Постанова

від 01.10.2024 по справі 519/991/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3747/24

Справа № 519/991/20

Головуючий у першій інстанції Барановська З.І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю..

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Южненського комунального підприємства «Муніципальна варта»

на рішення Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЮКП «Муніципальна варта» про скасування наказів про дисциплінарне покарання, звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за участю третіх осіб ОСОБА_2 , Одеської обласної організація профспілки працівників житловокомунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України,

встановив:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому просив:

- поновити строк звернення до суду з позовною вимогою про скасування наказу про оголошення догани, скасувати наказ №01-03-05 від 05.03.2020 року начальника ЮКП "Муніципальна варта" ОСОБА_4 про оголошення догани,

- скасувати наказ т.в.о. начальника ЮКП "Муніципальна варта" Шевченко Б.В. №01-03-29 від 25.08.2020 року про звільнення,

- поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтованотим,що сторониз 27.07.2019року перебувалиу трудовихвідносинах,позивач працював на посаді інспектора з благоустрою відділу інспекції з благоустрою.

Наказом т.в.о. начальника ЮКП "Муніципальна варта" Б.В. Шевченко №01-03-29 від 25.08.2020 року позивача ОСОБА_5 звільнено із займаної посади у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами трудового розпорядку (п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Вважає, що звільнення стало наслідком його систематичної дискримінації з боку керівництва Підприємства та безпідставних переслідувань.

Так, 29.02.2020 року він працював у звичайному режимі та отримав на мобільний телефон повідомлення від начальника інспекції з благоустрою ОСОБА_2 про необхідність надання приписів щодо приведення у належний стан дорожніх знаків на перехресті АДРЕСА_1 .

01.03.2020 року позивач був вихідний, але за розпорядженням начальника ЮКП "Муніципальна варта" ОСОБА_4 , він вийшов на роботу для забезпечення правопорядку під час проведення Святкових заходів " ОСОБА_6 ".

02.03.2020 року позивач склав два приписи, які зареєстрував у відповідному журналі та направив на адресу ЮКП "Южтранс" засобами електронної пошти.

03-04.03.2020 року позивач був вихідний.

05.03.2020 року позивач перебуваючи на роботі дізнався, що 03.03.2020 року його безпосереднім керівником - начальником відділу інспекції з благоустрою ЮКП "Муніципальна варта" ОСОБА_2 була складена доповідна записка про те, що він не виконав його розпорядження по складенню вказаних вище приписів. В той же день, 05.03.2020 року начальник ЮКП ОСОБА_4 , бухгалтер ОСОБА_7 та юрист підприємства ОСОБА_8 склали акт про відмову позивача в наданні письмових пояснень з приводу невиконання ним розпорядження начальника відділу інспекції з благоустрою, хоча від таких він не відмовлявся, а просив надати йому форму, за якою необхідно написати пояснення, зазначаючи, що відповідний припис ним було виконано ще три дні тому, про що він повідомив керівника.

Наказом №01-03-05 від 05.03.2020 року начальника ЮКП "Муніципальна варта" ОСОБА_4 позивачу оголошено догану з формулюванням за порушення трудової дисципліни (невиконання завдання начальника інспекції з благоустрою).

12.03.2020 року ОСОБА_3 направив скарги на адресу комісії по трудовим спорам ЮКП "Муніципальна варта" та Южненського міського голови з проханням припинити безпідставні переслідування його та звинувачення у порушенні трудової дисципліни.

30.04.2020 року позивач отримав персональне попередження про скорочення штату працівників та копію наказу начальника ЮКП "Муніципальна варта" про скорочення штату працівників, який однак не було реалізовано керівництвом підприємства.

Також позивач зазначив, що 22.05.2020 року знаходячись на робочому місці в офісі підприємства, в ході штучно створеного конфлікту співробітниками підприємства йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку роговиці ока, у зв`язку з чим він був вимушений звернутись за медичною допомогою та до поліції, і знаходився на амбулаторному лікуванні з 22.05.2020 року до 25.05.2020 року.

У зв`язку із відмовою керівництва Підприємства провести службове розслідування та скласти відповідний акт за вказаними подіями, ОСОБА_5 29.05.2020 року звернувся зі скаргою до Головного управління Держпраці в Одеській області, на яку отримав відповідь про притягнення керівника ЮКП "Муніципальна варта" до адміністративної відповідальності за порушення на підприємстві нормативних актів з охорони праці.

25.09.2020 року ОСОБА_5 було звільнено наказом т.в.о. начальника ЮКП "Муніципальна варта" Шевченко Б.В. №01-03-29 від 25.08.2020 року, у зв`язку із нібито невиконання функціональних обов`язків, дійсною підставою якого, однак було особисте неприязне ставлення ОСОБА_2 .

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року задоволено позов ОСОБА_5 . Поновлено ОСОБА_5 строк звернення до суду з позовною вимогою про скасування наказу про оголошення догани. Скасовано наказ №01-03-05 від 05 березня 2020 року начальника ЮКП "Муніципальна варта" ОСОБА_4 про оголошення догани ОСОБА_5 . Скасовано наказ т.в.о. начальника ЮКП "Муніципальна варта" Шевченко Б.В. №01-03-29 від 25 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_5 . Поновлено ОСОБА_5 на посаді інспектора з благоустрою відділу інспекції з благоустрою ЮКП "Муніципальна варта". Стягнуто з ЮКП "Муніципальна варта" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 117 655,62 гривень з утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання щодо судових витрат.

Вапеляційній скарзівідповідач Южненське КП«Муніципальна варта»,посилаючись наобставини якимизаперечував проти позову ОСОБА_5 ,у судіпершої інстанції,зокрема стосовнообставин систематичногопорушення нимтрудової дисциплінита особистиххарактеристик позивача, просить скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, при цьому зазначає, що безпідставним є застосування судом до спірних правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року, без наведення певних доводів такої позиції. Також скаржникзвертає увагупро розбіжностірозміру стягнутогосудом накористь позивачасереднього заробітку за час вимушеного прогулу зазначеного у вступній та резолютивній частині та повному тексті судового рішення.

У судове засідання учасники справи не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судом розгляду справи не подавали, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

Ухвалюючи оскаржуванерішення, суд першої інстанції виходив з того, що в наказі про оголошення догани №01-03-05 від 05.03.2020 року, не наведено обставин, допущених порушень трудової дисципліни позивачем, за які він притягується до відповідальності, не зазначено обставини, які відповідно до приписів ч.3 ст.149 були враховані власником при обранні певного виду стягнення, якщо вони взагалі враховувались, а отже такий є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується наказу про звільнення №01-03-29 від 25.08.2020 року то оскільки на момент винесення даного наказу існувало лише одне стягнення за порушення трудової дисципліни, застосоване до ОСОБА_5 у виді догани наказом №01-03-05 від 05.03.2020 року, визнаного судом незаконним, відповідач, не мав законних підстав звільняти позивача на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому, оскільки на час звернення позивача з цим позовом дія карантину, що впроваджений постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року, не припинена, строки, визначені ст.233 КЗпП України, є продовженими і підлягають поновленню.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, зважаючи на таке.

Судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини.

Сторони перебували у трудових відносинах, позивач ОСОБА_5 з 23.07.2019 року працював на посаді інспектора з благоустрою відділу інспекції з благоустрою ЮКП "Муніципальна варта" (т.1 а.с. 13-14).

Наказом т.в.о. начальника ЮКП «Муніципальна варта» Б.В.Шевченко №01-03-29 від 25.08.2020 року позивач звільнений з посади інспектора з благоустрою відділу інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» 25.08.2020 року у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України) (т.1 а.с.14).

29.02.2020 рокуОСОБА_5 отримав на мобільний телефон повідомлення від начальника інспекції з благоустрою ОСОБА_2 про необхідність надання приписів щодо приведення у належний стан дорожніх знаків на перехресті АДРЕСА_1 , що підтверджується роздруківкою з месенджера Вайбер (т.1 а.с.18).

02.03.2020 року позивач склав два приписи, які зареєстрував у відповідному журналі, що підтверджується копіями приписів №149 та №150 про приведення у належний стан дорожні знаки за адресою на перехресті вул. Шевченко та Новобілярська та за адресою поворот на ринок «Приморський» (т.1 а.с.19-20) та копією журналу реєстрації та обліку приписів про адміністративні правопорушення (т.1 а.с.223-224).

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

03.03.2020 року начальником інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 складена доповідна записка про порушення трудової дисципліни інспектором з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_5 (т.1 а.с.16,112).

Наказом №01-03-05 від 05.03.2020 року начальника ЮКП "Муніципальна варта" ОСОБА_4 позивачу оголошена догана з формулюванням порушення трудової дисципліни(невиконання завдання начальника інспекції з благоустрою). Підставою цього наказу стала вказана доповідна записка про порушення трудової дисципліни інспектором з благоустрою ОСОБА_5 від 03.03.2020 №1-20 та Акт про відмову ОСОБА_5 надати письмові пояснення причин невиконання ним завдання начальника інспекції з благоустрою від 05.03.2020 року (т.1 а.с.15,108).

Відповідно до Акту №1-20 від 05.03.2020 року ОСОБА_5 відмовився надати письмові пояснення з приводу невиконання 29.02.2020 року завдання начальника інспекції з благоустрою, аргументуючи причину відмови незнанням форми написання пояснювальної (т.1 а.с.17), що не заперечується позивачем.

05.03.2020 року за №2-20 було складено акт про відмову інспектора з благоустрою ОСОБА_5 ознайомитися з наказом №01-03-05 від 05.03.2020 року ЮКП «Муніципальна варта» (т.1 а.с.113).

12.03.2020 року на адресу комісії по трудовим спорам ЮКП "Муніципальна варта" та Южненського міського голови позивачем були направлені скарги з проханням припинити безпідставні переслідування та звинувачення його у порушенні трудової дисципліни, а накладене на нього дисциплінарне покарання скасувати (т.1 а.с.21-23).

02.04.2020 року позивачем направлена скарга до Головного управління Держпраці в Одеській області (т.1 а.с.24-26).

22 травня 2020 року в ході конфлікту позивачу співробітниками підприємства були спричинені тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку роговиці ока, керівником Южненського комунального підприємства «Муніципальна варта» ОСОБА_4 отримано тілесні ушкодження у вигляді контузії правого ока.

25.05.2020 та 05.06.2020 року начальнику ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_4 подані колективні доповідні службові листи відносно ОСОБА_5 (т.1 а.с.144-145зв).

29.05.2020 року у зв`язку із відмовою керівництва Підприємства провести службове розслідування та скласти відповідний акт за викладеними подіями, ОСОБА_5 звернувся зі скаргою до Головного управління Держпраці в Одеській області, на яку отримав відповідь про притягнення керівника ЮКП "Муніципальна варта" до адміністративної відповідальності за порушення на підприємстві нормативних актів з охорони праці (т.1 а.с.34-37).

Позивач повторно звертався із скаргою про неотримання акту про нещасний випадок на робочому місці на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області (т.1 а.с.38-39).

17.08.2020 року було складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 22.05.2020 о 08.30 год. у ЮКП «Муніципальна варта» (т.1 а.с.40-49), яким рекомендовано керівнику ЮКП «Муніципальна варта» застосувати заходи дисциплінарного стягнення до інспектора відділу інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта», порушника трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_5 у вигляді звільнення на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки до нього раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення (т.1 а.с.151-153).

20.08.2020 року за №01-07/94 начальником інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 було надано начальнику ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_4 доповідну записку про те, що в ході перевірки 14.08.2020 року ним було виявлено чисельні порушення правил благоустрою.

20.08.2020 року проведено повторну перевірку дотримання Правил та встановлено, що виявлені 14.08.2020 року порушення правил благоустрою усунуті не були. Крім того в період з 14.08.2020 по 19.08.2020 року жодного припису та протоколу про виявлені порушення правил благоустрою складено не було (т.1 а.с.117).

21.08.2020 року за №27-20 було складено акт про ненадання інспектором з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_5 письмового пояснення причин не виявлення та не прийняття заходів щодо усунення порушень правил благоустрою м. Южного на території 1 мікрорайону (т.1 а.с.116).

Протоколом №11 зборів профспілкової організації ЮКП «Муніципальна варта» від 25.08.2020 року постановили надати погодження на звільнення ОСОБА_5 (т.1 а.с.111).

Наказом т.в.о. начальника ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 №01-03-29 від 25.08.2020 позивач звільнений з посади інспектора з благоустрою відділу інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України) (т.1 а.с.14), підстава - доповідна записка №01-07/94 від 20.08.2020 року; Акт №25-20 від 20.08.2020 року, Акт №27-20 від 20.08.2020 року; Наказ №01-03-05 від 05.03.2020 року «Про оголошення ОСОБА_5 догани за порушення трудової дисципліни».

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1-2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Наявність вини є обов`язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто, наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Отже зважаючи на предмет позову та вимоги ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення позивача з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього, з додержанням вимог ст. 147-149 КЗпП України, були застосовані дисциплінарні стягнення.

При цьому роботодавець повинен навести конкретні факти невиконання обов`язків, зазначити, коли вони мали місце, коли і які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

Колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушень ОСОБА_5 трудової дисципліни, за які його було притягнуто до відповідальності наказом №01-03-05 від 05.03.2020 року та відхиляючи протилежні доводи апеляційної скарги, зауважує про таке.

Так, судом встановлено, що як на час складання 03.03.2020 року начальником інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 доповідної записки так і на час винесення вказаного вище наказу завдання начальника інспекції з благоустрою ОСОБА_2 про необхідність надання приписів щодо приведення у належний стан дорожніх знаків на перехресті АДРЕСА_1 , доведені до відома позивача у повідомленні месенджера Wiber ОСОБА_5 були виконанні.

Також, оскаржуваний наказ у супереч приписів ч.3 ст.149 КЗпП України, не містить викладу обставин, які мають бути враховані роботодавцем при обранні певного виду стягнення.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п.3 ст.40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов`язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому маються на увазі не заходи громадського впливу на кшталт проведення з ним так би мовити «виховної» бесіди, а саме стягнення, передбачені законодавством, які не погашені строком давності (з часу їх накладення пройшло менше року), зокрема, догана, оголошена наказом роботодавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (№ 14-157цс19) зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином. Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об`єктивну та суб`єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових виключає наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.92 за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того:

- чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника. У наказі №01-03-29 від 25.08.2020 року про звільнення позивача, як і у наказі №01-03-05 від 05.03.2020 року, у супереч приписів ч.3 ст.149 КЗпП України, відсутні фактичні дані щодо допущених позивачем порушень; відсутні посилання на конкретні обставини вчинення порушення, які допустив позивач; викладені у наказі загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустив у роботі позивач;

- чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього, з додержанням вимог ст.147-149 КЗпП України, були застосовані дисциплінарні стягнення. Так, з матеріалів справи убачається, що єдиним дисциплінарним стягненням, застосованим до ОСОБА_5 за час його роботи начальником інспекції з благоустрою ЮКП «Муніципальна варта» ОСОБА_2 була догана, оголошена позивачу наказом №01-03-05 від 05.03.2020 року, із висновком суду першої інстанції про безпідставність вжиття якої погоджується і колегія суддів, що виключає можливість звільнення позивача на час винесення оскаржуваного наказу т.в.о. начальника ЮКП "Муніципальна варта" Шевченко Б.В. №01-03-29 від 25.08.2020 року за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджуючись із висновком суду першої інстанції та відхиляючи протилежні доводи скаржника, виснує, про наявність підстав для скасування оскаржуваного наказу.

При цьому колегія суддів зауважує, що посилання скаржника на систематичні порушення трудової дисципліни та моральні якості ОСОБА_5 є безпідставними та такими, що зважаючи на відсутність доказів застосування відносно останнього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, на вирішення спору по суті не впливають.

Відповідно до положень ст.253 КЗпП України при звільненні працівника без законних підстав він повинен бути поновлений на колишнє місце роботи, тому позивач підлягає поновленню на посаді інспектора з благоустрою відділу інспекції з благоустрою ЮКП "Муніципальна варта".

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню. Обрахунок середнього заробітку для стягнення середнього заробітку за вимушений прогул здійснюється у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 05.02.1995.

Судом першої інстанції здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за період з 25.08.2020 по 25.08.2021 роки, за яким середньоденна заробітна плата складає 513,78 грн, отже з відповідача на користь ОСОБА_9 підлягає стягненню 117 655,62 грн, що не заперечується відповідачем.

Стосовно доводів скаржника про помилковість застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року, колегія суддів відхиляючи такі як безпідставні, звертає увагу, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань такої позиції скаржника.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України, на оскарження наказу про оголошення догани законодавством дається тримісячний строк із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Таким днем потрібно вважати день ознайомлення працівника з наказом (розпорядженням) про оголошення йому догани, незалежно від дня видання цього наказу.

Так, як слушно зазначено судом першої інстанції відповідно до глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тож, з огляду на продовження визначених ст. 233 КЗпП України строків звернення позивача до суду із цим позовом відбулось в межах строку.

Колегія суддів виснує, що суд першої інстанції, залишивши поза увагою те, що ст. 127 ЦПК України передбачає можливість поновлення судом виключно пропущеного процесуального строку, помилково вважав, що строки, визначені ст.233 КЗпП України, підлягають поновленню, водночас це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Також, як вірно зауважив суд першої інстанції при оскарженні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які увійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі № 213/775/20 та від 09 червня 2021 року у справі № 601/2049/18).

Підсумовуючи наведене вище та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_10 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у вказаному вище розмірі, при цьому погоджується з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, який належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких такі вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводиапеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є запереченнями проти вказаних позову ОСОБА_5 , і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

Стосовно посиланьскаржника щодо розбіжностірозміру стягнутогосудом накористь позивачасереднього заробітку за час вимушеного прогулу зазначеного судом у вступній та резолютивній частині та повному тексті судового рішення, колегія суддів зауважує, що вказане може бути вирішено судом першої інстанції у порядку передбаченому ст. 269 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Южненського комунального підприємства «Муніципальна варта» залишити без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 30 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: М.В. Назарова

О.Ю. Карташов