Ухвала

від 05.12.2024 по справі 826/15959/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2024 року

м. Київ

справа №826/15959/18

адміністративне провадження №К/9901/37522/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Радишевської О. Р., Губської О. А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заквацької І. А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Машкова К. Є.,

представника відповідача - Добролюбова В. І.,

представника третьої особи - Петренко Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Верховного Суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про перерахунок посадового окладу,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Верховного Суду України (далі -ВС України), Верховного Суду (далі - ВС), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС), у якому просив зобов`язати ВС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати (щомісячного довічного грошового утримання), ураховуючи пункт 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», у повному обсязі з урахуванням премій, та інших надбавок, визначених законом України у період з 01 січня 2017 року по теперішній час та виплатити належну йому заробітну плату (щомісячного довічного грошового утримання), зобов`язавши ВС провести необхідне фінансування видатків на забезпечення перерахунку його заробітної плати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Верховний Суд України здійснити перерахунок заробітної плати ураховуючи пункт 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів», ОСОБА_1 в повному обсязі з урахуванням премій, та інших надбавок, визначених законом України у період з 01 січня 2017 року по теперішній час та виплатити належну ОСОБА_1 заробітну плату. У іншій частині позову відмовлено.

18 жовтня 2021 року ВС України в особі голови ліквідаційної комісії Соловйової Л. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

04 грудня 2024 року від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у цій справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, 21 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким у пункті 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» виключено «Верховний Суд України», тобто на законодавчому рівні підтверджено, що ліквідація і припинення діяльності ВС України не відбувалася, а лише було змінено найменування «Верховний Суд України» на «Верховний Суд». На думку заявника, голова ліквідаційної комісії ВС України не має жодного права вчиняти будь-які дії, у тому числі, подавати від імені ВС України касаційні скарги, оскільки такими повноваженнями може бути наділений виключно Голова ВС.

З огляду на це, позивач просить вирішити питання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України.

Розглянувши заявлене клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Як убачається з матеріалів справи, касаційна скарга ВС України була подана 18 жовтня 2021 року за підписом голови ліквідаційної комісії ВС України - Соловйової Любов Володимирівни.

За приписами частини другої статті 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Згідно з частинами третьою - четвертою статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

На виконання положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Верховною Радою прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), в якому передбачено ліквідацію Верховного Суду України та створення нового органу державної влади - Верховного Суду.

З дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному вказаним Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

У подальшому, 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами, зокрема, пункт 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України.

Зазначеним пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до визнання його неконституційним в частині передбачалось, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалюючи таке рішення в зазначеній частині, Конституційний Суд України вказав, що Законом № 1401-VIII не змінено конституційних функцій Верховного Суду України та його місця у системі судоустрою України. Крім того, Законом № 1401-VIII не скасовано та не обмежено прав і свобод людини і громадянина, на чому наголошено у висновках Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016, від 30 січня 2016 року № 2-в/2016.

Таким чином, системний аналіз змін до Конституції України, внесених Законом № 1401-VIII, вказує на те, що вони не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади через вилучення слова «України» - власної назви держави - із словесної конструкції «Верховний Суд України».

Конституційний Суд України вважає, що Закон № 1401-VIII не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401-VIII продовжує діяти під назвою «Верховний Суд».

Таким чином, Конституційний Суд України визнав неконституційними положення щодо ліквідації Верховного Суду України, проте інша частина положень пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неконституційними не визнавались, зокрема й в частині припинення діяльності Верховного Суду України, хоча в конституційному поданні питання про таку вимогу ставилось.

Отже, таким Конституційний Суд України фактично визнав, що припинення діяльності Верховного Суду України є конституційним, крім того прямо вказав, що лише судді цього Суду мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду, зрозуміло ж у складі Верховного Суду.

Ураховуючи мету створення ліквідаційної комісії, а також чинну редакцію положення пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також правові наслідки, які виникли внаслідок визнання окремих норм неконституційними, це не вплинуло на повноваження комісії з припинення та процедури припинення юридичної особи.

Крім того, колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що з 21 червня 2018 року згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (запис 10701100010024389), Верховний Суд України (ЄДРПОУ 00019034) знаходиться у стані припинення. У графі відомості про керівника юридичної особи зазначено: « Гуменюк Василь Іванович , керівник». Разом з цим у графі «відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у т. ч. підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації, тощо зазначено « Соловйова Любов Володимирівна - голова комісії з припинення».

Приписами статті 105 ЦК України чітко визначено, що саме до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через комісію з припинення діяльності управління, а дії комісії розглядаються, як дії самої юридичної особи.

Таким чином, Соловйова Л. В. , як голова ліквідаційної комісії ВС України, не втратила право підпису та повноваження діяти від імені ВС України та підписувати документи, в тому числі і касаційну скаргу.

З огляду на викладене, Верховний Суд уважає, що відсутні підстави для закриття касаційного провадження, визначені пунктом 2 частини першої статті 339 КАС України, а тому у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 339, ,340, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, Верховного Суду, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про перерахунок посадового окладу відмовити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 05 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. Р. Радишевська

О. А. Губська