Постанова

від 02.12.2024 по справі 904/3993/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/3993/19 (904/2646/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 01.10.2024

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. (головуючого), Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 05.07.2024

у складі судді: Примак С.А.

у справі № 904/3993/19 (904/2646/24)

за позовом позивача-1 - ОСОБА_1 ; позивача-2 - ОСОБА_2

до відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос стандарт"; відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018"

про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів

в межах справи № 904/3993/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Споруда"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. 18.06.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та ОСОБА_2 (далі позивач-1) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018" (далі - відповідач-2) про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, відповідно до якої заявник просить суд:

- визнати недійсним повністю з моменту вчинення правочин - акт приймання-передачі об`єктів нерухомості від 20 лютого 2018 року, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пава-2018", про передачу магазинів продовольчих товарів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 40330812124), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Лещенко Ольгою Володимирівною було внесено запис про право власності за №24960672 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- застосувати наслідки недійсності правочину, а саме витребувати об`єкт нерухомого майна, а саме магазин продовольчих товарів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 40330812124), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018" у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт";

- визнати недійсним повністю з моменту вчинення правочин- акт приймання-передачі об`єкта нерухомості від 20.02.2018 року, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пава-2018", про передачу Універсаму "Ленінградський" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33848912124), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі якого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Лещенко Ольгою Володимирівною було внесено запис про право власності за №24961146 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- застосувати наслідки недійсності правочину, а саме витребувати об`єкт нерухомого майна, а саме Універсам "Ленінградський" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33848912124), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018" у володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт";

- стягнути з відповідачів на користь позивачів всі понесені позивачами судові витрати, зокрема стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 6 056,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 1 514,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову і 30 000,00 грн витрат на проведення незалежної оцінки.

2. Разом із вказаною позовною заявою до господарського суду від позивачів-1, 2 надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивачі просять суд накласти арешт на об`єкти спірного нерухомого майна, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії щодо об`єктів.

3. Ухвалою від 20.06.2024 спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено - задоволено.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

4. Ухвалою від 05.07.2024 Господарський суд Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос Стандарт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018" і додані до неї документи повернуто без розгляду; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 20.06.2024; скасовано арешт на спірні об`єкти нерухомого майна; скасовано заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які дії (реєстрацію прав власності, сканування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо спірних об`єктів нерухомого майна, якою не закінчено розгляд справи і вона не позбавляє позивача права на повторне звернення із позовною заявою.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:

- невиконанням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024, якою позовну заяву залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору за позовними вимогами майнового характеру у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі;

- оскільки однією з вимог позову є витребування майна, позивач мав надати докази сплати судового збору у визначеному Законом України "Про судовий збір" відсотковому співвідношенні до вартості майна. Своєю чергою звіт про експертну оцінку майна, наданий позивачами для визначення розміру судового збору, містить відомості щодо вартості спірного майна станом на 20.02.2018, тобто є неактуальним стосовно дати пред`явлення позову - 04.06.2024, що позбавляє можливості визначити дійсну вартість спірного майна на момент подання позовної заяви;

- суд відхилив посилання позивачів на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2019, прийнятої за результатами розгляду справи № 915/441/18, щодо застосування норм підпункту 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки дані висновки суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, відповідно до яких за розгляд у позовному провадженні в межах справи про банкрутство майнового чи немайнового спору, господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункт 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) залишено без змін.

8. Суд апеляційної інстанції залишив без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, оскільки вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/9939/19 (904/2646/24) стосовно обов`язку сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі з розрахунку ставки, визначеної положеннями підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» для позовних заяв майнового та немайнового характеру, є обґрунтованими та правомірними, тому наслідком невиконання такої ухвали про залишення позовної заяви без руху відповідно до положень частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України є її повернення. Водночас апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наданий позивачами звіт № 040624-1 про незалежну оцінку майна не може бути використаний для визначення суми судового збору, що підлягає сплаті за вимогами про витребування майна, через неактуальність виконання такої оцінки станом на момент звернення з позовною заявою, оскільки для визначення суми судового збору за позовом майнового характеру позивач може використовувати доступну інформацію про вартість об`єкту, що є предметом спору. Своєю чергою суд, після встановлення дійсної (актуальної на момент пред`явлення позову) суми вартості майна, що є предметом витребування за майновою вимогою, може застосувати інший розмір судового збору, зокрема за результатами розгляду справи по суті спору.

Рух касаційної скарги

9. 11.10.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.10.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024.

11. Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.10.2024 містить клопотання про зупинення виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) про повернення позовної заяви, залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), в частині скасування заходів забезпечення позову.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.10.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.10.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) про повернення позовної заяви, залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), в частині скасування заходів забезпечення позову - задоволено частково; зупинено дію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) про повернення позовної заяви, залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), в частині скасування заходів забезпечення позову, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

13. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій останні просять скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року про повернення позовної заяви та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 року у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), а справу № 904/3993/19 (904/2646/24) передати на розгляд до суду першої інстанції.

14. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

14.1. Судом першої інстанції порушено норм процесуального права, передбачені ч. 1, 2, 3, 4 ст. 174 ГПК України у взаємозв`язку з підпунктами 1 і 10 п. 2 ч. ст. 4 Закону України "Про судовий збір", що призвело до безпідставного повернення позовної заяви та до грубого порушення права позивачів (кредиторів у справі про банкрутство боржника) на доступ до правосуддя.

14.2. Законодавець передбачив особливості справляння судового збору за заявами кредиторів про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство і встановив у підпункті 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" спеціальну ставку судового збору для таких заяв - 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували положення підпункту 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

14.3. Апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.11.2020 у справі № 908/1834/18 (905/132/20), від 11.03.2019 у справі №914/1723/15, а також від 12.10.2020 у справі № 902/637/14, де наголошувалося на необхідності застосування саме пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

14.4. Існує необхідність правового висновку Верховного Суду з питання: в якому розмірі слід сплачувати судовий збір при зверненні кредиторів в межах справи про банкрутство з вимогами про визнання правочинів, вчинених банкрутом, недійсними - в розмірі, встановленому підпунктом 1 чи підпунктом 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»?

14.5. Апеляційний суд послався на постанови Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №04/5026/803/2012(925/1421/19) та від 14.04.2021 у справі №905/1818/19, однак у жодній із цих справ предметом розгляду не були вимоги кредиторів про визнання недійсними правочинів боржника та застосування наслідків недійсності правочинів.

14.6. Оскільки ринкова вартість двох об`єктів нерухомого майна, які позивачі прагнуть витребувати з володіння ТОВ "Пава-2018" на користь боржника (тобто повернути майно в ліквідаційну масу банкрута), станом на 20.02.2018 становила 16 611 600,00 гривень. В той час як суди попередніх інстанцій вважають, що за одне лише звернення до суду позивачі мають сплатити судовий збір у розмірі: 16 611 600,00 X 1,5 % = 249 174 грн та додатково за 2 немайнові вимоги 3028,00 X 2 = 6056,00 грн., тобто загалом: 249 174 грн. + 6056 грн. = 255 230,00 грн., що є неспівмірно великою сумою порівняно із тією сумою грошових коштів, яку позивачі потенційно зможуть отримати у разі витребування майна і подальшої його реалізації.

15. 02.12.2024 від ОСОБА_2 також надійшли додаткові пояснення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. 11.11.2024 ТОВ "Пава-2018" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить в задоволенні касаційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 про повернення позовної заяви та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) - відмовити у повному обсязі.

17. 18.11.2024 ТОВ "Пава-2018" подано доповнення до відзиву на касаційну скаргу.

18. Водночас, подане ТОВ "Пава-2018" доповнення до відзиву на касаційну скаргу, не може бути прийнято до розгляду виходячи із наступного.

18.1. Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

18.2. Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

18.3. Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

18.4. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина 2 статті 119 ГПК України).

18.5. У даній справі ухвалою Верховного Суду від 01.11.2024 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.11.2024.

18.6. Отже, доповнення до відзиву від 18.11.2024, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, подані ТОВ "Пава-2018" поза межами строку встановленого Судом для подання відзиву на касаційну скаргу, і Суд не вбачає підстав для його продовження на підставі статті 119 ГПК України.

18.7. За вказаних обставин такі доповнення до відзиву у справі судом касаційної інстанції залишаються без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

18.8. При цьому колегія суддів враховує, що ТОВ "Пава-2018" в межах строку встановленого Судом було використано своє право та 11.11.2024 подано відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

19. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судом першої та апеляційної інстанції норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

20. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Предметом касаційного розгляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви без розгляду; скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду від 20.06.2024; скасування арешту на спірні об`єкти нерухомого майна; скасування заборон щодо відчуження, передачі у володіння, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інші) щодо об`єктів нерухомого майна, з підстав невиконання вимог ухвали господарського суду від 20.06.2024 про залишення позовної заяви без руху щодо надання суду звіту про експертну оцінку спірних об`єктів на дату звернення до суду із позовною заявою та докази сплати судового збору за подання позовної заяви, в частині майнових вимог (абзаци 2 та 4 прохальної частини позовної заяви), відповідно до проведеної оцінки майна, що витребовується.

22. Відповідно до частини одинадцятої статті 176 ГПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду від 20.06.2024 позовну заяву залишено без руху; запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати до суду звіт про експертну оцінку магазинів продовольчих товарів (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 40330812124), розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Центральна, будинок 21-К, станом на дату звернення до суду із вказаною позовною заявою;

- надати до суду звіт про експертну оцінку Універсаму "Ленінградський" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33848912124), розташованого за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Західнодонбаська, будинок 13, станом на дату звернення до суду із вказаною позовною заявою;

- докази сплати судового збору за подання позовної заяви, в частині майнових вимог (абзаци 2 та 4 прохальної частини позовної заяви), відповідно до проведеної оцінки майна, що витребовується.

24. 01.07.2024 до господарського суду надійшла заява від позивача-1 та позивача-2 на виконання ухвали суду від 20.06.2024, в якій зазначено наступне:

- позивачами при зверненні з позовом до суду дотримано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України і зазначено ціну позову, а також подано звіт про оцінку на підтвердження такої ціни позову;

- ГПК України не зобов`язує позивачів проводити актуалізацію ринкової вартості майна, яке є предметом позову;

- нормою ч. 2 ст. 163 ГПК України врегульовано порядок дій суду у разі його незгоди із визначеною позивачами ціною позову, а саме - така ціна позову встановлюється вже при розгляді справи по суті;

- отже, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.04.2022 року у справі № 910/15316/21 та від 19.10.2021 року у справі №918/188/21, позивачами дотримано вимог щодо форми і змісту позовної заяви, щодо зазначення у позовній заяві ціни позову і надання на її підтвердження звіту про оцінку;

- також заявники зазначають, що розмір ціни позову в цьому випадку не впливає на розмір судового збору, який визначається згідно з імперативними приписами пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб

- на виконання цих положень позивачі сплатили судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції, доданим до позовної заяви.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, до позовної заяви у даній справі позивачами додано докази сплати судового збору у розмірі 6 056,00 грн, що відповідає розміру ставки судового збору, встановленої підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

26. Суд першої інстанції, в ухвалі від 20.06.2024 про залишення позовної заяви без руху, обґрунтовано зазначив про необхідність сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі з розрахунку ставки, визначеної положеннями підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

27. Колегія суддів вважає безпідставними аргументи касаційної скарги (п. 14.1.- 14.3.) щодо помилкового незастосування судами попередніх інстанцій положень підпункту 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при визначенні ставки судового збору.

28. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

29. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

30. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

31. Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

32. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

33. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

34. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

35. Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

36. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Якщо позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 09.04.2019, прийнятої за результатами розгляду справи № 916/368/18.

37. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі позовна заява містить дві вимоги про визнання правочинів з відчуження боржником майна недійсними і витребування цього майна, набутого за двома оскаржуваними правочинами, у останнього власника. Таким чином, позовна заява кредитора містить дві вимоги немайнового характеру (вимоги про визнання двох договорів недійсними) і дві вимоги майнового характеру, оскільки витребування майна за оспорюваним правочином, у разі визнання його недійсним, - є застосуванням наслідків недійсного правочину, тобто майновим спором.

38. Суди попередніх інстанцій, враховуючи правові висновки викладені у постанові Верховний Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, дійшли правильного висновку, що за розгляд у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру до боржника у відповідності до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

39. Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 908/1834/18 (905/132/20), від 11.03.2019 у справі №914/1723/15, а також від 12.10.2020 у справі № 902/637/14 щодо необхідності застосування саме пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з огляду на те, що судами попередніх інстанцій було враховано актуальні правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постанові Верховний Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі № 905/1818/19, оскільки в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

40. Крім того, колегія суддів вважає, що аргументи скаржника про відмінний предмет спору у справі що розглядається та у справі № 905/1818/19, у цьому випадку не спростовує наявність сформульованого у відповідному розділі «Висновки про застосування норми права» Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/1818/19 висновку щодо правозастосування положень Закону України "Про судовий збір" з визначення ставок судового збору у процедурах банкрутства, а саме: «за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами КУзПБ, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір")», що підлягає врахуванню судами під час вирішення питання щодо визначення ставки судового збору за розгляд майнових чи немайнових спорів у позовному провадженні у межах справи про банкрутство.

41. Отже, у справі, що розглядається судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"): за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

42. Також Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що з метою визначення ціни позову та підтвердження оціночної вартості витребуваного майна позивачами-1, 2 подано звіт №040624-1 про незалежну оцінку майна, згідно якого датою його завершення є 04.06.2024, втім датою оцінки майна є 20.02.2018. Оскільки оцінка вказаного майна є неактуальною, такою що проведена не на дату звернення до суду із вказаними позовними вимогами, суд позбавлений можливості перевірити актуальну (реальну) ціну позову дійсній вартості спірного майна на момент пред`явлення позову. У зв`язку з викладеним суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви (див. п. 23 постанови).

43. Разом з тим, колегія суддів погоджується доводами скаржника, наведеними у касаційній скарзі та які були зазначено в заяві про усунення недоліків позовної заяви про те, що чинним процесуальним законодавством не зобов`язано позивача проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову з урахуванням Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" на стадії подання позовної заяви.

44. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

45. Аналогічні вимоги містить і частина 2 статті 163 ГПК України, за змістом якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

46. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 910/15316/21, від 19.10.2021 у справі № 918/188/21.

47. За змістом частини другої статті 174 ГПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

48. Отже, з огляду на положення частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" та частини другої статті 163 ГПК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, мав попередньо розрахувати суму судового збору згідно наданої позивачем оцінки майна та в подальшому встановити остаточну ціну позову при розгляді справи по суті і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України.

49. Згідно частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

50. З огляду на викладене, суду першої інстанції, в цьому випадку, належало залишити позовну заяву без руху із наданням позивачам строку на усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору, попередньо розрахованого судом за позовні вимоги майнового характеру (абзаци 2 та 4 прохальної частини позовної заяви), виходячи з вартості майна, зазначеної в експертній оцінці наданої позивачем з наступним стягненням недоплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

51. В свою чергу, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що наданий позивачами звіт № 040624-1 про незалежну оцінку майна не може бути використаний для визначення суми судового збору, що підлягає сплаті за вимогами про витребування майна, через неактуальність виконання такої оцінки станом на момент звернення з позовною заявою, зазначивши, що для визначення суми судового збору за позовом майнового характеру позивач може використовувати доступну інформацію про вартість об`єкту, що є предметом спору, разом з тим погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 ГПК України, не дивлячись на те, що суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не зазначив попередню суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) за вимоги майнового характеру, виходячи з вартості майна, згідно наданого позивачем експертного висновку.

52. Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

53. Верховний Суд неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

54. Відтак, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

55. Суди попередніх інстанцій не застосували усіх наданих їм процесуальним законом повноважень за наявних у справі доказів, не повною мірою дотримались вимог статей 174, 163, 236 ГПК України, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

56. Зазначені порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи, тому, зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані рішення - скасуванню, а справа направленню до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018" про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

57. В ухвалі Верховного Суду від 01.10.2024, серед іншого, було зупинено дію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) про повернення позовної заяви, залишеної без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24), в частині скасування заходів забезпечення позову, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

58. У зв`язку зі скасуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) про повернення позовної заяви, продовжують діяти заходи забезпечення позову встановлені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24).

59. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. Відповідно до приписів частини шостої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

61. З огляду на те, що при прийнятті постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення 174, 163, 236 ГПК України, Верховний Суд, на підставі положень частини шостої статті 310 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи № 904/3993/19 (904/2646/24) до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

62. Оскільки у цьому випадку справа направляється до суду першої інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження, розподіл судових витрат відповідно до стаття 129 ГПК України Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.10.2024 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/3993/19 (904/2646/24) скасувати.

3. Справу № 904/3993/19 (904/2646/24) направити до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Стандарт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пава-2018" про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк