Постанова

від 03.12.2024 по справі 922/3448/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3448/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Жайворонок Т. Є.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Мудраченко І. В. (адвокат);

відповідача - Гавриленко Н. А. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та

касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект"

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект"

про стягнення 1 500 000,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4" (далі - ТОВ "Формула Комфорта-4", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (далі - ОСББ "Німецький проект", відповідач) про стягнення компенсації за договором № б/н про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 09.12.2022 (далі - Договір) у розмірі 1 500 000,00 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 (суддя Трофімов І.В.) позов задоволено. Стягнуто з ОСББ "Німецький проект" на користь ТОВ "Формула Комфорта-4" компенсації за договором № б/н про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 09.12.2022 у розмірі 1 500 000 грн та судовий збір у розмірі 22 500 грн.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 (суддя Трофімов І.В.) заяву ТОВ "Формула Комфорта-4" про відшкодування судових витрат у справі - задоволено. Ухвалено додаткове рішення у справі. Стягнуто з ОСББ "Німецький проект" на користь ТОВ "Формула Комфорта-4" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000 грн.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (колегія суддів: Істоміна О.А., Крестьянінов О.О., Слободін М.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 у справі № 922/3448/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Формула Комфорта-4" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ТОВ "Формула Комфорта-4" на користь ОСББ "Німецький проект" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 33 750,00 грн.

2.4. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів: Істоміна О.А., Крестьянінов О.О., Слободін М.М.) заяву представника ОСББ "Німецький проект" про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Формула Комфорта-4" на користь ОСББ "Німецький проект" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 629,00 грн. В іншій частині відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Формула Комфорта-4" та ОСББ "Німецький проект", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в яких, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ТОВ "Формула Комфорта-4" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду від 05.06.2024 залишити без змін; ОСББ "Німецький проект" просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та ухвалити нове рішення у цій частині, не передаючи справу на новий розгляд, яким стягнути з ТОВ "Формула Комфорта-4" судові витрати, пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції 42 462,83 грн, в іншій частині додаткову постанову залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційні скарги ТОВ "Формула Комфорта-4" та ОСББ "Німецький проект", подані на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ "Формула Комфорта-4" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду/Верховного Суду:

- від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18;

- від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (щодо застосування статті 217 ГК України);

- від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18 (в якій йдеться про те, що за загальним правилом, зміна та розірвання господарських договорів допускаються лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України)

4.3. Основними аргументами ТОВ "Формула Комфорта-4", зокрема, є те, що:

- умовами укладеного між сторонами Договору імперативно встановлено, що одностороння відмова та розірвання Договору заборонена. Зміна Голови Правління чи особового складу Правління не призводить до розірвання Договору чи зміни його умов;

- сторони є вільними у виборі умов договору і на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови, порядок розрахунків і платежів. Позивач і відповідач у договірному порядку погодили, що одностороння відмова від договору не допускається та передбачили наслідки такої відмови у вигляді обов`язкового застосування грошової санкції;

- сторони встановили договірну санкцію за односторонню дострокову відмову чи розірвання Договору зі сторони ОСББ "Німецький проект";

- санкція, що передбачена в абзаці восьмому пункту 19 Договору є саме мірою відповідальності за дострокове розірвання Договору, для застосування якої не потрібно встановлювати чи надавалися послуги, якої вони були якості, тощо, достатньо встановлення факту односторонньої дострокової відмови від Договору відповідачем.

4.4. ТОВ "Формула Комфорта-4", у своїй касаційній скарзі також зазначає про попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, яку товариство очікує понести.

4.5. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ОСББ "Німецький проект" зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду/Верховного Суду:

- від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21;

- від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22;

- від 14.02.2019 у справі № 916/24/18;

- від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц;

- від 03.10.2019 у справі № 922/445/19;

- від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

4.6. ОСББ "Німецький проект" зазначає , що попередній розрахунок судових витрат, що пов`язані з розглядом справи, понесені відповідачем у суді першої інстанції надавався разом з відзивом у встановлені процесуальним законодавством строки та складав 5 178,00 грн. Відповідачем було зазначено, що такий розрахунок буде уточнено. У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції винесене на користь позивача, відповідно уточнений розрахунок не подавався. Натомість, у встановлений процесуальним законодавством строк, відповідач подав до апеляційного суду заяву про винесення додаткового рішення, надав розрахунок судових витрат, усі докази, що його підтверджують. Отже, ОСББ "Німецький проект" не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з огляду на їх недоведеність.

5. Доводи інших учасників справи.

5.1. Від ОСББ "Німецький проект" 02.12.2024 (документ сформовано в системі "Електронний суд" 30.11.2024) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСББ "Німецький проект" просило Суд, зокрема, продовжити строк на подання відзиву на касаційну скаргу, у зв'язку з його пропуском через перебування малолітнього сина представника ОСББ "Німецький проект" - адвоката Гавриленко Н.А. у період з 01.11.2024 по 28.11.2024 на стаціонарному лікуванні, а також у зв`язку з тим, що місто Запоріжжя останні два тижні особливо потерпає від масових шахедних атак, що призводить до тривалих перебоїв з електропостачанням та зв`язком. Водночас ОСББ "Німецький проект" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а також зазначило про попередній орієнтовний розмір витрат на правову допомогу.

5.2. За змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

5.3. Згідно із частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

5.4. В ухвалі Верховного Суду від 07.11.2024 строк для подання ОСББ "Німецький проект" відзиву на касаційну скаргу визначений до 22.11.2024.

5.5. Верховний Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, тому клопотання ОСББ "Німецький проект" про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу не підлягає задоволенню, при цьому відзив на касаційну скаргу, поданий ОСББ "Німецький проект" залишається Судом без розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

6.1. ОСББ "Німецький проект" 17.01.2020 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке створено відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку", який розташований за адресою: Україна, 61022, Харківська область, місто Харків, вул. Клочківська, будинок 93. Згідно зі статутом ОСББ "Німецький проект" метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

6.2. Судами попередніх інстанцій зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що 04.12.2022 проведені загальні збори ОСББ "Німецький Проект", на порядку денному яких винесено шість питань, в тому числі, визначення порядку переходу управління багатоквартирним будинком до керуючої компанії ТОВ "Формула Комфорта-4" (питання №4) та надання повноважень Голові Правління підписати договір з кошторисом на обслуговування будинку, та постачання ресурсів (газ, вода, електропостачання, водовідведення) з ТОВ "Формула Комфорта-4" (питання №5).

6.3. Між ТОВ "Формула Комфорта-4", як Управителем та ОСББ "Німецький проект", як Об`єднанням 09.12.2022 укладено Договір №б/н про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, за умовами якого Управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м.Харків, вул.Клочківська, 93, а співвласники зобов`язалися оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

6.4. Іншими умовами договору сторони визначили наступне:

- ціна послуги з управління встановлюється відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 2 до договору з урахуванням калькуляції фактичних витрат щомісячно (відповідна інформація надається у рахунку на оплату). Компенсація витрат за отримані комунальні послуги на утримання місць загального користування розраховується на підставі рахунків постачальників з додаванням накладних витрат управителя (п.9 Договору);

- повідомлення щодо рішень співвласників, прийнятих відповідно до законодавства, подаються особисто або надсилаються рекомендованим листом Управителю уповноваженою особою співвласників, якщо інше не передбачено окремими положеннями цього договору або законодавством (п.16 Договору);

- рішення та дії керівних органів ОСББ, чи їх зміна, не мають звужувати права Управителя. Об`єднання несе відповідальність за рішення, прийняті статутними органами Об`єднання, в тому числі і щодо рішень, які направлені на зміну умов та правил виконання цього договору, що можуть призвести до порушення прав Управителя (абз.2, 7 п.19 Договору);

- за односторонню дострокову відмову чи розірвання Договору зі сторони ОСББ "Німецький проект", Об`єднання зобов`язане компенсувати Управителю упущену вигоду в розрахунку 500.000,00 (п`ятсот тисяч гривень, нуль копійок) за кожний рік, яку управитель не отримає, інвестувавши на початку реалізації договору ресурси, обладнання, персонал, грошові кошти. Дана компенсація має бути сплачена не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після розірвання чи відмови (абз.8 п.19 Договору);

- при односторонній достроковій відмові чи розірванні Договору зі сторони ОСББ "Німецький Проект", Об`єднання зобов`язане не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів сплатити заборгованість співвласників за надані послуги та інші нарахування (ремонтні роботи, адміністративні витрати, витрати на оформлення особових рахунків тощо) (абз.9 п.19 Договору);

- цей Договір набирає чинності з 09.12.2022 та укладається строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців (п.25 Договору);

- одностороння відмова та розірвання Договору заборонена. Зміна Голови Правління чи особового складу Правління не призводить до розірвання Договору чи зміни його умов (п.28 Договору);

- припинення дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, які на час такого припинення залишилися невиконаними, якщо інше не випливає з підстав припинення цього Договору або не погоджене сторонами (п.29 Договору).

6.5. Суди зазначили, що 26.03.2023 проведені загальні збори ОСББ "Німецький Проект", на яких вирішено питання про зміну керівництва Об`єднання, а також прийнято рішення про надання Середі О.В. повноважень на розірвання договорів між ОСББ "Німецький проект" та ТОВ "Формула Комфорта-4" (питання № 6 Порядку денного).

6.6. Звертаючись з цим позовом, позивач ТОВ "Формула Комфорта-4" наполягає на стягненні з ОСББ "Німецький Проект" на свою користь грошової суми в якості компенсації, що за його твердженням передбачена абз.8 п.19 Договору, оскільки Об`єднання всупереч п.16, 28 Договору відмовилося від Договору та припинило виконання своїх зобов`язань в односторонньому порядку.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Господарський суд, приймаючи рішення, яким задовольнив позовні вимоги з посиланням на положення статей 1, 4, 12, 13, 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 11, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України та зазначив, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору, що підтверджується зокрема протоколом №3 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Німецький проект" від 26.03.2023, з якого вбачається, що нового Голову Правління - Середу О.В. уповноважено на розірвання договорів між ОСББ "Німецький проект" та ТОВ "Формула Комфорта-4" (питання №6 Порядку денного), у зв`язку із чим, відповідно до приписів пункту 19 Договору був зобов`язаний відшкодувати позивачу грошову компенсацію в розрахунку 500 000,00 грн за кожний рік. Оскільки договір укладався строком на 2 роки 11 місяців (пункт 25 договору), відповідач мав сплати на користь позивача 1 500 000,00 грн компенсації протягом 30 календарних днів після розірвання чи відмови від договору (абзац 8 пункту 19 договору), проте, відповідач компенсацію в сумі 1 500 000,00 грн у передбачений договором строк не сплатив, чим прострочив виконання зобов`язання, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

8.3. Втім, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення, яким в задоволенні позову відмовив, зазначив, зокрема таке:

- в межах справи №922/5398/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСББ "Німецький проект" розглядається позов про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект", оформлене протоколом від 04.12.2022 № 2, судове рішення в якій не набрало законної сили. Крім того, в межах справи № 922/4507/23 за позовом ОСББ "Німецький проект" до ТОВ "Формула Комфорта-4" розглядається позов про визнання договору №б/н про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 09.12.2022 недійсним. Проте, провадження у справі № 922/4507/23 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області у цій справі (№ 922/3448/23).

- апеляційний господарський суд взяв до уваги висновок експерта від 28.03.2024 №25559 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №922/3448/23, наявний в матеріалах справи, яким встановлено, що рукописний текст (підписи, ініціали та прізвище) від імені Носа Ю.М. (представником Об`єднання) в Договорі виконані Носом Ю.М.

- у позовній заяві позивач зазначає, що компенсація є окремим видом санкції і в даному випадку не може вважатись, ані штрафом, ані пенею, ані упущеною вигодою, хоча саме таке формулювання передбачене договором. Так, за твердженням позивача у положеннях абз.8 п.19 Договору під упущеною вигодою варто розуміти не санкції за порушення зобов`язання, а певну компенсацію. Проте, колегія суддів зазначила, що визначення такої компенсації взагалі відсутнє в чинному законодавстві;

- за твердженням позивача, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов Договору, що підтверджується зокрема протоколом №3 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Німецький проект" від 26.03.2023. Проте, сам по собі протокол загальних зборів, на яких вирішено питання зокрема щодо надання Середі О.В. повноважень на розірвання договорів між ОСББ "Німецький проект" та ТОВ "Формула Комфорта-4", не може вважатись належним доказом факту розірвання відповідачем спірного договору в односторонньому порядку, адже на виконання означеного рішення загальних зборів не було вчинено жодних дій;

- доводячи факт інвестування на початку реалізації Договору ресурсів, обладнання, персоналу, грошових коштів позивач надав в межах процесуальних строків суду лише один договір та Акт щодо ремонту ліфтів на суму 3 500,00 грн, яка значно менша за суму, заявлену позивачем як компенсацію. Отже, матеріалами справи не підтверджується сума, заявлена позивачем до стягнення в якості компенсації;

- додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що сам позивач з приводу формулювання в тексті Договору компенсації упущеної вигоди зазначає, що суму, яка зазначається в п.19 Договору, не слід розцінювати в якості санкції за порушення договірних зобов`язань відповідачем, оскільки застосування санкції можливе виключно за умови протиправної поведінки. Юридична природа платежу - це компенсація за одностороннє розірвання договору. Про правову природу зазначеного платежу свідчить також сам текст Договору в абз. 8. Оскільки відповідач не вчиняв жодних протиправних дій за Договором, то правові підстави для стягнення неодержаних доходів (упущеної вигоди) відсутні, натомість правова природа цього платежу - це компенсація за одностороннє розірвання договору.

8.4. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.5. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1 та частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.7. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.8. Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.9. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

8.10. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.11. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.12. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.13. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.14. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.16. ТОВ "Формула Комфорта-4" вказано низку постанов Верховного Суду (див. розділ 4 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку позивача, не були враховані судом апеляційної інстанції.

8.17. Так, у справі № 910/10939/18 розглядався спір про стягнення неустойки за договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням товариством своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки товару, обумовленого у специфікації. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що факт прострочення відповідачем зобов`язань за договором і за специфікацією належним чином доведено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 зазначив щодо обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 294 824,74 грн та штрафу у сумі 362 675,66 грн, позаяк установлені судами обставини справи переконливо свідчать про порушення відповідачем строків виконання поставки за договором.

8.18. У справі № 904/4156/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, а також пені. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату в частині порушення строку своєчасної оплати товару, внаслідок чого позивач нарахував відповідачеві пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (провадження № 12-117гс19) зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

8.19. У справі № 916/1684/18 судами розглядався спір, в якому Міністерство оборони України просило зобов`язати Фізичну особу - підприємця та будь-яких третіх осіб усунути перешкоди в користуванні торговельними місцями шляхом звільнення їх від розміщених на них контейнерів. Позовні вимоги у вказаній справі були обґрунтовані, зокрема, обставинами одностороннього розірвання (припинення дії), укладених між сторонами договорів про надання права платного користування торговельними місцями.

8.20. Розглянувши позов, суди попередніх інстанцій у його задоволенні відмовили. Рішення мотивували аргументами про те, що умови договорів, якими сторони визначили можливість їх припинення, не містили умов, які надавали б будь-якій зі сторін право на односторонню відмову від них. Виснували, що одностороння відмова від договорів з боку Міністерства оборони України суперечила положенням статей 782, 783 Цивільного кодексу України та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки така відмова від договорів не була обумовлена будь-якими підставами, встановленими законодавством.

8.21. Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 погодився з судами попередніх інстанцій. Вказав, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

8.22. Із встановлених судами (у справі № 916/1684/18) обставин вбачається, що ФОП у відповідь на ініціативу Міністерства щодо припинення дії договорів згоди на це не надавав, а Міністерство з приводу розірвання згаданих договорів (припинення ними дії) у визначеному законом порядку до суду не зверталося.

8.23. Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

8.24. Висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

8.25. Проаналізувавши зміст постанов Великої Палати Верховного Суду/ постанов Верховного Суду, на які посилається позивач, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та міркування, викладені у пунктах 8.7- 8.8 цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже суттєво відрізняється за предметом і підставою позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення хоча і містять посилання на означені скаржником статті ГПК України, втім не свідчить, що суд в наведених скаржником постановах в інший спосіб, або не так їх витлумачив, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.

8.26. З огляду на викладене, посилання позивача про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався позивач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.27. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.28. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача у справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.29. Щодо касаційної скарги ОСББ "Німецький проект" на додаткову постанову в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, слід зазначити таке.

8.30. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.31. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.32. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.33. Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

8.34. При цьому Суд зазначає, що приписи статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (близька за змістом правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21).

8.35. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

8.36. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8.37. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

8.38. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.39. У частинах першій та другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

8.40. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.41. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

8.42. Таким чином, відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі № 921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі № 918/132/20.

8.43. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

8.44. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

8.45. Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

-практична реалізація принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України) (пункт 97 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21);

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

- частина дев`ята статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанови Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).

8.46. З тексту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, зазначив, що: "під час першого звернення відповідача до суду апеляційної інстанції після уточнення апеляційної скарги, ним було заявлено витрати на професійну правничу допомогу лише в апеляційному суді. Крім того, відповідачем так і не надано ані в суд першої інстанції, а ні апеляційному суду детального розрахунку витрат на професійну правничу допомогу понесених ним в суді першої інстанції, з яких саме послуг складається визначена відповідачем грошова сума в розмірі 42 462,83 грн. Учасники справи на підставі пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. З огляду на наведені процесуальні норми сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені."

8.47. Розглянувши заяву відповідача про стягнення з позивача в частині стягнення 42 462,83 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо відмови в її задоволенні з огляду на її недоведеність.

8.48. Втім, Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанцій не встановлено обставини дотримання відповідачем, передбаченого статтею 129 ГПК України порядку надання суду доказів на підтвердження розміру таких судових витрат, що має наслідком передчасного висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

8.49. З огляду на викладене вище, Верховний Суд за результатами касаційного перегляду додаткової постанови в оскаржуваній частині, дійшов висновку про те, що доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції не надав відповідь на всі істотні питання, неповно та неналежним чином дослідив наявні у справі докази, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, зокрема статей 129, 221, 236 ГПК України.

8.50. Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відповідним доказам та усунути порушення, що були допущені судом апеляційної інстанції.

8.51. Враховуючи те, що додаткова постанова у справі ухвалена з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, то зазначена додаткова постанова підлягає скасуванню в оскаржуваній частині, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

8.52. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8.53. Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржниками у касаційних скаргах та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі позивача, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції , а тому касаційне провадження за касаційною скаргою позивача - необхідно закрити. Касаційну скаргу відповідача - задовольнити частково, додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати в оскаржуваній частині, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Формула Комфорта-4", судовий збір за розгляд його касаційної скарги покладається на ТОВ "Формула Комфорта-4".

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 922/3448/23 закрити.

2. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 922/3448/23 задовольнити частково.

3. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 922/3448/23 (в оскаржуваній частині) скасувати.

Справу № 922/3448/23 (в цій частині) передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок