Постанова

від 25.11.2024 по справі 601/2187/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/2187/23Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П. Провадження № 22-ц/817/785/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Дідух М.Є.

з участю представника позивача - адвоката Булави О.П., відповідачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Медвідь І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Державного навчального закладу Тернопільський навчально-курсовий комбінат Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року, повний текст якого складено 6 червня 2024 року, ухвалене суддею Клим Т.М. у цивільній справі №601/2187/23 за позовом Державного навчального закладу Тернопільський навчально-курсовий комбінат Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору тимчасового проживання в гуртожитку та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року позивач звернувся в суд із вказаним позовом, в обгрунтування якого зазначено, що відповідачці разом з її сімєю як внутрішньо переміщеним особам було надано для тимчасового проживання житловий блок у гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний гуртожиток призначений для проживання слухачів курсів на період навчання. Вільні місця у гуртожитку можуть використовуватися адміністрацією комбінату для тимчасового (згідно договору) проживання сімей працівників комбінату або здаватись у найм на умовах готелю за погодженням з профспілковим комітетом комбінату.

Єдиною підставою для вселення на житу площу гуртожитку є договір.

Такий договір був укладений з відповідачкою на строк з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року. Після закінчення терміну дії договору відповідачка відмовилася укладати його на тих же самих умовах. Натомість, надіслала свій примірник договору де самостійно вказала вартість плати за проживання у сумі 448 грн. на кожну дорослу особу.

Наказом ДНЗ Тернопільський НКК від 21.10.2022 року №29 Про затвердження калькуляцій проживання в гуртожитку затверджено з 01.11.2022 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання для тимчасово переміщених осіб 724 грн, для дітей віком 9-16 років 479 грн. 10 коп. Підписувати договір із встановленою вартістю проживання відповідачка відмовляється, хоча примірники договору їй неодноразово передавалися через коменданта та працівників бухгалтерії.

Крім цього, оплату за проживання у гуртожитку та споживання електроенергії відповідачка вносила не у повному розмірі, у звязку з чим станом на 1.07.2023 року виникла заборгованість у сумі 19 482 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати укладеним з 19 травня 2021 року по час звернення з позовом договір тимчасового проживання у гуртожитку на умовах, встановлених у договорі, що додається до позовної заяви (тобто на тих же умовах, що підписаний відповідачкою договір тимчасового проживання від 1 січня 2021 року, строк дії якого закінчився 30 квітня 2021 року) та стягнути заборгованість у сумі 19 482 грн.

Рішенням Кременецькогорайонного судуТернопільської областівід 23травня 2024року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державного навчального закладу Тернопільський навчально-курсовий комбінат Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації заборгованість за понаднормове споживання електроенергії в сумі 11 042 (одинадцять тисяч сорок дві) грн. 88 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Державний навчальний заклад Тернопільський навчально-курсовий комбінат Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та та ухвалити в цій частині нове судове рішення, який позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважає, що в оскаржуваній частині рішення є необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд врахував, що у матеріалах справи є проекти договорів тимчасового проживання, однак ці проекти не підписані представником позивача.

Позивач неодноразово надавав відповідачці примірники договору, які вона відмовлялася підписувати і суд встановив, що відповідачка отримувала листи про необхідність укладення договору та проекти договорів. Після отримання примірників договору відповідач продовжувала проживати разом із сімєю, користувалася житловою площею та комунальними послугами, що свідчить про те, що вона погодилася з істотними умовами договору тимчасового проживання, запропонованими позивачем.

Положення про гуртожитки, Закон України Про забезпечення прав мешкаців гуртожитків та ЦК України зобовязують користувачів житла укласти договір найму із власником жилого приміщення та вносити плату за користування жилою площею і комунальні послуги.

Оскільки відповідачка постійно ухиляється від свого обовязку укласти договір, намагаючись навязати власні умови проживання та вартість проживання у гуртожитку, тому вимога позивача по визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції є належним способом захисту.

Суд першої інстанції не врахував сталу практику Верховного Суду щодо вирішення спору у подібних правовідносинах.

Стягуючи частково заборгованість за проживання в гуртожитку та за понаднормове споживання електроенергії, суд взяв до уваги розрахунок відповідачки, проте не обгрунтував, чому саме сума заборгованості складає 11 тисяч гривень і чому не взято до уваги розрахунок позивача.

Відповідно до п.1.3.4 примірного Договору тимчасового проживання проживаючий зобовязується не пізніше 5 числа поточного місяця вносити плату за проживання. Пунктом 1.3.5 Договору передбачено, що понаднормове споживання електроенергії (норма 100 кВт на 1 особу) оплачувати додатково на підставі показників сублічильника. Відповідачка щомісяця підписувала показники лічильника електроенергії, тому їй було відомо про суми понаднормово спожитої електроенергії.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь І.М. зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Судом першої інстанції встановлено, що після 30 квітня 2021 року між сторонами було укладено ще два договори тимчасового проживання в гуртожитку а саме від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року, які містять підписи обох сторін.

Крім цього, представник позивача сам зазначає в апеляційній скарзі, що ОСОБА_1 надала докази отримання нею листа від 3 вересня 2021 року, в якому містилися два належним чином оформлені примірники договору на тимчасове проживання у гуртожитку та протоколи узгодження розбіжностей до договору. Лише цей примірник договору надсилався відповідачці рекомендованим листом з описом вкладення, який був отриманий і підписаний відповідачкою, і відповідно до умов якого вона вносила оплату. Даними договорами від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року встановлена оплата за проживання у розмірі 443 грн. 84 коп щомісячно за 1 особу. Пунктами 4.2, 4.3 договору від 16 жовтня 2021 року встановлено, що договір вважається продовженим на тих самих умовах, якщо за три місяці до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні письмової заяви про припинення дії цього договору. Зміни у договір вносяться за попередньою домовленістю. А тому судом вірно зазначено про наявність чинного договору тимчасового проживання у гуртожитку від 16 жовтня 2021 року, в якому зазначена як вартість проживання, так і обсяги використання електроенергії. Щодо суми заборгованості судом вірно взято до уваги наданий відповідачкою розрахунок, оскільки він зроблений з врахуванням умов договору від 16 жовтня 2021 року.

Заслухавши пояснення представника Державного навчального закладу Тернопільський навчально-курсовий комбінат Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації - адвоката Булаву О.П., який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Медвідь І.М., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору тимчасового проживання у гуртожитку, суд першої інстанції врахував наявність укладеного між сторонами і діючого станом на час вирішення справи договору від 16 жовтня 2021 року, в якому встановлена плата за проживання 443, 84 грн та який підписаний позивачем та відповідачкою.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оплаті за проживання у гуртожитку та понаднормове споживання електроенергії, суд прийняв до уваги та погодився із наданим відповідачкою детальним розрахунком заборгованості, врахував сплачені нею суми за спірний період та визначив розмір заборгованості, виходячи з умов укладеного між сторонами договору від 16 жовтня 2021 року, яким визначено вартість проживання та норму електроенергії на 1 особу.

Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки судом повно та та всебічно зясовано обставини справи, вірно застосовано норми матеріального права.

Обставини справи.

Державний навчальний заклад Тернопільський навчально-курсовий комбінат є юридичною особою та як самостійний навчальний заклад відноситься до сфери управління Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації, що підтверджується Статутом, затвердженим наказом Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації від 27.02.2014 року №21-од, погодженим Департаментом освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації 11.03.2014 року.

Відповідно до розділу 7 Статуту, майно Навчально-курсового комбінату є державною власністю, яке складають фонди та оборотні кошти, а також інші цінності. Майно, закріплене за Навчально-курсовим комбінатом, належить йому на правах оперативного управління. Навчально-курсовий комбінат володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства і цього Статуту.

Відповідно до пункту 2 розділу 1, пункту 3 розділу ІІ Положення Про гуртожиток Тернопільського навчально-курсового комбінату, схваленого загальними зборами колективу Тернопільського навчально-курсового комбінату, протокол №1 від 20.02.2006 року та затвердженого начальником головного управління Агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації 24.02.2006 року, гуртожиток комбінату призначений для мешкання слухачів курсів на період навчання. Вільні місця в гуртожитку можуть використовуватись адміністрацією комбінату для тимчасового (згідно договору) проживання сімей працівників комбінату або здаватись у найм на умовах готелю за погодженням з профспілковим комітетом комбінату. З іншими громадянами на підставі рішення про надання жилої площі адміністрація комбінату укладає договір, який є єдиною підставою вселення на дану жилу площу. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V цього Положення, слухачі курсів вносять оплату за проживання згідно затверджених калькуляцій. Громадяни, які поселилися в гуртожиток згідно укладеного договору на тимчасове проживання, вносять плату, обумовлену договором, помісячно.

ОСОБА_1 разом із сімєю як внутрішньо переміщеним особам (з м.Луганськ) у 2014 році було надано для тимчасового проживання житловий блок (№ НОМЕР_1 ) у гуртожитку Державного навчального закладу Тернопільський навчально-курсовий комбінат, що знаходиться за адресою м.Кременець, вул. Черняхівського, 8.

Протягом 2014-2021 років між позивачем та ОСОБА_1 неодноразово укладалися договори на тимчасове проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1 на різний строк, чого позивач не заперечує.

Дана обставина також частково підтверджується наявними у матеріалах справи договорами тимчасового проживання від 1.09.2019 (на період з 01.09.2019 по 31.08.2020 року), від 1.09.2020 року (на період з 01.09.2020 року по 31.10.2020 року), від 1 листопада 2020 року (на строк з 1 листопада .2020 року по 31 грудня 2020 року), від 1 січня 2021 року (на строк з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року), від 1 липня 2021 року ( на строк з 01 липня 2021 року по 15 жовтня 2021 року), від 16 жовтня 2021 року (на строк з 16 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року). Вказані договори підписані сторонами та містять відтиск печатки ДНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат.

Як вбачається із змісту договору тимчасового проживання в гуртожитку ДН Тернопільського НКК від 16 жовтня 2021 року, строк його дії - з 16 жовтня 2021 року по 31 грудня 2021 року (п.1.1.). Комбінат зобовязується письмово попереджати проживаючого не пізніше як за 10 днів про зміну вартості надання послуг і проживання у гуртожитку (п.1.2.4). Проживаючий зобовязується: - не пізніше 5 числа поточного щомісяця вносити плату за проживання в розмірі 443 грн. 84 коп., а при зміні вартості суму, вказану у письмовому попередженні. (п.1.3.4); - понаднормове споживання електроенергії (норма 120 кВт на одного чол.) оплачувати додатково на підставі показників сублічильника (п.1.3.5). Відповідно до п.4.2 договір вважається продовженим на тих самих умовах, якщо за 3 місяці до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні письмової заяви про припинення дії цього договору.

Наказом в.о. директора ВНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат від 30 березня 2021 року №15 затверджено з 15.04.2021 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання: для тимчасово переміщених осіб 443, 84 грн, для інших осіб 671 грн.

Наказом в.о. директора ВНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат від 30 грудня 2021 року №34 затверджено з 01.01.2022 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання: для тимчасово переміщених осіб 479, 10 грн, для інших осіб 700 грн.

Наказом в.о. директора ВНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат від 21 жовтня 2022 року №29 затверджено з 01.11.2022 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання: для тимчасово переміщених осіб 724 грн, для інших осіб 724 грн.

Наказом директора ВНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат від 01 червня 2023 року №30 затверджено з 01.06.2023 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання: для тимчасово переміщених осіб 824 грн, для інших осіб 824 грн.

Показники сублічильника, який обліковує споживання електроенергії у житловому блоці № НОМЕР_1 , де проживає відповідачка з сімєю в складі з 3 осіб, протягом спірного періоду (з травня 2021 по 1.07.2023 року) були наступними: станом на 1.05.2021 року 50760; станом на 1.01.2022 року 49079; станом на 1.01.2023 року 59578; станом на 1.03.2023 року 62018.

Такі показники сублічильника зазначені позивачем (т.1, а.с.34-35) та повністю відповідають показникам, зазначеним відповідачкою у наведеному нею розрахунку заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки за проживання у гуртожитку за період травень 2021 року червень 2023 року вбачається, що позивачем нараховано 28 467, 44 грн - за проживання, 22 987, 92 грн - за понаднормове споживання електроенергії, а всього нараховано 51 455, 36 грн; відповідачкою сплачено за вказаний період 33 778, 80 грн.

При здійсненні цього розрахунку позивач виходив з вартості щомісячного проживання у червні 2021 року 1775, 36 грн; з липня по грудень 2021 року 887, 68 грн, з січня по жовтень 2022 року 958, 20 грн; з листопада 2022 року по травень 2023 року 1448 грн, червень 2023 року 1648 грн.

21 вересня 2022 року ДНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат надіслав ОСОБА_1 листа за№40-068, у якому повідомлено про необхідність до 01.10.2022 укласти договір тимчасового проживання. Відповідачка ознайомлена з цим листом 22.09.2022 року та висловила прохання надати їй зразок договору для подальшого укладення, про що свідчить її підпис у зазначеному листі.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом міністрів України.

Норми глави 4 Житлового кодексу УРСР, Примірного положення про користування гуртожитками, а також інші норми житлового законодавства стосовно гуртожитків є спеціальними по відношенню до норм цивільного законодавства. Якщо відносини не врегульовані спеціальним законодавством про гуртожитки, необхідно керуватися загальними нормами про договір найму житла як інституту житлового права.

Порядок користування усіма гуртожитками, незалежно від форми власності, визначений Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою КМУ від 20 червня 2018 року №498.

Відповідно до пунктів 7, 14 цього Примірного положення, користування жилою площею у гуртожитках державної та комунальної власності здійснюється виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера. Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору.

Враховуючи умови останнього укладеного між сторонами договору тимчасового проживання в гуртожитку від 16 жовтня 2021 року, такий договір є чинним станом на час розгляду справи у суді.

Так, відповідно до п.4.2 договору його дія продовжується на тих самих умовах, оскільки до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направляла іншій стороні письмової заяви про припинення дії цього договору.

Щодо розрахунку заборгованості по оплаті за проживання у гуртожитку.

За період проживання відповідачки у гуртожитку травень-червень 2021 року договір укладений не був і дія попереднього строкового договору тимчасового проживання закінчилася 30 квітня 2021 року, тому оплату за проживання за травень-червень 2021 року відповідачка повинна внести відповідно до наказу в.о. директора ВНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат від 30 березня 2021 року №15, яким затверджено з 15.04.2021 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання: для тимчасово переміщених осіб 443, 84 грн (за 1 особу).

Враховуючи, що умовами договорів від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року сторонами погоджена плата за проживання 443 грн 84 коп, на наданій позивачці житловій площі проживають 2 повнолітні особи (позивачка та її чоловік), тому зазначена у наведеному позивачем розрахунку заборгованості оплата за проживання у сумі 887, 68 грн. за період травень-грудень 2021 року відповідає умовам договорів (443, 84 х 2).

Надалі у визначеному умовами договору від 16 жовтня 2021 року порядку ( п.п. 1.2.4, 4.3) позивач не попереджав відповідачку про підвищення оплати за проживання та зміни до договору не вносились, додаткові угоди не укладалися, а тому відсутні підстави для стягнення оплати за проживання у розмірі більшому, ніж це визначено умовами діючого договору тимчасового проживання.

Отже, сума оплати за проживання відповідачки з сімєю за період з травня 2021 по 1 липня 2023 року відповідно до умов договорів складає 23 079, 68 грн. (26 місяців х 887, 68 грн).

Щодо розрахунку заборгованості по оплаті за понаднормове споживання електроенергії.

Оскільки показники сублічильника електроенергії є тотожними у розрахунках як позивача, так і відповідача, тому кількість спожитої електроенергії не є спірною.

Також як позивач, так і відповідачка у власних розрахунках оплати за спожиту електроенергію виходили з вартості 1 кВт 1, 68 грн за період червень 2021 травень 2023 року.

Однак, позивач саму кількість понаднормово спожитої електроенергії обчислював, виходячи із норми 100 кВт на 1 особу, в той час як відповідачка таку кількість обраховувала, виходячи із норми 120 кВт на 1 особу відповідно до п.1.3.5 договорів тимчасового проживання від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року. У травні 2021 року понаднормово спожитої електроенергії не було як за розрахунками позивача, так і відповідачки. У червні 2021 року норма споживання електроенергії на 1 особу 100 кВт визначається і позивачем, і відповідачкою, оскільки у червні 2021 року договір тимчасового проживання не був укладений.

Суд першої інстанції вірно погодився із наданим позивачкою розрахунком заборгованості, оскільки він є детальним, обгрунтованим та грунтується на умовах укладених між сторонами договорів від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року, а за період відсутності договору тимчасового проживання у травні-червні 2021 року вартість оплати за проживання визначена відповідачкою відповідно до наказу керівника відповідача (443, 84 грн. Х 2 особи = 887, 68 грн, вартість 1кВт електроенергії відповідачкою вказана вірна 1, 68 грн.

Так, за період з червня 2021 по травень 2023 року вартість 1кВТ електроенергії становила 1, 68 грн. Враховуючи кількість понаднормово спожитої електроенергії (норма 100 кВт на 1 особу у червні 2021, з 1 липня 2021 по 1 липня 2023 року - 120 кВт на 1 особу), відповідачка з сімєю спожила понаднормово 13 297 кВт х 1, 68 грн = 22 338, 96 грн, червень 2023 35 кВт понаднормово х 2, 64 грн = 92, 4 грн. Отже, оплата за понаднормове споживання електроенергії за спірний період (з травня 2021 по 1 липня 2023 року) складає 22 431, 36 грн.

Таким чином, згідно умов укладених між сторонами договорів тимчасового проживання у гуртожитку від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року відповідачка повинна була оплатити за спірний період суму 45 511, 04 грн (23 079, 68 грн оплата за проживання + 22 431, 36 грн за понаднормове споживання електроенергії).

Враховуючи внесені відповідачкою кошти на оплату за спірний період, станом на 1.07.2023 року був наявний борг у сумі 11 042, 88 грн.

В наведених судом першої інстанції розрахунках суми заборгованості суд помилково вказав період по грудень 2023 року. Наданий позивачем 02.04.2024 року розрахунок заборгованості станом на 1.03.2024 року не є збільшенням позовних вимог у розумінні п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України.

Разом з тим, наведене не є підставою для зміни чи скасування рішення, так як станом на 1 липня 2023 року розмір заборгованості складав визначену судом суму.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що після 30 квітня 2021 року, тобто після закінчення терміну дії попереднього договору відповідачка відмовилася укладати його на тих же самих умовах, колегія суддів зазначає, що з врахуванням наказу в.о. директора ВНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат від 30 березня 2021 року №15, яким затверджено з 15.04.2021 року вартість проживання за одне ліжко-місце в тимчасово вільних кімнатах гуртожитку за договорами тимчасового проживання для тимчасово переміщених осіб 443, 84 грн, відповідачка обгрунтовано не погоджувалася укладати договір на попередніх умовах, так як попереднім договором від 1 січня 2021 року вартість проживання на 1 особу була визначена 600 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи є лише проекти договорів тимчасового проживання, однак ці проекти не підписані представником позивача, колегія суддів оцінює критично, так як договори тимчасового проживання від 1 липня 2021 року та від 16 жовтня 2021 року містять підписи обох сторін, підписи в.о. директора ДНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат скріплені відтиском печатки ДНЗ Тернопільський навчально-курсовий комбінат (т.1, а.с. 129, 162).

Інші наявні у справі проекти договорів, які не підписані двома сторонами, не взяті до уваги судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач неодноразово надавав відповідачці примірники договору, які вона відмовлялася підписувати і суд встановив, що відповідачка отримувала листи про необхідність укладення договору та проекти договорів, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачці будь-яких примірників договору, окрім підписаних, та докази відмови відповідачки від їх підписання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Положення про гуртожитки, Закон України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків та ЦК України зобовязують користувачів житла укласти договір найму із власником жилого приміщення та вносити плату за користування жилою площею і комунальні послуги, однак відповідачка постійно ухиляється від свого обовязку укласти договір, колегія суддів зазначає, що такий договір, в якому сторонами погоджено усі істотні умови, в тому числі щодо розміру оплати за проживання, між сторонами укладено 16 жовтня 2021 року і дія цього договору продовжується відповідно до п.4.2, так як жодна із сторін не направляла іншій стороні заяви про припинення дії цього договору.

З врахуванням наведеного відсутні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання укладеним іншого договору у запропонованій позивачем редакції.

У разі наявності між сторонами спірних питань щодо оплати за проживання, внесення змін у договір чи його розірвання, їх слід вирішувати відповідно до умов укладеного договору.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу Тернопільський навчально-курсовий комбінат Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 4 грудня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.