Рішення

від 30.10.2024 по справі 295/2624/20

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2624/20

Категорія 52

2/295/2910/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із указаним позовом до суду, в обґрунтування якого зазначив, що 14.09.2018 року приблизно о 12 год. 15 хв. в м. Житомирі на перехресті вул. Покровська та проспект Незалежності, здійснюючи рух по вул. Покровська в сторону проспекту Незалежності, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Сандеро, здійснив зіткнення з автомобілем Сітроен Берлінго. В результаті ДТП транспорті засоби отримали механічні пошкодження. Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, що надійшли до суду, лише свідок ОСОБА_3 стверджував про те, що позивач рухався на червоний сигнал світлофору. Разом з тим, з показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що водій автомобіля Сітроен Берлінго почав рух на червоний сигнал світлофора, що підтверджується і поясненнями ОСОБА_2 .Позивач звертавувагу,що суддійшов висновкупро відсутністьу йогодіях складуадміністративного правопорушення,передбаченого ст.124КУпАП,що усвою чергусвідчить провину ОСОБА_2 . Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.04.2019 року постанову Богунського районного суду м. Житомира було скасовано, але не у зв`язку з неправильністю встановлених обставин по суті, а у зв`язку з тим, що не встановлено ступінь тілесних ушкоджень потерпілої, а відповідно в рамках якого провадження повинна була розглядатися справа. Як далі слідує зі змісту позову, цивільна відповідальність винуватця ДТП застрахована в страховій компанії ПАТ «СК «Провідна». Позивач вчасно звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, але відповіді так і не отримав. Сума страхового відшкодування становить 100000,00 грн., сума завданого матеріального збитку 315871,73 грн. Відповідно, за словами позивача, страхова компанія повинна виплатити позивачу суму в розмірі 100000 грн., а решта 215871,73 грн. повинна бути стягнута з ОСОБА_2 як з особи, яка завдала шкоду.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Провідна» суму страхового відшкодування в розмірі 100000 грн., стягнути з ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 215871,73 грн.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 08.04.2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хоменка С.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник зазначив, що ОСОБА_2 надавав свідчення по справі в якості свідка, відповідача не було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є реальним у разі визнання особи винною у діях, що спричинили ДТП. При цьому адвокат звертав увагу у відзиві, що провадження у справі про адміністративне правопорушення розглядалося відносно водія ОСОБА_1 . Вини відповідача у причинно-наслідковому зв`язку із завданням матеріальної шкоди позивачу немає. Натомість, саме через порушення ПДР позивачем сталася ДТП, в якій відповідач має статус потерпілого (т. 1 а.с. 117-125).

Від представника відповідача ПАТ «СК «Провідна» надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог. У відзиві представник відповідача зазначила, що між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Провідна» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/1912455, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують забезпечений транспортний засіб «Citroen Berlingo», д.н.з. НОМЕР_1 . Позивач 18.11.2019 року звернувся до ПАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування стосовно ДТП, яка сталася 14.09.2018 року за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу «Рено Сандеро», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу. Відповідач 04.12.2019 року надав позивачу відповідь, в якій зазначив на необхідність подання рішення компетентного органу (постанови, ухвали, вироку суду), яке підтверджує вину страхувальника ПАТ «СК «Провідна» в скоєнні ДТП. Позивач 16.12.2019 року повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування стосовно ДТП, яка сталася 14.09.2018 року, однак 03.02.2020 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, так як згідно даних поліції м. Житомира ДТП було скоєно з вини ОСОБА_1 і позивач не надав рішення компетентного органу, яке б підтверджувало вину страхувальника ПАТ «СК «Провідна» в скоєнні ДТП. Отже позивачем не доведено вину страхувальника ОСОБА_2 , оскільки рішення суду, яким ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні зазначеного ДТП, позивачем не надано. З огляду на викладене, позовні вимоги до ПАТ «СК «Провідна» є необґрунтованими та безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 149-152).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Янчук М.О. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили їх задовольнити.

Натомість відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Хоменко С.О. у засіданні у задоволенні позову просили відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Представник відповідача ПАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з`явився, у відзиві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника страхової компанії.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача ОСОБА_2 , їх представників, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові матеріали указаної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2019 року по справі №295/14273/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (т. 1 а.с. 126-128).

Згідно зі змістом вказаної постанови та наявного у матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення, 14.09.2018 року близько 12 год. 15 хв. в м. Житомирі на перехресті вул. Покровської та проспект Незалежності, здійснюючи рух по вул. Покровській в сторону проспекту Незалежності водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Сандеро, д.н.з. НОМЕР_2 , не будучи уважним, рухаючись на червоний сигнал світлофора, здійснив зіткнення з автомобілем Сітроен Берлінго, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якого здійснив зіткнення з автомобілем Gelly, д.н.з. НОМЕР_3 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.04.2019 року постанову Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2019 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою матеріали справи передано прокурору Житомирської місцевої прокуратури для вирішення питання про відкриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 286 КК України та організації проведення досудового розслідування. Провадження у справі закрито на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП (т. 1 а.с. 129-132).

Із оглянутих судом матеріалів кримінального провадження №42019061020000070, зареєстрованого за фактом дорожньо-транспортної пригоди 14.09.2018 року в м. Житомирі на перехресті вул. Покровська та проспект Незалежності слідує, що провадження було закрите на підставі постанови слідчого ВР ЗСТ СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Наконечного Р.А. від 15.06.2019 у зв`язку із відсутністю в діях учасників ДТП ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 29.07.2019 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_5 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення (т. 1 а.с. 133).

Згідно з висновком №2380 експерта автотоварознавчої експертизи від 05.11.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Sandero, р.н. НОМЕР_2 , з технічної точки зору, станом на дату ДТП 14.09.2018 року становить 315871,73 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Sandero, р.н. НОМЕР_2 , становить 375389,85 грн. Ринкова вартість пошкодженого автомобіля Renault Sandero, р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП 14.09.2018 року становить 118344,45 грн. (т. 1 а.с. 19-34).

У висновку за результатами судової експертизи механізму і обставин ДТП №СЕ-19/106-23/1350-ІТ від 08.02.2023 року експерт зазначив, що у даній дорожній ситуації водії автомобіля Renault Sandero, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та Citroen Berlingo, р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинні були керуватися вимогами п. 16.1, 8.7.3 ПДР та вимогами п. 12.3 ПДР в залежності від того, який водій мав перевагу в русі (т. 2 а.с. 96-98).

З матеріалів справи вбачається, що кожен водій в своїх поясненнях стверджує, що під час проїзду перехрестя вул. Покровська пр. Незалежності в м. Житомирі рухався на дозволений сигнал світлофора. Експертним шляхом підтвердити або спростувати дані покази не представляється можливим, так як відсутні певні фактичні дані, на підставі яких можливо зробити категоричний висновок.

На підставі викладеного дослідити питання щодо відповідності дій водіїв зазначеним вимогам ПДР не представляється можливим, встановити причинний зв`язок між діями водіїв та настанням ДТП не представляється можливим.

У свою чергу, згідно з висновком експерта за результатами додаткової судової експертизи механізму і обставин ДТП №СЕ-19/106-23/11953-ІТ від 21.09.2023 року встановити причинний зв`язок між невідповідностями дій водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогам ПДР та настанням даної ДТП не представляється можливим, так як встановити експертним шляхом дійсні обставини та механізм ДТП не представляється можливим у зв`язку із неможливістю встановити пріоритет проїзду перехрестя та швидкість руху автомобіля Renault Sandero (т. 2 а.с. 144-148).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України, в ред.. на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР. До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Тож, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № № 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).

Судом звернуто увагу на практику Верховного Суду, в якій суд касаційної інстанції вважав за необхідне зауважити, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись судом на загальних підставах.

Таким чином, врахувавши усі фактичні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 , оскільки позивачем не було надано насамперед достатніх й достовірних доказів наявності вини відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, а порушене у свою чергу відносно позивача провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрите із нереабілітуючих підстав.

Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 645/6088/18 (провадження № 61-8502св21).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1166, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», адреса: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя