Постанова
від 27.11.2024 по справі 910/5058/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/5058/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024

по справі № 910/5058/24 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА»

до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

про визнання припиненими усіх зобов`язань у зв`язку з їх повним виконанням,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ГРЕТА» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі також - Банк) з вимогами про визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 у зв`язку з їх повним виконанням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі №910/5058/24 Приватному акціонерному товариству «ГРЕТА» у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 15, 16, 509, 526, 598, 599, 1046, 1054 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статей 20, 202, 203 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), а також посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, з урахуванням яких суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач (ПрАТ «ГРЕТА») мав захищати свої права щодо наявного розміру заборгованості за Кредитним договором, у тому числі припинення зобов`язань АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитним договором, у межах справи №905/781/22, яка була ініційована Банком у жовтні 2022 року (провадження відкрито 10.10.2022), а не в окремому судовому процесі.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «ГРЕТА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/5058/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ «Грета» у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на порушення судом норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права.

Так, судом неправильно застосовано ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 55 Конституції України та недотримано вимог ст. ст. 4, 194, 236 ГПК України, а також не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, які додатково підтверджують те, що Товариство обґрунтовано та правомірно звернулось за захистом порушених прав та інтересів.

Висновки суду першої інстанції щодо оцінки судами під час розгляду справи №905/781/22 звітів ПП «Академія оцінки і права» про оцінку вартості майна, переданого Товариством банку в заставу та іпотеку, не відповідають обставинам справи. Навпаки, суди у справі №905/781/22 дійшли висновку про те, що необхідності дослідження висновків ПП «Академія оцінки і права» немає, оскільки такі не стосуються предмету позовних вимог.

Суд першої інстанції не з`ясував обставин справи, що мають значення для розгляду справи по суті, а саме, дійсної вартості майна, переданого Товариством в заставу Банку, також не надав оцінки висновкам судової експертизи, доданим Товариством до позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - ОСОБА_1, судді Вовк І.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5058/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі №910/5058/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

28.08.2024 матеріали справи № 910/5058/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/481/24 від 19.09.2024 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5058/24.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 апеляційну скаргу у справі № 910/5058/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі № 910/5058/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П., відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду на 23.10.2024. Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 07 жовтня 2024 року.

08.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Банк просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо неправильного обрання Товариством способу захисту порушеного права.

Банк зауважує, що під час розгляду справи №905/781/22 судами встановлено обставину правомірності набуття Банком у власність нерухомого майна шляхом звернення стягнення на майно, переданого в іпотеку та заставу. Також, Банк підкреслює, що додані до позовної заяви висновки судової експертизи є неналежними доказами, оскільки не відповідають вимогами ст. ст. 10, 11, 13, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/5058/24 до 27.11.2024.

В судовому засіданні 27.11.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні її вимог, а рішення суду як законне залишити без змін.

27.11.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, а також відзиву на неї, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 по справі № 910/5058/24 підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2018 між АТ «ТАСКОМБАНК» та Приватним акціонерним товариством «ГРЕТА» укладено Генеральний договір про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014К1874 (далі - також «Кредитний договір»), що складається з 2 (двох) частин, які нероздільно пов`язані між собою, з подальшими змінами та доповненнями відповідно до Договорів про внесення змін та доповнень до Кредитного договору. Відповідно до умов Кредитного договору Позичальнику були надані банківські послуги щодо надання кредитних коштів з лімітом 153 600 000,00 грн. (далі - «Кредит») строком користування до 31.12.2026 включно.

Відповідно до п. 2 частини № 1 Генерального договору Банк має право надавати Позичальнику Банківські послуги на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором, а Позичальник зобов`язується сплачувати Кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим Договором, сплачувати проценти та Комісії у розмірі та у порядку, визначених цих Договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором та чинним законодавством, зокрема, відповідно до наступного: Генеральний ліміт 153 600 000,00 грн, Генеральний строк - з 27 березня 2018 року по 31 грудня 2026 року включно, Валюта надання банківських послуг (валюта кредитування) - гривня/Євро.

Згідно з Додатком № 12Д до Генерального договору сторони дійшли згоди щодо наступних умов надання невідновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов Генерального договору, на підставі заяв на видачу кредиту, Позичальнику було надано транші на загальну суму 66 869 200,00 грн шляхом перерахування на рахунок Позичальника. Процентна ставка є фіксованою та складає 12,5% річних. Термін користування банківською послугою - до 31.12.2026.

Згідно з Додатком № 13Г до Генерального договору сторони дійшли згоди щодо наступних умов надання відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов Генерального договору, на підставі заяв на видачу кредиту, Позичальнику було надано наступні транші на загальну суму 25 000 000,00 грн шляхом перерахування на рахунок Позичальника. Процентна ставка є фіксованою та складає 12,5% річних. Термін користування банківською послугою - до 31.12.2024.

Згідно з Додатком № 20 І до Генерального договору сторони дійшли згоди щодо наступних умов надання невідновлювальної кредитної лінії (субкредитна угода). Відповідно до умов Генерального договору, на підставі заяв на видачу кредиту, Позичальнику було надано транші на загальну суму 1 000 000 Євро (один мільйон євро) шляхом перерахування на рахунок Позичальника. Процентна ставка є фіксованою та складає 7% річних. Термін користування банківською послугою - до 22.10.2024.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Іпотечний договір (із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідчений 27.03.2018 приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 553 (далі - «Іпотечний договір-1»), за умовами якого в іпотеку передано належне на праві власності Іпотекодавцю нерухоме майно, а саме:

1) Об`єкт нерухомості, загальною площею 51 820,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 204438514392, (надалі - «Предмет іпотеки-1»);

2) Земельну ділянку, загальною площею 7,7345 га, кадастровий № 1411700000:00:002:0495, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вулиця Чайковського, будинок 1 (один), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204245114392 (надалі - «Предмет іпотеки-2»).

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Іпотечний договір (із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідчений 27.03.2018 приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 555 (надалі - «Іпотечний договір-2»), за умовами якого в іпотеку передано належне на праві власності Іпотекодавцю нерухоме майно, а саме:

1) Об`єкт нерухомості, загальною площею 5 196,4 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вулиця Хмельницького Б., будинок 32, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1129347214117 (надалі - «Предмет іпотеки-3»);

2) Земельну ділянку, загальною площею 2,2317 га, кадастровий № 1422481500:01:000:0015, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, Білокузминівська сільська рада (надалі - «Предмет іпотеки-4»).

Також, у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Іпотечний договір (із застереженнями про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідчений 27.03.2018 приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 557 (надалі - «Іпотечний договір-3»), за умовами якого в іпотеку передано належне на праві власності Іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 169,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область. м. Дружківка, вулиця Чайковського, 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 192078914392 (надалі «Предмет іпотеки-5»).

Крім того, у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» також було укладено Договір застави від 26.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 313 (надалі - «Договір застави-1»), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно, а саме: лінія штампування на основі багатопрофільного пресу моделі DM 100 LEVOR 4, потужністю 1000 тн., інвентарний номер 3177, а також обладнання у кількості 334 найменувань (надалі - «Предмет застави-1»).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Договір застави від 26.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 314 (надалі - «Договір застави-2»), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно, а саме: маніпулятор координатний для нанесення клею 2 МЄК 001-02 та обладнання і споруди у кількості 235 найменувань (далі - «Предмет застави -2»).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Договір застави від 29.05.2020, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 678 (надалі - «Договір застави-3»), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно: котел опалювальний твердопаливний водогрійний «ALTER» КВТ-SHF-600 кВт (ВІО), заводський номер КВТ-SHF-100001019 (далі - «Предмет застави-3»).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Договір застави від 09.11.2020, посвідчений приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 1623 (надалі - «Договір застави-4»), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно, а саме: устаткування у кількості 538 найменувань (735 одиниць), (далі - «Предмет застави-4»).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Договір застави від 29.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 2252 (надалі - Договір застави-5), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно, а саме: обладнання, яке використовується у виробництві побутових плит, у кількості 21 одиниця (далі - «Предмет застави-5»).

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ПрАТ «ГРЕТА» було укладено Договір застави від 24.06.2021, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Радіоновим Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 1016 (надалі - Договір застави-6), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно, а саме: обладнання у кількості 40 найменувань та технологічний транспортний засіб автонавантажувач TOYOTA 32-8FG30 (далі - «Предмет застави-6»).

Матеріалами справи також підтверджується, що у жовтні 2022 року Банк звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 89 620 215,26 грн, з яких: 83 200 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 6 104 340,44 грн заборгованість по відсоткам, 316 574,82 грн заборгованість по комісії та в сумі 1 037 837,52 євро, з яких: 1 000 000,00 євро заборгованість по тілу кредиту, 37 837,52 євро - заборгованість по відсоткам.

Господарський суд ухвалою від 10.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №905/781/22, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

В той час, як справа розглядалась судом, Банк скористався правом та у позасудовому порядку, тобто поза межами розгляду справи №905/781/22, задовольнив вимоги за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018.

Так, 27.12.2022 Банк звернув стягнення на Предмети іпотеки 1-5 шляхом реєстрації права власності на Предмети іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за Кредитним договором в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», п. 61 Постанови КМУ від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та умовами Іпотечних договорів.

Звернення стягнення на майно здійснено за ринковою вартістю, визначеною відповідно до проведеної Приватним підприємством «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» оцінки від 19.12.2022, а не за договірною ціною, зазначеною у договорах іпотеки. Зокрема, ринкова вартість становила 39 495 400,00 грн з ПДВ.

Також, АТ «ТАСКОМБАНК» звернув стягнення в позасудовому порядку на Предмети застави 1-5.

При цьому звернення стягнення на Предмети застави відбулось шляхом переходу до Заставодержателя права власності на Предмети застави в рахунок виконання зобов`язання за Генеральним договором в порядку, встановленому ст.ст. 24-29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та умовами Договорів застави.

Вартість предметів застави, визначена Приватним підприємством «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» у звіті від 20.12.2022, становить 43 346 904,00 грн з ПДВ.

Таким чином, за рахунок майна, набутого у власність Банку, була погашена частково заборгованість ПрАТ «ГРЕТА» за Кредитним договором у сумі 1 060 781,96 Євро та 41 441 864,39 грн, що в гривневому еквіваленті становить 82 842 304,00 грн, з яких: за рахунок Предметів іпотеки погашено 39 495 400,00 грн та за рахунок Предметів застави погашено 43 346 904,00 грн.

Згодом, в межах розгляду справи №905/781/22, Банк звернувся до суду із заявою №1410/70.1 від 25.01.2023 про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у сумі 52 152 429,84 грн, з яких: 41 758 135,61 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 9 919 101,41 грн заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена); 475 192,82 грн заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій), у зв`язку із зверненням стягнення на майно відповідача в позасудовому порядку у відповідності до укладених договорів іпотеки, застави та прийняттям у власність в рахунок погашення боргу наступного майна: нежитлові приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул.Чайковського, 10; нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 51 820,60 кв.м., розташовані за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул.Чайковського, 1; земельна ділянка, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер: 1411700000:00:002:0495, цільове призначення: для обслуговування території заводу за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вулиця Чайковського, будинок 1; нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 5 196,40 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул.Хмельницького Б., буд. 32; земельна ділянка, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер: 1422481500:01:000:0015, цільове призначення: для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський район, Білокузьминівська сільська рада; 1170 позицій рухомого майна. Вказана заява задоволена судом ухвалою від 12.12.2023.

Як встановлено під час розгляду спору у справі №905/781/22 Товариство не погоджувалось із вартістю заставного та іпотечного майна, за якою Банк звернув стягнення. У зв`язку з цим, за клопотанням Товариства у межах розгляду справи №905/781/22, з метою встановлення ринкової вартості прийнятого у власність Банком майна, судом було призначено судову експертизу у справі ухвалою від 04.08.2023.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.10.2023 ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.08.2023 у справі № 905/781/22 скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» про призначення експертизи відмовив, з підстав того, що дослідження процедури дотримання порядку звернення стягнення на заставне майно кредитором в позасудовому порядку, в тому числі ринкова вартість даного майна на момент набуття його у власність Банком знаходиться поза межами заявлених вимог. Водночас, апеляційний суд наголосив на тому, що оскільки Банк подав заяву про зменшення позовних вимог, то справа має розглядатись виключно у розрізі заявленої до стягнення суми.

Розглядаючи спір у справі №910/5058/24 суд першої інстанції виходив з того, що відносини позивача та відповідача щодо виконання умов Генерального договору про надання банківських послуг були предметом розгляду у Господарському суді Донецької області у справі № 905/781/22. У межах розгляду спору у справі № 905/781/22 встановлено, що за рахунок майна, набутого у власність Банку, була погашена частково заборгованість ПрАТ «ГРЕТА» за Кредитним договором у сумі 1 060 781,96 Євро та 41 441 864,39 грн, що в гривневому еквіваленті становить 82 842 304,00 грн, з яких: за рахунок Предметів іпотеки погашено 39 495 400,00 грн та за рахунок Предметів застави погашено 43 346 904,00 грн. Залишок заборгованості стягувався АТ «ТАСКОМБАНК» у судовому порядку саме у справі № 905/781/22 Господарського суду Донецької області, де 27.02.2024 частково задоволено позов Банку на суму 47 873 981,03 грн, з яких: 41 758 135,61 грн - тіло кредиту; 5 640 652,60 грн - відсотки; 475 192,82 грн - комісія, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 718 109,72 грн. Вказане рішення суду не оскаржувалось ПрАТ «ГРЕТА», набрало законної сили, Банком отримано наказ, який направлено на примусове виконання.

Суд першої інстанції також зауважив, що при ухваленні рішення у справі № 905/781/22 судом було досліджено звіти ПП «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» про оцінку нерухомого майна від 19.12.2022 та рухомого майна від 20.12.2022, які, як вказує позивач у даній справі, виконані з порушенням законодавства та не відповідають висновку Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України щодо вартості майна, прийнятого АТ «ТАСКОМБАНК» в рахунок погашення заборгованості ПрАТ «ГРЕТА» за наданим кредитом. Судом було встановлено фактичні обставини справи щодо часткового погашення заборгованості позивача за Кредитним договором за рахунок позасудового набуття Банком права власності на нерухоме та рухоме за іпотечними договорами та договорами застави в розмірі 1 060 781,96 Євро та 41 441 864,39 грн.

Посилаючись виключно на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц, викладену у постанові від 26.01.2021, суд першої інстанції зауважив, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Суд першої інстанції підкреслив, що ПрАТ «ГРЕТА» мало захищати свої права щодо наявного розміру заборгованості за Кредитним договором, у тому числі припинення зобов`язань перед АТ «ТАСКОМБАНК» за Кредитним договором, у межах справи №905/781/22, ініційованої Банком у жовтні 2022 року (провадження відкрито 10.10.2022).

Здійснюючи апеляційний перегляд спору у справі №910/5058/24 колегія суддів констатує, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано лише посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц від 26.01.2021.

Разом з тим, за висновком колегії суддів, судом першої інстанції неправильно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №522/1528/15-ц від 26.01.2021 до спірних правовідносин сторін, з огляду на таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, звернула увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права.

Встановлені судами під час розгляду спору у справі №522/1528/15-ц обставини вказують на те, що предметом судового розгляду було припинення поруки, як виду забезпечення зобов`язання, в окремому провадженні за умови, що судом у межах розгляду іншої справи уже ухвалено рішення про стягнення з поручителя кредитної заборгованості. Тобто, спірні правовідносини сторін у справі №522/1528/15-ц стосувались Банка як кредитора та фізичної особи як майнового поручителя Боржника. Судами досліджувалось питання припинення поруки.

Натомість, у межах розгляду спору у справі №910/5058/24, колегією суддів встановлено зовсім інші обставини. Так, сторонами спору не заперечується існування кредитних правовідносин. Товариство визнає наявність боргу за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 (далі також - Кредитний договір). Кредитні зобов`язання у справі, що переглядається, забезпечено заставою рухомого та нерухомого майна (іпотека).

Матеріалами справи також підтверджується, що Банк звернувся до суду із позовом до Товариства про стягнення усієї суми заборгованості за Кредитним договором. Потім, під час судового провадження Банк звернув стягнення на майно у позасудовому порядку, а у межах судового розгляду спору про стягнення подав заяву про зменшення позовних вимог. При цьому, приймаючи до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, суд у справі №905/781/22 не досліджував вартість майна, за якою було звернено стягнення на майно у позасудовому порядку, а лише констатовано факт зменшення позовних вимог на певну суму, після чого подальший розгляд спору здійснювався з урахуванням зменшеного розміру заборгованості та правильності розрахунку Банком відсотків та інших платежів на зменшену суму заборгованості.

У зв`язку з цим, колегія суддів також вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що при ухваленні рішення у справі №905/781/22 судом було досліджено звіти ПП «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» про оцінку нерухомого майна від 19.12.2022. Судом не досліджувалась ринкова вартість рухомого та нерухомого майна, переданого в заставу, а лише констатовано, що розмір позовних вимог Банку було зменшено у зв`язку із зверненням стягнення на майно за відповідними договорами.

Надаючи оцінку предмету та підставам позовних вимог, колегія суддів також констатує, що спір у справі, що переглядається, у першу чергу стосується ринкової вартості заставного майна, оскільки Банк здійснив звернення стягнення на майно за однією вартістю, а Товариство переконане, що ринкова вартість переданого ним в заставу майна є іншою. Ця обставина є суттєвою, оскільки впливає на ступінь припинення основного зобов`язання.

Тобто має місце також порушення майнових прав боржника як на рухоме та нерухоме майно, що було у заставі, так і на інше майно, що перебуває у нього у власності. Оскільки реалізація майна відбулась хоча і у встановленому договором та законом порядку, однак визначення ринкової вартості такого майна на рівні меншому, ніж вона дійсно є, призводить до критичного зменшення майнових прав (майна). Товариство як боржник втратив майно та додатково має сплатити кошти за Кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17 викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Тобто, звіт про оцінку не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Натомість, наявність спору між сторонами щодо ринкової вартості заставного майна, а також рішення суду у справі №905/781/22, яке хоч і набрало законної сили, однак досі не виконано, свідчать про те, що зобов`язання, яке виникло на підставі Кредитного договору, на сьогодні, не припинилось.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин сторін висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, оскільки, по-перше, порука та застава майна (іпотека) є різними способами забезпечення виконання зобов`язань, які мають різне правове регулювання, наслідки і підстави припинення, а, по-друге, обставини справ, а також характер спору між сторонами,- є різними.

Відповідно, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виключно з тих підстав, що Товариство мало здійснювати захист порушених прав у межах розгляду спору у справі №905/781/22 фактично обмежив Товариство у праві на судовий захист порушеного права, що є порушенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав обрання Товариством неефективного способу захисту порушеного права колегія суддів керується таким.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що уможливлює нівелювання чи виправлення негативних наслідків, спричинених порушенням та відновлює стан, що існував до порушення чи іншим чином компенсує втрати, негативні наслідки від порушення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, при цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та не є вичерпним. За змістом пунктів 1, 7 частини другої цієї статті способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання права та припинення правовідношення.

Спір у справі, що переглядається стосується вартості майна, набутого Банком у зв`язку із зверненням стягнення на заставне майно у позасудовому порядку. Питання є суттєвим, оскільки безпосередньо впливає на наявність прав та обов`язків за зобов`язанням, що виникло на підставі Кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З норми ст. 16 ЦК України, 20 ГК України, і 5 ГПК України - права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц наголосила, що за висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

1) кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

2) особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Обставини спору у справі №522/1528/15-ц вказували на те, що позивачка (як майновий поручитель) вважала, що у Банка було відсутнє право вимоги до неї. Тобто мала місце ситуація 2, окреслена Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно, встановивши, що Кредитор уже ініціював судовий розгляд, Верховний Суд вказав на необхідність захисту прав у межах провадження про стягнення заборгованості.

Натомість, у справі, що переглядається, має місце випадок 1, окреслений Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/1528/15-ц - відбулось звернення стягнення на заставне майно у позасудовому порядку, за ціною, яка за доводами Товариства є нижчою від ринкової, і, оскільки Банк у межах розгляду спору у справі №905/781/22 (про стягнення заборгованості за Кредитним договором) зменшив розмір позовних вимог на вартість майна, на яке він звернув стягнення, і суд прийняв таку заяву про розгляду, то відповідно відсутні підстави вважати, що у цій частині Банком було ініційовано судове провадження про стягнення боргу.

Тобто фактично дії Банку призвели до того, що, з одного боку, Товариство позбавлено права оскаржити ринкову вартість майна, за якою Банк набув це майно у власність, оскільки Банк зробив це у позасудовому порядку (банком не було ініційовано судового процесу у цій частині), а з іншого, розглядаючи спір про стягнення залишку боргу за договором, суд не має можливості дати оцінку діям Банку під час звернення стягнення у позасудовому подяку, у тому числі і щодо вартості заставного майна, оскільки ці обставини не входять до предмету доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Товариство підставно звернулось до суду за захистом прав, порушених Банком під час ініціювання судового та позасудового стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що Товариством обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушених прав, як і відмова, у зв`язку з цим у задоволенні позову, суперечать ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Переглядаючи справу у межах заявлених вимог про визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018 у зв`язку з їх повним виконанням, колегія суддів керується нижченаведеним.

Так, звертаючись до суду з позовом, Товариство наголошувало на тому, що звернення стягнення на заставне майно за заниженою вартістю такого майна впливає на майнові права Товариства, а також на фактично подвійне стягнення заборгованості за Кредитним договором. На підтвердження цих обставин Товариство надало висновки Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи; № 25126/25201 від 25.03.2024 за результатами товарознавчої експертизи, які були замовлені та отримані ПрАТ «ГРЕТА».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що висновки Приватного підприємства «АКАДЕМІЯ ОЦІНКИ І ПРАВА» щодо визначення вартості Предмету іпотеки та Предмету застави та рецензії на них є чинними, не оскаржені Товариством у судовому порядку; рішення суду від 27.02.2024 у справі № 905/781/22 набрало законної сили та позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось; також відповідач вказав, що висновок Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України є неналежним доказом у справі, оскільки складений щодо майна, яке на дату замовлення вищезгаданої оцінки та на дату укладення договорів на проведення експертного дослідження не належало позивачеві та не перебувало у його володінні, адже відповідач звернув стягнення на дане майно шляхом набуття права власності в позасудовому порядку на підставі договорів іпотеки та застави в рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ «ГРЕТА» перед банком. Отже, ПрАТ «ГРЕТА» не мало законних підстав на замовлення та отримання експертних висновків щодо вартості майна, яке йому вже не належить. Таким чином, Банк вказує, що наданий позивачем доказ одержаний з порушенням закону, у зв`язку з чим не може бути прийнятий судом до розгляду.

Переглядаючи спір, колегія суддів виходить з того, що кредитні правовідносини за своєю правової природою є договірними цивільними відносинами; на них повною мірою поширюються вимоги цивільного законодавства, зокрема приписи про неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, а також принципи свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зазначені приписи вимагають від учасників правовідносин діяти не тільки відповідно до законодавства, а й у необхідних випадках за аналогією права (стаття 8), за звичаями ділового обороту (стаття 7); добросовісно, при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускати дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також дій, що є зловживанням правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства тощо (стаття 13 ЦК України). Водночас особа не може бути примушена до дій, що не є обов`язковими для неї, або дій, що знаходяться поза межами актів цивільного законодавства або договору. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Зазначені правила чинного цивільного законодавства, які містять принципи регулювання цивільних правовідносин, спрямовують учасників цивільного обороту діяти добросовісно, відповідно до законодавства та договору, намагаючись використовувати свої права до того ступеня, щоб не порушити права іншої особи.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 625 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про заставу»).

Статтею 4 Закону України «Про заставу» визначено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 цього Закону).

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч.1 ст. 20 цього Закону).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (частина перша статті 575 ЦК України).

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, зокрема у Законі України «Про іпотеку».

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку»).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (стаття 12 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону унормовано, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом (у тому числі передача цінних паперів електронної форми існування у власність обтяжувача відповідно до законодавства про депозитарну систему України); 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери; 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. У разі звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом декількох обтяжень, переважне право на проведення процедури звернення стягнення належить обтяжувачу з вищим пріоритетом. Якщо процедура звернення стягнення ініціюється обтяжувачем з нижчим пріоритетом, обтяжувач з вищим пріоритетом вправі протягом 30 днів з дня її ініціювання на підставі письмової вимоги припинити таке звернення стягнення обтяжувачем з нижчим пріоритетом та розпочати власну процедуру звернення стягнення.

Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя (заставодавця) за рахунок предмета іпотеки (застави) як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (заставодавця), яким також вважається відповідне застереження в договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю (заставодержателю) права власності на предмет іпотеки (застави).

Матеріали справи свідчать, що відповідне застереження про право банку задовольнити свої вимоги в позасудовому порядку за рахунок предмета іпотеки та/або застави міститься у Генеральному договорі про надання банківських послуг, договорах застави та іпотечних договорах до нього.

Так, згідно умов Договорів застави (п. 5.2) при позасудовому порядку звернення стягнення на предмет застави Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет застави в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Заставодержатель набуває Предмет застави у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета застави суб`єктом оціночної діяльності, якого обирає Заставодержатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки предмета застави несе Заставодавець. Цей Договір та письмове рішення Заставодержателя про набуття права власності на предмет застави у власність є підставою переходу права власності на предмет застави до Заставодержателя.

Також, договори іпотеки містять умови про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов?язань за кредитним договором згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотеко держатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки предмета іпотеки несе іпотекодавець (п. 7.3.1).

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення Банку як заставодержателя (іпотекодержателя) суб`єктом оціночної діяльності - ПП «Академія оцінки і права» виготовлено Звіти від 20.12.2022 про оцінку майна:

- виробничого обладнання та устаткування (відповідно наданого переліку 1170 найменувань), що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 та є власністю Прат «ГРЕТА», відповідно до якого ринкова вартість такого майна без урахування ПДВ становить 36 122 420,00 грн;

- автонавантажувача TOYOTA 32- 8FG30, реєстраційний номер Т09570АН, 2018 р.в. та є власністю Прат «Грета», відповідно до якого ринкова вартість цього майна без урахування ПДВ становить 509 000,00 грн;

- нежитлового приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул.Чайковського, відповідно до якого ринкова вартість цього майна без урахування ПДВ становить 849 000,00 грн; об`єкта нерухомості, загальною площею 51820,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 204438514392, розташованого на земельній ділянці, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Чайковського, буд. 1, з цільовим призначенням для обслуговування території заводу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 204245114392, ринкова вартість, без врахування ПДВ, становить 30 320 000,00 грн, в т.ч.: ринкова вартість майна: нежитлових будівель та споруд загальною площею 51820,60 кв.м., розташованих за адресою: м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, без урахування ПДВ, становить 25 087 000,00 грн, ринкова вартість майна: земельної ділянки, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, цільовим призначенням якої є - для обслуговування території заводу, розташованої за адресою: м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, без урахування ПДВ, становить 5 233 000,00 грн; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5196,40 кв.м., за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького б., буд. 32, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільовим призначенням якої є для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, Білокузьминівська сільська рада, ринкова вартість цього майна без ПДВ визначена на рівні 2 850 000,00 грн, у тому числі: ринкова вартість майна: нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5196,40 кв.м., за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького, буд. 32, без урахування ПДВ, становить 1 446 000,00 грн; ринкова вартість майна: земельної ділянки, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільовим призначенням якої є - для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, Білокузьминівська сільська рада, без урахування ПДВ, становить 1 404 000,00 грн.

Комітетом з управління непрацюючими активами Банку проведено засідання щодо затвердження плану заходів за генеральним договором про надання банківських послуг № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, що підтверджується наданим відповідачем-1 витягом з протоколу засідання комітету від 23.12.2022 №231222/1.

Так, на засіданні комітету з управління непрацюючими активами прийнято рішення, зокрема: прийняти у власність банку предмети іпотеки в рамках Закону України «Про іпотеку» в рахунок часткового погашення заборгованості в першу чергу за основним боргом та за процентами по лінії євро, в другу чергу - за основним боргом по траншах у гривні, далі по процентах траншів в гривні за генеральним договором про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 позичальника ПрАТ «ГРЕТА», шляхом реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження або укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя за вартістю згідно звіту про оцінку від 19.12.2022 суб`єкта оціночної діяльності ПП «Академія оцінки і права», з метою подальшої реалізації майна з балансу банка; після оформлення права власності на предмети іпотеки визначені в п.1 цього розділу протокольного рішення, прийняти у власність банку майно, передане в заставу, в рахунок часткового погашення заборгованості в першу чергу за основним боргом та за процентами лінії в євро, в другу чергу за основним боргом по траншах у гривні, далі по процентах траншів в гривні за генеральним договором про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 позичальника ПрАТ «ГРЕТА», за вартістю згідно звіту про оцінку від 20.12.2022 суб`єкта оціночної діяльності ПП «Академія оцінки і права», з метою подальшої реалізації майна з балансу банка.

26.12.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено запис про право власності відповідача-1 на предмет іпотеки, передані ПрАТ «ГРЕТА» в якості забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг №Т09.12.2014К1874 від 27.03.2018.

У постановах від 23.01.2019 у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.

У зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду однозначно сформулювала правові висновки щодо обов`язковості подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з пунктами 14, 35 та 37 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, пов`язана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об`єкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості об`єктів оцінки.

Отже, незалежна оцінка майна проводиться суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання згідно з процедурою, яка встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки можливе із застосуванням різних та кількох методичних підходів, що обов`язково має бути обґрунтовано у Звіті, зважаючи на конкретні обставини справи.

Саме оцінювач визначає можливість або недоцільність застосування певного методичного підходу і зазначає про це у Звіті про оцінку, а суд, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за загальними правилами надає оцінку Звіту, в тому числі перевіряє дотримання законодавства при проведенні оцінки, але не має перебирати на себе повноваження оцінювача та самостійно наперед визначати можливість та доцільність застосування певного методичного підходу під час проведення оцінки майна.

Розглядаючи спір у справі, що переглядається, колегія суддів констатує, що до предмету доказування, з огляду на предмет і підстави позовних вимог, входить встановлення обставин ринкової вартості майна рухомого та нерухомого майна, переданого в заставу (іпотеку).

За змістом ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Колегія суддів зауважує, що встановлення ринкової вартості майна рухомого та нерухомого майна, переданого в заставу (іпотеку) потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, водночас, на підтвердження ринкової вартості заставного майна Товариство надало висновки Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи; № 25126/25201 від 25.03.2024 за результатами товарознавчої експертизи, які були замовлені та отримані ПрАТ «ГРЕТА».

Надаючи оцінку висновкам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи; № 25126/25201 від 25.03.2024 за результатами товарознавчої експертизи колегія суддів вважає їх належними доказами, які підтверджують ринкову вартість рухомого та нерухомого майна, переданого в заставу, з огляду на таке.

Так, за змістом ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Згідно зі статтею 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Надаючи оцінку наданим Товариством висновкам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи; № 25126/25201 від 25.03.2024 колегія суддів констатує, що висновки відповідають вимогам ст. 98 ГПК України: надані на замовлення учасника справи, викладені у письмовій формі, експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновки Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи виконані комісією експертів у складі: Кириленко Світлани Анатоліївни, завідувача лабораторії будівельно-технічних досліджень, яка має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта вищого класу за спеціальностями: 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів» (свідоцтво № 384-23/Д від 29.06.2023, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 29.06.2026), 10.7 «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками» (свідоцтво № 385-23/Д від 29.06.2023, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 29.06.2026), 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд» (свідоцтво № 238-22/Д від14.07.2022, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 14.07.2025), 10.14 «Оцінка земельних ділянок» (свідоцтво №386-23/Д від 29.06.2023, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 29.06.2026); та Максічка Дмитра Олександровича, який займає посаду провідного експерта лабораторії будівельно-технічних досліджень, має вищу технічну кваліфікацію судового експерта третій клас за спеціальностями: 10.10 «Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд» (свідоцтво № 475-22/Д від 01.12.2022, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 01.12.2025) «Оцінка земельних ділянок» (свідоцтво № 475-22/Д від 01.12.2022, видане Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України, дійсне до 01.12.2025).

Висновок Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25126/25201 від 25.03.2024 виконаний судовим експертом Мануленко Олександрою Володимирівною, старшим науковим співробітником ЛЕТПДДОІВ, експертом 2 класу, яка має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.1 "Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів", стаж експертної роботи з 2006 року (свідоцтво №533-22/Д видано рішенням кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 20.12.2022р.).

Надаючи оцінку доводам Банку щодо неналежності наданих Товариством висновків судового експерта, колегія суддів керується наступним.

Так, за ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

За приписами ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.

Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Стаття 13 цього Закону присвячена рецензуванню звітів про оцінку майна, а ст. 33 - вирішенню спорів щодо оцінки майна.

Водночас, за своєю правовою природою висновки Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи; № 25126/25201 від 25.03.2024 за результатами товарознавчої експертизи, які були замовлені та отримані ПрАТ «ГРЕТА» як учасником спору з Банком, є висновками за результатами судових експертиз, підготовлених судовим експертом для подання до суду, а не звітами про оцінку майна.

За ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Тобто дія закону поширюється на правовідносини, що виникають під час оцінки майна.

Натомість, подані Товариством висновки експерта підпадають під правове регулювання Закону України «Про судову експертизу», а не Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

За викладеного, колегія суддів вважає доводи Банку про невідповідність висновків експерта вимогам ст. ст. 10, 11, 13, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» надуманими та необгрунтованими, у зв`язку з чим залишаються судом поза увагою.

За нормою ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до висновку Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, цільовим призначенням якої є - для обслуговування території заводу, розташованої за адресою: м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, без урахування ПДВ, становить 5 161 587,00 (п`ять мільйонів сто шістдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) грн, земельної ділянки, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільовим призначенням якої є - для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, Білокузьминівська сільська рада, без урахування ПДВ, становить 1 282 147,00 (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі сто сорок сім) грн.

Натомість, відповідно до звіту суб`єкту оціночної діяльності - ПП «Академія оцінки і права» від 20.12.2022 про оцінку майна ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, цільовим призначенням якої є - для обслуговування території заводу, розташованої за адресою: м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, без урахування ПДВ, становить 5 233 000,00 грн, а земельної ділянки, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільовим призначенням якої є - для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, Білокузьминівська сільська рада, без урахування ПДВ, становить 1 404 000,00 грн.

Відповідно до висновку Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул. Чайковського, буд. 10 відповідно до якого ринкова вартість цього майна без урахування ПДВ становить 136 219,00 (сто тридцять шість тисяч двісті девятнадцять) грн; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 51820,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 204438514392, розташованого за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Чайковського, буд. 1, без врахування ПДВ, становить 130 129 933,00 (сто тридцять мільйонів сто двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн, нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5196,40 кв.м., за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького, буд. 32, без ПДВ становить 2 286 636,00 (два мільйони двісті вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять шість) грн.

Натомість, відповідно до звіту суб`єкту оціночної діяльності - ПП «Академія оцінки і права» від 20.12.2022 про оцінку майна ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, місто Дружківка, вул. Чайковського, буд. 10 відповідно до якого ринкова вартість цього майна без урахування ПДВ становить 849 000,00 грн; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 51820,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 204438514392, розташованого за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Чайковського, буд. 1, без врахування ПДВ, становить 30 320 000,00 грн; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5196,40 кв.м., за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Хмельницького б., буд. 32, без ПДВ становить 2 850 000,00 грн.

Тобто, у звіті ринкова вартість нежитлових будівель та споруд, загальною площею 51820,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 204438514392, розташованого за адресою: Донецька область, м.Дружківка, вул.Чайковського, буд. 1, без врахування ПДВ, порівняно із висновком судової експертизи, є меншою на 100 000 000,00 (сто мільйонів) гривень.

Відповідно до висновку Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №25126/25201 від 25.03.2024 за результатами товарознавчої експертизи, ринкова вартість - виробничого обладнання та устаткування (відповідно наданого переліку 1170 найменувань), що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 становить 107 365 558 (сто сім мільйонів триста шістдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 12 коп.

Натомість, відповідно до звіту суб`єкту оціночної діяльності - ПП «Академія оцінки і права» від 20.12.2022 про оцінку майна ринкова вартість виробничого обладнання та устаткування (відповідно наданого переліку 1170 найменувань), що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1 без урахування ПДВ становить 36 122 420,00 грн.

Тобто у звіті ринкова вартість обладнання є меншою на 71 243 138,12 грн.

Надаючи оцінку звітам суб`єкту оціночної діяльності - ПП «Академія оцінки і права» від 20.12.2022 про оцінку майна, колегія суддів виходить з того, що звіти виконані на замовлення Банку та можуть бути використані для взяття майна на баланс Банку. У звіті зауважено, що інформація одержана виконавцем від замовника та від незалежних офіційних джерел і використана у Звіті вважається достовірною та об`єктивною, але оцінювачі не гарантують її абсолютну адекватність та точність. За недостовірність висновку з незалежної оцінки об`єкту Оцінювач несе цивільну-правову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Поданий звіт представляє власні неупереджені професійні судження та висновки оцінювача стосовно вартості об`єкта оцінки.

Відповідно до долучених до матеріалів справи рецензій Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки від 27.12.2022, Звіт про оцінку майна: виробничого обладнання та устаткування (відповідно наданого переліку), що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського., буд. 1 та є власністю ПРАТ «ГРЕТА» а також Звіт про оцінку майна: нежитлового приміщення, загальною площею 169,5 кв.м., розташованого за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Чайковського, 10; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5 196,40 кв.м., за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Хмельницького б., буд. 32, які розташовані на земельній ділянці, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільовим призначенням якої є - для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька обл., Костянтинівський р-н, Білокузьминівська сільська рада; нежитлових будівель та споруд, загальною площею 51820,60 кв.м., розташованих на земельній ділянці, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, цільовим призначенням якої є - для обслуговування території заводу за адресою: Донецька обл., м.Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1, що належать на праві приватної власності ПрАТ «ГРЕТА», код ЄДРПОУ 00153488, що рецензуються, класифікуються за такою ознакою: «Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».

Колегія суддів також враховує, що оцінка ринкової вартості нерухомого майна загальною площею понад 50 000 кв.м., земельних ділянок, на яких воно розміщено та рухомого майна з понад 1000 найменувань здійснювалась оцінювачами лише упродовж 3х днів, у той час як судовим експертам знадобилось близько 4х місяців для здійснення аналогічних дій.

За встановленого, враховуючи, що оцінювачі виконували оцінку протягом нетривалого строку, не несуть відповідальності за надання завідомо неправдивих відомостей, а також за наявності недоліків, про які було слушно зауважено у рецензіях, колегія суддів приходить до висновку, що у межах судового провадження належним та допустимим доказом ринкової вартості майна Товариства, на яке Банком було звернено стягнення підтверджується висновками Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 25207 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-земельної експертизи; № 25209 від 21.03.2024 за результатами проведення комісійної судової оціночно-будівельної експертизи; № 25126/25201 від 25.03.2024 за результатами товарознавчої експертизи.

Отже, ринкова вартість рухомого та нерухомого майна, переданого Товариством Банку у заставу та іпотеку на підставі договорів станом на 26.12.2022 (дата звернення стягнення на майно у позасудовому порядку) становить 246 362 080,12 грн (5 161 587,00 грн + 1 282 147,00 грн + 136 219,00 грн + 130 129 933,00 грн + 2 286 636,00 грн + 107 365 558,12 грн).

Як уже було зауважено, станом на 26.12.2022 (звернення стягнення на майно) боргові зобов`язання Товариства перед Банком становили 89 620 215,26 грн та 1 037 837,52 євро. Оскільки курс євро до гривні станом на 26.12.2022 був встановлений Нацбанком України на рівні 38,834 грн за 1 євро, розмір валютної заборгованості у гривні становить 40 303 382,25 грн. Тобто загальний розмір заборгованості Товариства за Кредитним договором становить - 129 923 597,51 грн.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

За нормою ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже було зауважено, згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (ст.ст. 1046-1053 ЦК України) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За нормою ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів приходить до висновку, що за змістом статей 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Аналогічно, враховуючи положення статей 24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет застави відповідно до умови договору застави, який містить застереження про задоволення вимог заставодержателя, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Колегія суддів також зауважує, що рішення суду про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору застави (іпотеки), доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Оскільки вартість майна, на яке звернено стягнення Банком 26.12.2022 перевищує розмір заявлених ним до Товариства вимог, колегія суддів приходить до висновку, що зобов`язання Товариства перед Банком, які виникли на підставі генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеним між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та приватним акціонерним товариством «ГРЕТА» є припиненими.

Колегія суддів також зауважує, що саме дії Банку в частині звернення стягнення на заставне майно за вартістю, яка є значно заниженою навіть у порівнянні із заставною вартістю такого майна, зумовили необхідність звернення Товариства до суду із позовами про захист майнових прав. При цьому, колегія суддів не може не враховувати, що практично усі позови Товариства не були розглянуті по суті з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та відсилкою Товариства до справи №905/781/22 без урахування тієї обставини, що фактично Товариство оскаржувало дії Банку, вчинені у позасудовому зверненні стягнення на майно.

Колегія суддів підкреслює, що ані Конституцією, ані жодним законом України не передбачено можливості відмови в позові у випадку, якщо спосіб захисту є неефективним чи не передбачений законом або договором, оскільки це обмежує законодавчо встановлений принцип цивільного права, за яким право на обрання певного способу захисту порушеного права належить позивачу і обмежується лише у випадках, прямо передбачених законом.

Національним та міжнародним законодавством гарантовано право на доступ до правосуддя.

В абзаці сьомому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 зроблено висновок про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Наявність судового рішення з підстав та предмета, відмінних від спірних, не позбавляє особу права ініціювати в іншому процесі питання про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненими, хоча і в тих самих правовідносинах, щодо яких було ухвалено попереднє судове рішення. При цьому підстави та предмет позову у справі про стягнення залишку заборгованості після здійснення Банком звернення стягнення у позасудовому порядку не збігаються з предметом та підставами позову про припинення зобов`язань у зв`язку із позасудовим зверненням стягнення на заставне (іпотечне) майно. Предмети доказування у цих справах також відмінні. Наявність рішення про стягнення заборгованості не позбавляє можливості зацікавлену особу спростовувати обставини щодо дійсності зобов`язань в межах іншої справи, зокрема, у справі за позовом про припинення таких зобов`язань у зв`язку із зверненням стягнення на майно у позасудовому порядку.

Отже, за викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не підтвердились під час апеляційного перегляду спору. Навпаки, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість позовних вимог Товариства. Отже, подана позивачем апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/5058/24 - скасуванню із прийняттям у справі нового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів та доводів сторін, їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та за апеляційний перегляд спору покладаються на Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК».

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/5058/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі № 910/5058/24 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018 у зв`язку з їх повним виконанням задовольнити.

Визнати припиненими зобов`язання за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеним між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та приватним акціонерним товариством «ГРЕТА».

Стягнути з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) на користь Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» (код ЄДРПОУ 00153488, місцезнаходження: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1) 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок судового збору.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) на користь Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» (код ЄДРПОУ 00153488, місцезнаходження: 84205, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1) 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок судового збору за апеляційний перегляд спору.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

6. Матеріали справи №910/5058/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення27.11.2024
Оприлюднено09.12.2024
Номер документу123577443
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування забезпечення виконання зобов’язання

Судовий реєстр по справі —910/5058/24

Ухвала від 27.01.2025

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Постанова від 18.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 09.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Постанова від 27.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 23.10.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 20.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 14.08.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шаптала Є.Ю.

Рішення від 15.07.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

Ухвала від 20.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

Ухвала від 02.05.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні