Рішення

від 18.07.2007 по справі 12/95-1902

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2007 р.

Справа № 12/95-1902

Господарський

суд Тернопільської області

у складі   судді Скрипчук О.С.            

розглянув матеріали справи

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАКС", вул. Лисенка, с.Мишковичі,

Тернопільський район, Тернопільська область.          

до відповідача:

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

про: стягнення

безпідставно сплачених коштів в сумі 60000 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Тарарук

А.Р. - представник, довіреність відж21.05.2007р.

відповідача: ОСОБА_2.

- представник, довіреність від 21.05.2007р.; 

ОСОБА_1. підприємець фізична особа, свідоцтво від 26.12.02р.НОМЕР_1;

ОСОБА_3.- представник, довіреність від 17.07.07р. №3743.

Суть справи:

Товариство з обмеженою

відповідальністю "ДАКС", с. Мишковичі, Тернопільського району, надалі

позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до

суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_1., АДРЕСА_1, надалі

відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 60000 грн.

Позивач в обґрунтування своїх

позовних вимог посилається на те, що підприємець своїх зобов'язань по передачі

оплачених матеріальних цінностей не виконав, чим порушив норми законодавства. В

підтвердження викладеного додає платіжні доручення №21/1 від 21.09.2005р.,

№30/1 від 30.11.2004р. виписані на платника ТОВ „ДАКС”, та банківську виписку з

особового рахунку про перерахування коштів ОСОБА_1.

Представник позивача позовні вимоги

підтримує, просить суд позов задовольнити.

Представники відповідача у відзиві

та доповненні до відзиву позовні вимоги не визнають, мотивуючи відсутністю

факту порушень з боку підприємця ОСОБА_1. прав та інтересів ТОВ

"ДАКС", та відсутністю первинних документів, які б підтверджували наявність

заборгованості. Разом з тим, представник відповідача заявив усне клопотання

щодо витребування додаткових доказів по справі, а саме пояснення гр. ОСОБА_4.

щодо своїх повноважень про розпорядження коштів ТОВ "ДАКС", пояснення

головного бухгалтера щодо підстав відсутності первинних документів, на які

є  посилання в платіжних дорученнях,

Статут ТОВ "ДАКС" в редакції на момент здійснення операцій по

переказу коштів. Суд дане клопотання задовольнив.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

-- згідно платіжного доручення від

23.04.2004р. №19 з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „ДАКС”

перераховано на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. кошти в

сумі 8000 грн. з призначенням платежу -за матеріальні цінності згідно рахунку

23/1.

-- згідно платіжного доручення від

30.10.2004р. №30/1 товариством підприємцю ОСОБА_1. було перераховано 21000 грн.

за послуги згідно рахунку №29/5 від 29.11.2004р.,

-- згідно платіжного доручення від 21.09.05р.

№21/1 товариством відповідачу перераховано 31000 грн. в рахунок погашення

кредиторської заборгованості за 2004 рік, згідно Акту звірки від 31.08.2005р.

№4.

За твердженнями відповідача

зазначеним в запереченні проти позовних вимог від 13.06.2007р. останній, про

надходження коштів на його рахунок не повідомлявся, а банківські операції

проводились без його відома.

Представники відповідача в судовому

засіданні заявили, що коштами які поступали на особовий рахунок підприємця

ОСОБА_1. розпоряджався засновник ОСОБА_4., будь яких доказів в підтвердження

цього факту ними не подано.

Відповідно до ст.ст. 34, 35 ГПК

України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені 

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.     

Разом з тим, як підтверджується

матеріалами справи, а саме наказом №1 від 08.12.2003р. „Про прийняття на

роботу” та наказом №4/12/22 від 04.12.2005р. „Про звільнення, що в період

перерахування коштів відповідач по справі був директором ТзОВ „ДАКС”.

Відповідно до ст. 92 Цивільного

кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює

їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.п. 8.11 п. 8

Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „ДАКС” зареєстрованого

Тернопільською районною державною адміністрацією 06.11.2003р., реєстраційний

номер НОМЕР_2, директор товариства здійснює оперативне керування діяльністю

товариства, розпоряджається майном товариства, та фінансовими коштами у порядку

визначеному зборами учасників, також без довіреності виступає від імені

товариства. Відтак, слід вважати, що директор ТзОВ „ДАКС” ОСОБА_1. повинен був

знати про факт  перерахування коштів на

рахунок підприємця ОСОБА_1. Твердження відповідача про те, що коштами

товариства розпоряджався засновник 

ОСОБА_4. як консультант судом оцінюється критично, оскільки повноваження

консультанта не виписані в установчих документах товариства.

Також, сторонами по справі не

додано належних і допустимих доказів, а саме первинних документів, які б

підтверджували факт укладення письмових чи усних угод між ТзОВ „ДАКС” та

підприємцем ОСОБА_1. Натомість доведено факт перерахування коштів, що

відповідачем по суті не заперечується.

Як вбачається з письмового

пояснення  ОСОБА_4., що він як засновник

ТзОВ „ДАКС” не підписував платіжні доручення на перерахування коштів підприємцю

ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1. ст. 1212

Цивільного кодексу України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за

рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа

зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,

згодом відпала.

Положення цієї статті

застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження  майна було результатом поведінки набувача

майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для повернення майна, в даному

випадку коштів, вимога не вимагається.

Твердження відповідача про пропуск

строку позовної давності не ґрунтується на нормах законодавства. Також статтею.

257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Як вбачається з матеріалів справи,

а саме з реквізитів платіжних доручень від 23.04.2004р. №19, від 30.10.04р.

№30/1, від21.09.05р. №21/1. згідно якими перераховувались кошти, позивач строку

звернення до суду не пропустив.

За таких обставин суд вважає, що

позов підлягає до задоволення як такий, що ґрунтується на нормах чинного

законодавства та підтверджений належними доказами 

Відповідно до ст. 49 ГПК України

державне мито та судові витрати відшкодовуються позиву за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд                      

ВИРІШИВ:

1. Позов

задовольнити.

2. Стягнути

з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

ідент. номер НОМЕР_3, на користь товариства з обмеженою відповідальністю

«ДАКС», вул. Лисенка, с. Мишковичі, Тернопільського району, ідент. код

32577162, - 60000 грн. безпідставно сплачених коштів, 600 грн. в повернення

сплаченого державного мита та 118 грн. сплачених витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

3. Видати

наказ.        

Суддя                                                                     

О.С. Скрипчук

                                                                                                             24.07.2007р.