Ухвала

від 05.12.2024 по справі 910/2863/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2863/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражної керуючої Нікітіної Ганни Едуардівни

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

у справі № 910/2863/23

за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Плюс»

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 16.09.2024 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Плюс» (ідентифікаційний код 36843331); припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Плюс» (ідентифікаційний код 36843331) арбітражної керуючої Нікітіної Г.Е.; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофорум Плюс» (ідентифікаційний код 36843331) з відповідними правовими наслідками.

Арбітражною керуючою Нікітіною Г.Е. заявлено клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/2863/23 затверджено звіт арбітражної керуючої Нікітіної Г.Е. про нарахування основної винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у справі № 910/2863/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОРУМ-ПЛЮС» (код ЄРДПОУ: 36843331) за період з 06.09.2023 по 06.06.2024 у розмірі 204 000,00 грн; затверджено звіт про витрати арбітражної керуючої Нікітіної Г.Е., понесені під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 910/2863/23 від 06.09.2023 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОРУМ-ПЛЮС» (код ЄРДПОУ: 36843331) в період з 06.09.2023 по 06.06.2024 в сумі 1033,80 грн; відмовлено арбітражній керуючій Нікітіній Г.Е. у стягненні з Головного управління ДПС у м. Києві основної грошової винагороди в сумі 143 700,00 грн та понесених витрат в сумі 1033,80 грн; здійснено з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва UA418201720355289002000015332, відкритого у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 05379487, сплату основної винагороди арбітражній керуючій Нікітіній Г.Е. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1935 від 10.02.2020, ідентифікаційний номер: 3002803362) за виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/2863/23 в сумі 60 300,00 грн за рахунок коштів, авансованих боржником відповідно до платіжних доручень, а саме: № 8306 від 29.12.2021 на суму 58 500,00 грн та № 4771 від 22.12.2022 на суму 1800,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, арбітражний керуючий Нікітіна Ганна Едуардівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 в частині відмови у стягненні з Головного управління ДПС у м. Києві основної грошової винагороди в сумі 143700 грн та понесених витрат в сумі 1033,80 грн, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь арбітражного керуючого Нікітіної Г.Е. основну грошову винагороду в сумі 143700 грн та понесені витрати в сумі 1033,80 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №910/2863/23 залишено без змін.

02.12.2024 арбітражна керуюча Нікітіна Ганна Едуардівна звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 (в частині відмови арбітражній керуючій Нікітіній Г.Е. у стягненні з Головного управління ДПС у м. Києві основної грошової винагороди в сумі 143 700,00 грн та понесених витрат в сумі 1033,80 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №910/2863/23 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь арбітражної керуючої Нікітіної Ганни Едуардівни основної грошової винагороди в сумі 143 700,00 грн та понесених витрат в сумі 1033,80 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/2863/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024.

Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз`яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Суд звертає увагу, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

З дня введення в дію КУзПБ визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 в частині відмови у стягненні основної грошової винагороди арбітражного керуючого та понесених ним витрат, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 07.12.2023 у справі №918/171/21, від 06.02.2024 у справі №916/1261/16, від 23.01.2024 у справі №903/1524/13, від 23.01.2024 у справі №910/3070/21, від 24.01.2020 у справі № 917/966/15, від 18.11.2019 у справі № 910/26972/14, від 09.12.2019 у справі № 911/397/16, від 12.12.2019 у справі № 909/722/14, від 10.02.2022 у справі № 912/1324/16.

Вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражної керуючої Нікітіної Ганни Едуардівни на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга арбітражної керуючої Нікітіної Ганни Едуардівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 (в частині відмови арбітражній керуючій Нікітіній Г.Е. у стягненні з Головного управління ДПС у м. Києві основної грошової винагороди в сумі 143 700,00 грн та понесених витрат в сумі 1033,80 грн) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №910/2863/23, не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті необхідно відмовити з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України та частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

З урахуванням викладеного та керуючись, статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/2863/23 за касаційною скаргою арбітражної керуючої Нікітіної Ганни Едуардівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков