Ухвала від 29.10.2024 по справі 642/2333/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 642/ 2333 /24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/ 2287/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження запобіжного

заходу обвинуваченому

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.4 ст.185 КК України, на 60 днів, тобто до 07 грудня 2024 року, включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту за місцем проживання та застосувати до нього ЗУ «Про декриміналізацію», з підстав відсутності завданих збитків. Просив розглядати справу за його участі.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на недоведеність прокурором зазначених ризиків належними допустимими доказами, оскільки вони не існують, на що суд уваги не звернув, розглянувши клопотання однобоко та неповно. Зазначив, що відсутні будь-які фактичні дані стосовно його наміру переховуватись від слідства та суду, а ризик спростовується його належною процесуальною поведінкою. Вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих відсутній, оскільки вони допитані та не мають до нього звинувачень, також відсутній заявлений позов з підстав відсутності завдання матеріальної шкоди. Доказів про його протиправну поведінку та незаконного впливу на свідків, прокурором не надано, а саме - шантажу, погроз, залякування, умовляння для здійснення незаконного впливу.

Зазначив, що ніколи не намагався уникнути покарання та притягнення його до кримінальної відповідальності, продовжувати кримінальну діяльність, на доказ чого, прокурором не надано будь-яких даних щодо його протиправної поведінки, в інших справах або притягнення до адміністративної відповідальності. Тому, ризики, зчавлені в клопотанні, ґрунтуються лише на припущеннях.

Просить врахувати, що має матір, яка на даний час безробіття, двох неповнолітніх дітей на утриманні, а також те, що він був єдиним годувальником в родині. Збитків зі сторони потерпілих не заявлено, він раніше не судимий,, що є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за їх відсутністю не надав.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі прокурора.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.4 ст.185 КК України.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_9 виділено в окреме провадження.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10.04.2024 ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого, спливає, у зв`язку з чим, прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 , посилаючись на закінчення двомісячного терміну дії попередньої ухвали щодо запобіжного заходу та на продовження існуванняризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, обставини справи та дані про особу обвинуваченого, свідчать про його схильність до скоєння протиправних дій, законних джерел отримання заробітку, він не має, у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки. Враховуючи вищенаведене, прокурор вважав, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатне забез0печити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, суд врахував в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_8 , тяжкість покарання, що йому загрожує, особу обвинуваченого, зокрема те, що він в силу ст. 89 КК України, раніше не судимий, звинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, не працює, не має постійних джерел доходу.

Враховуючи, що на даний час термін дії обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу спливає, судовий розгляд не закінчено, а ризики, які були встановлені попередньою ухвалою не зменшились та є реальними, суд дійшов висновкупро необхідність продовження щодо нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе гарантувати запобігання встановленим ризикам.

Колегія суддів, з урахуванням стадії судового розгляду, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 злочину, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю можливого покарання, спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення, оскільки існує реальний ризик, загрози можливого покарання, який буде спонукати обвинуваченого до втечі та переховуватися від суду. Беручи до уваги ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та передбачене можливе покарання, яке йому загрожує в разі визнання винним, можливість з боку обвинуваченого переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності є цілком обґрунтованою та доведеною. При цьому, слід врахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.

При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що з урахуванням відомостей і конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінується обвинуваченому, існує можливість незаконного впливу ним на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд справи ще не завершено.

Крім того, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення, яка підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження, а також відомостей щодо особи обвинуваченого, які свідчать про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, не виключений.

Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.

Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно врахування відомостей щодо особи обвинуваченого, вже були враховані судом під час ухвалення рішення та самі по собі, в даному випадку, не мінімізують вказаних в клопотанні ризиків.

Апеляційній вимоги обвинуваченого щодо обрання стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу, належним чином не вмотивовані. Більш того, під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом перевірялась можливість застосування вказаного запобіжного заходу та наведені мотивовані висновки щодо неможливості його застосування.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 09.10.2024 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 07.12.2024 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4