Рішення

від 26.11.2024 по справі 373/824/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/824/24

Номер провадження 2/373/548/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Керекези Я.І.,

з участю секретаря судових засідань Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 373/824/24 за позовом виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,

встановив:

Виконувач обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою 3223388200:02:014:0856 площею 3,5001 га.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районною державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350 громадянам України було передано у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на території Циблівської сільради Переяслав - Хмельницького району Київської області загальною площею 10,4703 га., а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0643, 3223388200:02:014:0644, 3223388200:02:014:0645, 3223388200:02:014:0646, 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, 3223388200:02:014:0649, які в подальшому неодноразово відчужувалися їх власниками.

Відповідач ОСОБА_2 став кінцевим власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649 площею 1,0 га

Відповідач ОСОБА_1 став кінцевим власником земельних ділянок з кадастровим номером 3223388200:02:014:0647 площею 1,2501 га та з кадастровим номером 3223388200:02:014:0648 площею 1,25 га.

08 грудня 2023 року відповідачі уклали між собою договір про об`єднання належних їм земельних ділянок в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0856 площею 3,5001 га, яка є предметом спору у даній справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджував, що у 2011 році вищевказані земельні ділянки незаконно вибули з державної власності та постійного користування третьої особи - державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», оскільки Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація перевищила свої повноваження, передбачені ч.3 ст.122 та ч.5 ст. 149 ЗК України, передавши громадянам у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, які фактично були вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення, що перебували в постійному користуванні третьої особи - державного підприємства «Переяслав-Хмельницький агролісгосп».

На підтвердження своїх доводів прокурор посилається на листи ВО Укрдержліспроект, ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», Управління Держгеокадастру в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області та преюдиційні обставини, встановлені рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 23 березня 2021 року у справі № 373/1229/16.

Зокрема, прокурор посилався на те, що вказаним судовим рішення було визнано недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 23 травня 2011 року № 350 про передачу вищевказаних земельних ділянок у приватну власність, в тому числі земельних ділянок з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, 3223388200:02:014:0649, які були об`єднані в земельну ділянку, яка є предметом спору, визнано недійсними державні акти видані на підставі вказаного розпорядження та витребувано спірні земельні ділянки у їх власників, в тому числі у ТОВ Капітан Інвест та ТОВ Катрін Інвест, які під час розгляду справи № 373/1229/16, відчужили спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На думку прокурора, під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що спірні земельні ділянки протиправно вибули з державної власності поза волею Кабінету Міністрів України та ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» і ця обставина відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦК України є преюдиційною і не підлягає доведенню в даній справі.

Обгрунтовуючи первісно обраний спосіб захисту у вигляді негаторного позову, прокурор посилався на те, що землі лісогосподарського призначення є майном, яке обмежене в цивільному обороті і не може передаватися у приватну власність, крім випадків прямо передбачених законом, у зв`язку із чим відповідно до ст.ст. 330, 387, 658 ЦК України держава не втрачає право власності навіть якщо таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

В подальшому, посилаючись на зміну правозастосовної практики Верховного Суду, прокурор змінив предмету позову, пред`явив позовну вимогу про витребування у відповідачів спірної земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Обгрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави прокурор посилався на те, що ним було повідомлено про виявлення фактів порушення вимог земельного та лісового законодавства Київську обласну державну адміністрацію (Київську обласну воєнну адміністрацію), яка відповідно до ст.ст. 20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України є органом, уповноваженим здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, однак нею не було вжито заходів цивільно-правового характеру з метою повернення спірних земельних ділянок у державну власність.

Обгрунтовуючи наявність підстав для втручання в право особи мирно володіти майном, прокурор стверджував, що повернення державі земельних ділянок лісогосподарського призначення має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля та екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають в тому щоб таке використання і розпорядження відбувалося згідно з вимогами закону.

16 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Призначено підготовче засідання.

29 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, з якого вбачається, що він проти задоволення позову заперечує. Посилається на те, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 373/1229/16, на які посилається прокурор, не є преюдиційними для цієї справи, оскільки він не брав участі у її розгляді, та можуть бути спростовані ним в загальному порядку. Землі, за рахунок яких у 2011 році були передані в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, в тому числі, й спірні земельні ділянки, не мали статусу земель лісогосподарського призначення та не перебували в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», оскільки належали до земель сільськогосподарського призначення, які на праві постійного користування належали КСП ім. Шевченко та його правонаступникам. Крім того, зазначив, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності у 2011 році, прокурор звернувся до суду лише у 2024 році, не обґрунтувавши поважність пропуску ним строку позовної давності. Дана обставина є самостійною окремою підставою для відмови у позові.

24 червня 2024 року до суду надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_1 , підписаний його представником ОСОБА_2 . З відзиву вбачається, що ОСОБА_1 позов не визнає, заперечує проти його задоволення з аналогічних, що і ОСОБА_2 , підстав.

Крім того, подав до суду заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Також подав клопотання про письмове опитування в порядку ст. 93 ЦПК України прокурора, Київську обласну державну адміністрацію та третю особу.

26 червня 2024 року прокурор через канцелярію суду подав заяву в порядку ст..49 та ст. 56 ЦПК України, змінивши предмет позову (т. 1 а.с.239-248).

Підготовче судове засідання 26 червня 2024 року було знято з розгляду через знеструмлення енергомережі у приміщенні суду.

В підготовчому судовому засіданні 10 липня 2024 року заява прокурора про зміну предмету позову прийнята судом.

В підготовчому судовому засіданні 10 липня 2024 року вказані були задоволенні, прокурора, Київську обласну державну адміністрацію та третю особу зобов`язано в порядку ст. 93 ЦПК України, у строк, не пізніше ніж за п`ять днів до наступного судового засідання надати відповіді на питання.

16 вересня 2024 року прокурором надано відповіді на поставлені питання (т. 2 а.с. 47-60).

В підготовчому судовому засіданні 16 вересня 2024 року визнано відсутніми підстави для відмови у наданні відповідей представником третьої особи. Повторно зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію та третю особу надати відповіді на поставлені питання до 10 жовтня 2024 року.

Ні до 10 жовтня, ні до підготовчого судового засідання 06 листопада 2024 року будь-яких заяв від Київської ОДА та третьої особи не надійшло.

В підготовчому судовому засіданні 16 вересня 2024 року за невиконання процесуальних обов`язків суд застосував до позивача та третьої особи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

В судовому засіданні 26 листопада 2024 року позивач та третя особа виконали вимоги ухвали від 16 вересня 2024 року, надавши відповіді на поставлені їм питання, у зв`язку з чим звернулися до суду з клопотанням про скасування накладеного на них штрафу.

Ухвалою суду 26 листопада 2024 року суд скасував ухвалу по накладення на позивача та третю особу штрафу у зв`язку з виконанням покладених на них процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні 26 листопада 2024 року прокурор ОСОБА_3 позов підтримала, просила задовольнити.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги прокурора підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та він же як представник відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 373/1229/16, на які посилається прокурор, не є преюдиційними для цієї справи та можуть бути спростовані ними в загальному порядку. Зазначав, що землі, за рахунок яких у 2011 році були передані в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, в тому числі, й спірні земельні ділянки, не мали статусу земель лісогосподарського призначення та не перебували в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницький агролісгосп», оскільки належали до земель сільськогосподарського призначення, які на праві постійного користування належали КСП ім. Шевченко та його правонаступникам.

Заслухавши в судовому засіданні учасників справи та їх представників, дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Розпорядженням Переяслав-Хмельницької Районною Державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350 було затверджено проект землеустрою щодо відведення у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок на території Циблівської сільради Переяслав - Хмельницького району Київської області загальною площею 10,4703 га., а саме: земельних ділянок з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0643, 3223388200:02:014:0644, 3223388200:02:014:0645, 3223388200:02:014:0646, 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, 3223388200:02:014:0649.

В липні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства „Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп з позовом до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, ТОВ „Катрін Інвест, ТОВ „Капітан Інвест, ТОВ „Дукат-Інвест, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23.05.2011 р. № 350, визнання недійсними виданих на його підставі державних актів про право власності на землю та витребування спірних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів.

Рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 06 грудня 2018 року у справі № 373/1229/16-ц в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21травня 2019 року вказане рішення було залишено без змін.

21 жовтня 2019 року ТОВ Капітан Інвест відчужило належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648 на користь відповідача ОСОБА_1

05 листопада 2019 року ТОВ Катрін Інвест відчужило належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649 на користь відповідача ОСОБА_2 .

Постановою Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 06 грудня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у справі № 373/1229/16-ц були скасовані, а справа була передана на новий розгляд.

Рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц позов прокурора було задоволено - визнано незаконним та скасовано розпорядження Переяслав-Хмельницької районної Державної адміністрації Київської області від 23 травня 2011 року № 350, визнано недійсними видані на його підставі державні акти про право власності на землю та витребувано спірні земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів, в тому числі витребувано у ТОВ Капітан Інвест земельні ділянки з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0647, 3223388200:02:014:0648, а у ТОВ Катрін Інвест - земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649. Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року вказане судове рішення було залишено без змін.

Відповідач ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак вважав, що оскаржуваним рішенням порушено її права та законні інтереси, подав апеляційну скаргу на рішення Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц, до якої приєднався відповідач ОСОБА_1

Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року вказану апеляційну скаргу було задоволено - скасовано рішення Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц в частині в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА №350 від 23 травня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 1,000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649, про визнання недійсним державного акту серії ЯК №150964 про право власності на земельну ділянку площею 1,000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649; про витребування земельної ділянки площею 1,000 га з кадастровим номером 3223388200:02:014:0649 з незаконного володіння ТОВ «Катрін Інвест» та ухвалено в зазначеній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

08 грудня 2023 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали між собою договір про об`єднання належних їм земельних ділянок з кадастровими номерами 3223388200:02:014:0647; 3223388200:02:014:0648 та 3223388200:02:014:0649 в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:014:0856 площею 3,5001 га, яка є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Обгрунтовуючи свій позов, прокурор посилається на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Переяслав-Хмельницького районного суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц, зокрема, що відведення спірних земельних ділянок у приватну власність в 2011 року було протиправно здійснено за рахунок земель лісогосподарського призначення, розташованих у 3 виділі 30 кварталу, майстерської дільниці 1, планшет № 20, які на праві постійного користування належать Державному підприємству „Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп.

Відповідач ОСОБА_2 не брав участі у розгляді судом справи № 373/1229/16-ц, а отже обставини встановлені відповідними судовими рішеннями в цій справі не є преюдиційними під час розгляду даної справи і можуть бути спростовані в загальному порядку.

При цьому суд приймає до уваги, що питання про належність спірних земель до земель сільськогосподарського призначення КСП ім. Шевченко не були предметом судового розгляду у справі № 373/1229/16-ц, і докази сторін на підтвердження чи спростування цих обставин судом в межах провадження у справі № 373/1229/16-ц судом не досліджувалися.

Суд встановив, що спірна земельна ділянка розташована на території Циблівської територіальної громади за межами населеного пункту і вкрита лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю.

Вказана обставина визнається всіма учасниками спору.

Відповідно до частини третьої статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З наведеного вбачається, що лісова рослинність може бути розташована на земельних ділянках різних категорій за цільовим призначенням, що визнається всіма учасниками справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сам по собі факт наявності на спірній земельній ділянці лісової рослинності не може розглядатися як доказ належності цієї ділянки до земель, обмежених в цивільному обороті, чи свідчити про недобросовісність осіб, які її придбали у власність.

З архівної копії державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня 1996 року, яка була надана Головним управлінням Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, вбачається, що відповідно до рішення 3 сесії 22 скликання Циблівської сільської ї ради від 27 червня 1995 року КСП ім. Шевченко було передано в постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 403,7 га.

Відповідно до ситуаційної схеми, виготовленої інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , спірна земельна ділянка входить до складу територій, які були передані в постійне користування КСП ім. Шевченко для сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня1996 року.

Третя особа - Державне підприємство „Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп, в листі від 02 липня 2024 року з відповідями на адвокатський запит та у відповідях на питання відповідача ОСОБА_1 , визнала той факт, що спірна земельна ділянка входить до складу земель, які первісно належали КСП ім. Шевченко, але в той же час стверджує, що відповідно до рішення Циблівської сільської ради № 39 від 16 травня 2000 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належали КСП ім. Шевченко на праві постійного користування, були передані в постійне користування Державному підприємству „Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп.

Прокурор та позивач у відповідях на питання відповідача ОСОБА_1 повідомили, що питання про первісну належність спірних земель КСП ім. Шевченко ними не перевірялася, у зв`язку із чим ними не були ні підтверджено, ні заперечено цю обставину.

З урахуванням викладеного, суд вважає встановленим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223388200:02:014:0856 площею 3,5001 га, входить до складу земель, які були передані в постійне користування КСП ім. Шевченко для сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002231 від 21 березня 1996 року.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що КСП ім. Т.Г.Шевченко (код 03753421) було припинено як юридична особа 09 березня 2000 року, а його правонаступником стало Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Шевченко (код 03753421), яке 28 квітня 2007 року було припинено як юридична особа у зв`язку з визнанням його банкрутом.

03 квітня 2000 року Київська обласна державна адміністрація направила Голові Переяслав-Хмельницької районної ради лист з проханням подати на розгляд сесії обласної ради пропозиції про передачу лісів реформованих сільгосппідприємств між господарським лісгоспам та лісництвам асоціації Київагроліс.

Рішенням 22 скликання Переяслав-Хмельницької районної ради від 27 квітня 2000 року № 160-Х3-ХХІІ Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу було передбачено необхідність створення спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та передачу йому в постійне користування лісових земель, загальною площею 4894 га, які необхідно було вилучити з постійного користування відповідних колективних сільськогосподарських підприємств району.

Рішенням ХVIII сесії ХХІІІ скликання Циблівської сільської ради № 39 від 16 травня 2000 року було передбачено, що сільська рада не заперечує проти передачі в постійне користування Переяслав-Хмельницькому міжгосподарському лісгоспу асоціації КИЇВАГРОЛІС лісового фонду СГП ім. Шевченко в кількості 391 га.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Державне підприємство Переяслав-Хмельницький агролісгосп було зареєстровано як юридична особа 29 березня 2001 року на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 152 від 26 березня 2001 року.

03 вересня 2018 року Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація у відповідь на адвокатський запит надала всі рішення (розпорядження), які приймалися нею про передачу в постійне користування земель лісового фонду на території Переяслав-Хмельницького району Київської області. З наданої відповіді та документів вбачається, що рішення про припинення права постійного користування КСП ім. Шевченко чи його правонаступника на спірні землі сільськогосподарського призначення та передачу цих земель в постійне користування Державному підприємству Переяслав-Хмельницький агролісгосп чи будь-якій іншій особі Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація не приймала.

З відповідей прокурора та позивача на питання відповідача ОСОБА_1 вбачається, що Київською ОДА рішення про припинення права постійного користування КСП ім. Шевченко чи його правонаступника на спірні землі сільськогосподарського призначення та передачу цих земель в постійне користування Державному підприємству Переяслав-Хмельницький агролісгосп чи будь-якій іншій особі також не приймалися.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України (в чинній на даний час редакції) до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спору - на 23 травня 2011 року) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути доказом наявності у державного лісогосподарського підприємства права постійного користування відповідними лісовими землями лише за умови, якщо такі землі раніше були в установленому законом порядку передані в постійне користування відповідно до рішень уповноважених органів влади.

Зі змісту рішення ХVIII сесії ХХІІІ скликання Циблівської сільської ради № 39 від 16 травня 2000 року, на яке посилається третя особа, вбачається, що це рішення не містить положень про передачу спірних земель в постійне користування Державному підприємству Переяслав-Хмельницький агролісгосп. Дане рішення і не могло містити такі положення, оскільки це підприємство було зареєстровано як юридична особа лише в березні 2021 року.

Ні прокурор, ні представник позивача, ні представник третьої особи в судовому засіданні не повідомили суду про існування будь-яких інших рішень уповноважених органів влади про передачу цих земель для ведення лісового господарства в постійне користування Державному підприємству Переяслав-Хмельницький агролісгосп.

Крім того, з відповідей, які були надані в судовому засіданні представником третьої особи, вбачається, що ні нематеріальний актив у вигляді права постійного користування спірними землями, ні матеріальний актив у вигляді багаторічних насаджень, на балансі Державного підприємства Переяслав-Хмельницький агролісгосп не обліковується та не обліковувався, що також свідчить про відсутність рішень уповноважених органів влади про передачу цьому підприємству відповідного майна.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що доказів того, що спірні землі в 2001 році були передані в постійне користування Державному підприємству Переяслав-Хмельницький агролісгосп для ведення лісового господарства, не надано. Дана обставина свідчить про те, що ці земельні ділянки продовжували залишатися в статусі земель сільськогосподарського призначення, які на праві постійного користування належать КСП ім. Шевченко чи його правонаступнику ПОСП ім. Шевченко. Після ліквідації останнього як юридичної особи, вказані землі набули статусу земель запасу сільськогосподарського призначення Переяслав-Хмельницької РДА.

Такий висновок узгоджується з документами, які містяться в проекті відведення спірних земельних ділянок, який був розроблений ТОВ Регіонземсервіс та затверджений розпорядженням Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації № 350 від 23 травня 2011 року

З довідки управління Держкомзему в Переяслав-Хмельницькому районі Київської області від 10 травня 2011 року № 06-16/49 вбачається, що відведення спірних земельних ділянок в приватну власність здійснюється за рахунок земель запасу (за рахунок земель бувшого КСП ім. Шевченко). З листа Державного підприємства Переяслав-Хмельницьке лісове господарство від 18 травня 2011 року № 313 вбачається, що спірні земельні ділянки не належать до лісового фонду.

Рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц було встановлено, що в 2001 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням Укрдержліспроект розроблено матеріали лісовпорядкування Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу. За протоколом другої лісовпорядної наради від 12 березня 2002 року ухвалено рішення про затвердження основних положень і заходів проекту організації та розвитку лісового господарства на наступний ревізійний період. Вказаний протокол у березні 2002 року погоджено Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області та затверджено головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації. За цим протоколом (розділ 23), нарадою зроблено загальний висновок за результатами минулої господарської діяльності держлісгоспу про те, що в цілому, лісове господарство велось ціленаправлено і всебічно з діючими правилами ведення лісового господарства в лісах України. Саме вказаний факт став підставою для висновку суду в справі № 373/1229/16-ц про те, що землі, за рахунок яких спірні земельні ділянки відводилися в приватну власність, є землями лісогосподарського призначення, які закріплені за державним підприємством Переяслав-Хмельницький агролісгосп.

З листа третьої особи від 02 липня 2024 року з відповідями на адвокатський запит та відповідей третьої особи на питання відповідача ОСОБА_1 вбачається, що Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Укрдержліспроект дійсно було розроблено проект організації та розвитку лісового господарства для державного підприємства Переяслав-Хмельницький агролісгосп, однак третьою особою не було надано будь-яких документів, які стали підставою для розроблення цих матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до ст. 94 Лісового кодексу України (в редакції станом на 2001 рік) матеріали лісовпорядкування підлягали затвердженню державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до пп. 16 Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою КМ України від 07.02.2023 р. № 112 для регламентації лісовпорядних робіт і всебічного обговорення особливостей їх виконання Держлісагентством (його територіальним органом) проводяться перша, друга та третя лісовпорядні наради, зокрема, друга лісовпорядна нарада скликається для розгляду та уточнення проектних рішень та кількісних показників матеріалів лісовпорядкування.

З наведеного вбачається, що розроблені на замовлення третьої особи матеріали лісовпорядкування 2001 року мали бути погодженні з Циблівською сільською радою та Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, після чого мали бути затверджені відповідним територіальним органом Державного комітету лісового господарства України, однак вказані вимоги закону виконані не були.

Незатверджений належним чином проект організації і розвитку лісового господарства може розглядатися лише як проектні матеріалів лісовпорядкування, які відображають наміри відповідного лісокористувача, але не можуть бути підтвердженням наявності чи відсутності у такого лісокористувача права користування відповідними лісовими земельними ділянками.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідачами в цій справі були подані належні та допустимі докази, які спростовують обставини, встановлені рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 29 березня 2021 року у справі № 373/1229/16-ц, а саме, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2001 року землі, за рахунок яких спірні земельні ділянки в 2011 році були відведені в приватну власність, були землями лісогосподарського призначення, які належать на праві постійного користування державному підприємству Переяслав-Хмельницький агролісгосп.

Такий висновок узгоджується з поясненнями, які були надані в судовому засіданні і представником третьої особи про те, що на даний час в Державному підприємстві Переяслав-Хмельницький агролісгосп працює лише 1 (одна) особа - директор і підприємство не використовує і не має можливості використовувати в своїй господарській діяльності жодної земельної ділянки навіть з числа тих спірних земельних ділянок, які були витребувані у відповідачів по справі № 373/1229/16-ц

Натомість суд вважає встановленим, що землі, за рахунок яких спірні земельні ділянки в 2011 році були відведені в приватну власність, до 28 квітня 2007 року були землями сільськогосподарського призначення, які належали на праві постійного користування КСП ім. Шевченко та його правонаступникам, а після 28 квітня 2007 року увійшли до складу земель запасу Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації.

Суд також враховує, що проект землеустрою щодо відведення у власність громадянам спірних земельних ділянок був погоджений всіма уповноваженими державою органами, зокрема 17 травня 2011 року цей проект був погоджений управлінням Культури і туризму Київської обласної державної адміністрації. Оскільки управління культури і туризму є структурним підрозділом позивача, то таке погодження розглядається судом як волевиявлення позивача про надання згоди на передачу державою спірних земельних ділянок у приватних власність.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності відповідно до волевиявлення уповноважених на те державних органів. Факту перевищенням повноважень Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією повноважень, передбачених ст.ст 122, 149 ЦПК України, при цьому не встановлено.

При цьому, суд не бере до уваги доводи прокурора про наявність підстав для втручання в право особи мирно володіти майном у зв`язку з необхідністю збереження екосистеми України, захисту довкілля та екологічних прав громадян, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Ні прокурор, ні позивач не надали суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що передача в 2011 році спірних земельних ділянок в приватну власність призвела до порушення законодавства в сфері захисту довкілля чи порушила екологічні права суспільства чи будь-яких окремих осіб.

Зі змісту проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянам спірних земельних ділянок вбачається, що він був погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області.

Відповідно до ст. 39 Лісового кодексу України та Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 733 ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси (для задоволення потреб національної економіки у деревині).

Категорії лісів, передбачені ст. 39 Лісового кодексу України, узгоджуються з категоріями цільового призначення земель, які передбачені ст. 19 Земельного України, зокрема, виходячи зі змісту ст. 55 Земельного кодексу України, категорії земель лісогосподарського призначення відповідає категорія експлуатаційних лісів, тобто лісів, які призначені для задоволення потреб національної економіки у деревині.

Звертаючись з позовом прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського, а не рекреаційного, оздоровчого чи природоохоронного призначення, що свідчить про те, що позов був поданий ним з метою захисту економічних інтересів держави, а не з метою захисту довкілля та екологічних прав громадян.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.».

Таким чином, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

На підставі викладеного, відповідно до Конституції України, ст. 55 ЗК України, ст. 1, 39, 94 ЛК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 79, 81, 83, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов виконувача обов`язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: державне підприємство «Переяслав-Хмельницький агролісгосп» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складання повного рішення вчинено 05 грудня 2024 року.

Суддя: Я. І. Керекеза