Ухвала

від 04.12.2024 по справі 120/18580/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа №120/18580/23

адміністративне провадження № К/990/44061/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

перевіривши касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиравтогазсервіс", про скасування висновку з оцінки впливу на довкілля,

У С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації, у якому просив скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля "Нове будівництво автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів за адресою: Вінницька область, Вінницький район на території Писарівської сільської ради (Вінницька об`єднана територіальна громада)" від 13.10.2023 року № 01-15-01/202352410707/1, який видано Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиравтогазсервіс".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Касаційна скарга направлена до Верховного Суду 14.11.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Разом із касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. У своєму клопотанні скаржник зазначає, що пропуск строку був зумовлений поверненням касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник обґрунтовує своє право на повторне звернення до суду тим, що повернення касаційної скарги не є перешкодою для поновлення строку на її подання за наявності відповідного клопотання. У зв`язку з цим скаржник просить Верховний Суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити йому строк на касаційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд, розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення. Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки можуть бути поновлені судом у разі їх пропуску з поважних причин.

Колегія суддів встановила, що пропуск строку на касаційне оскарження був зумовлений поверненням касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024, винесеною на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник своєчасно подав первинну касаційну скаргу та належним чином обґрунтував причини пропуску строку, які суд визнав поважними.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання скаржника та поновлення строку на касаційне оскарження.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої та підпункт «в» частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій за відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах неправильно застосували положення статті 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та помилково визнали недостатніми підставами для скасування висновку з оцінки на довкілля його фактичну невідповідність вимогам п.п. 2, 4 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано визнано недостатніми підставами для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля такі порушення: недотримання процедури проведення оцінки, включаючи неврахування зауважень і пропозицій громадськості, недостатнє обґрунтування екологічних ризиків у висновку, ігнорування принципу превентивності, відсутність належної участі громадськості в процесі, а також невідповідність висновку вимогам законодавства щодо повноти та обґрунтованості. Скаржник вважає, що зазначені обставини мали суттєве значення для вирішення справи, однак були помилково проігноровані судами.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що всі процедури, передбачені Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", були дотримані, зокрема: оприлюднення інформації про плановану діяльність здійснено належним чином, організовано громадські обговорення із залученням зацікавлених сторін, зауваження громадськості були враховані та відображені у висновку, а сам висновок з оцінки впливу на довкілля відповідає вимогам щодо повноти, обґрунтованості та оцінки можливих екологічних ризиків. Крім того, розрахунки щодо впливу діяльності на довкілля, зокрема рівнів шуму, вібрації та екологічної безпеки, були виконані відповідно до державних стандартів. Враховуючи дотримання всіх вимог закону, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування висновку з оцінки впливу на довкілля.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування повинно було бути предметом розгляду судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору її порушення відповідачем). Якщо такі підстави позову не були оцінені судами попередніх інстанцій або, на думку скаржника, оцінені неправильно, це може свідчити про порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів надавши належну оцінку матеріалам касаційної скарги, дійшла висновку, що скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вказав: які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування вказаного вище висновку; за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права.

Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга переважно зводиться до викладення підстав незгоди зі змістом рішень судів попередніх інстанцій, що свідчить про спробу повторної оцінки обставин справи та переоцінки доказів, які вже були предметом розгляду.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Також Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Верховний Суд встановив, що в касаційній скарзі скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.

Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не зазначив.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийнято за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити строк для подання касаційної скарги першому заступнику керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиравтогазсервіс", про скасування висновку з оцінки впливу на довкілля.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук