Постанова

від 26.11.2024 по справі 355/1213/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року місто Київ

справа № 355/1213/22

апеляційне провадження № 22-ц/824/16308/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області у складі судді Чехова С.І. від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська районна державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Баришівська районна державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.

Позов мотивовано тим, що вона з 2008 року по 20 травня 2022 року проживала за адресою АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і до моменту її примусового виселення відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 .

Вказана частина будинку належала на праві власності чоловіку ОСОБА_5 на підставі мирової угоди від 27 березня 2007 року, затвердженою ухвалою Баришівського районного суду Київської області при поділі майна з колишньою дружиною ОСОБА_8 .

ОСОБА_2 використовувала власні кошти на облаштування будинку для проживання: ремонт жилих приміщень, підведення комунікацій - газ, вода, електроенергія, добудову житлової площі, допоміжних споруд, поліпшення умов у побуті, надання допомоги по лікуванню чоловіка.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 не надавали будь-якої допомоги покійному батькові ОСОБА_5 , а навпаки постійно демонстрували ворожість та зневагу у відносинах.

Позивач зазначала, що є спадкоємицею першої черги, оскільки протягом не менше як одного року до часу відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем однією сім`єю, має переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їй в натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

Зауважувала, що відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 з 2007 року не проживали у будинку, який належав померлому ОСОБА_5 , а також не надавали жодної допомоги батькові за життя, а після його смерті, під час поховання, в грубій формі наголошували на тому, що нарешті дочекались його смерті.

Спадкодавець ОСОБА_5 потребував допомоги та піклування від дітей як особа, яка страждала тяжким захворюванням, тривалий час перебуваючи в лікувальних закладах, перенісши хірургічні операції і на завершення життя був безпорадним.

Відповідачі свідомо зневажили батька і жодного разу не поцікавилися його станом здоров`я, жодного разу не відвідали в лікувальних закладах.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд усунути відповідачів від права на спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Усунуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від права на спадкування на все нерухоме, рухоме майно задеклароване в спадковій справі 94/2022 відкритої Державним нотаріусом Малиновською Н.В. Баришівської районної державної нотаріальної контори, за законом після смерті їх батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. та судовий збір в розмірі 992 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що чоловік позивачки ОСОБА_5 мав трьох повнолітніх дочок, які зобов`язані були утримувати батька на час його хвороби, оскільки він потребував матеріальної допомоги. Позивачка ОСОБА_2 була вимушена займати гроші на його лікування у сусідки. З боку відповідачів будь-якої матеріальної допомоги у тяжку годину для їх батька не надходило. Відповідачі постійно влаштовували скандали, які приводили до погіршення здоров`я їх батька та виникнення хвороби. Судом встановлено факт ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги, а також і

факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребував в допомозі від відповідачів. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання наявності чи відсутності в даній справі сукупності наступних обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Вказує, що висновок суду про перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини немає. При цьому, суд не врахував, що ОСОБА_5 за життя вів активний спосіб життя та не потребував стороннього догляду, а наявність хвороб та звернення до медичних закладів жодним чином не підтверджують факт перебування батька у безпорадному стані.

Також вказує, що суд дійшов безпідставного висновку, що батько потребував матеріальної допомоги від відповідачів, однак останні йому такої допомоги не надавали, оскільки такі висновки не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та наявних у ній доказах.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та їх представник ОСОБА_9 , який також представляє інтереси ОСОБА_4 , підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з підстав наведених у скарзі.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_10 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити скаргу без задоволення.

Представник Баришівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 квітня 2021 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (том І а.с. 10).

Відповідачі у справі є дітьми ОСОБА_5 від попереднього шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у віці 64 років, місце смерті село Пасічна Броварського району Київської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 5 травня 2022 року Серії НОМЕР_1 (том І а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, спадкова справа 94/2022, заведена Баришівською районною державною нотаріальною конторою.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 26 травня 2022 року № 97 в АДРЕСА_1 на час обстеження ніхто не зареєстрований, але проживає без реєстрації ОСОБА_2 , зі слів заявниці за даною адресою вона постійно проживала зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_5 з 2008 року.

Згідно з довідкою від 26 травня 2022 року № 301, ОСОБА_2 не зареєстрована, але проживає в АДРЕСА_1 , місце її реєстрації: АДРЕСА_2 .

З копії заяви ОСОБА_11 до Головного лікаря Вузлової лікарні №1 ст. Дарниця вбачається взяття ОСОБА_5 на обслуговування в поліклініку Вузлової лікарні №1 станції Дарниця на 2011-2012 роки.

Згідно копії виписки з історії хвороби №2947 ОСОБА_5 проходив лікування у відділені ВЛ №1 станції Дарниця з 10 жовтня 2011 року по 21 жовтня 2011 року.

З копії виписки із історії хвороби стаціонарного хворого №1298 убачається, що ОСОБА_5 проходив лікування в стаціонарі в Київській міській клінічної лікарні №6 з 21 січня 2017 року по 31 січня 2017 року з діагнозом сечокам`яна хвороба, камінь правого сечоводу, гострий гнійний пієлонефрит праворуч.

З копії виписки із історії хвороби стаціонарного хворого № 2142 Київської міської клінічної лікарні №6 підтверджується, що ОСОБА_5 з 13 лютого 2017 року по 20 лютого 2017 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом сечокам`яна хвороба, конкремент середньої третини правого сечоводу. Хронічний калькульозний пієлонефрит праворуч в стадії латентної течії. Цукровий діабет 2 типу середнього ступеня тяжкості, стан субкомпенсації.

З копії виписки №25203 картки стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги убачається, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні з 01 жовтня 2017 року по 12 жовтня 2017 року. Повний діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз; атерослероз аорти та вінцевих артерій; гіпертонічна хвороба 2 ступені.

З копії виписки №11017 картки стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги убачається, що ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні з 24 травня 2021 року по 4 червня 2021 року. Повний діагноз: стенокардія напруги 111ФК; дифузний та постінфарктний кардіосклероз; фібриляція

передсердь, перманентна; гіпертонічна хвороба 111 ст.3; цукровий діабет тип 2; дисциркулярторна (гіпертопічна, діабетична) енцефалопатія 11-111.

Згідно копії довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області ОСОБА_5 отримував пенсію, яка з лютого 2018 року по травень 2022 року склала 170 554 грн 34 коп.

З копії форми ОК-5 Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_5 мав дохід: за 1998 рік - 1 650 грн 46 коп., за 1999 рік - 1 420 грн 56 коп., за 2000 рік -1 879 грн 52 коп., за 2001 рік - 2 685 грн 21 коп., за 2002 рік - 3 699 грн 66 коп., за 2003 рік - 4 166 грн 67 коп., за 2004 рік - 6 424 грн 69 коп., за 2005 рік - 8 556 грн 97 коп., за 2006 рік - 13 371 грн 31 коп., за 2007 рік - 17 000 грн 53 коп., за 2008 рік - 22 526 грн 91 коп., за 2009 рік - 25 457 грн 08 коп., за 2010 рік - 30 805 грн 09 коп., за 2011 рік - 34 280 грн, за 2012 рік - 34 149 грн 75 коп., за 2014 рік - 45 519 грн, за 2015 рік - 42 699 грн 47 коп., за 2016 рік - 48 655 грн 75 коп., за 2017 рік - 57 074 грн, за 2018 рік - 68 097 грн 76 коп., за 2019 рік - 85 244 грн 94 коп., за 2020 рік - 84 122 грн 32 коп., за 2021 рік - 46 771 грн 91 коп.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працює медичною сестрою, знає ОСОБА_5 як постійного пацієнта, який часто хворів, переніс 3 інсульту, операції. Вона за призначенням лікаря робила уколи, капельниці та інші процедури пов`язані з лікуванням. За час його хвороби до нього ніхто з дочок до лікарні, де він лежав, не приходив, крім ОСОБА_2 , яка доглядала його. Вона також приходила за місцем його проживання виконувала рекомендації лікаря по лікуванню. ОСОБА_5 хворів з 2008 року.

Свідок ОСОБА_13 у суді першої інстанції розповів, що він знайомий з ОСОБА_5 з 2015 року , в них було сумісне захоплення тримали бджіл, була пасіка. Він знав про хвороби ОСОБА_5 , а також напружені відношення з дочками, про що йому той розповідав. Про дохід від пасіки, яку тримав ОСОБА_5 він не знає.

Свідок ОСОБА_14 у суді першої інстанції пояснила, що з ОСОБА_2 вона знайома довгий час, працювали разом. З 2007 року ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_5 до його смерті, шлюб був зареєстрований. Після приходу дочки ОСОБА_1 , яка постійно влаштовували з ним конфлікт, ОСОБА_5 ставало зле, його іноді забирала швидка допомога. Відносини з дочками були погані, вони йому ніякої допомоги не надавали зовсім, він хворів на цукровий діабет, були потрібні кошти. Коли ОСОБА_5 зовсім зліг, ОСОБА_2 його доглядала, перевертала в ліжку, оскільки він не міг це робити, був нерухомий.

Свідок ОСОБА_15 у суді першої інстанції пояснила, що є дружиною двоюрідного брата ОСОБА_5 . Стосунки з ним були дружні. ОСОБА_5 часто хворів, знаходився на лікарняному, лежав у лікарні. Під час хвороби, дочки до нього як до лікарні, так і додому не приїжджали. Тільки одна дочка, ОСОБА_3 , один раз приїжджала до батька у лікарню.

Свідок ОСОБА_11 у суді першої інстанції зазначала, що вона є дочкою ОСОБА_2 , під час хвороби ОСОБА_5 допомагала у лікуванні, він хворів на цукровий діабет, який виник після скандалів з дочками, переніс інсульти та операції. За її допомоги його поклали до залізничної Вузлової лікарні, де вона працює. Будь-якої

допомоги, ні фінансової, ні фізичної по господарству від дочок він не отримував. Грошові кошти були потрібні на лікування, дочки коштів не давали. Відносини з дочками були погані, вони не могли йому пробачити, розлучення з їх матір`ю.

Свідок ОСОБА_16 у суді першої інстанції пояснив, що є онуком ОСОБА_2 , за час життя його бабусі з ОСОБА_5 він часто був у селі, відносини з ОСОБА_5 , якого він звав дідом, було дружні та доброзичливі, деякий час проживав з бабусею та ОСОБА_5 .. Коли ОСОБА_5 був не хворий, то брав його на полювання. Останнім часом стан його здоров`я значно погіршився. Дочок ОСОБА_5 він не бачив, вони до нього не приходили, не надавали будь-якої допомоги.

Свідок ОСОБА_17 у суді першої інстанції вказував, що знає родину ОСОБА_18 . Під час сумісного проживання з ОСОБА_2 відношення між його дочками та ним погіршились. ОСОБА_5 хворів тяжко, за час хвороби його дочки не відвідували, будь-якої допомоги не надавали. Одна дочка ОСОБА_3 раз відвідувала батька та намагалась налагодити контакт з ним.

Свідок ОСОБА_19 у суді першої інстанції пояснив, що знає родину ОСОБА_18 давно. Після смерті ОСОБА_5 вона була запрошена його дочками до подвір`я, бачила, що воно було захаращене. В приміщенні будинку було не прибрано. ОСОБА_2 вона не бачила. Коли був живий ОСОБА_5 вона з його дочками знаходилась у другій половині будинку, який належав їх матері, чула лайку між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який її виганяв геть з будинку, за що - їй було не відомо. Про існування конфлікту між дочками ОСОБА_5 та ним їй не відомо.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що був кумом ОСОБА_5 , якому допомагав будувати у свій час будинок, який на його погляд повинен залишитися його дочкам, а не другій дружині - ОСОБА_2 , з якою той проживав останній час перед смертю. Відносини з дочками в нього були погані, вони йому не могли пробачити розлучення з першою дружиною. ОСОБА_5 був забезпеченим чоловіком, він тримав пасіку, продавав мед, отримував пенсію, тримав господарство. ОСОБА_5 часто хворів, хто надавав йому матеріальну допомогу під час тяжкої хвороби не відомо. ОСОБА_2 доглядала за господарством, казала, що їй нічого не потрібно.

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що знає сестер ОСОБА_18 , давно приїжджала у гості, подвір`я було чисте, в сараях було чисто. Зі слів ОСОБА_3 вона приїжджала раз до батька у лікарню, який був засмучений її приїздом. Дочки поважали батька. ОСОБА_5 не спілкувався з дочками. Після смерті батька, дочки зібрали гроші на поховання, однак ОСОБА_2 відмовилась їх брати. Дочки запросили її до подвір`я на половину батька, ОСОБА_2 там вже не проживала. Подвір`я було захаращене, в сараях та у будинку було сміття.

Свідок ОСОБА_22 повідомила, що була сусідкою ОСОБА_5 , який у свій час розлучився з першою дружиною. Потім він привів другу дружину на свою половину подвір`я та будинку - ОСОБА_2 . За час проживання разом, вони добудовували будинок. Відносини з дочками у ОСОБА_5 були складні, з появою їх на подвір`ї виникав постійно скандал з викликом поліції. Вона, знаходячись на городі, це чула та бачила, агресивний настрій дочок відносно свого батька. Вони його докоряли за матір, з якою той розірвав шлюб. Потім ОСОБА_5 захворів, його дружина ОСОБА_2 займала в неї

гроші на лікування чоловіка, від дочок допомоги не було. Після похорон батька, як розповіла ОСОБА_2 , дочки одразу принесли у батьківську частину будинку диван, повідомили, що вони мають право на частину у будинку і будуть в цій кімнаті жити.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

За змістом статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 1 статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Разом з тим, закон передбачає умови, за яких особа може бути усунута від права на спадкування.

Так, згідно з частиною 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася

від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Положення вказаної статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ(частина 6 статті 1224 ЦК України).

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 4 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св 18) та від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Колегія суддів, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, доходить висновку, що позивачка не надала достовірних доказів на підтвердження обставин, які б

давали підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 умисно ухилялася від надання допомоги своєму батьку, а останній перебував в безпорадному стані через тяжку хворобу та потребував такої допомоги саме від неї.

При розгляді справи, колегія суддів дослідила надані докази, зокрема, медичні документи стосовно стану здоров`я спадкодавця, які безспірно не доводять безпорадний стан спадкодавця. Оцінені докази, у тому числі покази свідків, надані в суді першої інстанції, не доводять винної поведінки ОСОБА_1 , умисного ухилення від надання допомоги спадкодавцю.

Під час вирішення спору позивачка не довела належними доказами того, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача ОСОБА_1 , а остання, у свою чергу, умисно ухилялася від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення її від права на спадкування.

При цьому колегія суддів зазначає, що отримані під час розгляду справи показання свідків не можуть бути єдиною та безумовною підставою для задоволення позову до ОСОБА_1 . Наявні у матеріалах справи документи не підтверджують ні факту безпорадного стану ОСОБА_5 , ні умисного ухилення ОСОБА_1 від надання йому допомоги, які були би підставою для усунення її від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Отже, у справі, яка переглядається, апеляційним судом не встановлено ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги спадкодавцю, його безпорадного стану. Крім того, позивач не навела переконливих доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме ОСОБА_1 . Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Та обставина, що ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_5 не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення ОСОБА_1 від надання допомоги.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 прийнято без додержання норм матеріального і процесуального права, а його висновки в означеній частині ґрунтуються на припущеннях.

Посилання ОСОБА_1 у апеляційній скарзі на недоведеність позовних вимог і до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не приймаються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оскаржують в апеляційному порядку рішення місцевого суду в частині позовних вимог до них та не уповноважували ОСОБА_1 діяти в їх інтересах, тому відсутні підстави для перегляду судового рішення в цій частині.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.

За правилами частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 488 грн 60 коп.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення Баришівського районного суду Київської області від 17 липня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір в розмірі 1 488 грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: