскаржуваного рішення, яке стосується створення почесних поховань загиблих осіб, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України під назвою «Пантеон Героїв Тернополя», позаяк відповідно до статті 8 та 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» виключно орган місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції можуть вирішити питання щодо виділення ділянки для розміщення почесного поховання під назвою «Пантеону Героїв Тернополя», шляхом прийняття окремого рішення про виділення вільної земельної ділянки для вказаної мети або відведення вільного від існуючих поховань сектору для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань).

В супереч приведеним нормам Закону №1102, деталізація місця розміщення «Пантеону Героїв Тернополя» визначена виключно наказом СКП "Ритуальна служба" №52 від 17.08.2023. Так, згідно п.1 даного наказу, визначено, що почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України здійснювати відповідно до Положення про Пантеон Героїв Тернополя на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих у 2 світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29.

Натомість надати правову оцінку вказаному наказу СКП "Ритуальна служба" №52 від 17.08.2023 у межах у цієї справи не надається за можливе, позаяк вказаний наказ не входить до предмету оскарження, а суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою та у межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали та заслухавши пояснення учасників, колегією суддів установлено, що на час розгляду справи, як у суді першої, так і апеляційної інстанції орган місцевого самоврядування та його виконавчий орган не приймав жодного рішення про виділення вільної земельної ділянки або про відведення вільного від існуючих поховань сектору (у межах існуючого кладовища) для почесних поховань загиблих військовослужбовців (сектори військових поховань) з метою облаштування кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя», яке запроваджене оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 року та яке передбачає встановлення надмогильних споруд єдиного зразка (п.15-16) та містить заборону на встановлення особами, які здійснили поховання інших надмогильних плит.

При цьому, як було встановлено судом вище рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 року №1027 Про виділення території під меморіальний комплекс погоджено спеціалізованому комунальному підприємству Ритуальна служба Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_1 .

У свідоцтвах про поховання ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зазначено, що поховання загиблих здійснено на ділянці №АТО, в одинарних могилах, на Микулинецькому кладовищі розміщеному по АДРЕСА_1 .

Крім того, у зазначених свідоцтвах на поховання зазначено, що: Відповідно до ст. 25 Закону України Про поховання та похоронну справу користувач має право, на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції встановив, що поховання загиблих військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 здійснено у 2022 році в одинарних могилах, на Микулинецькому кладовищі розміщеному по вул. Микулинецькій, 29 у м. Тернополі на ділянці відведеній для поховання загиблих в Антитерористичній операції. При цьому, поховання на вказаній ділянці у період 2022 року не містило жодних заборон на встановлення особами, які здійснили поховання - індивідуальної надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання. Більше того, виданими свідоцтвами про поховання перелічених військовослужбовців підтверджується право осіб які здійснили таке поховання на встановлення індивідуальної надмогильної споруди.

Також судом установлено, що на час здійсненого поховання перелічених військовослужбовців на Микулинецькому кладовищі розміщеному по вул. Микулинецькій, 29 у м. Тернополі на ділянці, відведеній для поховання загиблих в Антитерористичній операції, не існувало жодних нормативних (в тому числі і індивідуальних) актів, як на місцевому так і на загальнодержавному рівні, які передбачали встановлення на місці здійсненого поховання надмогильних споруд єдиного зразка та наявності заборони на встановлення особами, які здійснили поховання інших надмогильних плит.

Заслухавши пояснення представників Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, представника скаржника, третіх осіб та їх представників, колегією суддів установлено, що на здійснені поховання військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які похоронені на Микулинецькому кладовищі розміщеному по вул. Микулинецькій, 29 у м. Тернополі на ділянці відведеній для поховання загиблих в Антитерористичній операції (поховання на якій не містило жодних обмежень щодо встановлення надмогильних плит) поширено дію Положення «Про Пантеон героїв Тернополя», яке погоджено оскаржуваним рішенням (яким запроваджено обмеження щодо встановлення інших надмогильних плит, ніж ті які затверджені у пунктах 15 та 16 названого положення).

Обставини щодо поширення дії оскаржуваного Положення «Про Пантеон героїв Тернополя» на поховання військовослужбовців, які здійснені на Микулинецькому кладовищі, на ділянці відведеній для поховання загиблих в Антитерористичній операції (поховання на якій не містило жодних обмежень) підтверджуються також:

- наказом СКП "Ритуальна служба" №52 від 17.08.2023. Так, згідно п.1 даного наказу, визначено, що почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України здійснювати відповідно до Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих у 2 світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29;

- робочим проектом по облаштуванню кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя» за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29, розробленим у 2024 році, з якого вбачається, що існуючі поховання військовослужбовців охоплюються дією оскаржуваного Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя»;

- експертний звіт щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, затвердженим 15.04.2024 року.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що для облаштування кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя» за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29, (діяльність якого регламентується оскаржуваним Положення «Про Пантеон героїв Тернополя»), органом місцевого самоврядування та його виконавчим органом, уповноваженим органом згідно ст.ст. 8 та 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» не було в установленому порядку прийнято рішення про виділення вільної земельної ділянки або про відведення вільного від існуючих поховань сектору (у межах існуючого кладовища) для почесних поховань загиблих військовослужбовців (сектори військових поховань) з метою облаштування кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя», яке запроваджене оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 року та яке передбачає встановлення надмогильних споруд єдиного зразка (п.15-16) та містить заборону на встановлення особами, які здійснили поховання інших надмогильних плит.

Стосовно ж доводів скаржника про відсутність проектної документації для будівництва об`єкта Пантеон Героїв Тернополя, як підстави для скасування оскаржуваного рішення, то колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» установлено, що за зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, як зобов`язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації.

Пунктом 9 Положення про «Пантеон Героїв Тернополя» також установлено, що (за зверненням виконавця волевиявлення загиблого (померлого), особи, яка зобов`язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовника поховання загиблого (померлого) на території «Пантеону героїв Тернополя» виділяється місце для поховання загиблого (померлого) відповідно до затвердженої проектної документації.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 44 від 26 січня 2008 р., зареєстрованим BN01:9814-0977-1467-7208 затверджено ДБН Б 2.2-1:2008 "Кладовища, крематорії та колумбарії. Норми проектування". Затверджені норми вказаного ДБН поширюються на проектування кладовищ, крематоріїв і колумбаріїв з метою їх нового будівництва, розширення і реконструкції, а також у випадку, коли це допускається законодавством, - зміни призначення або ліквідації, включаючи випадки переносу цих об`єктів на нове місце.

Згідно пунктів 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 названого ДБН проект кладовища, крематорію, колумбарію згідно з ДБН А 2.2-3 складається з таких розділів: вихідні дані для проектування; загальна пояснювальна записка; технологічний розділ: розрахунок площі [1], генеральний план з урахуванням черговості будівництва, режим експлуатації, розрахунок потреби в експлуатаційному персоналі, машинах і механізмах; генеральний план земельної ділянки: вертикальне планування, упорядкування, дороги; архітектурно-будівельний розділ; санітарно-технічний розділ; електротехнічний розділ; основні техніко-економічні показники; зведений кошторисний рахунок вартості будівництва; оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС); санітарно-захисна зона.

Архітектурно-ландшафтне рішення кладовищ, крематоріїв і колумбаріїв треба виконувати відповідно до генеральних планів забудови населених пунктів і іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних вимог і вимог санітарного законодавства.

Вибір земельної ділянки для розміщення кладовища, крематорію та колумбарію треба проводити згідно зі ст. 151 Земельного кодексу України, чинного екологічного і санітарного законодавства, законодавства у сфері охорони культурної спадщини та ДБН 360.

За приведених положень законодавства виділення ділянки під кладовище, його фактичне розміщення і поховання здійснюється відповідно до розробленої та затвердженої проектної документації.

Судом установлено, що на дату здійснення захоронення загиблих військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 на території Микулинецького кладовища за адресою; м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29 не було затвердженої проектної документації по облаштуванню на вказаній території кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя», яке запроваджене оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 лише 16.08.2023 року.

Робочий проект по облаштуванню кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя» за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29 було розроблено лише у 2024 році.

Експертний звіт щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, затверджено -15.04.2024 року.

12.09.2024 року зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по «облаштуванню кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя», яке запроваджене оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і на місці поховання загиблих військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . Підтвердженням чого є витяг з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги, які стосуються поширеної оскаржуваним рішенням №975 від 16.08.2023 року заборони на встановлення індивідуальних намогильних споруд особами, які здійснили таке поховання до запровадження обумовлених обмежень, то колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище на території вказаного вище кладовища, а зокрема на ділянці відведеній для захоронення загиблих в Антитерористичній операції було поховано у 2022 році загиблих військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в одинарних могилах. На час поховання на вказаній ділянці у період 2022 року та у період до 16.08.2023 року не існувало жодних заборон на встановлення особами, які здійснили поховання - індивідуальної надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання. Більше того, виданими свідоцтвами про поховання перелічених військовослужбовців підтверджується право осіб які здійснили таке поховання на встановлення індивідуальної надмогильної споруди.

За змістом повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по «облаштуванню кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя», яке міститься у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (витяг долучений до матеріалів справи) 12.09.2024 року розпочато виконання будівельних робіт на об`єкті «облаштуванню кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя» за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29, яке передбачає улаштування надмогильних плит єдиного зразка та заборони на улаштування інших надмогильних плит.

В ході розгляду справи судом установлено, що дію оскаржуваного Положення «Пантеон героїв Тернополя» та здійснюваних робіт по будівництву кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя поширено на існуючі поховання загиблих військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в одинарних могилах на земельній ділянці, відведеній для захоронення загиблих в Антитерористичній операції, яких було поховано у 2022 році (яка на час поховання не містила жодних подібних застережень та обмежень прав осіб, які здійснили поховання та встановлення індивідуальної надмогильної плити).

Згідно зі ст.2 Закону №1102 місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Відповідно до ст.29 Закону №1102 власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).

Статтею 4 Закону №1102 визначено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів.

Відповідно до ст.8 Закону №1102 організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції:

1) забезпечує формування державної політики у сфері поховання;

2) затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації

поховання і ритуального обслуговування населення;

3) затверджує типове положення про ритуальну службу;

4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань;

5) встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму

книги реєстрації поховань та перепоховань;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі поховання встановлюються законом.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону.

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 11 Закону №1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого, якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого видається свідоцтво про смерть.

Згідно з ст.25 Закону №1102 за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Отже, статтею 25 Закону №1102 чітко визначено, що для встановлення надмогильної споруди необхідна згода користувача місця поховання (особи, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання).

При цьому у даному випадку, статтею 25 Закону №1102 також чітко визначено, обов`язок спеціалізованого комунального підприємства видати свідоцтво про поховання, яке дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили та реєстрацію намогильної споруди у книзі обліку намогильних споруд.

З метою реалізації положень Закону України "Про поховання та похоронну справу", наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року, №193 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за №1110/9709 "Про затвердження нормативно - правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" затверджено:

-Типове положення про ритуальну службу в Україні;

-Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг;

-Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і

-ритуального обслуговування населення;

-Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок утримання

-кладовищ №193).

Так, у відповідності до п.1.1 Порядку утримання кладовищ №193, для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Згідно п.2.8 та п.2.9 Порядку утримання кладовищ №193 під кожну могилу надається ділянка таких розмірів: одинарне поховання площею земельної ділянки 3,3 кв. м, довжина 2,2 м, ширина 1,5 м.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори: 1) для почесних поховань, 2) поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), 3) сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

У відповідності до п.2.11 Порядку утримання кладовищ №193, після здійснення поховання Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству.

Згідно з п.2.13 Порядку утримання кладовищ №193, на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили.

Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи:

оригінал свідоцтва про смерть похованого;

свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця

поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної

споруди;

документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату

реалізації;

реквізити виконавця намогильної споруди.

Одразу після отримання ритуальною службою або виконавчим органом сільської, селищної, міської ради документів, визначених у цьому пункті, вони мають забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі.

Отже, Порядком утримання кладовищ та інших місць поховань, чітко визначено обов`язок ритуальної служби забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда після отримання відповідних документів.

При цьому, отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, органу місцевого самоврядування або його виконавчого органу не передбачено ні Законом №1102, ані Порядком утримання кладовищ №193.

Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні.

Крім того судом установлено, що до 2004 року чинне законодавство України містило поняття "надання замовнику дозволу адміністрації кладовища на встановлення намогильної споруди".

Зокрема, Інструкція про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України КДІ-204/12 Україна 182-91, затверджена наказом Держжитлокомунгоспу України від 16.12.1991 №126 (далі Інструкція №126) містила наступні положення:

-"Установлення пам`ятників і намогильних споруд на кладовищах міст і селищ міського типу здійснюють, як правило, підприємства ритуальної служби. Допускається їх установлення іншими організаціями та силами замовника з письмового дозволу адміністрації кладовища." (абз.3 п.1.1.8 Інструкції №126).

-"Встановлення намогильної споруди силами замовника здійснюється з письмового дозволу адміністрації кладовища." (абз.2 п.4.4.5 Інструкції №126)

-"Громадяни або представники організації, на ім`я яких зареєстровано могили, мають право встановлювати на місці поховання з дозволу адміністрації кладовища намогильні споруди, виготовлені згідно з діючими РСТ, і проводити благоустрій, озеленення та прибирання." (пп.б) п.4.6.3 Інструкції №126)

Однак, Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193 затверджено Порядок утримання кладовищ №193, а також визнано таким, що втратив чинність Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 16.12.91 №126 "Про затвердження нормативних актів з питань ритуального обслуговування", в тому числі - Інструкцію №126.

Як уже встановлено судом, норми Закону України "Про поховання та похоронну справу" та Порядку утримання кладовищ №193 не встановлюють повноважень, органів місцевого самоврядування, виконавчих органів та підприємств ритуальної служби (адміністрації кладовища, тощо) щодо надання дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд.

Тобто, законодавець відійшов від вказаного правового регулювання правовідносин поховання та затвердив інші норми законодавства у цій сфері, які не передбачають повноважень відповідача чи будь-яких інших органів щодо внесення заборон на встановлення/заміну (виконавцем волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання) індивідуальних надмогильних споруд на могилах загиблих родичів або надання відповідного дозволу на вказане.

Натомість пункт 17 Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» приведеним положенням не відповідає, позаяк містять заборону на самостійне встановлення (виконавцем волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу)) індивідуальних надмогильних споруд на могилах загиблих родичів. І при цьому, така заборона поширена за мовчазною згодою відповідача на поховання, здійснені до запровадження оскаржуваного рішення та положення.

Наведене свідчить про невідповідність пункту 17 вказаного Положення, яке погоджене оскаржуваним рішенням виконкому Тернопільської міської ради, правовим актам вищої юридичної сили.

Крім того колегією суддів ураховано, що встановлення намогильних споруд та меморіальних табличок єдиного, встановленого зразка (постанова КМУ від 19.08.2022 №935) передбачено ст. 23 Закону про поховання виключно на території Національного військового меморіального кладовища, однак місце почесних поховань «Пантеон героїв Тернополя» до вказаного не віднесено.

Стосовно ж висновків суду першої інстанції з приводу того, що оскаржуване рішення немає безпосереднього впливу на права позивачів щодо встановлення індивідуальних надмогильних споруд на могилах загиблих родичів, то колегія суддів зазначає наступне.

Нормативно-правовий акт місцевого самоврядування це офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює або припиняє загальнообов`язкові правила поведінки для певної (невизначеної) кількості осіб, прийнятий суб`єктом місцевого самоврядування з нормотворчими повноваженнями та діє в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Суб`єктами нормотворчості серед іншого є також виконавчі органи місцевого самоврядування.

Приписи нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування підлягають обов`язковому виконанню на відповідній території всіма фізичними та юридичними особами, кому вони адресовані.

Нормативно-правові акти місцевого самоврядування приймаються відповідним суб`єктом в межах встановленої нормотворчої компетенції, яка передбачає право на встановлення, зміну та скасування правових норм. Перелік нормотворчих повноважень встановлюється законодавством, а також відповідними нормативно-правовими актами місцевого самоврядування, в першу чергу статутом територіальної громади.

Нормативно-правові акти місцевого самоврядування є універсальним інструментом регулювання різноманітних відносин, що має міжгалузевий та комплексний характер. Це виявляється в тому, що нормативно-правові акти місцевого самоврядування є джерелами багатьох галузей права (конституційного, муніципального, фінансового, господарського, земельного, адміністративного, в тому числі і щодо похоронної діяльності, тощо).

З позовом про оскарження рішення, яке має ознаки нормативно-правового акта, можуть звернутися як особи, щодо яких застосовано це рішення, так і особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких воно буде застосоване.

Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 320/2015/22 (провадження № К/990/19209/23), інформує пресслужба ВС.

Оскаржуване позивачами рішення стосується порядку почесного поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України, а як наслідок вказане рішення стосується невизначеного кола осіб, прийняте суб`єктом нормотворчості та має ознаки нормативно-правового акта виконавчого органу місцевого самоврядування.

Як було встановлено судом вище ОСОБА_9 (син позивача ОСОБА_1 ), ОСОБА_10 (син позивачки ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (син позивача ОСОБА_2 ) були поховані на земельній ділянці виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою вул. Микулинецька, 29, до набуття чинності оскаржуваним рішенням та положенням «Про Пантеон Героїв Тернополя».

На час здійснення вказаних поховань, територія Микулинецького кладовища за адресою вул. Микулинецька, 29 не відносилася до території почесного поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України, іменованого «Пантеон Героїв Тернополя», та не містила жодних подібних обмежень, які запроваджені оскаржуваним положенням «Про Пантеон Героїв Тернополя».

За відомостями виданих свідоцтв про поховання ОСОБА_9 (син позивача ОСОБА_1 ), ОСОБА_10 (син позивачки ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (син позивача ОСОБА_2 ) користувачі серед іншого, відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» мають право на встановлення намогильних споруд у межах могили чи надання згоди на встановлення надмогильної споруду іншим членам родини без будь-якої на те згоди інших осіб.

За таких обставин здійснюючи вказані поховання позивачі (як виконавці волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання) мали законні сподівання на наявність у них права, визначеного 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили загиблого родича, позаяк на дату проведення зазначених поховань, жодних законодавчих обмежень, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні не існувало.

Однак зі сплином часу, а зокрема починаючи з 17.08.2023 року згідно п.1 наказу СКП "Ритуальна служба" №52 та мовчазної згоди відповідача на існуючих похованнях перелічених вище військовослужбовців (родичів позивачів) , які здійснені у період 2022 року поширено дію оскаржуваного Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» (в тому числі і щодо введених обмежень) та з 12.09.2024 року розпочато будівництво кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» на існуючих похованнях.

В ході розгляду справи відповідач та третя особа на стороні відповідача СКП "Ритуальна служба" не надали суду жодного доказу, з якого убачалося, що позивачі надали свою згоду на влаштування на існуючих могилах загиблих військовослужбовців (родичів) надмогильних плит єдиного зразка та їх добровільної відмови від наданого ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» права на влаштування індивідуальних надмогильних плит та вказаних могилах.

При цьому, відповідач не надав суду жодної із інстанцій доказів відсутності вільної земельної ділянки на території м.Тернопіль чи сектору на існуючому кладовищі, який би був вільний від існуючих поховань на якій/якому можливе було улаштування кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» з урахуванням обмежень запроваджених п. 15,16 та 17 Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» без порушення прав користувачів вже існуючих поховань.

Також відповідач не надав суду доказів того, що улаштування кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» з урахуванням обмежень запроваджених п. 15,16 та 17 Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» на існуючих похованнях (родичів позивачів), які здійснені у 2022 році, було лише єдиним можливим варіантом у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок та неможливості проектного вирішення будівництва такого кладовища без порушення прав позивачів, як користувачів існуючих поховань.

Крім того з пояснень представника скаржника та матеріалів справи убачається, що позивачі (як користувачі місця поховання) зверталися до СКП "Ритуальна служба" та до органів місцевого самоврядування з проханням надати дозвіл на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили, проте у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено з підстав поширення на згадані поховання загиблих військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 вимог оскаржуваного рішення, яким погоджено Положення про «Пантеон Героїв Тернополя» та відносно реалізації якого лише 12.09.2024 року зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по «облаштуванню кладовища під назвою «Пантеон героїв Тернополя» .

Отож зібраними доказами у справі підтверджується, що оскаржуване рішення в частині п.17 Положення про «Пантеон Героїв Тернополя» (щодо заборони встановлення індивідуальної намогильної споруди) поширює свою дію в тому рахунку і на раніше здійснені захоронення ОСОБА_9 (сина позивача- ОСОБА_1 ), ОСОБА_10 (сина позивачки ОСОБА_3 ), ОСОБА_11 (сина позивача ОСОБА_2 ) та безпосередньо стосується прав перелічених позивачів.

За приведених обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуване рішення немає безпосереднього впливу на права позивачів щодо встановлення індивідуальних могил для загиблих родичів, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України.

Відповідно до пунктів 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 2 КАС України та ст.10 і 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» дії та рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень повинні відповідати критеріям добросовісності, розсудливості та пропорційності, який полягає у дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Критеріями дотримання такого балансу є:

1) втручання суб`єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів;

2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб;

3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю;

4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Натомість, відповідач ухвалюючи оскаржуване рішення та поширюючи його дію на існуючі захоронення (в тому числі військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ) не обґрунтував та не довів належними доказами:

- неможливість улаштування кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» на ділянках, які вільні від вказаних поховань та що улаштування такого кладовища на існуючих похованнях загиблих родичів позивачів було виключно єдиним можливим та безсумнівним варіантом у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок;

- неможливості проектного вирішення будівництва кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» (з урахуванням запроваджених обмежень п. 15,16 та 17 Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» на існуючих похованнях (родичів позивачів) без порушення прав позивачів, як користувачів існуючих поховань.

Крім того, оскаржуване рішення позивача та запроваджені ним у пункті 17 Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» не містять жодного обґрунтування на захист якого вкрай надзвичайно важливого суспільного (публічного) інтересу направлені вимоги визначені у пункті 17 Положення про «Пантеон Героїв Тернополя» та як ця вимога забезпечує справедливий баланс між суспільними (публічними) інтересами держави та запровадженими обмеженнями на реалізацію уже набутого позивачами приватного права на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах існуючих могил загиблого родича.

Не обґрунтував відповідач в оскаржуваному рішенні, як цей суспільний (публічний) інтерес (за відсутності доказів вільних земельних ділянок або секторів вільних від існуючого поховання, за відсутності доказів неможливості проектного вирішення будівництва кладовища «Пантеон Героїв Тернополя», з урахуванням запроваджених обмежень п. 15,16 та 17 Положення «Про Пантеон Героїв Тернополя» на існуючих похованнях (родичів позивачів) без порушення їх прав, як користувачів існуючих поховань) переважав над набутим приватним інтересом позивачів (користувачів поховання) щодо реалізації набутого ними права - встановлювати індивідуальні надмогильні споруди у межах існуючих могил загиблого родича, згідно статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Відповідно до частини 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як наслідок, діяльність відповідача, як органу державної влади повинна бути спрямована на дотримання принципу - «верховенства права», відповідно до якого нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для прийняття оскаржуваного рішення в частині запровадження пункту 17 «Положення про Пантеон Героїв Тернополя» щодо внесеної заборони на встановлення індивідуальної надмогильної споруди в частині поховань, які існували на дату запровадження вказаних обмежень.

При цьому колегія суддів зазначає, що запровадження вказаних обмежень щодо встановлення індивідуальної надмогильної споруди та встановлення надмогильної споруди єдиного зразка, визначеної у п. 15 та 16 названого «Положення про Пантеон Героїв Тернополя» може здійснюватися виключно за попередньою згодою осіб, які проводять такі поховання.

Отож не применшуючи важливість збереження та увіковічнення пам`яті загиблих військовослужбовців Героїв Тернополя, які загинули за незалежність та територіальну цілісність України (про що відповідач та треті особи зазначали в своїх усних поясненнях), колегія суддів приходить до висновку, що для такого військового поховання під назвою «Положення про Пантеон Героїв Тернополя», мала б в установленому порядку уповноваженим органом відведена земельна ділянка (вільна від прав інших осіб), або визначено вільний від існуючих поховань сектор в межах існуючого кладовища. При здійсненні поховання на якій, відповідач заздалегідь мав би у добровільному порядку забезпечити вирішення питань з особами, які здійснюють таке поховання з приводу надання ними добровільної згоди на влаштування надмогильної плити єдиного зразка та відмови від реалізації ними права на встановлення індивідуальної надмогильної плити у межах таких поховань.

Отож положення вказаного пункту 17 оскаржуваного Положення мали б бути викладені відповідачем так, щоб не посягати на належне особам (які здійснюють поховання загиблих родичів) право, без їх добровільної згоди обмежувати права, визначені ст.25 Закону №1102 щодо встановлення індивідуальних надмогильних плит.

Натомість, як слідує з матеріалів справи відповідач не надав жодних належних доказів того, що заздалегідь до здійсненого поховання (військовослужбовців ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ) з скаржником та позивачами у цій справі було досягнуто попередньої згоди про влаштування надмогильної плити загиблого родича єдиного зразка та їх добровільної відмови від реалізації набутого ним права на встановлення індивідуальної надмогильної плити на могилі загиблого родича.

Стосовно ж решти пунктів обумовленого Положення про «Пантеон Героїв Тернополя» та оскаржуваного рішення, то скаржником не доведено їх протиправності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли лише частково своє підтвердження.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України та обставин щодо часткового задоволення апеляційної скарги, суд здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог та присуджує за рахунок бюджетного фінансування Виконавчого комітету Тернопільської міської ради на користь:

-позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати, понесені по сплаті судового збору при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції у розмірі 605,60 грн- кожному;

- ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,40 грн сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 500/2145/24 скасувати.

Ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 у частині погодження та запровадження пункту 17 «Положення про Пантеон Героїв Тернополя».

Стягнути за рахунок бюджетного фінансування Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору на користь:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 1514 гривень;

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) у розмірі 605,60 грн;

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_4 , код РНОКПП НОМЕР_5 ) у розмірі 605,60 грн.

У задоволенні решти вимог адміністративного позову - відмовити.

Зобов`язати Виконавчий комітет Тернопільської міської ради опублікувати оголошення відповідно до вимог статті 265 КАС України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 04 грудня 2024 року