Ухвала

від 27.11.2024 по справі 522/7128/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1724/24

Справа № 522/7128/24 1-кс/522/5506/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року про відмову у арешті майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України,-

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволені клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності ОСОБА_7 та ТОВ "СЕНАТ".

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що клопотання слідчого не містять переконливих доказів того, що підозрюваний дійсно контролює майно своєї колишньої дружини і що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна може бути законно застосовано до майна ОСОБА_7 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , подав апеляційні скарги, в якій зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор зазначає, що у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що підозрюваний ОСОБА_11 є фактичним власником нерухомого майна, перелік якого зазначений у клопотанні про арешт майна, що свідчить про необхідність арешту об`єктів нерухомого майна, перелік якого зазначений у клопотанні, з метою його конфіскації, як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Власник майна ОСОБА_7 та її представники заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Проте, слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42024163010000015, внесеному до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України, не у повному обсязі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання.

У судовому засіданні встановлено, що СВ УСБУ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

23 квітня 2024 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, - пособництво державі-агресору, за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

В подальшому в рамках вказаного провадження слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням про арешт об`єктів нерухомого майна, які належать на праві приватної власності ОСОБА_7 та ТОВ "СЕНАТ", на підставі аналізу змісту клопотання, слідчий визначив метою накладення арешту конфіскація майна, як виду покарання (п. 3 ч. 2 статті 170 КПК України) та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п. 4 ч. 2 статті 170 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове,до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі КК України), може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя, суд не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання. Вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.

Правилами ч. 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати:правову підставудля арештумайна; наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечногодіяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Оцінюючи доводи прокурора що підозрюваний ОСОБА_11 є фактичним власником нерухомого майна, перелік якого зазначений у клопотанні про арешт майна, що свідчить про необхідність арешту вказаних об`єктів нерухомого майна, з метою конфіскації майна, як виду покарання, колегія суддів виходить з такого.

Так, аналіз долучених до клопотання протоколів допиту свідків ОСОБА_12 від 31 травня 2024 року (а.с.232-237 т.1), ОСОБА_13 від 31 травня 2024 року (а.с.238-243 т.1), ОСОБА_8 від 12 червня 2024 року (а.с. 244-249 т.1), ОСОБА_14 від 13 червня 2024 року (а.с.251-256 т.1), ОСОБА_15 (а.с.259-263 т.1), ОСОБА_16 від 14 червня 2024 року (а.с.266-271 т.1), ОСОБА_17 від 14 червня 2024 року (а.с.274-278 т.1), свідчить про фактичне володіння (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis), об`єктами нерухомого майна, зазначеними у клопотанні прокурора, підозрюваним ОСОБА_11 .

У той же час, зазначене підтверджується протоколом огляду жорсткого диску, належного юристу ОСОБА_11 адвокату ОСОБА_8 , оскільки саме цим адвокатом за вказівкою ОСОБА_11 здійснювались реєстраційні дії щодо зазначеного майна (а.с.172-244 т.1).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що залучення ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , який до квітня 2024 року перебував у робочих стосунках з ОСОБА_11 свідчить про наявність спільних інтересів між колишнім подружжям, зокрема, уникнути обтяження об`єктів нерухомого майна, які фактично контролює ОСОБА_11 , арештом майна як заходом забезпечення кримінального провадження.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_11 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на його колишню дружину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є юридичним власником (бенефіціаром) підприємства ТОВ "СЕНАТ" (код ЄДРПОУ 33016720, юридична адреса: м. Одеса, Сабанєєв міст, буд. 3, розмір статутного капіталу 6 870 773,00 грн.; КВЕД: 41.10 організація будівництва будівель; керівник, підписант ОСОБА_18 ; засновник та бенефіціар ОСОБА_7 , частка 100%).

Разом з тим, як вбачається з письмових заперечень адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2019 року у справі № 522/18188/18, яка набрала законної сили 25 лютого 2019 року, затверджено мирову угоду сторін по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_11 про поділ майна подружжя, проте, майнові права щодо ТОВ ЮК «СЕНАТ», які були придбанні ОСОБА_7 21 грудня 2007 року, під час перебування у зареєстровану шлюбі з ОСОБА_11 , не були предметом судового розгляду (зворот а.с.88-90 т.1).

Відповідно до статей 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Грошові кошти, внесені одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. Водночас одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Таким чином, виходячи з положень ст. 70 СК України, та беручи до уваги презумпцію рівності часток чоловіка і дружини у спільному майні подружжя, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно ТОВ "СЕНАТ", що належить ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності подружжя. Така позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

З урахуванням доведеності прокурором правової підстави для арешту майна, того, що арешт майна є тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, для забезпечення конфіскації майна, наявності ризиків щодо відчуження майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням у даному кримінального провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою забезпечення проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення клопотання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Такий арешт пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання апеляційного суду, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України в умовах російського військового вторгнення в Україну та ведення РФ війни проти України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що цей суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

Водночас, на переконання апеляційного суду, орган досудового розслідування передчасно звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, однак зазначене не впливає на висновки суду апеляційної інстанції про необхідність арешту майна.

Приписами п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню із постановленням нової про задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2024 року про відмову у арешті майна в рамках кримінального провадження № 42024163010000015, внесеного до ЄРДР 15 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 111-2 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме:

1.Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2499726351100. Тип об`єкта: нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв.м): 1588.7, адреса: АДРЕСА_1 , розмір частки: 1/1 ;

2.Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2201434951227. Тип об`єкта: земельна ділянка, кадастровий номер: 5122786400:01:001:4174, площа (га): 0.7747, розмір частки: 1/1;

3. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1352305151101. Тип об`єкта: домоволодіння, загальна площа (кв.м): 1571.1, житлова площа (кв.м): 785.4, адреса: АДРЕСА_2 ; розмір частки 1/1;

4. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1352301551101. Тип об`єкта: нежилі приміщення салону-офісу, загальна площа (кв.м): 125.1, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Ланжеронівська, будинок 5; розмір частки: 1/1;

5. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 32754951101. Тип об`єкта: нежитлові приміщення першого поверху та підвалу № 511, загальна площа (кв.м): 210,7, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 14, приміщення 511; розмір частки: 1/1;

6. Реєстраційний номер майна: 31401531. Тип об`єкта: гараж, адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, пров. Лермонтовський, буд.11 загальна площа (кв.м): 30,7, розмір частки: 1/1;

7. Реєстраційний номер майна: 38456900. Тип об`єкта: стояночне місце № 7, адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, провулок Лермонтовський, 11, розмір частки: 1/1;

8. Реєстраційний номер майна: 16532686. Тип об`єкта: 4-кімнатна квартира, адреса: АДРЕСА_3 , загальна площа (кв.м): 170.9, житлова площа (кв.м): 80,6, частка власності 1/1;

9. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 750914951101. Тип об`єкта: земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137500:18:003:0005, площа (га): 0.0311, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Ніжинська, земельна ділянка 79;

10. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 750904651101. Тип об`єкта: земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137500:18:003:0006, площа (га): 0.05, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Ніжинська, земельна ділянка 79.;

11. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 567370951101. Тип об`єкта: нежитлова будівля торгово-офісного центру «Марсель», загальна площа (кв.м): 3670.7, складається з будівлі літ. "А", загальною площею 3670,7 кв.м., основною площею 3178,7 кв.м., адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, будинок 79, розмір частки: 1/1;

12. Реєстраційний номер майна: 9196893. Тип об`єкта: нежилі приміщення першого поверху та підвалу у літ."В", адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, загальна площа (кв.м): 363,5, частка власності: 1/1;

13. Реєстраційний номер майна: 9202449. Тип об`єкта: нежитлові приміщення другого поверху, що складають 11/100 частин домоволодіння, адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, вул. Ніжинська, буд. 79, загальна площа (кв.м): 276,3, частка власності: 1/1;

14. Реєстраційний номер майна: 16207578. Тип об`єкта: нежиле приміщення, адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Ніжинська, 79, загальна площа (кв.м): 6,2, частка власності: 1/1;

15. Реєстраційний номер майна: 16207043. Тип об`єкта: нежилі приміщення підвалу, адреса нерухомого майна: м. Одеса, площа Тираспольська, 2, загальна площа (кв.м): 29,8; частка власності: 1/1.

Заборонивши відчуження та здійснення реєстраційних дій з вказаним нерухомим майном.

Зобов`язати посадових осіб Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради здійснити відповідні дії відносно накладення арешту і заборони відсудження та здійснення реєстраційних дій з вказаним нерухомим майном.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4