Окрема думка від 16.04.2025 по справі 910/5058/24

ОКРЕМА ДУМКА

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5058/24

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є. В.

на постанову Верховного Суду від 16.04.2025, прийняту за результатами розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Таскомбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Грета" до Акціонерного товариства "Таскомбанк", про визнання припиненими усіх зобов`язань у зв`язку з їх повним виконанням,

1. 16.04.2025 більшістю голосів колегії суддів Верховного Суду було прийнято постанову, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства "Таскомбанк" (далі - АТ "Такскомбанк" або Банк) задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/5058/24 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі залишено в силі.

2. При прийнятті постанови Верховного Суду мною було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому.

3. Приватне акціонерне товариство "Грета" (далі - ПрАТ "Грета" або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Таскомбанк" з вимогами про визнання припиненими усіх зобов`язань за генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) від 27.03.2018 № Т09.12.2014К1874 (далі - Кредитний договір) у зв`язку з їх повним виконанням.

4. Рішенням від 15.07.2024 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив. Мотивував тим, що у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Таким чином, позивач (ПрАТ "Грета") мав захищати свої права щодо наявного розміру заборгованості за Кредитним договором, у тому числі шляхом припинення зобов`язань АТ " Таскомбанк" за Кредитним договором, саме у межах справи № 905/781/22, яка була ініційована Банком у жовтні 2022 року (провадження відкрито 10.10.2022).

5. При цьому суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20).

6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.11.2024 рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив. Визнав припиненими зобов`язання за Кредитним договором. Мотивував постанову тим, що за обставинами цієї справи, відбулось звернення стягнення на заставне та іпотечне майно у позасудовому порядку, за ціною, яка, за доводами Товариства, є нижчою від ринкової, і, оскільки Банк у межах розгляду спору у справі № 905/781/22 (про стягнення заборгованості за Кредитним договором) зменшив розмір позовних вимог на вартість майна, на яке він звернув стягнення, і суд прийняв таку заяву до розгляду, то відповідно відсутні підстави вважати, що у цій частині Банком було ініційовано судове провадження про стягнення боргу.

8. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин сторін правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц від 26.01.2021, оскільки в ній судом досліджувалось питання кредитних правовідносин забезпечених порукою, а у справі № 910/5058/24 кредитні правовідносини забезпечені іпотекою та заставою. З цих підстав апеляційний господарський суд виснував про неподібність правовідносин у даній справі у порівнянні зі справою № 522/1528/15-ц.

9. Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

10. Підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та послався, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції було застосовано норми статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та статей 4, 5 ГПК України з невірним урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

11. За доводами скаржника, у разі, якщо Банк уже ініціював судовий процес у справі № 905/781/22 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, і такий спір суд уже вирішив, ухваливши рішення від 27.02.2024, яке набрало законної сили, звернення ПрАТ "Грета" з позовом про визнання відсутності права вимоги у АТ "Таскомбанк" за Кредитним договором та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним та неефективним способом захисту.

12. 11.02.2025 ПрАТ "Грета" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та посилалося на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, позов про визнання зобов`язань припиненими є належним способом захисту і необхідність його подачі Товариством була зумовлена, зокрема, процесуальним перебігом подій та специфічними фактичними обставинами: (1) під час розгляду справи № 905/781/22 за позовом Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором ПрАТ "Грета" зверталося із зустрічним позовом про визнання припиненими усіх зобов`язань за Кредитним договором; (2) у справі № 905/781/22 було відмовлено у призначенні судової експертизи за клопотанням ПРАТ "Грета" про визначення ринкової вартості заставного майна; (3) висновок судової експертизи про визначення ринкової вартості майна за результатом самостійного звернення до експертної установи ПрАТ "Грета" одержало 25.03.2024, тобто вже після прийняття рішення у справі № 905/781/22.

13. Вважаю, що за даних фактичних обставин цієї справи, а також обґрунтувань постановлених у справі судових рішень, вона підлягала передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Так, суди першої та апеляційної інстанцій у даній справі прийняли протилежні за своїм змістом судові рішення щодо задоволення позову, зокрема, в результаті застосування/незастосування висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20).

15. Суд першої інстанції у даній справі № 910/5058/24 в результаті застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, дійшов висновку про те, що у разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту; таким чином, позивач (ПрАТ "Грета") мав захищати свої права щодо наявного розміру заборгованості за Кредитним договором, у тому числі шляхом припинення зобов`язань за Кредитним договором, виключно у межах справи № 905/781/22, яка була ініційована Банком у жовтні 2022 року (провадження відкрито 10.10.2022).

16. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не застосовував висновки, викладені у поставові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, оскільки вважав дану справу, що переглядається, неподібною до справи № 522/1528/15-ц.

17. Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про неподібність обставин цієї справи зі справою № 522/1528/15-ц є помилковим. З таким висновком Верховного Суду погоджуюсь та вважаю, що при розгляді даної справи дійсно підлягала врахуванню постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, проте викладений у ній висновок потребував уточнення (конкретизації).

18. Так, у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц сказано, що: "…після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася".

19. Разом з тим, такий абстрактний та категоричний висновок, не охоплює усіх істотних аспектів спірних правовідносин, які склалися, зокрема, між сторонами спору у даній справі, а тому, на мою думку, розгляд касаційної скарги Банку та ухвалення постанови на підставі існуючого висновку Великої Палати Верховного Суду був передчасним.

20. Процитований вище висновок щодо неможливості задоволення окремого позову боржника, який подано вже після вирішення спору за позовом кредитора про стягнення заборгованості, потребує уточнення шляхом його конкретизації та приведення у відповідність до інших висновків Великої Палати Верховного Суду, які формулювалися пізніше у часі.

21. Так, вже після викладення висновків у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22), у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що позов у вигляді визнання судом кредитних зобов`язань припиненими є належним та ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно виконання ним кредитних зобов`язань (навіть за умови/після подання банком позову).

22. Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, на мою думку, потребували конкретизації із врахуванням, зокрема, постанови від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20 шляхом уточнення такого змісту: "звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника є належним способом захисту у разі, якщо кредитор здійснював захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на майно боржника в позасудовому порядку, а також якщо захист прав боржника у судовому процесі про стягнення заборгованості не був/не міг бути ефективним".

23. Застосування у даній справі висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц без їх конкретизації призводить до того, що при розгляді спору не враховується ряд важливих аспектів, які, зокрема, мали місце за обставин даної справи та обмежували боржника здійснити ефективний захист його прав виключно в межах судової справи № 905/781/22, без необхідності подання окремого позову:

- первинно у справі № 905/781/22 Банк звернувся із позовом про стягнення всієї заборгованості за Кредитним договором, розмір якої фактично не заперечувався боржником;

- після відкриття провадження у справі № 905/781/22 за позовом про стягнення заборгованості Банк звернув стягнення на предмет іпотеки та застави в позасудовому порядку;

- надалі у справі № 905/781/22 Банк шляхом звернення із клопотанням про зменшення розміру позовних вимог фактично відмовився від частини позовних вимог про стягнення заборгованості, без надання доказів щодо ринкової вартості майна, за якою воно було набуто у власність Банку;

- боржник у справі № 905/781/22 звертався із зустрічним позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора, а також із клопотанням про призначення експертизи, у задоволенні якого було відмовлено судом апеляційної інстанції і постанова якого з цього питання не підлягає оскарженню;

- докази, які Боржник міг подати на доведення дійсної вартості іпотечного та заставного майна, ним були одержані вже після ухвалення та набрання законної сили рішенням у справі № 905/781/22.

24. Передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для конкретизації висновку дозволила б врахувати те, що на відміну від інших випадків, коли боржник взагалі не здійснював захист своїх прав в межах ініційованого кредитором спору, ПрАТ "Грета", у свою чергу, в межах справи № 905/781/22 вчиняло процесуальні дії з метою розгляду спору в межах однієї справи.

25. У той же час колегія суддів була позбавлена можливості залишити постанову апеляційного господарського суду без змін з огляду на те, що вона суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1528/15-ц (яка є подібною до цієї справи), а повноважень щодо відступу від існуючого висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду, у колегії суддів Касаційного господарського суду немає.

26. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

27. З урахуванням наведеного вважаю, що були наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суддя Є. В. Краснов