Постанова

від 05.12.2024 по справі 471/1083/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.12.24

22-ц/812/1494/24

Справа №471/1083/21

Провадження № 22-ц/812/1494/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

подану адвокатом Козиревич Оксаною Сергіївною

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Гуковою І.Б., повний текст складено 31 липня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що її двоюрідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді:

- земельної ділянки кадастровий номер:4821455000:13:000:0188, площею 12,0175 га, що розташована на території Братської селищної ради, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 938, видане 10 жовтня 2013 року Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області;

- земельної ділянки кадастровий номер:4821455000:05:000:0090, площею 7,433 га, що розташована на території Братської селищної ради, яка належить ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ №598467, виданий 10 січня 2007 року Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області;

- житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №297 від 07 квітня 1988 року, завіреного Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області;

- автомобіля ВАЗ 2108, 1988 року випуску, колір: бежевий, двигун: НОМЕР_1 , шасі: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 05 червня 1999 року;

- карткового рахунку в АТ «Альфа-Банк» (зарплатна картка), на ім`я ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_5 виданий Братським РВ УМВС України в Миколаївській області 10 березня 1999 року, РНОКПП: НОМЕР_6 .

Зазначає, що у ОСОБА_3 була дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На момент смерті дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за однією адресою з дружиною по АДРЕСА_1 .

Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а мати ОСОБА_7 , яка після смерті чоловіка вийшла заміж за ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Вона, як двоюрідна сестра, померлого ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Братського районного суду Миколаївської області, подала заяву до Братської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки її брат не був одружений після смерті дружини на момент своєї смерті та не мав дітей. Окрім неї до нотаріальної контори подав заяву і племінник покійної дружини спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , який був зареєстрований у їхньому житловому будинку декілька років до смерті брата, однак не проживав з ними разом, факту проживання однією сім`єю відповідачем не встановлено. Мати ж ОСОБА_4 - ОСОБА_9 пропустила строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією листа Братської ДНК.

Оскільки спадкодавцем заповіт не був складений, тому спадкування після смерті ОСОБА_3 повинно здійснюватися за законом.

Через те, що відповідач ймовірно може бути спадкоємцем, що ним до сих пір не доведено, та відсутні оригінали документів на спадкове майно, нотаріус відмовляється видавати свідоцтво про спадщину мені, тому вона змушена звернутися за захистом своїх справ до суду.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не можу захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до статті 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на рухомість та нерухомість в порядку спадкування за законом.

Враховуючи вищевикладене, просила визнати за нею - ОСОБА_2 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку кадастровий номер:4821455000:13:000:0188, площею 12,0175 га, що розташована на території Братської селищної ради; земельну ділянку кадастровий номер:4821455000:05:000:0090, площею 7,433 га, що розташована на території Братської селищної ради; житловий будинок по АДРЕСА_1 ; автомобіль ВАЗ 2108, 1988 року випуску, колір: бежевий, двигун: НОМЕР_1 , шасі: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та картковий рахунок в АТ «Альфа-Банк» (зарплатна картка), на ім`я ОСОБА_3 .

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2023 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено Братську селищну раду Вознесенського району Миколаївської області.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на:

- земельну ділянку кадастровий номер:4821455000:13:000:0188, площею 12,0175 га, що розташована на території Братської селищної ради, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 938, видане 10.10.2913 року Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області;

- земельну ділянку кадастровий номер:4821455000:05:000:0090, площею 7,433 га, що розташована на території Братської селищної ради, яка належить ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ №598467, виданий 10.01.2007 року Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області;

- житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договора купівлі-продажу №297 від 07.04.1988 року, завіреного Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області;

- автомобіль ВАЗ 2108, 1988 року випуску, колір: бежевий, двигун: НОМЕР_1 , шасі: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 05.06.1999 року;

- картковий рахунок в АТ «Альфа-Банк» (Код ЄДРПОУ:23494714, м. Київ вул. Велика Васильківська, 100, індекс 03150) (зарплатна картка), на ім`я ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_5 виданий Братським РВ УМВС України в Миколаївській області 10.03.1999 року, РНОКПП: НОМЕР_6 .

Судові витрати залишено за позивачем.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції посилаючись на те, що позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальному порядку її право підлягає захисту судом шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Козиревич О.С., вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просила про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Так, вказує, що при винесенні вказаного рішення судом не було враховано ряд обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

По-перше в цій справі суд всупереч нормам ЦПК значно порушував процесуальні строки.

Так, ухвала про відкриття провадження винесена судом 11 січня 2022 року. Строки підготовчого провадження продовжено не було.

Ухвала про закінчення підготовчого судового засідання та переходу до розгляду справи по суті винесена судом 02 листопада 2022 року, тобто через 10 місяців.

Крім цього суд при відкритті провадження не звернув увагу на недоліки позовної заяви та невідповідності її нормам ст.ст.175, 177 ЦПК України, та не залишив позовну заяву без руху, хоча представником відповідача про це було подано письмове клопотання

Так, позивачем не було дотримано п.п.2,6,7,8 та 9 ст.175 ЦПК України, а саме в позовній заяві не вказано: реєстраційний номер облікової картки платника податків(для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України(якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти сторін; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем не додано до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, як це передбачено ст.177 ЦПК України.

Крім цього, в позовній заяві відсутні докази вартості всього майна, яке є предметом спору, а також відсутнє клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Також, відповідно до ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з позовною заявою. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Знову ж таки, всупереч цій нормі, представник позивача не надаючи доказів того, що самостійно вона не може отримати письмові докази, звертається до суду з письмовим клопотанням датованим 10 грудня 2021 року, де посилаючись на норми ст.ст.116-118 ЦПК України просить суд витребувати певні докази.

Але норми статей 116-118 ЦПК України регулюють питання забезпечення доказів, а не їх витребування.

Суд не звертаючи увагу на всі ці порушення, 08 лютого 2022 року виносить ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів.

Потім, після спливу 7 місяців, судом знову витребовуються докази по справі ухвалою від 22 вересня 2022 року.

І вже після закінчення підготовчого провадження представником позивача 22 листопада 2022 року долучаються ще письмові докази, хоча все це повинно було податися разом з позовом.

Звертає увагу, що в основу свого рішення суд першої інстанції поклав ту підставу, що позивач не має можливості оформити спадщину у нотаріуса через відсутність правовстановлюючих документів.

Однак, в супереч вимогам законодавства матеріали спадкової справи №21/2019, що заведена державним нотаріусом Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області, копія якої є в матеріалах цивільної справи, не містить а ні заяви ОСОБА_2 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, а ні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2022 року, при цьому дата звернення до суду з позовом - 10 грудня 2021 року.

До того ж в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом конкретно перелічено обсяг спадкового майна на яке претендує ОСОБА_2 отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, але вказує, що документи відсутні. Але не є зрозумілим документи взагалі відсутні, чи відсутні оригінали документів, і вони відсутні у ОСОБА_2 , чи відсутні в матеріалах спадкової справи. Тоді не зрозуміло чим нотаріус керувався, коли перелічував обсяг спадкового майна, бо в заяві ОСОБА_2 про прийняття спадщини вказано, що вона приймає і не вказує, яке саме майно залишилось після його смерті.

Тепер, щодо неможливості отримати свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріуса.

Так, земельна ділянка площею 12,0175 га, кадастровий номер 4821455000:13:000:0188, що розташована на території Братської селищної ради Миколаївської області, належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області.

А отже, ніяких перешкод в отриманні дублікату даного свідоцтва замість втраченого не було і не має, позивач просто цього і не намагався зробити.

Земельна ділянка площею 7,433га, кадастровий номер 482145500:05:000:0090, що розташована на території Братської селищної ради Миколаївської області, належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯГ №598467, виданого 10.01.2007 року Братською райдержадміністрацією. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 червня 2016 року за №14200530. А це означає, що при бажанні у відповідному відділі Держгеокадастру можна отримати завірену належним чином архівну копію Державного акта і отримати свідоцтво про право на спадщину. А отже ніяких перешкод не було і не має, позивач просто цього і не намагався зробити

Те ж саме стосується і житлового будинку - він належав померлому ОСОБА_3 відповідно договору купівлі-продажу, посвідченому Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 07 квітня 1988 року за №297, а отже ніяких перешкод в отриманні дублікату даного договору замість втраченого не було і не має, позивач просто цього і не намагався зробити.

Така ж ситуація і щодо отримання свідоцтва про право на спадщину і на грошові кошти, які належали померлому ОСОБА_3 і які знаходяться на рахунку в АТ "Альфа-Банк". Нотаріус повинен був звернутися до банку з запитом щодо відкритих рахунків і коштів на цих рахунках і по інформації банку видати свідоцтво, ніяких "оригіналів правовстановлюючих документів для цього мати не потрібно.

І судом при винесенні оспорюваного рішення ці всі факти не були взяті до уваги і не викликали сумніву щодо достовірності інформації, якою обґрунтовувала своє звернення до суду позивач.

Жодного доказу того, що правовстановлюючі документи втрачені суду надано не було, як і нотаріусу.

Правом на подачу відзиву позивача та третя особа не скористалися.

Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Сорочана В.О. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають її необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції об`єктивно розглянуто справу.

Представник відповідача Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області у поданій заяву просила розглядати справи за їх відсутності, позовні вимоги залишити на розсуд суду.

Про розгляд справи апеляційним судом відповідач ОСОБА_1 повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився.

Зважаючи на викладене та приписи частини 2 статті 372 ЦПК України неявка вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який на час смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (т.1. а.с 10).

Після його смерті відкрилася спадщина на :

- земельну ділянку кадастровий номер 4821455000:13:000:0188, площею 12,0175 га, що розташована на території Братської селищної ради, яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 938, видане 10.10.2913 року Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області;

- земельну ділянку кадастровий номер:4821455000:05:000:0090, площею 7,433 га, що розташована на території Братської селищної ради, яка належить ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯГ №598467, виданий 10.01.2007 року Братською районною державною адміністрацією Миколаївської області;

- житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №297 від 07.04.1988 року, завіреного Братською державною нотаріальною конторою Миколаївської області;

- автомобіль ВАЗ 2108, 1988 року випуску, колір: бежевий, двигун: НОМЕР_1 , шасі: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 05.06.1999 року;

- карткового рахунку в АТ «Альфа-Банк» (Код ЄДРПОУ:23494714, м. Київ вул. Велика Васильківська, 100, індекс 03150) (зарплатна картка), на ім`я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 . (а.с 9-20).

Матеріалами справи підтверджено відсутність спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 , так як батько ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с. 17-19).

Із заявами про прийняття спадщини до Братської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 звернулися 14 березня 2019 року ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 . 14 березня 2019 року було заведено спадкову справу №21/2019 (т.1. а.с. 169-179).

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2021 року встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом позивачки ОСОБА_2 (т.1 а.с. 10 на звороті, 11).

Постановою державного нотаріуса Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ніколаєвої Л.Л. (далі- державний нотаріус) від 04 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлого на нерухоме та рухоме майно ( т.1 а.с.127-128).

ОСОБА_1 є племінником покійної дружини спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 серпня 2018 року державним нотаріусом роз`яснено ОСОБА_9 неможливість реєстрації заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки пропущений строк для прийняття спадщини (т.1 а.с.20).

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї тітки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Державним нотаріусом листом від 19 травня 2021 року йому роз`яснено неможливість реєстрації його заяви про прийняття спадщини та завести спадкову справу на майно померлої, так як ним не підтверджено факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та пропущений 6-тимясічний строк на подання заяви( т.1 а.с.213).

Відповідно до листа Братської державної нотаріальної контори ( на запит суду) від 20 серпня 2022 року спадщина після смерті ОСОБА_4 не приймалася ( т.1 а.с.140).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 грудня 1986 року. За матеріалами справи на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 вони були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . А відтак, ОСОБА_3 в силу вимог частини 3 статті 1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 , звертаючись до Абузинського районного суду Миколаївської області у січні 2023 року з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю за спадкодавцями мотивував його тим, що з 2013 року він проживав разом зі своєю тіткою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та її чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 як член їхньої родини, вони сприймали його як сина, опікувалися ним, його навчанням, здоров`ям. Після смерті ОСОБА_3 він звернувся із заявою про прийняття спадщина, оскільки вважає себе спадкоємцем відповідно до статті 1264 ЦК України.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю (т.2 а.с.14-16).

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_2 зазначала, що вона є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає, так як батьки, дружина та син померли до відкриття спадщини.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову, пред`явленого до ОСОБА_1 та Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтями 1261 та 1262 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до статті 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно частиною 4 статті 1266 ЦК України, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Аналіз статті 1266 ЦК України свідчить про те, що спадкування за правом представлення - це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п`ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, і він не є окремою підставою або видом спадкування. У такому разі суб`єктами спадкування за правом представлення будуть певні спадкоємців за законом. Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу).

Встановлюючи факт родинних відносин між ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_3 , Братський районний суд Миколаївської області у рішенні від 22 квітня 2021 року виснував, що ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , оскільки її батько ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та батько спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними братами.

Зважаючи на викладене, батько позивача ОСОБА_2 був би спадкоємцем третьої черги і у відповідності до статті 1263 ЦК України у випадку, якщо б він був живий на час відкриття спадщини після смерті племінника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав би право на прийняття спадщини.

А відтак, за правом представлення свого батька ОСОБА_12 , який був рідним дядьком спадкодавця і помер до відкриття спадщини, позивач набула права на спадкування у третю чергу за законом.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 у випадку доведення та встановлення судом факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, мав би право на спадкування за законом лише в порядку четвертої черги. Однак таке рішення суду не створило б для нього юридичних наслідків, що обумовлюють право відповідача на спадкування після смерті ОСОБА_3 за наявності спадкоємця попередньої черги. Не мало б таке рішення і юридичних наслідків для нього і для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки після її смерті єдиним спадкоємцем першої черги який прийняв спадщину відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, був чоловік ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги (мати) із заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством шестимісячний строк до нотаріуса не зверталася.

Тому єдиним спадкоємцем який має право на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, по справі не встановлено і суду не доведено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , і така обставина на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом, не впливає.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Згідно з частинами першою-другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 дійшов висновку, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відтак, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

При зверненні до суду ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_1 , як особи, яка звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Ухвалою суду від 02 листопада 2022 року до участі у справі залучено співвідповідачем Братську селищну раду Вознесенського району Миколаївської області.

Між тим, незважаючи на те, що ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, він не є спадкоємцем жодних із черг, передбачених ЦК України, також не є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . А тому, він є неналежним відповідачем у цій справі.

Суд першої інстанції розглядаючи вказаний спір, не проаналізував належним чином докази наявні у матеріалах справи, та не звернув увагу, що належним відповідачем у цій справі є - Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, тоді як ОСОБА_1 не є належним відповідачем, та безпідставно задовольнив позовні вимоги до нього.

А тому, заперечення відповідача ОСОБА_1 проти набуття ОСОБА_2 права власності у порядку спадкування після смерті двоюрідного брата ОСОБА_3 за правом представлення, не узгоджуються з вимогами спадкового права.

З огляду та викладене, доводи апеляційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження) про неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, до уваги не приймаються, оскільки не впливають на правильність висновку суду про суті спору.

Приймаючи до уваги вищенаведене та виходячи з повноважень апеляційного суду, рішення суду першої інстанції згідно пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України частині пред`явлення позову до ОСОБА_1 належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Це ж рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно слід залишити без змін

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Козиревич Оксаною Сергіївною, задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.