Ухвала

від 04.12.2024 по справі 913/768/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/768/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"</a> - Ситий В.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" - Бардін І.С., Колісниченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"</a>

про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"</a> (далі - ТОВ "Сателлит")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва" (далі - ТОВ "Діброва")

про стягнення 2 214 936 грн.

ВСТАНОВИВ

1. Перед Верховним Судом постало питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.

Обставини справи

2. ТОВ "Сателлит" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Діброва" про стягнення штрафу за договором поставки від 30.07.2020 №Р90029 у розмірі 2 214 936 грн.

3. Господарський суд Луганської області рішенням від 09.11.2022, що залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №913/768/21, позов задовольнив повністю.

4. Господарський суд Луганської області додатковим рішенням від 29.03.2023 стягнув з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, та інші судові витрати у розмірі 82 566,33 грн.

5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 30.07.2024 частково скасував додаткове рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023 та стягнув з ТОВ "Діброва" на користь ТОВ "Сателлит" судові витрати, пов`язані з наданням професійної правової допомоги, та інші судові витрати в розмірі 50 000 грн.

6. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 13.08.2024 частково задовольнив заяву ТОВ "Сателлит" та стягнув на його користь з ТОВ "Діброва" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000 грн; в іншій частині заяви відмовив.

7. Верховний Суд постановою від 13.11.2024 касаційні скарги ТОВ "Діброва" залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022, постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду Луганської області від 29.03.2023, та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі №913/768/21 залишив без змін.

Короткий зміст вимог заяви

8. 15.11.2024 ТОВ "Сателлит" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткової постанови про розподіл витрат на професійну правничу допомогу; просило стягнути з ТОВ "Діброва" 142 379,09 грн.

9. У вказаній заяві ТОВ "Сателлит" вказує:

- у письмових заявах по суті спору в суді касаційної інстанції ТОВ "Сателлит" зазначило орієнтовний розрахунок судових витрат, які воно очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, вказало, що докази понесених судових витрат будуть надані після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до статей 123-130, 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК);

- Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказав, що витрати на правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено; такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постановах від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, від 22.04.2021 у справі №905/716/20, від 11.09.2020 у справі №922/3724/19 та інших;

- правничу допомогу ТОВ "Сателлит" у справі №913/768/21 надає Адвокатське об`єднання "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" (далі - АО "Ілляшев та Партнери") на підставі Договору про надання юридичних послуг та послуг адвокатів №0793-583 від 20.01.2016 (далі - Договір про ПД) (зі змінами у відповідності до Додаткової угоди від 29.12.2017) та на підставі Додаткової угоди від 28.10.2021 до Договору про ПД;

- з умов Договорів та Умов надання послуг вбачається, що вартість послуг АО "Ілляшев та Партнери", які надаються ТОВ "Сателлит", обліковуються за фіксованим тарифом, а витрати, які були понесені АО "Ілляшев та Партнери" за період надання послуг, сплачуються окремо;

- до закінчення розгляду судом касаційної інстанції справи №913/768/21 з об`єктивних поважних причин не можна було визначити точну суму понесених судових витрат, а відтак, і підтвердити належними доказами (рахунками, актами виконаних робіт) витрати ТОВ "Сателлит", здійсненні на професійну правничу допомогу, та інші витрати;

- вартість правничої (правової) допомоги у справі №913/768/21 є фіксованою, що вказано в Додатковій угоді від 28.10.2021; така правнича допомога була оплачена повністю.

10. До заяви від 15.11.2024 ТОВ "Сателлит" надало копії:

- довіреності в порядку передоручення, виданої на ім`я Литвина А.Б.;

- ордеру на надання правничої допомоги;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- Договору про ПД;

- Умови надання юридичних послуг АО "Ілляшев та Партнери";

- Додаткової угоди від 29.12.2017 до Договору про ПД;

- Додаткової угоди від 28.10.2021 до Договору про ПД;

- наказу №01-пр від 11.01.2018 про прийняття Литвина А.Б. за сумісництвом на посаду адвоката з 11.01.2018;

- наказу №11-пер від 01.07.2019 про переведення Ситого В.О. на посаду адвоката з 01.07.2019;

- акта №397-3 здачі-прийняття виконаних робіт від 30.08.2024;

- акта №422-1 здачі-прийняття виконаних робіт від 30.09.2024;

- рахунку №43185 від 30.08.2024 та деталізації до нього;

- рахунку №43365 від 30.09.2024 та деталізації до нього;

- платіжних інструкцій №322 від 18.09.2024 та №357 від 04.10.2024 на підтвердження оплати послуг за договором.

- квитанцій про надсилання заяви сторонам.

11. 04.12.2024 від ТОВ "Сателлит" надійшли додаткові пояснення до заяви про ухвалення додаткового судового рішення, до яких додало копії актів здачі-прийняття виконаних робіт №397-3 від 30.08.2024 та №422-1 від 30.09.2024 з підписами сторін. ТОВ "Сателлит" вказує, що надало ці акти разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, однак на них не було видно підпису та печатки адвокатського об`єднання, тому ці докази не є новими; просить поновити строк на їх подачу, прийняти та врахувати їх під час розгляду заяви.

Короткий зміст письмових пояснень іншої сторони стосовно заяви про ухвалення додаткового судового рішення

12. 17.11.2024 від ТОВ "Діброва" надійшло заперечення на заяву ТОВ "Сателлит", в якому просить відмовити у повному обсязі в ухваленні додаткового рішення у справі або зменшити заявлені ТОВ "Сателлит" витрати до 0 грн.

13. У вказаному запереченні ТОВ "Діброва", зокрема, зазначає:

- позивач взагалі не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг); він подав неповний пакет документів, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у розподілі судових витрат; з наданих позивачем документів неможливо встановити, які саме роботи виконувались у цій справі, яким чином ці роботи були прийняті та оплачені;

- позивач не довів належними доказами понесення витрат на правничу допомогу у цій справі;

- принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18(п.41)); певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18 (п.43);

- з поданих актів виконаних робіт неможливо відокремити жодної деталізації, яка саме робота та в яких обсягах виконувалась; акти виконаних робіт не підписані, а тому не є належними доказами у справі.

- зі змісту рахунків-фактур на оплату, які є документами довільного характеру (а тому ніким не перевіряється, не акцептується та не підписується) вбачається пред`явлення витрат на правничу допомогу, що стосується питання додаткових судових витрат та їх розподілу, що не підлягають відшкодуванню;

- оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті та прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим; аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №910/9714/22, Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №905/1840/21, постановах Верховного Суду від 14.03.2024 у справі №905/1260/23, від 30.01.2024 у справі №925/790/17);

- внутрішньоофісна нарада не відноситься до правничої допомоги в господарському суді, а також до правничої допомоги у цій справі, що підлягає розподілу між сторонами;

- з рахунку-фактури №43365 від 30.09.2024 вбачається дублювання однієї і тієї самої роботи; стягнення витрат на правничу допомоги, що дублює одна одну, є безпідставним та такі витрати не підлягають розподілу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 по справі №754/8750/19); відповідно, такі судові витрати так само не підлягають розподілу через їх необґрунтованість;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20);

- щодо критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності): заявлені позивачем до відшкодування витрати таким критеріям не відповідають, оскільки фактично позиція позивача у справі зводиться до порушення відповідачем умов договору (причини порушення ігноруються), пред`явлення вимоги про сплату штрафу у добровільному порядку та розірвання договору, та подання відповідного позову до суду; реальний та необхідний обсяг адвокатської допомоги на цій стадії включає: складання претензії про розірвання договору (1 година); складання позову про стягнення штрафу (3 години), математичний розрахунок штрафних санкцій (0,5 години) і участь у судових засіданнях у справі; при цьому, розмір математичного розрахунку штрафних санкцій жодного значення не має, адже обсяг адвокатської роботи буде однаковий незалежно від суми збитків; висновок про те, що сума збитків впливає на дійсність та необхідність правничої допомоги в межах такого спору є протиправним та хибним; реальними та необхідними витратами у цій справі є 3-5 годин досудової роботи та участь у засіданнях по суті спору;

- щодо критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, то заявлені позивачем до відшкодування витрати таким критеріям не відповідають, оскільки виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін позивачеві не завдано жодних збитків, він має можливість вільно здійснювати свою господарську діяльність, в той же час як відповідач через війну позбавився переважної кількості усіх своїх активів та його господарська діяльність припинена станом на момент розгляду справи, що робить розмір стягнутих з нього витрат нерозумним та не співмірним;

- у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК; ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19);

- посилання позивача виключно на положення договору про надання правничої допомоги як на підставу для обґрунтування розміру судових витрат є безпідставним, адже суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність; не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п.135), від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (п.5.44); Верховного Суду від 22.08.2023 у справі №910/5612/22; №911/1115/22 від 19.09.2023; від 19.09.2023 у справі №910/6870/21; від 25.07.2023 у справі №910/5151/22; від 13.06.2023 у справі №910/17213/21);

- заявлені позивачем до відшкодування судові витрати є нерозумними, необґрунтованими, неспіввмірними, нереальними та нерозумними, а тому суд має зменшити їх розмір та/або із власної ініціативи не розподіляти останні.

Надходження заяви до Верховного Суду

14. Верховний Суд ухвалою від 19.11.2024 призначив заяву ТОВ "Сателлит" про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №913/768/21 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.12.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат

16. Згідно з частинами 1, 2 ст.124 ГПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

17. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

18. ТОВ "Сателлит" у першій заяві по суті в суді касаційної інстанції (відзив на касаційну скаргу) зазначило, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в Верховному Суді становить 4 500 євро, тобто вказало суму, яку очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

19. Отже, ТОВ "Сателлит" дотрималося вимог, передбачених ч.1 ст.124 ГПК.

Щодо подання доказів понесення судових витрат

20. Частиною 8 ст.129 ГПК передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона

21. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

22. Положення ч.8 ст.129 ГПК підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

23. Згідно із п.6 ч.2 ст.42 ГПК учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

24. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

25. Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

26. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

27. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлені законом строки, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

28. При цьому ГПК не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

29. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4 ст.13 ГПК).

30. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст.221 ГПК).

31. У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом із відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21, від 29.10.2024 у справі №372/3773/20).

32. Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалено 27.12.2022; позивач протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (03.01.2023) звернувся з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази понесення витрат. Втім, надані позивачем докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції.

33. У цій же справі ТОВ "Сателлит" у першій заяві по суті спору у суді касаційної інстанції (відзив на касаційну скаргу) повідомило, що розрахунок та докази понесених судових витрат будуть надані після ухвалення рішення по справі; просило вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідно до статей 123-130, 221 ГПК.

34. Верховний Суд ухвалив постанову у цій справі 13.11.2024. ТОВ "Сателлит" протягом п`яти днів (15.11.2024) звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

35. ТОВ "Сателлит" у заяві про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат просить визнати поважними причини неможливості до закінчення судових дебатів у справі №913/768/21 подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

36. ТОВ "Сателлит" наголошує, що з умов Договорів та Умов надання послуг вбачається, що вартість послуг АО "Ілляшев та Партнери", які надаються ТОВ "Сателлит", обліковуються за фіксованим тарифом, а витрати, які були понесені юридичною фірмою за період надання послуг, сплачуються окремо. Таким чином, до закінчення розгляду Верховним Судом справи за №913/768/21 з об`єктивних поважних причин не можна було визначити точну суму понесених судових витрат, а відтак, і підтвердити належними доказами (рахунками, актами виконаних робіт) витрати ТОВ "Сателлит" здійсненні на професійну правничу допомогу та інші витрати.

37. За умовами п.5.1. Договору про ПД вартість послуг (гонорар) юридичної фірми та порядок розрахунків визначається згідно з умовами надання послуг.

38. Відповідно до п.5.1 Умов надання юридичних послуг юридичною фірмою "Ілляшев та партнери" вартість послуг АО "Ілляшев та Партнери", якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої АО "Ілляшев та Партнери" для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта.

39. 28.10.2021 ТОВ "Сателлит" та АО "Ілляшев та Партнери" уклали додаткову угоду до Договору про ПД, за умовами п.3 якої вартість послуг юридичної фірми у справі №913/768/21 встановлюється за фіксованим тарифом в 3 100 євро в гривнях (з ПДВ), визначеного згідно обмінного курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку юридичною фірмою, за правничу допомогу клієнту в кожній окремій судовій інстанції (п.3).

40. Ані з тексту Договору про ПД, ані з тексту Умов надання послуг не вбачається, що виставлення рахунків на оплату послуг, а також складання та підписання ТОВ "Сателлит" та АО "Ілляшев та Партнери" актів здачі-приймання наданих послуг саме після ухвалення остаточного рішення у справі.

41. У розділі 9 Умов надання послуг дійсно вказано за відшкодування витрат на додаткові послуги, зокрема, на телефонний зв`язок, ксерокопіювання, послуги перекладача, поштовий зв`язок, проїзд автомобілем та іншими видами транспорту, витрати у відрядженнях.

42. Втім, ТОВ "Сателлит" у заяві про розподіл судових витрат не вказує про те, що його представники понесли додаткові витрати та не надає доказів понесення таких витрат.

43. До заяви ТОВ "Сателлит" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат додало докази понесення витрат у розмірі 142 379,09 грн. Втім, ці докази понесення судових витрат були наявні у ТОВ "Сателлит" ще до ухвалення Верховним Судом постанови у цій справі.

44. Так, акт №397-3 здачі-прийняття виконаних робіт, рахунок №43185 та деталізація до нього були складені 30.08.2024; акт №422 здачі-прийняття виконаних робіт, рахунок №43365 та деталізація до нього були складені 30.09.2024; платіжні інструкції №322 та №357 на підтвердження оплати послуг за договором - 18.09.2024 та 04.10.2024 відповідно.

45. Отже, щонайменше за місяць до дати ухвалення Верховним Судом постанови у справі, у ТОВ "Сателлит" були наявні докази понесення судових витрат на правничу допомогу та воно не було позбавлено можливості надати такі докази суду.

46. Окремої уваги заслуговують доводи ТОВ "Діброва" про те, що подані ТОВ "Сателлит" акти виконаних робіт не підписані.

47. У додаткових поясненнях щодо розподілу судових витрат ТОВ "Сателлит" вказує, що до заяви від 15.11.2024 про відшкодування витрат на правничу допомогу були завантажені Акти здачі-прийняття виконаних робіт за №397-3 від 30.08.2024 та №442-1 від 30.09.2024, на яких не було видно підпису та печатки адвокатського об`єднання, хоча такі акти були підписаний всіма сторонами.

48. З доказів понесення витрат, які додані до заяви ТОВ "Сателлит" від 15.11.2024, вбачається, що як акт №397-3 виконаних робіт (наданих послуг) від 30.08.2024, так і акт №422-1 здачі-прийняття виконаних робіт від 30.09.2024 містять лише печатку ТОВ "Сателлит" та підпис його генерального директора Зуба С.О., а в графі АО "Ілляшев та Партнери" (директор Оксана Чорна) відсутній як підпис директора, так і печатка об`єднання.

49. Верховний Суд зауважує, що надані разом із заявою ТОВ "Сателлит" від 15.11.2024 копії доказів (актів здачі-прийняття виконаних робіт за №397-3 від 30.08.2024 та №442-1 від 30.09.2024) є якісними та чіткими, в них не відображена ані печатка адвокатського об`єднання, ані підпис його директора, про що помилково вказує ТОВ "Сателлит".

50. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

51. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали виконанню процесуальних дій у встановлені законом строки, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

52. ТОВ "Сателлит" наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали можливості подання доказів понесення витрат у встановлені законом строки не довело.

53. Крім того, Верховний Суд у додатковій постанові від 31.10.2024 у цивільній справі №369/1053/21 розглянув заяву одного з відповідачів про ухвалення додаткового рішення. Представником відповідача у справі №369/1053/21 також було АО "Ілляшев та Партнери".

54. Верховний Суд у справі №369/1053/21, встановивши, що частина доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу існувала на час прийняття судом касаційної інстанції постанови, залишив без розгляду заяву про визнання поважності причин не подання таких доказів та розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення лише з урахуванням доказів, складених після ухвалення Верховним Судом постанови за результатом розгляду справи.

55. Враховуючи те, що причини пропуску строку на подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, викладені у заяві ТОВ "Сателлит" про ухвалення додаткового рішення, не є об`єктивними, тому Верховний Суд визнає їх неповажними.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"</a> про поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сателлит"</a> в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №913/768/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець