Постанова

від 04.12.2024 по справі 335/2635/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.12.2024 Справа № 335/2635/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/2635/22 Головуючий у 1-й інстанції: Алєксєєнко А.Б.

Провадження № 22-ц/807/1973/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,представника,адвоката СоколовоїНаталі Іванівнина рішенняОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від05серпня 2024року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування вимог вказував, що ОСОБА_3 є його матір`ю. Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , яку він прийняв звернувшись 08 квітня 2021 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коваленко В.В. із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги. Приватним нотаріусом Коваленко В.В. було заведено спадкову справу № 12/2021. Від приватного нотаріуса він дізнався про наявність заповіту, який складено за день до смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім`я ОСОБА_1 .Наведений заповіт був нотаріально посвідчений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №№ 445, 446.

Позивач вважав, що складений його матір`ю заповіт на користь відповідача не відповідає її волі та складений виключно під впливом тяжкої хвороби. Посилається на те, що наприкінці 70-х років у ОСОБА_3 була виявлена пухлина головного мозку. Наведена хвороба вплинула на її психічне здоров`я. Декілька разів на рік, зазвичай восени та навесні ОСОБА_3 проходила лікування у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради.

Причиною смерті ОСОБА_3 стали набряк головного мозку, церебросклероз, хронічна ішемія головного мозку. Позивач вважає, що маючи такі хвороби та патологічні стани, ОСОБА_3 в момент посвідчення заповіту 30 березня 2021 року, тобто за день до смерті, не могла перебувати при здоровому глузді, розуміти значення своїх таких дій та передбачати їх наслідки. Крім того, позивач посилається на те, що у нього з матір`ю були добрі родинні стосунки, він регулярно навідувався до неї, допомагав їй і матір не могла скласти заповіт на абсолютно сторонню особу відповідача ОСОБА_1 .. Вважає, що відповідач скористався хворобливим станом його матері та з корисних мотивів заволодів у такий спосіб її квартирою, оскільки у ОСОБА_3 не було відповідного вільного волевиявлення на те, щоб заповісти належне їй майно відповідачу. Позивач вважала, що цей заповіт є недійсним, так як на момент його складання ОСОБА_3 в силу наявного психічного розладу здоров`я не розумів значення своїх дій та не міг ними керувати.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним заповіт, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , посвідчений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № № 445, 446.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним заповіт, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , посвідчений 30 березня 2021 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № № 445, 446.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 гривні 40 копійок.

У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Слизовська М.Ю. звернулася до суду із клопотанням про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи (т.2 а.с.102-124).

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2024 року заяву задоволено частково. Ухвалено у справі додаткове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40345,50 грн судових витрат за проведення судової посмертної судово-психіатричної експертизи.

Не погоджуючись з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 , адвокат Соколова Наталя Іванівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2024 року скасувати та постановити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки єдиною підставою для звернення позивача з позовом є факт того, що померла ОСОБА_3 в момент складання заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, проте остання не була визнана у законному порядку недієздатною. Висновок судово-психіатричного експерта №84 у відношенні ОСОБА_3 не містить визначення про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними. Суд першої інстанції не викликав свідків для надання додаткових пояснень, оскільки показання свідків з обох сторін за своїм змістом є зовсім різними. На думку відповідача ухвала суду про уточнення поставлених питань експерту є незаконною та такою, що порушує його права. Суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення повторної комісійної судово-психіатричної (посмертної) експертизи, оскільки наданий експертом висновок є неповним, експертом не об`єктивно було надано оцінку медичній документації та надано перевагу показам свідків сторони позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Наталя Григорівна, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованих поштових відправлень, судової повістки (а.с. 212 т. 3 ) до апеляційного суду не з`явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, просить прийняти судове рішення на розсуд суду ( а.с. 218 т. 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи навказане,колегія увідповідності доположень ч.2ст.372ЦПК України ухвалилаздійснювати апеляційнийрозгляд увідсутності третьої особи приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н. Г.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що на момент складання та посвідчення заповіту заповідач не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що вплинуло на волевиявлення заповідача. Проведеній посмертній судово-психіатричній експертизі зроблено категоричний висновок про абсолютну неспроможність ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними в момент складання нею заповіту, що саме по собі є підставою для визнання складеного заповіту недійсним з підстав передбачених частиною першою статті 225 ЦК України. Крім того, факт наявності у ОСОБА_3 психічної хвороби, нездатність нею розуміти значення своїх дій та керувати ними, підтвердила допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 14 квітня 2021 року серії НОМЕР_1 , виданим повторно Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 531 (т.1 а.с.10,50).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

За день до своєї смерті, 30 березня 2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № № 445, 446, яким заповіла належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (т.1 а.с.12-13).

Позивач ОСОБА_6 є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30 жовтня 2008 року, виданим повторно Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1584 (т.1 а.с.14).

08 квітня 2021 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Коваленко В.В. з заявою про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 49).

Приватним нотаріусом Коваленко В.В. заведено спадкову справу № 12/2021, номер у спадковому реєстрі № 67475027, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 64274622 від 08 квітня 2021 року (т.1 а.с.11,48-79).

03 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Коваленко В.В. з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №№ 445, 446 (т.1 а.с.67).

Відповідно до медичної карти КНП «Міська лікарня № 6» ЗМР амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 28 червня 2020 року отримала консультацію офтальмолога, діагноз: катаракта.

Згідно знаданими КНП«Обласний клінічнийзаклад знадання психіатричноїдопомоги» ЗОРмедичними карткамистаціонарного хворого, ОСОБА_3 неодноразово проходиластаціонарне лікуванняв цьомумедичному закладі,а саме:з 31березня 2004року до07травня 2004року;з 09червня 2009року по09липня 2009року;з 24грудня 2010року по25січня 2011року;з 07липня 2011року по03серпня 2011року;з 02грудня 2011року по03січня 2012року;з 05березня 2020року по20березня 2020року (т.1а.с.87-89,111-242).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради від 09 вересня 2021 року за вих. №5, 25 березня 2021 року ОСОБА_3 викликалася бригада швидкої медичної допомоги, код діагнозу: F03 (т.1 а.с.15).

З наданої КНП «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЗОР картки виклику швидкої медичної допомоги та аудіофайлу виклику вбачається, що 25 березня 2021 року о 09 годині 28 хвилин на адресу: АДРЕСА_2 хворій ОСОБА_3 сусідкою було викликано швидку медичну допомогу, привід до виклику, зазначений у картці виклику: паралізувало. Особа, що викликала швидку допомогу, описуючи стан хворої ОСОБА_3 , повідомила диспетчеру, що ОСОБА_3 знаходиться в тяжкому стані, зійшла з розуму, неадекватна, не відповідає на запитання, хрипить (т.1 а.с.4).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 1766 від 01 квітня 2021 року, причиною смерті ОСОБА_3 стали наступні хвороби (патологічні стани): набряк головного мозку, церебросклероз, хронічна ішемія головного мозку (т.1 а.с.15).

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року матеріали цивільної справи було направлено до Запорізької філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України для продовження проведення посмертної судово-психіатричної експертизи відповідно до ухвали суду від 28 березня 2023 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи та ухвали суду від 05 липня 2023 про доповнення питань, поставлених перед експертами. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи. Для дослідження експертам надати матеріали цивільної справи ЄУН 335/2635/21 в якій міститься медична документація ОСОБА_7 , технічні записи показань сторін у справі та свідків, для врахування при проведенні експертизи.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 84 від 26 лютого 2024 року, ОСОБА_3 , 1940 року народження, на момент складання (вчинення) заповіту 30 березня 2021 року виявляла ознаки вираженого астенічного розладу внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу (гіпертонічна хвороба, церебросклероз, хронічна ішемія головного мозку). Тому, ОСОБА_3 , 1940 року народження, у періодскладання заповіту30березня 2021року немогла розумітизначення своїхдій такерувати ними,передбачати їхнаслідки (т.2 а.с.12-29).

Звертаючись до суду з вимогами про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_2 зазначив, що оспорюваний заповіт не відповідав внутрішній волі ОСОБА_3 , оскільки вона в силу свого стану здоров`я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За змістом статей 15 і 16Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За частиною першою статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У статті 1233ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Як вказано у частинах першій та другій статті 1234ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Згідно частин першої та другої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У частині другій статті 1257ЦК України вказано, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За статтею 225ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із тих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Такий правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 359/3849/14-ц, від 16 травня 2022 року в справі № 127/8183/19, від 27 травня 2022 року в справі № 752/5238/16-ц, від 22 вересня 2022 року в справі № 757/28174/18-ц.

Обов`язковість вимог статті 105ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Для визначення психічного стану ОСОБА_3 на момент складення заповіту, суд першої інстанції відповідно до пункту 2 частини першої статті 105ЦПК України призначив посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2024 року № 84, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладання та підписання заповіту від 30 березня 2021 року, виявляла ознаки вираженого астенічного розладу внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу ( гіпертонічна хвороба, церебросклероз, хронічна ішемія головного мозку). Тому, ОСОБА_3 у період складання заповіту 30 березня 2021 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, передбачати їх наслідки.

Отже, у посмертній судово-психіатричній експертизі зроблено висновок про абсолютну неспроможність ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними в момент складання нею заповіту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експертизи не викликає сумнівів в його правильності, незаконності чи необґрунтованості, чи таким, що складений з порушенням норм чинного законодавства.

Висновки проведеної експертизи є достатньо обгрунтованими, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експертів, тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив відповідачу для призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи не заслуговують на увагу.

Крімтого,суд першоїінстанції взявдо увагимедичну картку історію хвороби ОСОБА_3 з якоївбачається,що ОСОБА_3 неодноразово проходиластаціонарне лікуванняу Комунальномунекомерційному підприємстві«Обласний клінічнийзаклад знадання психіатричноїдопомоги» Запорізькоїобласної ради,а самепочинаючи з2004року по2021рік. Довідку Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради від 09 вересня 2021 року за вих. №5, з якої вбачається, що 25 березня 2021 року до ОСОБА_3 викликалася бригада швидкої медичної допомоги, код діагнозу: F03. привід до виклику, зазначений у картці виклику: паралізувало. Особа, що викликала швидку допомогу, описуючи стан хворої ОСОБА_3 , повідомила диспетчеру, що ОСОБА_3 знаходиться в тяжкому стані, зійшла з розуму, неадекватна, не відповідає на запитання, хрипить.

Тобто, зазначені обставини свідчать про те, що починаючи з 25 березня 2021 року та до дня смерті ОСОБА_3 ( 31.03.2021) остання знаходилася вкрай тяжкому стані.

Таким чином,суд першоїінстанції,врахувавши вказанінорми права, правильновстановивши обставинисправи,які маютьсуттєве значеннядля їївирішення,надавши належнуоцінку поданимдоказам,враховуючи висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2024 року № 84, складений Запорізькою філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», надавши йому належну оцінку, дійшов обгрунтованого висновку, що на момент вчинення заповіту від 30 березня 2021 року ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та не могла керувати ними, передбачати їх наслідки, а тому відповідно до частини першої статті 225ЦК України наявніпідстави длявизнання цьогоправочину недійсним. При вирішенні спору судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 225 ЦК України.

Висновок судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2024 року № 84 є конкретним, однозначним, дозволяє безсумнівно дійти висновку про те, що спірний заповіт був складений особою, яка не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, передбачати їх наслідки в момент складення заповіту, тобто абсолютна неспроможність доведена.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним заповіту, складений 30 березня 2021 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №№ 445, 446.

Посилання відповідача нате, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2024 року № 84, є неналежним доказом та не підтверджує, що ОСОБА_3 на час укладення оспорюваного заповіту мала абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.

Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Отже, доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,представника,адвоката СоколовоїНаталі Іванівни- залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від05серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 09 грудня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.