Постанова

від 09.12.2024 по справі 523/7737/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4653/24

Справа № 523/7737/23

Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гришко Сергія Олександровича, представника ОСОБА_1 на рішення Суворовського районногосуду м.Одеси від18січня 2024року, постановленого під головуванням судді Дяченко В.Г., повний текст рішення складений 29 січня 2024 року, у цивільній справі за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ізумруд 2007» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності, -

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«ІЗУМРУД 2007»(даліОСББ «Ізумруд2007») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності, в якому просило:

- визнати недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 6-Е у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 298-6E/04-06 від 28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 298-6E/04-06 від 28 грудня 2006 року; акт приймання-передавання об`єкта інвестору від 25 жовтня 2007 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37528206 від 11.10.2017 17:13:39 на приміщення 6-Е у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1376330051101;

- визнати недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 8-В у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 297-8B/04-06 від 28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 297-8B/04-06 від 28 грудня 2006 року; акт приймання-передавання об`єкта інвестору від 23 жовтня 2007 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37348873 від 29.09.2017 15:51:33 на приміщення 8-В у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1366277051101;

- визнати недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 299-12P/04-06 від 13 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 299-12P/04-06 від 13 січня 2006 року; Акт приймання-передавання об`єктів інвестору від 12.11.2007 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37487060 від 10.10.2017 09:59:32 на приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1374146951101;

- визнати недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 293-5М/04-06 від 13 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 293-5М/04-06 від 13 січня 2006 року, від 03 листопада 2007 року; акт приймання-передавання об`єкта інвестору від 12.11.2007 року;

- скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37527625 від 11.10.2017 16:55:11 на приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1376306051101.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначив, що ОСББ «Ізумруд 2007» зареєстровано 11 січня 2019 року за номером запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань 15561020000068708 відповідно законодавства України. 29 січня 2022 року загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку «ІЗУМРУД 2007» оформленими протоколом № 2022/0129 серед іншого прийнято рішення з питання: «Про прийняття співвласниками ОСББ «Ізумруд 2007» рішення про управління житловим комплексом по АДРЕСА_1 самостійно, шляхом самозабезпечення через статутні органи ОСББ з 01 травня 2022 року». Так, під час обробки інформації про будинок та його співвласників було з`ясовано, що цілий ряд приміщень був приватизований ОСОБА_1 майже через десять років після здачі будинку в експлуатацію, а саме:

- приміщення 6-Е у будинку АДРЕСА_1 ;

- приміщення АДРЕСА_2 ;

- приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 ;

- приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 .

Також позивач зазначив, що вказані приміщення є допоміжним, тобто, такими, що з самого початку будувалися для обслуговування потреб багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та не є житловими, з дня введення в експлуатацію будинку вони використовувались за призначеннямяк допоміжні приміщення де розташовані технологічні магістралі будинку та вузли технічного забезпечення утримання будинку що є власністю засновників ОСББ, доступ до яких був вільний для технічного персоналу та керівництва ОСББ.

Рішенням Суворовського районногосуду м.Одеси від18січня 2024року позов ОСББ «Ізумруд 2007» задоволений.

Визнані недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 6-Е у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 298-6E/04-06 від 28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 298-6E/04-06 від 28 грудня 2006 року; акт приймання-передавання об`єкта інвестору від 25 жовтня 2007 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37528206 від 11.10.2017 17:13:39 на приміщення 6-Е у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1376330051101.

Визнані недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 8-В у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 297-8B/04-06 від 28 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 297-8B/04-06 від 28 грудня 2006 року; акт приймання-передавання об`єкта інвестору від 23 жовтня 2007 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37348873 від 29.09.2017 15:51:33 на приміщення 8-В у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1366277051101.

Визнані недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 299-12P/04-06 від 13 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 299-12P/04-06 від 13 січня 2006 року; акт приймання-передавання об`єктів інвестору від 12.11.2007 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37487060 від 10.10.2017 09:59:32 на приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1374146951101.

Визнані недійсними документи, що стали підставою для державної реєстрації права власності на приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 : договір про інвестування будівництва 293-5М/04-06 від 13 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант»; додаткова угода до договору про інвестування будівництва 293-5М/04-06 від 13 січня 2006 року, від 03 листопада 2007 року; акт приймання-передавання об`єкта інвестору від 12.11.2007 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37527625 від 11.10.2017 16:55:11 на приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1376306051101.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат ГришкоС.О.,представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, стягнути судові витрати, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції була застосована норма закону, яка не підлягала застосуванню, так як не регулювала правовідносин щодо договорів на дату їх вчинення.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що сторонами укладених договорів про інвестування будівництва, додаткових угод до договору, актів приймання-передання є ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант», тобто ОСББ «Ізумруд 2007» не є стороною укладених правочинів, а тому визнання рішенням суду недійсними вказаних правочинів є порушенням їх прав

Також апелянт зазначив, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що спірне майно (права на спірне майно) було відчужено на користь відповідача незаконно, та власник ТОВ «ЮГК «Діамант» на момент укладення договору про інвестування будівництва (купівлі-продажу майнових прав на спірні приміщення) не мав на це права або діяв в не передбачений законом спосіб, порушуючи вимоги чинного законодавства та суд безпідставно визнав заявлений позивачем спосіб захисту належним.

Апелянт також звернув увагу, що висновок експерта, який суд першої інстанції поклав в основу рішення не є допустимим та належним доказом.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Ростомов Г.А., представник ОСББ «Ізумруд 2007» зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, які не можуть бути підставами для скасування законного рішення суду.

В судове засідання, призначене на 03 грудня 2024 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 53-54 т. 3).

Від адвоката Ростомова Г.А., представника ОСББ «Ізумруд 2007» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 64-65 т. 3).

Від адвоката Гришко С.О., представника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він має бути присутнім при розгляді інших справ в іншому суді (а.с. 60-63 т. 3).

Колегія суддів залишає клопотання провідкладення розглядусправи без задоволення, з наступних підстав.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, справа в провадженні суду перебуває з березня 2024 року.

Справа слухання була призначена на 18 червня 2024 року, 09 липня 2024 року, 24 вересня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 03 грудня 2024 року та неодноразово відкладалася в тому числі за клопотаннями адвоката Гришко С.О.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в жодні судові засідання ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Гришко С.О. не з`являлися, натомість від адвоката Гришко С.О. до суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи на 18 червня 2024 року, на 09 липня 2024 року, на 24 вересня 2024 року, також від ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи на 24 вересня 2024 року (а.с. 6-8, 17-18, 25-26, 38-39 т. 3).

З клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Гришко С.О. не зверталися.

Згідно зі ст.ст. 13, 43 ЦПК України, особа, яка бере участь у розгляді справи, розпоряджається своїми правами на власний розсуд, в тому числі й правом безпосередньої участі у справі.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11 січня 2019 року зареєстровано ОСББ «Ізумруд 2007», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-13 т. 1).

Відповідно дотехнічного паспорту(а.с.28-38т.1)на житловийбудинок заадресою: АДРЕСА_1 ,до складуприміщення 6-Евходять такіприміщення: 199-бакова,200-техприміщення,205-електрощитові,20-коридор;до складуприміщення 8-Ввходять такіприміщення: 147-бакова,153-електрощито,156-бойлерна,155коридор;до складуприміщення 12-Рвходять такіприміщення: 95-бакова,100-електрощитові,103-бойлерна,102 коридор;до складуприміщення 5-Мвходять такіприміщення: 41-бакова, 47-електрощитова, 50-бойлерна, 49коридор.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником нежитлових приміщень, об`єктів за адресою: приміщення АДРЕСА_3 ; приміщення 8-В у будинку АДРЕСА_1 ; приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 ; приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 39-40 т. 1).

З висновку експерта №27/2023 року складеного 21 серпня 2023 року вбачається наступне:

1. Нежитлові приміщення 6-Е, а саме: 199-бакова, пл. 97,2 кв.м, 205-електрощитова, пл. 6,0 кв.м, 209-бойлерна, пл. 23,1 кв.м, 207-коридор, 18,2 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку.

2. Нежитлові приміщення 8-В, а саме: 147-бакова, пл. 97,2 кв.м, 153-електрощитова, пл. 6,0 кв.м, 156-бойлерна, пл. 23,1 кв.м, 155-коридор, 31,8 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку.

3. Нежитлові приміщення 12-Р, а саме: 95-бакова, пл. 97,7 кв.м, 100-електрощитова, пл. 6,0 кв.м, 103-бойлерна, пл. 23,1 кв.м, 102-коридор, 18,8 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку.

4. Нежитлові приміщення 5-М, а саме: 41-бакова, пл. 97,1 кв.м, 47-електрощитова, пл. 6,0 кв.м, 50-бойлерна, пл. 23,1 кв.м, 49-коридор, 18,8 кв.м в житловому будинку АДРЕСА_1 відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку (а.с. 157-166 т. 1).

Отже, судом встановлено, що нежитлові приміщення 6-Е, 8-В, 12-Р, 5-М, є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовОСББ «Ізумруд2007»,суд першоїінстанції виходивізтого, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а обставини справи підтверджені наданими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, власникам квартири дво - або багатоквартирному житловому приміщені належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому приміщені.

Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Частино 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» чітко визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже, з моменту набуття фізичними особами права власності на квартири у будинку вони одночасно набули право спільної власності на всі допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою цього будинку.

За приписами частини 2 статті 369 Цивільного кодексу України, розпорядження майном, що є як у спільній сумісній власності та і в спільній частковій власності здійснюється виключно за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

В рішенні від 02.03.2004 року №4-рп/2004 у справі №1-2/2004 Конституційного суду України визначено, що допоміжні приміщення, відповідно до п. 2 ст. 10 Закону №2482-XII, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступників) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень.

Також, згідно з вказаним рішенням Конституційного суду України: «Відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін».

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положення що містяться у постанові КГС від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19, особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Наведеним вище законодавством унормовано, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонена законом, зокрема із правочинів.

Судом вірно встановлено, що нерухоме майно за договорами про інвестування будівництва 298-6E/04-06 від 28 грудня 2006 року, 297-8B/04-06 від 28 грудня 2006 року, 299-12P/04-06 від 13 січня 2006 року, 293-5М/04-06 від 13 січня 2006 року, разом з додатковими угодами, актами прийняття-передачі, укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант», відноситься до допоміжних приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону, що в свою чергу виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Також суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що є недійсними та підлягають скасуванню рішення, які приймалися державними реєстраторами на підставі вище вказаних договорів, а саме:

- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37528206 від 11.10.2017 17:13:39 на приміщення 6-Е у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1376330051101;

- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37348873 від 29.09.2017 15:51:33 на приміщення 8-В у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1366277051101;

- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Бахової В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37487060 від 10.10.2017 09:59:32 на приміщення 12-Р у будинку АДРЕСА_1 реєстраційний номер нерухомого майна 1374146951101;

- рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37527625 від 11.10.2017 16:55:11 на приміщення 5-М у будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1376306051101.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСББ «Ізумруд 2007» у повному обсязі.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційноїскарги адвокатаГришко С.О.,представника ОСОБА_1 про те, що, судом першої інстанції була застосована норма закону, яка не підлягала застосуванню, так як не регулювала правовідносин щодо договорів на дату їх вчинення, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Доводи про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що сторонами укладених договорів про інвестування будівництва, додаткових угод до договору, актів приймання-передання є ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГК «Діамант», тобто ОСББ «Ізумруд 2007» не є стороною укладених правочинів, а тому визнання рішенням суду недійсними вказаних правочинів є порушенням їх прав, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірне нерухоме майно відноситься до допоміжних приміщень будинку та є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку, що в свою чергу виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Доводи про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що спірне майно (права на спірне майно) було відчужено на користь відповідача незаконно, та власник ТОВ «ЮГК «Діамант» на момент укладення договору про інвестування будівництва (купівлі-продажу майнових прав на спірні приміщення) не мав на це права або діяв в не передбачений законом спосіб, порушуючи вимоги чинного законодавства та суд безпідставно визнав заявлений позивачем спосіб захисту належним, колегія суддів вважає необґрунтованими у відповідності до встановлених обставин за наявними у справі доказами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Доводи про те, що висновок експерта, який суд першої інстанції поклав в основу рішення не є допустимим та належним доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з висновку експерта №27/2023 року нежитлові приміщення 6-Е, 8-В, 12-Р, 5-М відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 , суд на законних підставах прийняв до уваги вказаний висновок експерта.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (09 грудня 2024 року).

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу скаргу адвоката Гришко Сергія Олександровича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районногосуду м.Одеси від18січня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 09 грудня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова