Рішення

від 12.11.2024 по справі 489/3823/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3823/24

Номер провадження 2/489/1659/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відповідач 2) про стягнення боргу

встановив

В травні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . На час смерті ОСОБА_4 не повернув йому борг у розмірі 51000 дол. США. Наявність неповернутого боргу підтверджується розпискою від 16.09.2021. На час смерті ОСОБА_4 належало нерухоме майно. Спадкоємцями ОСОБА_4 є його два сини - відповідача. Отже, ОСОБА_2 повинен повернути мені 3/4 частини боргу, що становить 38250 дол. США, ОСОБА_3 повинен повернути позивачу 1/4 частини боргу, що становить 12750 дол. США.

З цих підстав просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 3/4 частини боргу, що становить 38250 дол. США; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 1/4 частину боргу, що становить 12750 дол. США.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився , про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився , про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до оригіналу розписки від 16.09.2021 ОСОБА_4 підтвердив, що взяв в борг у ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 51000 дол. США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.12.2021 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору житлового будинку та земельної ділянки недійсним і скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволено частково; визнано недійсним договір дарування від 09 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 як дарувальником та ОСОБА_5 як обдарованою, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ємельяновою Оленою Валеріївною, за реєстровим №389; стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1260,80 грн., з кожного по 630,40.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2023 у цивільній справі №489/888/20 рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.12.2021 залишено без змін.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до актового запису про смерть №19 від 06.01.2022 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті заведена спадкова справа №68983156 (номер у спадковому реєстрі ) та №4/2022 - номер у нотаріуса. З заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернувся ОСОБА_2 . ОСОБА_3 надав нотаріусу заяву, в якій повідомив про те, що йому належить обов`язкова частка у спадщині, оскільки він на час відкриття спадщини він не досяг 18 років.

З вказаної спадкової справи слідує, що ОСОБА_4 залишив після своєї заповіт, яким на випадок свої смерті зробив таке розпорядження - заповів все своє майно ОСОБА_2 .

13.08.2023 ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 претензію про повернення йому частини боргу, яку останній отримав 27.08.2023, що підтверджується його підписом на цій претензії.

19.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ММНО Миколаївської області Євтушенко А.М. з проханням прийняти його вимоги до спадкоємців про повернення боргу та ознайомити спадкоємців з ними.

19.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення йому суми боргу у розмірі 38250 дол. США., яка відповідає його частці у спадщині.

19.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_6 з вимогою про повернення йому суми боргу у розмірі 12750 дол. США., яка відповідає його частці у спадщині.

22.04.2024 приватний нотаріус ММНО Миколаївської області Євтушенко А.М. повідомив ОСОБА_2 про те, що ним одержано претензію кредитора ОСОБА_1 , вказану претензію зареєстровано в Журналі вхідної кореспонденції 19.04.2024 за №62/02-14 і долучено до матеріалів спадкової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні грошові кошти або інші речі, в позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно з постановою Верховного Суду України № 6-63цс13 від 18.09.2013 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

З ч. 1ст.1049ЦКУкраїни вбачається, щопозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Як встановленоЛенінським районнимсудом м.Миколаєва підчас розглядуцивільної справи№489/888/20від 21.12.2021 ОСОБА_4 підтвердив обставини та факти надання йому ОСОБА_1 у позику грошових коштів у загальному розмірі 51000 дол. США за борговими розписками та підтвердив неповернення таких коштів через купівлю квартири та машини. Вказане має преюдиціальне значення для суду у відповідності до ч.5 ст.82 ЦПК України.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов`язки. Винятком з цього правила є лише зобов`язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до частини першої ст. 608 ЦК,зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим, не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов`язання спадкодавця.

Так, у спадщину переходять: обов`язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця); обов`язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов`язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов`язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов`язки за договором оренди житла з викупом.

Відповідно до положень статті 1281 ЦК України,спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України.

У частині другій ст.1281 ЦК України передбачено, що кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з положеннями статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.

Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

Встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям не видавалися.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Суд враховує, що за чинним законодавством спадкоємці, які прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання спадкодавця в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини.

Отже, відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця обмежується вартістю майна, одержаного ними у спадщину.

Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов`язок виконання зобов`язань: кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитори спадкодавця можуть пред`явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов`язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку.

У найбільш загальному вигляді вартість майна, одержаного у спадщину, слід розцінювати як грошову оцінку такого майна відповідно до його ринкової вартості.

Сторонами не надано до суду документів щодо вартості спадкового майна.

Між тим, суд зазначає, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 належала земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 , які були відчуженні ним за життя. Проте судовим рішенням, яке набрало законної сили та досліджене в судовому засіданні визнано недійсним договір, яким здійснювалося таке відчуження, а саме договір дарування від 09.06.2016.

Оскільки доказів на заперечення проти вимог кредитора спадкодавця до суду не надано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідач 2 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , який має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на момент відкриття спадщини був неповнолітнім. Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Таким чином, позивачем вірно визначено розмір вимог до відповідача 1 та відповідача 2 з урахуванням наявного заповіту та положень статті 1241 ЦК України.

Оскільки факт неповернення позивачу коштів, отриманих відповідно до боргової розписки та їх розмір підтвердився в судовому засіданні, то суд приходить до висновку, що з відповідача 1 на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти, які відповідають його частці у спадщині - 38250 дол. США., а з відповідача 2 - 12750 дол. США.

Згідно з ст. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 15140 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставівикладеногота керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг спадкодавця у розмірі 38250 дол. США в межах вартості майна успадкованого після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг спадкодавця у розмірі 12750 дол. США в межах вартості майна успадкованого після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 11355 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 накористь ОСОБА_1 витрати зісплати судовогозбору врозмірі 3785грн.00 коп. (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень нуль копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду.Строк наподання заявипро переглядзаочного рішенняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпри чин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.11.2024.

Суддя В. В. Кокорєв