Постанова

від 05.12.2024 по справі 500/8168/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 500/8168/23

адміністративне провадження № К/990/40697/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 500/8168/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської митниці на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Мікула О. І., Курилець А. Р., Пліш М. А.) від 01 жовтня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» (далі - ТОВ ТД «ФИНТРЕЙД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 22 червня 2023 року за № UA403030/2023/000049/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих ТОВ ТД «ФИНТРЕЙД».

2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено.

3. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказане рішення доставлено до електронного кабінету Тернопільської митниці 11 березня 2024 року о 11:15.

4. Тернопільська митниця не погодившись із прийнятим судовим рішенням 26 березня 2024 року через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року залишено без руху у зв`язку з порушенням пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

5. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Тернопільської митниці 04 квітня 2024 року о 18:59.

6. 12 квітня 2024 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції апелянтом до суду направлено клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

7. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року клопотання Тернопільської митниці про відстрочення/розстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23 повернуто скаржнику.

8. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Тернопільської митниці 15 квітня 2024 року о 21:19.

9. 18 червня 2024 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури в порядку статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» подав апеляційну скаргу на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та клопотання про поновлення строку на його оскарження.

10. Обґрунтовуючи підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Тернопільської митниці скаржник зауважив, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, та наявності необхідних повноважень, не вжито всі належні заходи для їх захисту. При цьому, за позицією прокурати, під невжиттям всіх належних заходів розуміється не подання Тернопільською митницею повторної апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23.

11. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з необхідністю обґрунтування підставності подання заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури апеляційної скарги в інтересах Тернопільської митниці у цій справі, а також у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

12. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури 20 серпня 2024 року о 04:00.

13. На виконання ухвали суду від 19 серпня 2024 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури надіслав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що з аналізу відповіді Тернопільської митниці, прокуратурою з`ясовано про відсутність наміру на подальший захист державних інтересів у спірних правовідносинах, що свідчить про неналежне здійснення такого захисту відповідачем. Також зазначає, що органи прокуратури не брали участі у розгляді цієї справи у суді першої інстанції та про порушення інтересів держави стало відомо лише після отримання відповідних матеріалів від Тернопільської митниці та ознайомлення з такими матеріалами, а саме: 11 червня 2024 року.

14. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури та відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23 за адміністративним позовом ТОВ ТД «ФИНТРЕЙД» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

15. Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури 24 жовтня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

17. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

18. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

19. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив, з того, що заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури не доведено факту неналежного виконання Тернопільською митницею своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів як підстави для звернення до суду з апеляційною скаргою у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

20. Зокрема апеляційний суд виснував, що орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, а саме: Тернопільська митниця, вчиняла дії щодо апеляційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі № 500/8168/23, а тому у даному випадку не йдеться мова про пасивну поведінку митного органу та його бездіяльність щодо оскарження судового рішення, оскільки ним були вчинені юридично значимі та передбачені процесуальним законом дії, спрямовані на захист інтересів держави у справі № 500/8168/23 шляхом оскарження рішення суду в апеляційному порядку.

21. Разом із тим, недотримання відповідачем вимог процесуального кодексу при реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення не може слугувати підставою для звернення заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури з апеляційною скаргою замість нього, позаяк це призведе до порушення принципу юридичної визначеності та рівності учасників справи перед законом і судом.

22. Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів зазначила, що доводи апелянта у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що про порушення інтересів держави йому стало відомо лише після отримання відповідних матеріалів від Тернопільської митниці та ознайомлення з такими матеріалами, а саме: 11 червня 2024 року, є безпідставними, оскільки, як стверджував сам апелянт, про оскаржуване судове рішення він дізнався 01 травня 2024 року, при цьому, з апеляційною скаргою звернувся лише 18 червня 2024 року.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було враховано, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Тернопільської митниці шляхом подання апеляційної скарги ґрунтується на наступних обставинах:

- наявним ризиком порушення інтересів держави у міжнародній, соціальній та економічній сфері, що неминуче призведе до зменшення доходів Державного бюджету України у військовий час та зможе позначитися на діяльності держави, спрямованій на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захисту внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки тощо;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Тернопільська митниця, будучи поінформованим про існування порушення, неналежним чином здійснює захист інтересів держави;

- дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

25. Наведене, на переконання скаржника, у своїй сукупності дає достатні підстави представництва, у справі яка розглядається, прокурором інтересів держави в особі Тернопільської митниці. Однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури не доведено факту неналежного виконання Тернопільською митницею своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів.

26. Крім того скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не урахував, що прокурор є особою з особливим правовим статусом і здійснює субсидіарну функцію з представництва інтересів держави у цій справі, а тому, на думку заявника, співставлення дати оскарженого рішення суду першої інстанції та дати звернення з апеляційною скаргою свідчить про формальний підхід суду до розгляду питання поважності причин пропуску процесуального строку. Заявник вказує, що Тернопільська обласна прокуратура не приймала участі у розгляді судом першої інстанції справи № 500/8168/23, і рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року виявлено прокуратурою 01 травня 2024 року за результатами моніторингу та опрацювання даних Єдиного державного реєстру судових рішень.

27. При цьому після виявлення вказаних даних прокуратура не мала правових підстав для подання апеляційної скарги без попереднього узгодження з відповідачем і лише після отримання відповіді від Тернопільської митниці про неможливість подання нею самостійно апеляційної скарги через відсутність коштів для сплати судового збору та ознайомлення з матеріалами справи, прокурором у стислі строки було повторно подано апеляційну скаргу. Наведені обставини заявник вважає поважними причинами для поновлення пропущеного процесуального строку.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

29. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Згідно із статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

31. Частиною третьою статті 5 КАС України визначено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

32. У частинах третій та четвертій статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.

33. Отже, реалізація прокурором права на подання позову чи апеляційної скарги в інтересах держави потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

34. Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

35. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

36. Зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

37. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

38. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

39. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

40. У справі, яка розглядається встановлено, що прокурор, звертаючись з апеляційною скаргою, право на звернення до суду обґрунтував наявним ризиком порушення інтересів держави у міжнародній, соціальній та економічній сфері, що неминуче призведе до зменшення доходів Державного бюджету України у військовий час та зможе позначитися на діяльності держави, спрямованій на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захисту внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки тощо.

41. Також прокурор покликався на бездіяльність компетентного органу, яка полягає у неподанні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом строку, передбаченого статтею 295 КАС України.

42. Восьмий апеляційний адміністративний суд надаючи оцінку вказаним доводам скаржника дійшов висновку, що заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури не доведено факту неналежного виконання Тернопільською митницею своїх обов`язків щодо захисту державних інтересів, як належної підстави для звернення до суду з апеляційною скаргою у порядку статті 23 Закону № 1697-VII. Тобто, суд апеляційної інстанції констатував відсутність права прокурора у цьому конкретному випадку на звернення з апеляційної скаргою на рішення суду першої інстанції.

43. При цьому апеляційний суд надав також оцінку поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, та дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення цього строку, застосувавши в кінцевому результаті до апеляційної скарги прокурора наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, - відмовив у відкритті апеляційного провадження.

44. Водночас колегія суддів звертає увагу, що правовою підставою для оскарження прокурором рішення суду є положення частин 3, 4 статті 53 КАС України, і перевірка права прокурора на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання дотримання строків на апеляційне оскарження. Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою як для розгляду скарги по суті, так і для вирішення питання строків на звернення із такою скаргою. Вирішення питання щодо строків звернення із скаргою до суду є другорядним та похідним від вирішення питання щодо повноважності (дієздатності) на таке звернення.

45. Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

46. У статті 169 КАС України передбачено підстави для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

47. Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

48. Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, що частино 4 статті 298 КАС України, встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

49. Наведені норми процесуального законодавства однозначно вказують на можливі процесуальні наслідки у випадку відсутності права особи на звернення із апеляційною скаргою, як то повернення скарги.

50. Отже, у разі встановлення судом відсутності підстав для звернення прокурора до суду із апеляційною скаргою, така апеляційна скарга підлягає поверненню.

51. Верховний Суд зазначає, що встановивши відсутність у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, апеляційний суд не повинен був надавати оцінку поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та застосовувати наслідки пропуску такого пропуску, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

52. Колегія суддів зазначає, що застосування судом тих чи інших процесуальних підстав при вирішенні «долі» щодо поданої скарги, має свої різні процесуальні наслідки, як то можливості повторного звернення із скаргою (заявою) до суду, або відсутності такого права, вирішення питання щодо сплаченого судового збору, тощо.

53. Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

54. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

55. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

56. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської митниці задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року скасувати, а справу № 500/8168/23 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов