Постанова

від 04.12.2007 по справі 12/95-1902

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

04.12.07                                                                                          

Справа  № 12/95-1902

Львівський апеляційний

господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                  

Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                       

Юрченка Я. О.     

Слуки М. Г.     

розглянув апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Довжанка

Тернопільської області б/н від 02.08.2007 р.

на рішення

Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2007 р.

у справі

№ 12/95-1902

за позовом

ТзОВ «ДАКС», с. Мишковичі Тернопільської області

до відповідача

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Довжанка

Тернопільської області

про стягнення безпідставно

сплачених коштів в розмірі 60 000 грн.

за участю представників сторін:

у судовому засіданні 27.11.2007 р.:

від позивача -явка

необов'язкова -Татарук Л. Р. -представник (довіреність № НЮ 042302 від

21.05.2007 р.)

від відповідача (скаржника)  -явка необов'язкова -ОСОБА_2.

-представник (довіреність ВЕК № 730237 від 23.05.2007 р.)

у судовому засіданні 04.12.2007 р.:

від позивача -явка

необов'язкова -не з'явився

від відповідача (скаржника)  -явка необов'язкова -ОСОБА_2.

-представник (довіреність ВЕК № 730237 від 23.05.2007 р.)

Представникам сторін роз'яснені

права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання

сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол

судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного

господарського суду від 26.10.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна

скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с.

Довжанка, розгляд справи призначено до слухання на 27.11.2007 р., а у судовому

засіданні 27.11.2007 р. оголошувалася перерва до 04.12.2007 р. з метою

витребування додаткових доказів.

Рішенням господарського суду

Тернопільської області від 18.07.2007 р. у справі № 12/95-1902 за позовом ТзОВ

«ДАКС», с. Мишковичі до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, с. Довжанка про стягнення заборгованості в розмірі 60

000 грн. безпідставно одержаних коштів позов задоволено.

При винесенні оскаржуваного

рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 92, 257, 1212 ЦК України,

п. 8 Статуту ТзОВ «ДАКС»та мотивував його тим, що сторонами у справі не подано

належних і допустимих доказів, які підтверджували б факт укладення письмових чи

усних угод між ними, однак факт перерахування коштів підтверджується платіжними

дорученнями від 23.04.2004 р. № 19, від 30.10.2004 р. № 30/1, від 21.09.2005 р.

№ 21/1.

Щодо строку позовної давності, то

господарський суд першої інстанції вважає його непропущеним, зважаючи на

реквізити вищезазначених платіжних доручень.

Скаржник, відповідач у справі, не

погодився з рішенням господарського суду Тернопільської області, вважає, що

воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав

апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким

відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не

знав і не міг знати про факт перерахування коштів на його картковий рахунок, що

підтверджується відсутністю підпису відповідача на анкеті (заяві) на випуск

корпоративної платіжної картки. Крім цього, посилаючись на ст. 530 ЦК України,

апелянт вважає, що термін виконання зобов'язання відповідача перед позивачем не

настав, оскільки останні не пред'являв вимоги про виконання боржником

зобов'язання по сплаті 60 000 грн.

          Позивач не скориставшись правом,

наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, однак його

уповноважений представник у судовому засіданні заперечив доводи, викладені в

ній, просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а

апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник позивача, виконавши

вимоги ухвали суду від 26.10.2007 р., подав довідку Базового відділення

Тернопільської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»№ 47 від 09.11.2007

р. про те, що з рахунку № 260085928 ТзОВ «ДАКС»(ідентифікаційний код 32577162)

МФО 338501 перераховано кошти на рахунки приватного підприємця ОСОБА_1

(ідентифікаційний код НОМЕР_1), відкриті в Тернопільській філії ЗАТ КБ

«Приватбанк»МФО 338783 платіжними дорученнями № 19 від 23.04.2004 р. -на суму 8

000 грн. на рахунок № 26008055100039; № 30/1 від 30.11.2004 р. -на суму 21 000

грн. на рахунок № 26053055100039; № 21/1 від 21.09.2005 р. -на суму 31 000 грн.

на рахунок № 26053055100039.

Розглянувши наявні матеріали

справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення

представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду

апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду

слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних

підстав:

Із наявних у справі матеріалів

вбачається, що згідно платіжного доручення № 19 від 23.04.2004 р., з рахунку

ТзОВ «ДАКС»перераховано на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 Кошти в сумі 8 000 грн. з призначенням платежу «за

матеріальні цінності згідно рахунку 23/1»; згідно платіжного доручення № 30/1

від 30.11.2004 р. -суму в розмірі 21 000 грн. «за послуги згідно рахунку № 29/5

від 29.11.2004 р.»; згідно платіжного доручення № 21/1 від 21.09.2005 р. -на

суму 31 000 грн. «в рахунок погашення кредиторської заборгованості за 2004 рік

згідно Акту звірки від 31.08.2005 р. № 4».

Як зазначено у рішення місцевого

господарського суду, а також стверджувалося представником відповідача у

судовому засіданні під час апеляційного провадження, про надходження коштів на

рахунок відповідач не повідомлявся, а банківські операції проводилися без його

відома.

Господарським судом Тернопільської

області встановлено, що Наказом № 1 від 08.12.2003 р. «Про прийняття на

роботу»та Наказом № 4/12/22 від 04.12.2005 р. «Про звільнення з

роботи»підтверджується, що відповідач у даній справі був директором ТзОВ «ДАКС»

(позивача).

Відповідно до п. 1 ст. 92 ЦК

України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх

через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно положень п.п. 8.11 п. 8

Статуту ТзОВ «ДАКС», зареєстрованого Тернопільською районною державною

адміністрацією 06.11.2003 р. (реєстраційний № 04058284ю0010581), директор

товариства здійснює оперативне керування діяльністю товариства, розпоряджається

майном товариства та фінансовими коштами у порядку, визначеному зборами

учасників, а також без довіреності виступає від імені товариства.

Отже, з огляду на наведене,

апеляційна інстанція підтримує висновок господарського суду першої інстанції

щодо того, що директор ТзОВ «ДАКС»Богун К. З. повинен був знати про факт

перерахування коштів на рахунок приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідача).

Крім цього, із письмового пояснення

ОСОБА_3. (засновник товариства), яке міститься у матеріалах даної справи, він

стверджує, що не підписував жодних платіжних доручень на перерахування коштів

відповідачу у справі.

Ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України

передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок

іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте

майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути

майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття

або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого,

інших осіб чи наслідком події.

Із змісту вказаної норми закону

вбачається, що для повернення майна в даному випадку вимога не вимагається.

Таким чином, враховуючи наведене, а

також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла

висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх

обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає

підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК

України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись

ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду

Тернопільської області від 18.07.2007 р. у справі № 12/95-1902 залишити без

змін.

2.          Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, с. Довжанка залишити без

задоволення.

3.          Матеріали справи направити на адресу

місцевого господарського суду.

4.          Постанова може бути оскаржена в

установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                               

П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                                      

М. Г. Слука 

Суддя                                                                                                       Я.

О. Юрченко