Рішення

від 16.08.2024 по справі 932/392/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/392/24

Провадження № 2/932/214/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря - Дубовік К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2024 року Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулась до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідачки аліменти у розмірі 1/3 долі зі всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь особи, яка буде виконувати обов`язки законного представника її дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтв про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відомості про батька до актового запису про народження дітей внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Наказами Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківської району Дніпровської міської ради №5 та №6 від 30 квітня 2021 року діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишились без батьківського піклування, були взяті на облік як діти, які опинилась у складних життєвих обставинах. Спеціалістами управління-служби у справах дітей протягом 2021-2023 років неодноразово здійснювались виходи за місцем проживання дітей, проводилися бесіди з матір`ю з приводу їх виховання та утримання. Відповідно до інформації відділення поліції №7, 01 листопада 2021 року до чергової частини надійшло звернення від ОСОБА_6 про те, що за адресою АДРЕСА_1 мати та баба б`ють дітей, на місце направлено екіпаж протидії домашньому насильству, яким встановлено, що за вище вказаною адресою мешкають ОСОБА_3 , 1996 року народження, з двома малолітніми дітьми та своєю матір`ю ОСОБА_7 , 1965 року народження. У матері дітей виявлено підшкірну гематому правого ока, від госпіталізації вона відмовилась. Баба дітей повідомила, що у неї з донькою стався конфлікт через те, що остання зловживає алкогольними напоями. Складено оцінку ризиків відносно матері дітей, діти проживають в незадовільних умовах, недоглянуті, інспекторами поліції відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП.

Позивач також у позові зазначає про те, що 23.11.2023 спеціалістами управління-служби у справах дітей здійснено вихід за адресою проживання сім`ї ОСОБА_8 . На час відвідування мати та діти були вдома, спеціалістами встановлено, що у квартирі брудно, речі розкидані, давно не проводились ремонтні роботи. З матір`ю проведено бесіду щодо факту скоєння насильства, подробиці вона відмовилась повідомляти, від написання пояснювальної також відмовилась. Зі слід бабусі стало відомо, що матір зловживає алкогольними напоями та можливо наркотичними речовинами, б`є дітей та свою матір, її поведінка часто непередбачувана. Також стало відомо, що діти у спілкуванні між собою та матір`ю використовують нецензурну лексику, часто залишаються самі вдома, можуть кидати з балкону на інших людей пакети з водою та лаятися на перехожих. Матір не займається вихованням дітей, вчиняє насильство, існує загроза для життя та здоров`я дітей в сім`ї. За результатами відвідування спеціалістами управління складено акт оцінки рівня безпеки дитини. 28.11.2023 року за адресою проживання ОСОБА_3 здійснено вихід фахівцями із соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб, проведено бесіду з матір`ю дітей щодо важливості належного догляду за дітьми, недопущення повторних фактів вчинення протиправної поведінки дітьми. Родині надано соціальну послугу, рекомендовано відвідати психологічні консультації, проінформовано про послуги Центру, ОСОБА_3 до Центру не зверталась. Під час повторного виходу фахівців Центру, ОСОБА_3 знаходилась в нестабільному емоційному стані, спостерігалися сплутаність думок, погана концентрація, невідповідність відповідей запитанням. Її мати - ОСОБА_7 повідомила, що її донька систематично вживає алкогольні напої, у зв`язку з чим у них складні міжособисті відносини, в більшій мірі за дітьми доглядає вона. ОСОБА_3 залишено запрошення до Дніпровського міського центру соціальних служб, але до теперішнього часу зворотнього зв`язку не встановлено. Відповідно до інформації відділення поліції №7, 29 листопада 2023 року до чергової частини надійшло звернення від ОСОБА_7 , яка повідомила, що діти викидають з вікон речі, мати ймовірно під наркотичним сп`янінням. Прибувши за вказаною адресою, інформація підтвердилася, ОСОБА_7 повідомила, що її донька ОСОБА_3 не займається вихованням дітей, діти часто залишаються без нагляду, у кімнаті розкидані речі, мати знаходиться у неадекватному стані, поводилася дивно, від надання пояснень відмовилась; відносно неї складено протокол за ст. 184 КУпАП у присутності понятих. Відповідно до інформації відділення поліції №7, 09.12.2023 до чергової частини надійшла заява від ОСОБА_7 з проханням прийняти міри до її дочки ОСОБА_3 , яка систематично здійснює психологічне насилля по відношенню до неї та своїх дітей, останній випадок стався 09.12.2023 року, під час якого ОСОБА_3 вчинила сварку, висловлювалась лайкою та погрожувала фізичною розправою. За результатом виїзду відділення поліції №7 просить розглянути питання вилучення дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_9 . За інформацією комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради 16.12.2023 до лікарні у супроводі працівників поліції були доставлені діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Враховуючи небажання матері виконувати свої батьківські обов`зяки, її було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 06.12.2023, на якому заслухано думку з приводу позбавлення батьківських прав та де члени комісії дійшли висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дітей.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 для розгляду даної справи визначена суддя Кудрявцева Т.О.

Ухвалою суду від 22.01.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.05.2024 залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у даній цивільній справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей та стягнення з неї аліментів на їх утримання, та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала в повному обсязі та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що сварки у неї вдома іноді трапляються через її матір, з якою вона може сваритись у присутності дітей, які можуть чути при цьому нецензурну лайку, іноді вона свариться на дітей, тоді її мати викликає поліцію. Вказала про те, що вона купила все в квартиру, необхідне для проживання дітей, про що їй казали в органі опіки та піклування. Зазначила, що вона була працевлаштована, отримувала зарплату, яку витрачала також на утримання дітей, наразі вона не має постійної роботи, проте через тиждень вона має влаштуватись на роботу, вона іноді вживає спиртні напої із знайомими, дітям готують їжу як вона так і їх бабуся, уроками з дітьми займається як вона так і її мати - бабуся дітей, у дітей є свої кроваті, у неї окремий диван. Вона сумує про дітей, часто їх згадує, до дітей вона не приходить, так як їй заборонила соціальна служба, батько дітей іноді давав для них гроші.

В судове засідання третя особа не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 20.01.2017 Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками дитини є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 , виданого 01.03.2018 Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками дитини є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Відомості про батька до актового запису про народження дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Встановлено, що ОСОБА_3 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 та своїми дітьми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають за адресою АДРЕСА_1 .

Як у позовній заяві так і в судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що вона не піклується про дітей, не приймає участі у їх вихованні, не виконує покладених законом батьківських обов`язків. На підтвердження позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 , позивачем було надано суду разом з позовом письмові докази.

Вбачається, що Наказами Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківської району Дніпровської міської ради №5 та №6 від 30 квітня 2021 року діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які залишились без батьківського піклування, були взяті на облік як діти, які опинилась у складних життєвих обставинах. Як зазначає представник позивача, спеціалістами управління-служби у справах дітей протягом 2021-2023 років неодноразово здійснювались виходи за місцем проживання дітей, проводилися бесіди з матір`ю з приводу їх виховання та утримання.

Відповідно до інформації відділення поліції №7, 01 листопада 2021 року до чергової частини надійшло звернення від ОСОБА_6 про те, що за адресою АДРЕСА_1 мати та баба б`ють дітей, на місце направлено екіпаж протидії домашньому насильству, яким встановлено, що за вище вказаною адресою мешкають ОСОБА_3 , 1996 року народження, з двома малолітніми дітьми та своєю матір`ю ОСОБА_7 , 1965 року народження. У матері дітей виявлено підшкірну гематому правого ока, від госпіталізації вона відмовилась. Баба дітей повідомила, що у неї з донькою стався конфлікт через те, що остання зловживає алкогольними напоями; складено оцінку ризиків відносно матері дітей, діти проживають в незадовільних умовах, недоглянуті, інспекторами поліції відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 184 КУпАП.

23.11.2023 спеціалістами управління-служби у справах дітей здійснено вихід за адресою проживання сім`ї ОСОБА_8 . На час відвідування мати та діти були вдома, спеціалістами встановлено, що у квартирі брудно, речі розкидані, давно не проводились ремонтні роботи. З матір`ю проведено бесіду щодо факту скоєння насильства, подробиці вона відмовилась повідомляти, від написання пояснювальної також відмовилась, як зазначено, зі слів бабусі стало відомо, що матір зловживає алкогольними напоями та можливо наркотичними речовинами, б`є дітей та свою матір, її поведінка часто непередбачувана. Також стало відомо, що діти у спілкуванні між собою та матір`ю використовують нецензурну лексику, часто залишаються самі вдома, можуть кидати з балкону на інших людей пакети з водою та лаятися на перехожих. Матір не займається вихованням дітей, вчиняє насильство, існує загроза для життя та здоров`я дітей в сім`ї. За результатами відвідування спеціалістами управління складено акт оцінки рівня безпеки дитини.

Вбачається, що 28.11.2023 за адресою проживання ОСОБА_3 здійснено вихід фахівцями із соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб, проведено бесіду з матір`ю дітей щодо важливості належного догляду за дітьми, недопущення повторних фактів вчинення протиправної поведінки дітьми. Родині надано соціальну послугу, рекомендовано відвідати психологічні консультації, проінформовано про послуги Центру, ОСОБА_3 до Центру не зверталась. Під час повторного виходу фахівців Центру ОСОБА_3 знаходилась в нестабільному емоційному стані, спостерігалися сплутаність думок, погана концентрація, невідповідність відповідей запитанням. Її мати - ОСОБА_7 повідомила, що її донька систематично вживає алкогольні напої, у зв`язку з чим у них складні міжособисті відносини, в більшій мірі за дітьми доглядає вона. ОСОБА_3 залишено запрошення до Дніпровського міського центру соціальних служб, але до теперішнього часу зворотнього зв`язку не встановлено.

Відповідно до інформації відділення поліції №7, 29 листопада 2023 року до чергової частини надійшло звернення від ОСОБА_7 , яка повідомила, що діти викидають з вікон речі, мати ймовірно під наркотичним сп`янінням. Прибувши за вказаною адресою, інформація підтвердилася, ОСОБА_7 повідомила, що її донька ОСОБА_3 не займається вихованням дітей, діти часто залишаються без нагляду, у кімнаті розкидані речі, мати знаходиться у неадекватному стані, поводилася дивно, від надання пояснень відмовилась; відносно неї складено протокол за ст. 184 КУпАП у присутності понятих.

Відповідно до інформації відділення поліції №7, 09.12.2023 до чергової частини надійшла заява від ОСОБА_7 з проханням прийняти міри до її дочки ОСОБА_3 , яка систематично здійснює психологічне насилля по відношенню до неї та своїх дітей, останній випадок стався 09.12.2023 року, під час якого ОСОБА_3 вчинила сварку, висловлювалась лайкою та погрожувала фізичною розправою. За результатом виїзду відділення поліції №7 просить розглянути питання вилучення дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_9 .

За інформацією комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради 16.12.2023 до лікарні у супроводі працівників поліції були доставлені діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

Мати дітей - ОСОБА_3 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, яке відбулося 06.12.2023, на якому заслухано думку з приводу позбавлення батьківських прав та де члени комісії дійшли висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дітей. На підтвердження позовних вимог позивачем також надано суду копії постанов Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 185, ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Вбачається, що наказами управління-служби у справах дітей Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради №№2, 3 від 08.02.2024 діти - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовані в прийомну сім`ю ОСОБА_4 , яка ухвалою суду від 03.05.2024 за клопотанням представника позивача залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

На підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_3 надала суду наступні докази.

Як вбачається з Довідки від 27.06.2024 № 5989, виданої Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в КП «ДБКЛПД» ДОР» не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться, в реєстрі осіб з наркологічними захворюваннями не значиться.

Відповідно до Довідки від 27.06.2024 № 4973, виданої Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в КП «ДБКЛПД» ДОР» не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться.

Також, відповідачкою надано суду «Висновок за даними експериментально-психологічного дослідження ОСОБА_3 » від 14.03.2024, з якого вбачається, що він складений психологом ОСОБА_10 та психіатром ОСОБА_11 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. На вказане посилається і у Пленумі Верховний Суд України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007р.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейного життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61 2175св20), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22.09.2021 року у справі № 0907/2-5553/2011.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, зокрема, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

У відповідності до ч.4, 5, 6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Вбачається, що 12.01.2024 Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради за № 4/3-20 складено «Висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, як орган опіки та піклування» вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування вказаного Висновку наведені ті же письмові докази, що і у позовній заяві.

Суд вважає, що за наведених та встановлених судом обставин, за наявності категоричних заперечень відповідача ОСОБА_3 проти позову, позивачем за даним позовом Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради не надано суду достатніх доказів того, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виховання дітей та не виконує батьківські обов`язки, як не надано доказів того, що відповідач, у разі не позбавлення її батьківських прав, становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку. Суд вважає, що позивачем не надано переконливих доказів того, що позбавлення батьківських прав відповідачки є крайньою і виключною мірою і того, що змінити поведінку матері дітей в кращу сторону неможливо, та того, що позбавлення відповідачки батьківських прав найкраще відповідатиме інтересам дітей з урахуванням необхідності збереження їх зв`язків із сім`єю.

Натомість, судом встановлено, що відповідач бажає спілкуватися з дітьми, приймати участь у їх житті та вихованні.

Зважаючи на викладене та на те, що відповідно до зазначених положень чинного законодавства України та сталої судової практики позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України), враховуючи, що позивачем не доведена необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її дітей, а також не доведено того, що таке позбавлення буде відповідати найкращим інтересам дітей, позовні вимоги Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради у задоволенні позовних вимог в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав задоволенню не підлягають у повному обсязі. Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей, оскільки, зі змісту позовної заяви вбачається, що ці позовні вимоги є похідними від позовних вимог позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав, і цим позовним вимогам відсутнє обгрунтування у позові із наведенням доказів, що їх підтверджують.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради у задоволенні позовних вимог в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева