Рішення

від 05.12.2024 по справі 629/6844/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/6844/24

Номер провадження 2/629/1726/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лозова Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №629/6844/24 за позовом ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та права власності на житловий будинок у порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу №43 від 02.09.1996 року об`єкта нерухомості- житлового будинку садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 (покупцем) та ОСОБА_3 (продавцем), з моменту його укладення, а саме з 02.09.1996 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 54,5 кв.м, житловою площею -36,7 кв.м, літера А-1 з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 придбав житловий будинок. Договір купівлі-продажу даного будинку було оформлено через Лозівську філію Харківської товарної біржі та зареєстровано за №43 04.09.1996 року. Положенням даного договору було передбачено, що згідно ЗУ Про товарну біржу подальшого його нотаріального посвідчення не потрібно. Умови даного договору були повністю виконані обома сторонами, зазначений договір було зареєстровано Лозівським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №608 від 10.09.1996 року в книзі №4, на підставі чого було внесено зміни до технічного паспорту житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем за законом є лише позивачка, оскільки син сторін відмовився від прийняття належної йому частки, надавши відповідну заяву. 18.01.2024 року на підставі заяви позивачки про прийняття спадщини, державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу після смерті чоловіка позивачки. 24.10.2024 року позивачка отримала від нотаріуса відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, мотивуючи відмову тим, що договір купівлі-продажу №43 від 02.09.1996 року суперечить вимогам ст. 227 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, оскільки не завірений нотаріально, тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно нотаріус не має можливості. Дана обставина позбавляє позивачку права вступити у спадщину на майно, яке належало її померлому чоловіку та розпоряджатися ним на власний розсуд. Враховуючи вищевикладене позивачка була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, надано сторонам строк для подання заяв по суті.

В судове засідання позивачка не з`явилися, надала заяву, в якій прохала розгляд справи проводити за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просила суд проводити розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, надала заяву, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності та винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09.07.1982 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.13).

02.09.1996 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу №43, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Договір купівлі-продажу житлового будинку було зареєстровано Лозівським філіалом Харківської товарної біржі, 04.09.1996 року, за №43 та у Лозівському бюро технічної інвентаризації 10.09.1996 року, номер запису 608, в книзі №4.

Реєстрація договору купівлі-продажу житлового будинку на товарній біржі здійснювалась на підставі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (п.11 договору).

Позивачкою долучено до позову документацію на житловий будинок, а саме копію технічного паспорту та звіт про оцінку майна (а.с.18-31).

Як вбачається з копій витягів з реєстру громади, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.46).

На день смерті він був зареєстрований по АДРЕСА_1 , про що свідчить копія відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області(а.с.51).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з відповідними надвірними будівлями належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Лозівською товарною біржею, 04.09.1996 року, за №43 та у Лозівському бюро технічної інвентаризації 10.09.1996 року, номер запису 608, в книзі №4(а.с.15).

Все вище вказане підтверджується також копією спадкової справи(а.с.44-56).

Спадкоємцем майна померлого за законом є лише позивачка, оскільки син позивачки та спадкодавця відмовився від прийняття належної йому частки, надавши відповідну заяву нотаріусу, яка зберігається в спадковій справі(а.с.49). Інших спадкоємців передбачених законодавством немає.

Спадщину після смерті чоловіка позивачка прийняла шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської област(а.с.45).

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Згідно ст.68 Закону України «Про нотаріат» ОСОБА_1 надала документи, які підтверджують: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, склад спадкового майна. Так, нею для вчинення нотаріальної дії було надано договір купівлі-продажу, який зареєстрований Лозівською товарною біржею і Лозівським бюро технічної інвентаризації. У звязку з чим нотаріусом було роз`яснено, що даний договір суперечить вимогам ст. 227 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року та ст. 657, 715 Цивільного Кодексу України, тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно нотаріус не має можливості, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії(а.с.16-17).

Дана обставина позбавляє позивачку права вступити у спадщину на майно, яке належало її померлому чоловіку та розпоряджатися ним на власний розсуд. Враховуючи вищевикладене позивачка була вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Статтею 5 ЦК України встановлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, відповідно до зазначеної норми права акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме на час укладення договору купівлі-продажу №43 від 02.09.1996 року, у звязку з яким позивачка була вимушена звернутися до суду з даним позовом, діяв Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року. Отже, до спірних правовідносин, враховуючи положення дії актів цивільного законодавства у часі, суд одночасно застосовує норми саме ЦК УРСР в редакції 1963 року і положення ст.204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції 2004 року визначено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно із застереженнями, що містяться у ст. 5 ЦК України і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Так, положеннями ст. 42 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) дозволялося укладення цивільно-правових угод у вигляді усної та письмової форми (простої або нотаріальної).

У письмовій формі повинні укладатися угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у ст. 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми (п.п. 2,3 ч.1 ст. 44 ЦК УРСР).

Згідно з ч.1 ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Невиконання цих вимог, тягнуло недійсність такої угоди із застосуванням наслідків реституції, передбачених ч.2 ст.48 ЦК України.

Діяльність діючих на час укладення договору бірж, які реєструвалися угоди з нерухомістю, регулювалася Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1957-ХІІ у ред. від 15.05.2003 року. У пункті 3.2 зазначалося, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», правочини, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Згідно п. 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, що діяла на момент укладання договору, при нотаріальному посвідченні договору про відчуження жилого

будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на майно у осіб, які його посвідчують. Право власності на жилий будинок, квартиру може бути підтверджено, зокрема, одним із таких документів, як договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі. В інструкцію вносились зміни, але цей пункт залишений без змін. Тобто до 2004 року договір купівлі-продажу нерухомості, посвідчений на біржі, приймався нотаріусами як правовстановлюючий документ.

На теперішній час укладений між сторонами 02.09.1996 року договір купівлі-продажу, зареєстрований Лозівською товарною біржею і Лозівським бюро технічної інвентаризації, не є легітимним, оскільки не відповідає діючому законодавству. Чинним законодавством України не передбачено такої форми угоди, як біржова.

Законом № 2756-V1 від 02.12.2010 року у ч. 1 ст. 657 ЦК України були внесені зміни, відповідно до яких договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу, його умови були повністю виконані покупцем та продавцем, оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов. Вказані обставини свідчать про те, що сторони договору не тільки домовилися між собою щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, а й повністю виконали всі умови даного договору, однак нотаріально його не засвідчили, так як у договорі міститься посилання на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» про відсутність необхідності нотаріального посвідчення договору.

Наразі, нотаріально посвідчити спірну угоду неможливо.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства, а саме ст. 204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилами статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (частина перша статті 1223 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

З урахуванням наведених правових норм та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що при укладанні договору купівлі-продажу між сторонами було досягнуто згоди по

всім істотним його умовам, виконання договору відбулося, та до ОСОБА_2 перейшло право власності на спірний будинок, а тому є всі підстави для задоволення позову позивачки, яка є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом.

Відповідно до п.9, ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір позивачка звільнена від сплати судового збору, враховуючи те, що вирішення позовних вимог не віднесено до компетенції відповідача, а тому суму судового збору у розмірі 1 211,20 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області, третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та права власності на житловий будинок у порядку спадкування-задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу №43 від 02.09.1996 року, об`єкта нерухомості -житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 (покупцем) та ОСОБА_3 (продавцем), з моменту його укладення, а саме з 02.09.1996 року.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житловий будинок садибного типу загальною площею 54,5 кв.м, житловою площею -36,7 кв.м, літера А-1 з господарськими будівлями та спорудами:літера а-прибудова, літера а1, б- тамбур, літера а2, в-ганок, літера Б-літня кухня з гаражем, літера В-сарай, літера У-вбиральня, літера П-погріб, №1,№4-№6,№8-огорожа, №2,№7-хвіртка, №3-ворота, №9-вигрібна яма, літера к-свердловина, 1-замощення, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір у розмірі 1 211,20 грн віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач -Лозівська міська рада Харківська область, код ЄДРПОУ 06716633, адреса: вул. Я, Мудрого, буд.1, м. Лозова, Харківська область.

Третя особа- Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, адреса: вул. М. Грушевського, буд.7, м. Лозова, Харківська область.

Суддя Т.О.Каращук