Рішення

від 20.11.2024 по справі 377/298/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/298/24

Провадження №2/377/216/24

20 листопада 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретарів судового засідання Пскової А.І., Потапенко Т.В. , Карпенко Г.М. , Гніденко Н.П. ,

позивача ОСОБА_4 ,

представника позивача -адвоката Климчук В.В.,

представника третьої особи Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області - Удовенко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2024 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діяла адвокат Климчук Вікторія Володимирівна звернулась до суду з вказаним позовом, відповідно до якого, посилаючись на Конвенцію про права дитини від 20.11.1989, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-12, статтю 164, частину першу статті 196 СК України, просила:

- позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області №219/5971/18 за період з 07 червня 2018 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 77 746 гривень 50 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області розірвано 20 липня 2018 року. За час шлюбу в них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час спільного проживання сторін відповідач систематично вчиняв домашнє насильство, влаштовував сварки у присутності дитини. Відчуваючи постійний страх за себе та дитину, позивач пішла від чоловіка ще за два роки до розірвання шлюбу, а після розірвання шлюбу у 2018 році ОСОБА_5 поїхав на проживання до свого батька у м. Сургут Російської Федерації і з того часу його участь у житті дитини мала епізодичний характер. На початку повномасштабного вторгнення позивач із сином виїхала з м.Бахмута до м. Дніпро, повідомивши про це батьку, але з його боку не було жодної спроби надати допомогу, проявити зацікавленість у долі дитини. У 2023 році позивач із сином переїхала до м. Славутич, де батько позивача купив їм квартиру, в якій вони мешкають на даний час. Відповідач відсутній у житті сина тривалий час, що призвело до втрати емоційних зав`язків між ними. Більше п`яти років позивач самостійно піклується про дитину, її розвиток, утримання, забезпечення, навчання, дозвілля. Син знає, що у нього є батько, але майже не згадує про нього, а якщо це відбувається, то відчуває байдужість і образу за те, що батько не приділяє йому уваги. Відповідач не цікавиться життям сина, не телефонує, не дарує подарунки, не вітає з днем народження чи іншими святами. Таке умисне, байдуже ставлення батька до дитини, відсутність з його боку будь-яких дій, спрямованих на те, щоб виконувати свої батьківські обов`язки, стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2018 року у справі №219/5971/18 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 746 гривень щомісяця, починаючи з 07.06.2018 та до досягнення дитиною повноліття. Відповідач, будучи обізнаним про наявність судового рішення про стягнення аліментів, не вживає жодних заходів щодо їх сплати і погашення заборгованості, яка утворилась з 2018 року та станом на 01.01.2024 становить 77 746,50 гривень. Державний виконавець не виносив постанову про накладення штрафу за несвоєчасну сплату аліментів, тому розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів обмежується 100 % розміру заборгованості зі сплати аліментів. Обставини, які б перешкоджали відповідачу здійснювати сплату аліментів на утримання дитини відсутні, відповідач не надавав до відділу ДВС жодних документів, які б свідчили про наявність поважних причин для несплати аліментів, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідач не оскаржував. Отже, заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача.

Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року в порядку частини сьомої статті 81 ЦПК України, частини шостої статті 187 ЦПК України витребувано в Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно відповідача ОСОБА_5 ( том 1 а.с.72-74).

Ухвалою судді від 10 травня 2024 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 червня 2024 року, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Бахмутську міську військову адміністрацію Бахмутського району Донецької області, задоволено клопотання позивача про витребування доказів ( том 1 а.с.84-88).

03 червня 2024 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18 червня 2024 року на підставі пункту 2 частини 5 статті 198 ЦПК України ( том 1 а.с.128-135).

18 червня 2024 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02 липня 2024 року на підставі пункту 2 частини 5 статті 198 ЦПК України ( том 1 а.с. 157-161).

Ухвалою суду від 02 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 липня 2024 року ( том 1 а.с.188-190).

17 липня 2024 року цивільну справу знято з розгляду, судове засідання призначено на 31 липня 2024 року ( том 1 а.с.205).

Ухвалою суду від 31 липня 2024 року відкладено судовий розгляд справи на 25 вересня 2024 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України ( том 1 а.с.214-215).

У період з 05.08.2024 по 25.08.2024 та з 27.08.2024 по 30.08.2024 суддя Бабич Н.С. перебувала у щорічній відпустці.

Представник позивача адвокат Климчук В.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснила, що відповідач свідомо та систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 2018 року, відповідач почав вживати алкогольні напої та наркотичні засоби, вчиняв домашнє насильство, влаштовував сварки у присутності дитини, відчуваючи постійний страх за себе та дитину, позивач пішла від чоловіка. У 2018 році відповідач виїхав за межі території України і більше не повертався. Останній раз дитина бачила батька влітку 2019 року. Відповідач не цікавиться життям сина, не телефонує, не дарує подарунки, не вітає з днем народження чи іншими святами, він умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Позивач ніколи не перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною і виконанню ним батьківських обов`язків. У відповідача відсутні поважні причини для несплати аліментів.

Представник органу опіки та піклування Удовенко Л.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що оскільки досліджені докази підтверджують факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, то в інтересах дитини необхідно позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_4 , допитана у судовому засіданні як свідок, суду показала, що з 2011 року вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних стосунках, а у 2013 році уклала з ним шлюб, який був розірваний рішенням суду у 2018 році, проте припинила проживати з відповідачем ще у 2016 році. З початком воєнних дій на Сході України у червні 2014 року вона, відповідач та їхній син виїхали до Ростовської області Російської Федерації, у січні 2015 року вони повернулись до України. Відповідач зловживав алкогольними напоями, в присутності дитини вчиняв відносно неї домашнє насильство фізичного характеру, тому її батьки забрали її з дитиною до себе до дому. Спочатку ОСОБА_6 сумував за батьком, але відповідач не проявляв жодної ініціативи, щоб спілкуватися з дитиною та утримувати її. Вона не чинила перешкод у спілкуванні сина з батьком. У 2018 році відповідач виїхав на проживання до Російської Федерації. Останній раз ОСОБА_6 бачив батька у 2019 році. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання сина, вона самостійно його забезпечує. Після повномасштабного вторгнення відповідач, маючи проросійську позицію, не надавав їй жодної допомоги, в тому числі і щодо евакуації з території, на якій велися бойові дії. Допомагати сину він не хотів, висловлювався з приводу цього, що якщо вона не може утримувати дитину, то він може забрати сина до себе, але допомагати їй утримувати сина він не буде. У квітні 2022 року вона з м.Бахмута вивезла дитину у м. Дніпро. Просила відповідача допомогти матеріально, але він відмовив. Винаймати житло та утримувати сина їй допомагали батьки, вона влаштовувалася на декілька робіт, щоб утримувати сина. Вона не приховує від відповідача їх місце проживання та перебування, але він не проявляє зацікавленості до долі сина. У сина є мобільний телефон, відповідач може спілкуватися з дитиною, але цього свідомо не робить. Батько не бере участі у вихованні, утриманні, лікуванні, навчанні дитини, не вітає сина з днем народження. На даний час вона проживає з чоловіком, який перебуває у гарних стосунках з її сином, утримує його, підтримує у всьому.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є матір`ю позивачки ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_5 її колишній зять. Відповідач ніколи не займався сином, чинив насилля над її дочкою. Коли ОСОБА_11 було три роки, у 2016 році, ОСОБА_5 сильно побив її дочку, душив і виганяв із дому, вони з чоловіком про це дізналися і забрали дочку з дитиною до себе до дому. З того часу відповідач не спілкується з дитиною, не цікавиться його життям, не забезпечує його матеріально. Коли почалося повномасштабне вторгнення і вони виїжджали із м. Бахмута, де велися бойові дії, ОСОБА_5 не надав допомоги дитині. Він має проросійську позицію. Відповідач свідомо самостійно самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, бо він такий є, йому дитина зовсім не потрібна. ОСОБА_12 опікується його мати, вона і ОСОБА_6 це одне ціле, вони дуже добре розуміються і спілкуються один з одним. Її дочка самостійно утримує свого сина, займається його вихованням, навчанням, дозвіллям.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що з позивачем ОСОБА_4 вони проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2023 року. Разом з ними проживає син ОСОБА_14 ОСОБА_6 . За весь період проживання ОСОБА_6 жодного разу не згадав по свого батька. Мати з дитиною дуже добре розуміються. Між ним та ОСОБА_12 склалися дружні стосунки. За весь період спільного проживання жодних контактів біологічного батька з дитиною не було, він не цікавився, не телефонував. Наскільки йому відомо у батька немає ніяких контактів з дитиною, немає і бажання цього. ОСОБА_6 дуже любить свою матір. Мати не забороняє спілкуватися дитині з батьком, але в дитини не має прагнення побачити батька та спілкуватися з ним. ОСОБА_4 робить все для свого сина. У позашкільний час ОСОБА_6 займається грою на барабанах, дитячою журналістикою, моделюванням та вивченням англійської мови.

25 вересня 2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 08 жовтня 2024 року ( том 2 а.с.3-21).

Малолітній ОСОБА_6 у судовому засіданні у присутності соціального педагога Славутицького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Славутицької міської ради висловив свою думку про те, що він не проти того, аби його батька ОСОБА_5 позбавили батьківських прав, посилаючись на те, що батька він майже не пам`ятає, оскільки бачив його дуже давно, років шість тому, а може і більше. Вважає, що батько зрадив його, він не потрібен батькові, тому і батько не потрібен йому. Він пам`ятає, що коли був маленьким, то гостював у батька, але з тих пір батько до нього не їздить, навіть не телефонує, не вітає його ні з днем народження, ні з іншими святами, подарунків також не дарує. Зараз він проживає разом із мамою та її чоловіком ОСОБА_23, у них теплі, дружні, доброзичливі відносини. Його вихованням та утриманням займається мама, він її любить та дружить із нею, вона йому допомагає в усьому. Проживати разом із мамою йому добре і комфортно.

08 жовтня 2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 28 жовтня 2024 року ( том 2 а.с. 32-35).

28 жовтня 2024 року цивільну справу знято з розгляду, судове засідання призначено на 20 листопада 2024 року ( том 2 а.с.45).

Відповідач повторно у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому частиною першою статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене 08 жовтня 2024 року, тобто не пізніше ніж за десять днів до дати судового засідання, тому вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи ( том 2 а.с.53-54).

Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області свого представника у призначене судове засідання не направила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином через електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (том 2 а.с.50,52).

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 25 вересня 2024 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Суд, вислухавши вступне слово позивача, її представника, представника органу опіки та піклування, показання свідків, заслухавши думку малолітньої дитини ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20 вересня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області ( том 1 а.с. 21).

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 липня 2018 року у справі № 219/5976/18 шлюб між сторонами, зареєстрований 25 травня 2013 року Відділом державної реєстрації цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №162, розірвано (том 1 а.с. 23).

Судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2018 року у справі № 219/5971/18 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 746 гривень щомісяця, починаючи з 07.06.2018, до досягнення дитиною повноліття (том 1 а. с. 24).

Як вбачається з інформації про виконавче провадження від 24 вересня 2024 року, Бахмутським відділом державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання судового наказу № 219/5971/18, № 2-н/219/607/2018, виданого 01 серпня 2018 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області, про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_5 на користь стягувача ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 746 гривень щомісяця, починаючи з 07 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття ( том 1 а.с. 231-234).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним начальником Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 01.01.2024 заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів згідно із судовим наказом № 219/5971/18, №2-н/219/607/2018, виданим 01 серпня 2018 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_6 за період з червня 2018 року по грудень 2023 року включно становить 77 746,50 гривень. За вказаний період боржник ОСОБА_5 не здійснив жодного платежу по сплаті аліментів ( том 1 а. с. 25-26).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданого 02 серпня 2013 року Артемівським МВ ГУ МВС України в Донецькій області, її місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с.19).

ОСОБА_4 має статус внутрішньо переміщеної особи, її фактичне місце перебування зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №3219-7001833151 від 11 липня 2023 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області ( том 1 а. с. 22).

Згідно з довідкою №3219-7001833185 від 11 липня 2023 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також має статус внутрішньо переміщеної особи, його місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; місце перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ( том 1 а.с. 22).

Квартира, в якій зареєстроване місце перебування позивача та дитини, належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого 31 липня 2024 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Хусалімовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 920, реєстрація права власності на яку за позивачем підтверджено витягом з державного реєстру речових прав № 389019416 від 31 липня 2024 року ( том 1 а. с. 236-240).

Відповідач згідно з інформацією Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ у Донецькій області Державної міграційної служби України зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та за даними Міністерства соціальної політики України станом на 25 квітня 2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб щодо особи відповідача інформація відсутня (том 1 а.с. 82, 102).

Згідно з інформацією, наданою Центром обробки інформації Державної прикордонної служби України, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 10 травня 2024 року, ОСОБА_5 у період з 01.01.2028 по 31.12.2023 здійснив перетин кордону України: 23.07.2018 у пункті пропуску Харків - Пасажирський у напрямку виїзд (Харків - Москва); 01.07.2019 у пункті пропуску Конотоп у напрямку в`їзд (Москва - Київ); 22.07.2019 у пункті пропуску Конотоп у напрямку виїзд ( Київ - Москва) ( том 1 а.с. 104, 106).

Відповідач має право власності на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 371347873 від 26 березня 2024 року ( том 1 а.с.34).

Відповідно до інформації №367, наданої 28 серпня 2023 року директором Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 Бахмутської міської ради Донецької області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчався в закладі освіти з 01.09.2020 по 10.08.2023. ОСОБА_15 з більшості предметів має оцінки достатнього та високого рівня, багато читає, виявляє здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу, цікавиться мистецтвом та цифровими технологіями, є призером багатьох творчих конкурсів. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_4 , яка відповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків, слідкує за успіхами сина , підтримує тісний зв`язок із класним керівником. Батько ОСОБА_5 з сім`єю не проживає. Упродовж всього навчання сина школу не відвідував, не був присутній на батьківських зборах, не спілкувався з учителями ( том 1 а.с. 36).

Згідно з характеристикою з місця навчання ОСОБА_6 з 20.07.2023 навчається у Славутицькому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, в колективі дружно спілкується з однокласниками, вихований, ввічливий, дотримується правил класу. Мати ОСОБА_4 постійно підтримує зв`язок із вчителями, відгукується на рекомендації, бере участь у шкільних та класних заходах. Біологічний батько ОСОБА_5 в період з 20.07.2023 по теперішній час не бере участі у навчанні та вихованні учня. Класні батьківські збори не відвідує, до закладу не приходив ( том 1 а.с. 37, 181).

Відповідно до декларації №0001-ХР1Х-4ТА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є пацієнтом лікаря ОСОБА_16 , його законним представником, який уклав декларацію з лікарем, вказано ОСОБА_4 ( том 1 а.с. 35).

Згідно з довідкою дитячої школи мистецтв Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 02/01-28 від 02 лютого 2024 року ОСОБА_15 зарахований 01.09.2023 в 2 клас на ударні інструменти, характеризується як здібний, перспективний, відповідальний учень. Мати ОСОБА_17 має активну зацікавленість в навчанні сина. Дитина доглянута, вихована. Мати знаходиться в постійному контакті з викладачем фаху. Батько ОСОБА_18 не контактує ні з викладачем, ні з адміністрацією школи ( том 1 а. с. 38).

Довідкою №02/02-15 від 06 лютого 2024 року, виданою Палацом дітей та молоді Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, підтверджується відвідування ОСОБА_19 з 04 січня 2024 року гуртка «#ПДМТV» Палацу дітей та молоді. Інформацію про діяльність гуртка отримує ОСОБА_20 , оскільки є учасником Viber групи «#ПДМТV» Палацу. Батько та інші родичі до адміністрації/педагогів Палацу не звертались ( том 1 а.с. 39).

Як вбачається з психологічної характеристики, складеної 23 жовтня 2023 року практичним психологом ФОП ОСОБА_21 за результатами проведеного спілкування та діагностичного дослідження з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою визначення наскільки спокійно і комфортно почуває себе дитина у середовищі, в якому вона наразі перебуває; встановлення ступеня емоційних зв`язків «дитина-мама», «дитина-батько», чи спостерігаються або відсутні негативні стани дитини і з чим це може бути пов`язано, емоційний стан хлопчика спокійний, врівноважений, проявляє ввічливість. За словами ОСОБА_18 батька ОСОБА_22 він останній раз бачив влітку 2019 року, коли він приїздив та забирав його до моря. З татом спілкувався телефоном з власної ініціативи до того, як він почав говорити погане про Україну. Згодом ОСОБА_6 попросив заблокувати телефон батька, бо він не вірив у те, що розповідав син (війна в Україні, життя в окупації). За словами ОСОБА_18 він не відчуває прихильності та любові до батька, є сильна образа. Таким чином, у ОСОБА_18 наявні тісні емоційні зв`язки з мамою, з нею він почувається у безпеці та комфорті; з татом - тісні емоційні зв`язки не сформовані. Негативних станів, які б стосувалися відносин «мати-син» не встановлено, в системі «батько-син» спостерігаються ознаки неприйняття (образа, розпач, пригніченість, розчарування) ( том 1 а.с. 40-45).

З аналітичної довідки за результатами проективної методики «Кінетичний малюнок сім`ї», складеної 23.10.2023 практичним психологом ФОП ОСОБА_21 , проведеної з метою визначення наскільки спокійно і комфортно почуває дитина у середовищі, у якому наразі перебуває, вбачається, що емоційні стосунки з біологічним батьком ОСОБА_22 відсутні (том 1 а. с. 46-50).

Відповідно до довідки № 3 від 02 лютого 2024 року, виданої Відділом культури, національностей та релігій Славутицької міської ради, ОСОБА_4 працює з липня 2023 року на посаді керівника колективу. Її дохід за період з липня 2023 року по січень 2024 року становить 83 869,06 гривень (том 1 а.с. 55).

Згідно з характеристикою № 01-33/18 від 08 лютого 2024 року, виданою Відділом культури, національностей та релігій Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_20 з 01 липня 2023 року працює у відділі культури, національностей та релігії Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, характеризується позитивно, сумлінно ставиться до своїх професійних обов`язків і творчо підходить до організації своєї роботи ( том 1 а. с. 54).

У період з 22 лютого 2024 року по 27 лютого 2024 року працівниками Комунального закладу «Славутицький міський центр соціальних служб» проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та складено акт, відповідно до додатку 1 якого - висновку оцінки потреб сім`ї, з`ясовано, що родина ОСОБА_4 покинула постійне місце проживання за адресою : АДРЕСА_1 через військові дії на території громади, втратила соціальні зв`язки з рідними та близькими людьми. ОСОБА_5 , батько дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків: не бере участі в утриманні, не спілкується з дитиною. Мати прагне задовольнити базові потреби дитини, працює на основній та додатковій роботі, забезпечує усім необхідним для розвитку ОСОБА_18 ( том 1, а.с. 58-60,63).

З акту обстеження умов проживання № 01-22/13 від 12 березня 2024 року, складеного працівниками служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради та комунального закладу « Славутицький міський центр соціальних служб», видно, що умови проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відповідають загально-прийнятим нормам, для малолітньої дитини ОСОБА_6 створено всі умови для гармонійного та комфортного розвитку (том 1 а.с. 61-62; 179-180).

За повідомленням Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області № 128аз/401/02-24 від 11 червня 2024 року, наданим на адвокатський запит адвокату Климчук В.В., за даними єдиного обліку Інформаційно-аналітичної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області від громадянина ОСОБА_5 , 1988 року народження, звернення, заяви або повідомлення, пов`язані з ОСОБА_4 або ОСОБА_6 відсутні ( том 1 а.с. 154).

Відповідно до інформації №558/01-04 від 10 червня 2024 року, наданої Управлінням молодіжної політики у справах дітей Бахмутської міської ради наданої на адвокатський запит адвокату Климчук В.В., ОСОБА_5 за останні п`ять років з 2020 по 2024 рік не звертався до Управління молодіжної політики у справах дітей Бахмутської міської ради із заявами про те, що ОСОБА_4 або інші особи перешкоджають йому спілкуватися з його малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та брати участь у його вихованні, а також із заявами про розшук малолітньої дитини чи встановлення його місця перебування ( том 1 а.с. 153).

Згідно з інформацією № 01-26/54 від 18 березня 2024 року, наданою Комунальним закладом «Славутицький міський центр соціальних служб» на адвокатський запит адвокату Климчук В.В., ОСОБА_5 із заявами чи повідомленнями про сприяння у реалізації батьківських прав та обов`язків щодо ОСОБА_6 до закладу не звертався (том 1 а.с. 56-57).

Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області у висновку, затвердженому рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради №1455 від 19 червня 2024 року вважав за доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( том 1 а.с. 175-177).

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-12 від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 18 вказаної Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою, другою статті 27 цієї Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За правилом частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частини перша, четверта статті 15 Сімейного кодексу України).

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу до осіб, які умисно не виконують батьківських обов`язків, а тому повинні бути вагомі підстави для вжиття саме цього заходу.

Як зазначено у частинах четвертій та п`ятій статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, учасником якої є Україна, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява N39948/06).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Так, в судовому засіданні встановлено, що малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2018 року постійно проживає разом із матір`ю ОСОБА_4 . Відповідач останній раз бачив сина у 2019 році, з того часу не спілкується з дитиною, не цікавиться його життям, не телефонує. З 2018 року відповідач виїхав за межі України та свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого сина. Вказана поведінка відповідача по відношенню до дитини свідчить про те, батько відсутній в житті дитини як близька людина, що призвело до відсутності сформованих емоційних зв`язків між ними.

Суд зауважує, що відповідач свідомо обрав такі життєві умови, за яких відсутня його участь у вихованні дитини. Перебуваючи на відстані, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе в достатній мірі піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, а тому несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків.

Отже, відповідач свідомо не брав і не бере участі у вихованні сина, не піклується про його, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає синові доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його життя, розвитку та внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти.

Встановлені обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії», заява N70879/11, встановив відсутність порушень національними судами Російської Федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_6 підлягають задоволенню, що сприятиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно зі статтею 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, суд виходить з наступного.

Як вбачається з частини другої статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини друга, третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 Сімейного кодексу України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 Сімейного кодексу України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Як вбачається з частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою, другою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, позивач ОСОБА_4 посилається на те, що відповідач взагалі з червня 2018 року по грудень 2023 року включно не сплачував аліменти на утримання дитини.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_5 виконував покладений на нього обов`язок зі сплати аліментів, а також вживав всіх заходів щодо належного виконання зобов`язання, що могло б бути правовою підставою для відмови у стягненні неустойки (пені).

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

Якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позовні вимоги про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним начальником Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 01.01.2024 заборгованість ОСОБА_5 зі сплати аліментів згідно із судовим наказом № 219/5971/18, №2-н/219/607/2018, виданим 01 серпня 2018 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_6 , за період з червня 2018 року по грудень 2023 року включно становить 77 746,50 гривень. За вказаний період до відповідача не застосовувалися заходи, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач у справі не надав суду іншого розрахунку заборгованості по аліментах, хоча відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» мав право на отримання від державного виконавця вказаних відомостей.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 07 червня 2018 року по 31 грудня 2023 року, суд погоджується з ним, оскільки він відповідає зазначеним вище вимогам ( том 1, а.с. 25-31).

З урахуванням положень частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 77 746,50 гривень, що дорівнює розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з червня 2018 року по грудень 2023 року (включно).

За таких обставин необхідно стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за період з 07 червня 2018 року по 31 грудня 2023 року в сумі 77 746 гривень 50 копійок.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено дві позовні вимоги: про позбавлення батьківських прав та про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, тобто одна вимога немайнового характеру та одна вимога майнового характеру.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 гривень за позовну вимогу немайнового характеру, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 211,20 гривень.

Крім цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень за позовну вимогу майнового характеру, від сплати якого звільнена позивач на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 пеню за несвоєчасну сплату аліментів за судовим наказом Артемівського міськрайонного суду Донецької області №219/5971/18 за період з 07 червня 2018 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 77 746 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса зареєстрованого місця перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ: 04527684, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, Центральна площа, 7.

Третя особа: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ: 44836774, місцезнаходження: Донецька область, м.Бахмут, вулиця Миру, 44.

Повне заочне рішення суду складено 04 грудня 2024 року

Суддя Н. С. Бабич