Ухвала

від 17.01.2025 по справі 642/2333/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

17.01.2025

Справа № 642/2333/24

Провадження 1-кп/642/104/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2024 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова надійшов даний обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України. Кримінальне провадження внесено до ЄРДР 10.02.2024р. за № 12024221220000302.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10.04.2024р. обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.08.2024р. матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, виділено в окреме провадження.

Прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_6 під вартою у зв`язку з тим, що він може переховуватися від суду або впливати на свідків з метою уникнення суворого покарання чи вчинити нові злочини, ризики не зменшилися.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання та зазначили, що ризики не можуть існувати безтерміново, тому просили застосувати більш м`який запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, який може забезпечити процесуальну поведінку ОСОБА_6

ОСОБА_8 додатково пояснив, що свідки допитані, тому ризики зменшилися та переховуватися не має наміру.

Суд враховує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього які було встановлені ухвалою слідчого судді від 10.04.2024р., не сплинули та є реальними.

Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики, та не подано доказів про їх хибність. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились. Так, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення суворого покарання, впливати на свідків з метою змінити їх покази на свою користь або вчинити новий злочин.

ОСОБА_6 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, не працює та не має постійних джерел доходу.

Відповідно до положень ст. 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_6 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 331, 334 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали до 17 березня 2025 року включно.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Суддя ОСОБА_1