Ухвала

від 04.12.2024 по справі 308/23167/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

04.12.24

22-ц/812/1818/24

Справа номер 308/23167/23 Головуючий суду першої інстанції Лузан Л. В.

Провадження номер 22-ц/812/1818/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

У Х В А Л А

04 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В. М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу у цивільнійсправі заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вознесенського міськрайонного судуМиколаївської області від25 жовтня 2024року,постановлену за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Наталія Методіївна, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом, у якій ОСОБА_2 оскаржує ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2024 року про застосування до нього заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

03 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 надіслала суду письмове клопотання про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу.

Представник позивачавказувала,що відповідачу запереченніна відзивпозивача наапеляційну скаргуна оскаржувануухвалу дозволивсобі у зневажливому та нахабному тоні висловлювати свою думку щодо рівня професійної компетентності позивача та її представника, їх способу життя та навчання, тобто виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви.

Так, не погоджуючись із їх твердженням у тексті відзиву про те, що рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.08.2024 та додаткове рішення від 23.08.2024 у справі 308/7171/24 набрали законної сили, відповідач дозволив вживати собі наступні висловлювання, які є неприпустимими для ділових документів, а саме: «Напевно, що сторона позивача зловживала обов`язками курсанта/студента Харківської юридичної академії та, натомість добросовісно вивчати основи Закону та підзаконні акти, навчально-практичний час тратили на групове зловживання алкогольними напоями, на непристойну для майбутнього працівника прокуратури та адвоката поведінку, у тому числі влаштуванням у приміщеннях державного гуртожитку фотосесії з елементами оголених частин тіл».

Крім цього, всупереч ст.62 Конституції України, ОСОБА_2 , не маючи жодних на те доказів та вироку суду, й надалі продовжує звинувачувати позивачку, її представника та інших осіб у вчиненні злочинів, які не мають до них жодного відношення.

Так, у тексті заперечення, на стор. 5 містяться наступні твердження відповідача: «Відповідач вважає за те, що смерть заповідача настала з вини позивача, яка завчасно спланувала усю процедуру заволодіння спадковим майном, будуча впевнена у тому, що як знавець кримінального та цивільного права спроможна буде уникнути від підозр, від кримінального переслідування та від кримінальної відповідальності. Окрім того, вчиняючи вбивство людей, неодноразові замахи на умисне вбивство, неодноразові крадіжки, у тому числі - із зломом сейфу; шахрайство, вимагання, підроблення та використання офіційних документів тощо позивач сподівалася на те, що її статус прокурора, колеги по роботі, адвокат без спеціальної юридичної освіти та, яку звільнено з попередньої роботи за зловживання, хабарництво та з інших поводів скандалу, інші, з якими позивач дозволяла себе використовувати на свій розсуд, гарантовано для неї утворять надійний захист. Як приклад прокурор Шерстяних О.О., яка після безпосередньої участі у вчинені кримінальних злочинів (про що сама повідомила, надаючи у суді свідчення та не підозрюючи про таке) була у листопаді 2021 року звільнення з посади прокурора з подальшою втечею до Німеччини. У 2023 році звільнився із посади прокурора і інший прокурор, який безпосередньо надавав у суді брехливі свідчення».

Представник позивача вказувала, що окрім голослівних та безпідставних звинувачень, відповідач дозволив собі надавати характеристику особи адвоката у даній справі, зазначаючи наступне: «адвокат без спеціальної юридичної освіти та, яку звільнено з попередньої роботи за зловживання, хабарництво та з інших поводів скандалу».

Жодне слово із вище переліченого не відповідає дійсності, а є виключно домислом відповідача, спрямованим на приниження честі та гідності представника позивача.

Посилаючись на норми цивільного процесуального законодавства про неприпустимість зловживання процесуальними правами, представник позивача просила: 1) визнати, що дії ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції у справі №308/23167/23, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами; 2) застосувати до ОСОБА_2 захід процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Пункт 1частини 2статті 44ЦПК Українивизначає,що залежновід конкретнихобставин судможе визнатизловживанням процесуальнимиправами дії,що суперечатьзавданню цивільногосудочинства,зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третястатті 44 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14 вказала на те, що«нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьоїстатті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьоюстатті 44 ЦПК України».

Частина 4 статті 44 ЦПК України регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 143 ЦПК України).

Заходами процесуального примусу, зокрема, є штраф (пункт 5 частини першої статті 144 ЦПК України).

У випадку зловживання процесуальними правами суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу в сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини першої статті 148 ЦПК України).

Зі справи, яка переглядається, вбачається, що відповідачем 25 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» була подана заява з назвою «Заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу)», у якій містилися вислови, про які вказала представник позивача у клопотанні про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами.

Колегія суддів вважає, що виходячи з обставин справи, змісту поданої ОСОБА_2 заяви, його дії не можна визнати зловживанням процесуальними правами, оскільки викладене ним базується на його сприйнятті обставин справи з урахуванням його освіти, життєвого досвіду та відсутності юридичної освіти. У викладеному ним тексті відсутня нецензурна лексика, образливі чи лайливі слова чи символи, зокрема, для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам, суду.

За такого колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу слід відмовити.

Керуючись ст.44, 381 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про визнання дій ОСОБА_2 зловживанням процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу відмовити.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

Т. В. Серебрякова

Повний текст ухвали складено 05 грудня 2024 року.