Постанова

від 05.12.2024 по справі 380/19894/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19894/24 пров. № А/857/30240/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Стрийської міської ради Львівської області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/19894/24 за адміністративним позовом Стрийської міської ради Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанов (справа за апеляційною скаргою сформована у змішаній (електронній та письмовій) формі, ухвала суду першої інстанції ухвалене суддею Морською Г.М. 28.10.2024 в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Стрийської міської ради (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову від 19.09.2022 р. про стягнення виконавчого збору в сумі 26000 грн., постанову від 19.09.2022 р. про мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 362,90 грн. та постанову від 25.11.2022 р. про накладення штрафу в сумі 5100 грн., у виконавчому провадженні № 69870344.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року задоволено клопотання відповідача та позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, а справу направити на продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на аналогічні доводи, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, а саме на те, що орган місцевого самоврядування в добровільному порядку (коли дозволяло законодавство) виконав рішення суду і поінформував виконавчу службу. Про чинність постанов про накладення стягнення за виконане рішення суду позивач дізнався лише отримавши вимогу державного виконавця 29.08.2024 року і 30.08.2024 року та направив лист-претензію за підписом першого заступника міського голови м. Стрия, на який отримав відповідь лише 15.10.2024. Крім того, посилаючись на Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-ІХ) та на норми Цивільного кодексу України в частині застосування позовної давності в умовах воєнного стану, просить вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Відповідач скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги виконавчого комітету Стрийської міської ради підлягають залишенню без розгляду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою від 27.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач вимоги ухвали виконав.

Ухвалою від 08.10.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження, постанови від 19.09.2022 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні ВП № 69870344 були надіслані позивачу рекомендованим листом від 30.09.2022 (список згрупованих відправлень № 200 ЗМУМЮ) та список № 24703 Львівпоштамт. Зазначені факти спростовують пояснення позивача щодо необізнаності у існуванні відкритого виконавчого провадження та винесених (оскаржуваних) постанов.

Щодо постанови від 25.11.2022 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. у ВП № 69870344 відповідач повідомив що 16.01.2023 за вх № 711/03.1-12 на адресу відповідача надійшов лист першого заступника міського голови ОСОБА_1 від 11.01.2023 вих № 03-17/3314, який свідчить про отримання постанови про накладення штрафу від 25.11.2022 ще в січні 2023 року.

Ухвалою від 18.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 18.10.2024 виконавчий комітет Стрийської міської ради звернувся до суду із заявою, у якій просив поновити пропущений строк звернення, проте позовну заяву оскаржуваною ухвалою було залишено без розгляду.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Проте законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 287 КАС Країни передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої вищевказаної статті позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, процесуальним законодавством передбачений обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд залишає таку позовну заяву без розгляду, не розглядаючи справу по суті позовних вимог.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Обізнаність про існування спірних постанов ще 11.01.2023 позивачем в апеляційній скарзі не заперечується.

Щодо покликань позивача на Закон № 2120-IX суд першої інстанції вірно зазначив, що останній було прийнято з метою врегулювання дії окремих норм Податкового кодексу України та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи у період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».

Відповідно до пояснювальної записки до вказаного Закону, він був розроблений з метою визначення особливостей адміністрування податків і зборів під час дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022, реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків.

При цьому, процесуальне законодавство, яке передбачає строки звернення до суду із адміністративним позовом змін, у зв`язку із введенням воєнного стану, не зазнали.

Також колегія суддів зазначає, що норми Цивільного Кодексу України в даних спірних правовідносинах не застосовуються.

Крім того, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, апеляційними та касаційними скаргами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.11.2022 по справі № 990/115/22.

Щодо практики Європейського суду з прав людини, на яку покликається відповідач, то суд зазначає наступне.

Згідно Преамбули метою прийняття та функціонування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є забезпечення їх загального та ефективного визнання і додержання. Згідно статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Конвенція є юридичним механізмом, який покликаний забезпечити захист прав людини від посягань з боку держави чи неналежного виконання нею своїх обов`язків. При цьому Конвенція не покликана забезпечувати захист інтересів держави.

Відповідно до статті 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Покликання апелянта на окремі фрагменти рішень Європейського суду у даному спорі суд вважає необґрунтованими, так як правові позиції цих рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів уповноважених на виконання її функцій. Суд переконаний, що державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини, для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб`єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.

Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Стрийської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/19894/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 05.12.24