Рішення

від 29.10.2024 по справі 298/881/22

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/881/22

Номер провадження 2/298/45/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

Головуючого - судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І., Хомин Л.Р.,

за участі представника позивача Колотуха О.М. ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Великий Березний цивільну справу за позовом поданий представником позивача - адвокатом Колотуха Олексія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: орган опіки і піклування Великоберезнянської селищної ради про усунення перешкод шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом і просить усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_6 права користування та розпорядження належним їй на праві власності житловим будинком і земельною ділянкою шляхом виселення з них відповідачів.

Позов мотивує тим, що рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року у справі № 298/542/15-ц був розірваний шлюб між позивачем і відповідачем ОСОБА_3 , укладений 22 вересня 2001 року. Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року у справі № 298/700/15-ц, яке набрало законної сили 23 листопада 2020 року, вирішено визначити частку у праві спільної сумісної власності на набуте подружжям майно у розмірі 1/2 частини за ОСОБА_3 , зокрема на 1/2 частину житлового будинку площею 224 м кв. по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,07 га, кадастровий номер 2120855100:01:010:0005, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, інша 1/2 частина залишилася у власності ОСОБА_6 ..

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на майно постановлено припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку літ А, житловою площею 94,8 м кв., загальною площею 224,0 м кв., NN 1 - огорожа, розташованого в АДРЕСА_1 , припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:010:0005, площею 0,0700 га, розташовану в АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_3 600 000,00 (Шістсот тисяч) гривень з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, що внесені ОСОБА_6 , визнати право власності ОСОБА_6 на 1/2 частину житлового будинку літ А, житловою площею 94,8 м кв., загальною площею 224,0 м кв., NN 1 - огорожа і на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:010:0005, площею 0,0700 га, що розташовані в АДРЕСА_1 ..

23 червня 2022 року державним реєстратором Баранинської сільської ради Ужгородського району була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_6 за реєстраційним номером нерухомого майна 107275721208, номер запису про право власності 47165266 на житловий будинок в цілому літ А, житловою площею 94,8 м кв., загальною площею 224,0 м кв., NN 1 - огорожа, та за реєстраційним номером нерухомого майна 107082421208, номер запису про право власності 47165952 на земельну ділянку в цілому, кадастровий номер 2120855100:01:010:0005, площею 0,0700 га, що розташовані в АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується відповідними Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 червня 2022 року № 303590236 і № 303595741.

Зазначає, що ОСОБА_6 стала єдиним законним власником нерухомого майна, а саме будинку і земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день позивач повністю позбавлена можливості реалізувати своє право власності у належному їй нерухомому майні, а саме використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів її сім`ї, оскільки протягом судових спорів між колишнім подружжям щодо спільно набутого майна відповідач ОСОБА_9 проживає у будинку по АДРЕСА_1 , а також разом з ним проживають члени його сім`ї дружина ОСОБА_2 , з якою він уклав шлюб 08 жовтня 2016 року та двоє їх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На думку позивача, відповідач ОСОБА_3 навмисно оселився у цьому будинку із своєю сім`єю усвідомлюючи, що колишня дружина, позивач ОСОБА_6 іншого житла в смт. Великий Березний чи в інших населених пунктах не має, а в цьому жити разом з ним і його сім`єю не зможе.

Позивач із-за проживання в будинку колишнього чоловіка дійсно позбавлена права користуватися своїм будинком, оскільки проживати у цьому будинку не ставлячи під загрозу своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я свого чоловіка та дитини, неможливо, враховуючи неадекватну поведінку відповідача.

Також зазначає, що постановою Великоберезнянського районного суду від 14 січня 2016 року у справі № 298/1248/15-п ОСОБА_3 було визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, а саме за скоєння 29 листопада 2015 року адміністративного правопорушення щодо колишньої дружини ОСОБА_10 .

Постановою Великоберезнянського районного суду від 14 січня 2016 року у цій же справі визнано, що ОСОБА_3 14 вересня 2015 року також скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУПАП стосовно колишньої дружини ОСОБА_10 , але до відповідальності не був притягнутий у зв`язку із спливом передбаченого ст.38 КУпАП строку.

Вироком Великоберезнянського районного суду від 19 травня 2016 року відповідача ОСОБА_3 було визнано винним в умисному побитті позивачки та притягнено до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України.

Тим самим доводиться, що між колишнім подружжям існують неприязні стосунки, наявні акти насильства з боку відповідача ОСОБА_3 , відповідно проживати у власному будинку за умови проживання там відповідачів є неможливим.

Факт неможливості спільного користування і володіння майном встановлений також постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21.

Умисне штучне створення перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 для позивача ОСОБА_6 в користуванні її власністю підтверджується також тим, що відповідач ОСОБА_3 на праві власності має 1/2 частину будинку в АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину виданим Великоберезнянською державною нотаріальною конторою 17 травня 1994 року за реєстром № 753.

Також ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13 серпня 2002 року є власником 1/4 частки квартири в АДРЕСА_3 , де він зареєстрований.

Даний факт також був встановлений у справі № 298/66/21, в якій в судовому засіданні Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_3 під звукозапис дав пояснення, що зазначена квартира по АДРЕСА_3 .Березний є вільною від проживання інших співвласників і здається ним в оренду, тобто в у ОСОБА_3 є реальна можливість проживати у зазначеній квартирі з дружиною і дітьми за місцем їх реєстрації.

Крім цього, у відповідача є реальна можливість поліпшити житлові умови, оскільки згідно Постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21 ОСОБА_3 підлягає до виплати 600 000, 00 гривень присуджених у якості компенсації за припинення його права на частку будинку і земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

Цим доводиться, що у відповідачів є право і можливість проживати у іншому житлі, тоді позивач такої можливості позбавлена. У неї, крім будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 , іншого місця проживання немає. З огляду на це, можливості проживати в Україні вона позбавлена, кожного свого приїзду з чоловіком в Україну вона змушена селитися в готелі (підтверджують 7 рахунків з готелю, що додаються до позову), маючи у власності житло і не маючи можливості його використовувати.

Зазначений факт також був встановлений Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21.

Відповідачі не є членами сім`ї позивача, не пов`язані з ним спільним побутом і не мають з позивачем взаємних обов`язків, в належному позивачу будинку проживають без реєстрації, порядок користування будинком між ними та власницею будинку не визначався, відповідачі користуються будинком за відсутності згоди позивача як власника майна, чим чинять їй істотні - перешкоди в користуванні майном.

Представник позивача Колотуха О.М. в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що постанова Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21 оскаржена до Верховного Суду України, а отже кінцевого рішення у даній справі ще не має. Також просив при вирішенні спору врахувати що у нього не має іншого житла для проживання, а умови проживання по місцю реєстрації його дружини та дітей є незадовільними для їхньої сім`ї, там проживають батьки дружини. Вони із дружиною та дітьми проживають у спірному будинку із жовтня 2020 року. Відносно дозволу позивачки на вселення до будинку, що на той час перебував у спільній частковій власності, членів його сім`ї пояснив, що позивачка такого не надавала, оскільки в нього не було із нею зв`язку.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що вона із дітьми дійсно із жовтня 2020 року проживають у спірному будинку, однак вони не перешкоджають позивачці у користуванні будинком.

Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку відповідачів, проти позову заперечив.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні вирішення спору залишила на розгляд суду, пояснивши, що вона як представник органу опіки і піклування відстоює інтереси дітей, однак в даній ситуації діти зареєстровані за іншою адресою, просила врахувати інтереси дітей при вирішенні спору.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_3 з 22 вересня 2001 року перебували в шлюбі, який був розірваний рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2015 року.

Під час перебування в шлюбі позивачка придбала у власність домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці за кадастровим номером 2120855100:01:010:0005.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2020 року у справі № 298/700/15-ц, яке набрало законної сили 23 листопада 2020 року, вирішено визначити частку у праві спільної сумісної власності на набуте подружжям майно у розмірі 1/2 частини за ОСОБА_3 , зокрема на 1/2 частину житлового будинку площею 224 м кв. по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,07 га, кадастровий номер 2120855100:01:010:0005, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, інша 1/2 частина залишилася у власності ОСОБА_6 ..

У жовтні 2020 року відповідачі вселилися у спірний будинок та проживають у ньому до тепер.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні, виплату грошової компенсації та визнання права власності на майно постановлено припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину житлового будинку літ А, житловою площею 94,8 м кв., загальною площею 224,0 м кв., NN 1 - огорожа, розташованого в АДРЕСА_1 , припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:010:0005, площею 0,0700 га, розташовану в АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_3 600000,00 (Шістсот тисяч) гривень з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, що внесені ОСОБА_6 , визнати право власності ОСОБА_6 на 1/2 частину житлового будинку літ А, житловою площею 94,8 м кв., загальною площею 224,0 м кв., NN 1 - огорожа і на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:01:010:0005, площею 0,0700 га, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 червня 2022 року № 303590236 і № 303595741.23 червня 2022 року вбачається, що державним реєстратором Баранинської сільської ради Ужгородського району була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_6 за реєстраційним номером нерухомого майна 107275721208, номер запису про право власності 47165266 на житловий будинок в цілому літ А, житловою площею 94,8 м кв., загальною площею 224,0 м кв., NN 1 - огорожа, та за реєстраційним номером нерухомого майна 107082421208, номер запису про право власності 47165952 на земельну ділянку в цілому, кадастровий номер 2120855100:01:010:0005, площею 0,0700 га, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом даної норми закону звернення до суду з позовом застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.

Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Це відповідає також позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 727/11132/14-ц.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391,396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_6 є єдиним законним власником нерухомого майна, а саме будинку і земельної ділянки в АДРЕСА_1 , іншого житла в Україні у неї не має.

Неможливість спільного проживання позивачки та відповідача ОСОБА_3 , а також наявність у ОСОБА_3 іншого житла, досліджувалось Закарпатським апеляційним судом у справі № 298/66/21.

При цьому відповідач ОСОБА_3 не заперечує про наявність у нього іншого житла, однак зазначає, що проживати у ньому із сімє`ю не можливо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивачем при зверненні до суду були надані достатні та обґрунтовані докази належності йому на праві власності спірного нерухомого майна та доведені перешкоди з боку відповідача в здійсненні ним права власності на спірні будинок та земельну ділянку.

В свою чергу відповідачі будь-яких доказів, які б спростовували приведені позивачем обставини, не надали.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про наявність перешкод позивачу з боку відповідачів в здійсненні нею права власності щодо спірного будинку та обґрунтованості її вимог у цій частині.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 4 статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Судом встановлено, що позивачка та відповідач ОСОБА_3 є колишнім подружжям, тобто відповідач ОСОБА_3 є колишнім членом сім`ї власника будинку.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що спірним будинком користуються лише відповідачі.

Користування відповідачами спірною квартирою продовжується як після розірвання шлюбу, так і після рішення суду про розподіл майна подружжя та визнання позивача одноособовим власником спірного будинку.

Позивач є власником спірного будинку на підставі судового рішення, а тому суд вважає, що норми ст.156 ЖК України на відносини сторін при вирішенні спору застосовуватися не можуть.

В свою чергу суд вважає, що право користування відповідачами чужим майном є сервітутом.

Відповідно до ч.1 ст.401, ч.1 ст.402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Виходячи з викладеного вище, порядку набуття позивачкою права власності на спірний будинок, суд вважає, що встановлене законом право на проживання відповідача ОСОБА_3 в спірному будинку припинилося.

За змістом ч.2 ст.406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

При цьому даною нормою закону не визначається, які це мають бути обставини та за якими критеріями має оцінюватись їх істотність.

З точки зору закону сервітут може бути припинений з підстав, передбачених законом, або з підстав, які випливають з природи сервітутних відносин.

Як зазначено вище та не заперечується сторонами, шлюб сторін розірваний в вересні 2015 року.

Позивачка та відповідач ОСОБА_3 були співвласниками спірного будинку в рівних частках, внаслідок розподілу майна подружжя, і це право у відповідача припинилося на підставі постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2022 року у справі № 298/66/21 .

Рішення апеляційного суду набрало законної сили і відступати від його висновків суд при вирішенні даного спору не може.

З урахуванням цього суд вважає, що ці обставини є саме тими, які мають істотне значення, та дають суду підстави для висновку про обґрунтованість вимог позивачки в частині виселення відповідача із спірного будинку.

Це відповідає і позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 15 травня 2017 року в справі №6-2931цс16.

Відносно вселення у спірний будинок відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і вимог позивачки про їх виселення, суд зазначає наступне.

У частинах першій, другій статті 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок-два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками».

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вселилися у спірний будинок у жовтні 2020, при цьому відповідачем ОСОБА_3 зазначено, що позивачка як співвласник будинку, згоди на таке вселення не давала.

Доказів визначення порядку користування будинком з правом такого користування інших осіб (зокрема, членів сім`ї одного зі співвласників) суду не надано, а отже законних підстав для вселення у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не було.

За встановленого порушення майнових прав позивачки внаслідок недотримання порядку вселення вказаних відповідачів до спірного будинку, останніх слід виселити із спірного будинку, що відновлює становище, яке існувало до такого порушення.

Враховуючи висновок суду про задоволення вимог позивачки в частині усунення перешкод у користуванні її правом власності шляхом виселення відповідачів, суд вважає права позивача захищеними в спосіб, визначений законом.

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 з житлового будинку який розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці із кадастровим номером: 2120855100:01:010:0005.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2024.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_11 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 );

Представник позивача: адвокат Колотуха Олексій Михайлович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 21/189 від 16.12.2002 року, адреса для листування: АДРЕСА_4 , засоби зв`язку: м.т. НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 , (РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;

Представник відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - адвокат Ільницький Сергій Михайлович, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 21/704 від 07.10.2011 року, адреса для листування: АДРЕСА_8 , засоби зв`язку: м.т. НОМЕР_4, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_9 /

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Орган опіки і піклування Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (Служба у справах дітей), місцезнаходження: селище Великий Березний, вул. Шевченка, 27 Ужгородський район, Закарпатська область, (ЄДРПОУ 43920880) тел. 099 032 3310;

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий Тарасевич П.П.