Постанова

від 05.12.2024 по справі 200/5678/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року справа №200/5678/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року (повне судове рішення складено 21 жовтня 2024 року у м. Дніпро) у справі № 200/5678/24 (суддя в І інстанції Ірметова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецького окружного адміністративного суду (далі Відповідач-1) та Держаної судової адміністрації України (далі Відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року та по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2024 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2101,00 грн;

- зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року та по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2024 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2101,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року та по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2024 році, зі здійсненням передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб у розмірі; у 2024 році - 3028,00 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року та по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2024 році, зі здійсненням передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб у розмірі; у 2024 році - 3028,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року підстави, зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, - визнано не поважними.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Держаної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Держаної судової адміністрації України в частині:

- визнання протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року та по 30 квітня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2024 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2101,00 грн;

- зобов`язання Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2024 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2101,00 грн - повернуто позивачу.

Ухвала місцевого суду постановлена з підстав, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Повертаючи позовну заяву позивача, суд першої інстанції визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги фактично наведено доводи, аналогічні висловленим у позові та у заяві про поновлення строків на звернення до суду.

Позивач зауважує, що у період з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 200/5637/23 ще не набрало законної сили та правовідносини між сторонами на даний час тривають, протиправні дії Відповідача-1 щодо невиплати суддівської винагороди у належному розмірі носять системний характер, тому легалізація такого триваючого порушення не може бути обрана для відмови у захисті порушеного права. Фактично з огляду на системність дій Відповідача-1 позивач вимушений з-за цього кожні 3 місяці звертатись до суду з новим позовом щодо виплати йому суддівської винагороди у належному розмірі.

Посилаючись на сталу судову практику, згідно якої триваючим порушенням (бездіяльністю суб`єкта владних повноважень) є триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Оскільки позивачем було подано як апеляційну скаргу на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі № 200/5637/23, так і на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №200/5637/24 окремо, - тільки у різні проміжки часу.

В свою чергу, рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 200/5637/23 від 29.02.2024 набрало законної сили відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень тільки 23 травня 2024 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду по цій справі, та в даному випадку «я не очікував збільшення спірного періоду під час перегляду судового рішення», як зазначав суд першої інстанції. Питання "чого я очікую" стосуються виключно тільки позивача, а обов`язок окружного адміністративного суду відповідно до завдання адміністративного судочинства, наведеного у ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Про яку змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі може йти мова, якщо одразу повертаються його позовні вимоги в частині періоду з 01.03.2024 по 30.04.2024 (разом із допомогою на оздоровлення за 2024 рік, хоча рік ще не закінчився), оскільки повністю обставини не встановлені, навіть не досліджувались, тому й помилково прийнято рішення про повернення позовної заяви ухвалою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 200/5678/24 від 21.10.2024.

В даному випадку, звертаючись з позовом від 16.08.2024, позивач лише очікував час завершення судового процесу щодо розгляду справи № 200/5637/23 (оскільки ще був касаційний розгляд справи) з метою звернення до суду з позовними вимогами щодо належної йому заробітної плати у відповідному розмірі, передбаченому Конституцією України, починаючи з березня 2024 року для уникнення бути залученим одразу до інших судових процесів щодо оскарження нарахування та виплати йому належної суддівської винагороди у відповідному розмірі.

На переконання апелянта, суд першої інстанції усунувся від повного, всебічного розгляду справи, не взяв до уваги доводи, викладені в заяві про поновлення строку звернення, та виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка суперечить як законодавству України, подіям які відбуваються в країні, вимогам КАС України, в зв`язку із чим ухвала не може вважатися законною.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою місцевого суду від 04 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Держаної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами з 01 березня 2024 року та по 30 квітня 2024 року з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

14 жовтня 2024 року через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему від позивача надійшла заява, якою просив поновити строк звернення до суду.

В обґрунтуванням заяви зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/5637/23 позовні вимоги позивача до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Не погодившись з рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 200/5637/23 від 29.02.2024, позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/5637/23 від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 200/5637/23 - залишено без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 200/5637/23 - залишено без змін. Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 200/5637/23 від 29 лютого 2024 року набрало законної сили 23 травня 2024 року.

Позивач зауважив, що у період з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 200/5637/23 ще не набрало законної сили та правовідносини між сторонами на даний час тривають, протиправні дії Відповідача-1 щодо невиплати йому суддівської винагороди у належному розмірі носять системний характер, тому легалізація такого триваючого порушення не може бути обрана для відмови у захисті порушеного права.

Фактично з огляду на системність дій Відповідача-1 позивач вимушений з-за цього кожні 3 місяці звертатись до суду з новим позовом щодо виплати позивачу суддівської винагороди у належному розмірі.

Посилаючись на сталу судову практику, згідно якої триваючим порушенням (бездіяльністю суб`єкта владних повноважень) є триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

При цьому позивач послався на судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 9901/203/20, у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 500/63/20.

Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду, місцевий суд дійшов висновку щодо її необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Статтею 233 КЗпП України (чинною на день звернення позивача із позовною заявою) встановлені строки звернення до суду щодо вирішення трудових спорів - працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Про необхідність застосування тримісячного строку до спірних правовідносин наголошено і в постанові Верховного Суду від 12.09.2024 в справі № 200/5637/23, причому між тими самими сторонами за попередній період роботи суддею ОСОБА_1 .

Відтак з позовними вимогами щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2024 році (згідно довідки Донецького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 № 03-30/341/24 допомога на оздоровлення нарахована у березні 2024 року) у позивача є три місяці для звернення до суду з позовом до 30.06.2024.

Натомість, позивач звернувся до суду з цим позовом лише 16.08.2024.

Отже, в частині зазначених позовних вимог позивачем порушено строк звернення до суду. Оскільки про порушення свого права щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в належному розмірі за період з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року позивач міг дізнатися після отримання такої винагороди наприкінці березня та квітня 2024 року відповідно, окружний суд правильно вважав пропущеним строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року та допомоги на оздоровлення у 2024 році.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду, зазначених позивачем у заяві, слід зазначити наступне.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, зазначених у заяві, є неприйнятними, з огляду на наступне.

19 грудня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року та по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2101,00 грн;

- зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення фінансування виплат належної позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн.

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року у справі № 200/5637/23 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 20.07.2022 по 30.06.2023 та допомоги на оздоровлення у 2023 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2101,00 грн; зобов`язання Донецького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 20.07.2022 по 30.06.2023 та допомоги на оздоровлення у 2023 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн; визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за період з 20.07.2022 по 30.06.2023 та допомоги на оздоровлення у 2023 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн; зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів у установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належних позивачу суддівської винагороди за період з 20.07.2022 по 30.06.2023 та допомоги на оздоровлення у 2023 році, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році 2481,00 грн, у 2023 році 2684,00 грн, та залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України в цій частині.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 200/5637/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 01.01.2021 по 19.07.2022 та з 01.07.2023 по 29.02.2024 включно та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 року 3028,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Донецького окружного адміністративного суду для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 01.01.2021 по 19.07.2022 та з 01.07.2023 по 29.02.2024 включно та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 роки, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Донецького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 19.07.2022 та з 01.07.2023 по 29.02.2024 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Донецький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 19.07.2022 та з 01.07.2023 по 29.02.2024 та допомогу на оздоровлення за 2021, 2022 роки, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн, у 2024 році 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Тобто, цим судовим рішенням розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 по день ухвалення судового рішення у справі - по 29.02.2024.

В свою чергу, апеляційна скарга ОСОБА_1 стосувалась лише ухвали суду від 29.02.2024, якою залишено без розгляду позовні вимоги позивача за період з 20.07.2022 по 30.06.2023.

Статтею 308 КАС України визначені межі перегляду судом апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, позивач не мав права на законні очікування збільшення спірного періоду під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Наведені вище дає підстави вважати підстави порушення строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві, не поважними та відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За вимогами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення про повернення позову.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала суду є обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 200/5678/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 05 грудня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

Т. Г. Гаврищук

А. А. Блохін