Ухвала

від 06.12.2024 по справі 914/1147/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1147/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно логістичний центр» (далі - ТОВ «Транспортно логістичний центр», скаржник)

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024

та постанову постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024

у справі № 914/1147/24

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно логістичний центр»

про визнання недійсним п.1.2. договору поставки в частині та стягнення 39 677, 57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Через систему «Електронний суд» 23.09.2024 ТОВ «Транспортно логістичний центр» подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 (повний текст постанови складено 02.09.2024) у справі №914/1147/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2024 касаційну скаргу ТОВ «Транспортно логістичний центр» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 залишено без руху та надано ТОВ «Транспортно логістичний центр» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме, заявнику касаційної скарги необхідно було подати до Суду: 1) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України (з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України) та обґрунтувати такі підстави з урахуванням викладеного вище; 2) докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 9 689, 60 грн.

Разом з тим, в ухвалі Верховного Суду від 08.10.2024 було зазначено, що оскільки касаційна скарга ТОВ «Транспортно логістичний центр» підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі № 914/1147/24 буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

05.11.2024 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «Транспортно логістичний центр» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі №914/1147/24 повернуто скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не усунуто недоліки поданої касаційної скарги.

За даними Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», заяву про усунення недоліків касаційної скарги користувачем підсистеми "Електронний суд" - директором ТОВ «Транспортно логістичний центр» - Гнатюком Сергієм Орестовичем створено 18.10.2024, проте дана заява надійшла до Верховного суду 06.11.2024.

20.11.2024 ТОВ «Транспортно логістичний центр» через підсистему "Електронний суд" повторно подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 (повний текст постанови складено 02.09.2024) у справі №914/1147/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Крім того, 25.11.2024 до Верховного Суду надійшов паперовий примірник касаційної скарги ТОВ «Транспортно логістичний центр» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі №914/1147/24. Вказана касаційна скарга була надіслана до Верховного Суду скаржником 19.11.2024 засобами поштового зв`язку.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень у цій справі.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 складено 02.09.2024. Таким чином, останнім днем встановленого наведеною вище нормою строку на подання касаційної скарги було 23.09.2024 (22.09.2024 - вихідний).

Вперше касаційну скаргу ТОВ «Транспортно логістичний центр» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 скаржником подано в межах встановленого на його оскарження строку 23.09.2024, однак з порушенням передбачених статтею 290 ГПК України вимог подання скарги, про які було зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду від 08.10.2024 та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали скаржникові, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом подання суду, зокрема касаційної скарги в новій редакції із зазначенням належного обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України (з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України) та обґрунтувати такі підстави з урахуванням викладеного вище та доказів, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 9 689, 60 грн.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 ТОВ «Транспортно логістичний центр» посилається на те, що воно вже зверталося з касаційною скаргою на вказані судові рішення та у зв`язку з невиконанням у встановлений строк вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, ухвалою Верховного Суду від 05.11.2024 у справі №914/1147/24 касаційну скаргу ТОВ «Транспортно логістичний центр» у цій справі було повернуто скаржнику.

При цьому ТОВ «Транспортно логістичний центр» наголошує, що 18.10.2024 в 17.22 керівником ТзОВ «Транспортно-логістичний центр» Гнатюком Сергієм Орестовичем через Електронний Суд було подано до Касаційного господарського суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24. 18.10.2024 о 17:25:22 на електронну адресу (tlc_ltd@ukr.net) було отримано повідомлення про надходження копії позовної заяви про усунення недоліків касаційної скарги від ТзОВ «Транспортно-логістичний центр» до Касаційного господарського суду. В карті руху документа користувача ЕС зазначена дата 18.10.2024 17:22.

05.11.2024 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень на сторінці ttps://reyestr.court.gov.ua/Review/122805449 Судової влади скаржнику стало відомо, що Касаційним господарським судом винесено ухвалу від 05.11.2024 про повернення касаційної скарги скаржникові з доданими до неї матеріалами. В мотивувальній частини ухвали зазначено, що станом на дату постановлення даної ухвали, від скаржника до Верховного Суду не надходило заяв (клопотань) про усунення вищевказаних недоліків касаційної скарги ні в письмовій формі - засобами поштового зв`язку та / або особисто до Суду, ані в електронній формі через «Електронний суд».

Разом з цим, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, ТОВ «Транспортно логістичний центр» просить врахувати, що в листі Верховного Суду №520/0/108-24 від 12.11.2024 зазначається, що за відомостями з бази даних автоматизаваної системи документообігу суду, згадана заява надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише 06.11.2024 і того ж дня була зареєстрована, що є такою технічною помилкою, а відтак є підставною для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

Згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Як було зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 914/1147/24 касаційну скаргу ТОВ «Транспортно логістичний центр» залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху

Ухвалу Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 914/1147/24 доставлено ТОВ «Транспортно логістичний центр» в Електронні кабінети: 08.10.2024 о 14:55, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду від 08.10.2024.

Таким чином, датою вручення скаржнику ухвали Касаційного господарського суду від 08.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху є 08.10.2024, тому останнім днем передбаченого статтею 174 ГПК України десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги було 18.10.2024.

З вище наведеного вбачається, що вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про усунення недоліків від 08.10.2024 скаржником не були виконані у десятиденний строк, що не може бути продовжений понад встановленого ГПК України строку, тому на підставі частини другої статті 292 ГПК України скаргу було повернуто ухвалою Касаційного господарського суду від 05.11.2024.

Посилання ж скаржника на те, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху, заяву про усунення недоліків касаційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 було подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" 18.10.2024 17.22 керівником ТзОВ «Транспортно-логістичний центр» Гнатюком Сергієм Орестовичем та 18.10.2024 о 17:25:22 на електронну адресу (tlc_ltd@ukr.net) було отримано повідомлення про надходження копії позовної заяви про усунення недоліків касаційної скарги від ТзОВ «Транспортно-логістичний центр» до Касаційного господарського суду та те, що заява надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише 06.11.2024, що підтверджується даними Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», не приймаються колегією суддів в якості поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки наведені скаржником обґрунтування носять суб`єктивний характер.

Так, додана до матеріалів касаційної скарги роздруківка картки руху заяви про усунення недоліків касаційної скарги з підсистеми "Електронний суд" достаменно не підтверджує, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги у справі №914/1147/24 була прийнята та зареєстрована Верховним Судом (Касаційним господарським судом), у вказаній картці зазначено стан заяви "надіслано сторонам". До того ж скаржником в обґрунтування своїх доводів не надано ні сформовану у підсистемі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків касаційної скарги, ні квитанцій про доставку заяву про усунення недоліків касаційної скарги до Електронних кабінетів учасників справи, ні доказів технічного збою у підсистемі "Електронний суд".

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пункту 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом.

Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (пункт 28 Положення).

Зважаючи на викладене, розглянувши клопотання ТОВ «Транспортно логістичний центр» про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено достатніх аргументів та не надано доказів, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали йому у встановлений законом і судом строк подати заяву про усунення недоліків первісної касаційної скарги.

Враховуючи викладене, оцінивши наведені ТОВ «Транспортно логістичний центр» доводи в обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24, Суд визнає їх неповажними.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Транспортно логістичний центр» підлягає залишенню без руху .

Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частинами першою, третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

В касаційній сказі заявник вказує на те, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у цій справі підлягають касаційному перегляду через наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Разом з тим, касаційна скарга хоча і містить посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України разом із пунктом 1 Постанови КМУ № 178, однак в поданій скарзі відсутні обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 914/1147/23.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що зазначена в пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

Крім цього, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

Оскільки у касаційній скарзі скаржник зазначає підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, але при цьому не вказує про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та її слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України.

Також, у поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, про порушення судом апеляційної інстанцій статей 76, 77 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами.

Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав порушення норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

При цьому якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, та/або зібрані у справі докази, які судом не були досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України), скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 3 статті 310 ГПК України), він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це вплинуло на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 ГПК України), скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

При цьому посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник, зазначає господарський суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне судове рішення, обґрунтоване недопустимими доказами, проте не зазначає, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення; скаржником також не враховано, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

Відтак, беручи до уваги викладене, скаржнику слід належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.

Разом з тим, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та: 1)належно обґрунтувати необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтувати таку підставу з урахуванням викладеного вище; 2) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Транспортно логістичний центр» підлягає залишенню без руху на підставі статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:

- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 з наведенням інших підстав для його поновлення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав;

- касаційної скарги в новій редакції, в якій належно обґрунтувати необхідності відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та обґрунтувати таку підставу з урахуванням викладеного вище; 2) визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що суд порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, обґрунтованого недопустимими доказами;

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК України.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Усунувши недоліки, касаційної скарги скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 ГПК України, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Підстави наведені у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно логістичний центр» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 - визнати неповажними.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно логістичний центр» на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 у справі № 914/1147/24 - залишити без руху.

3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортно логістичний центр» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали передбачені статтею 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова