Ухвала від 30.06.2025 по справі 642/2333/24

30.06.2025

Справа № 642/2333/24

Провадження № 1-кп/642/104/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженнні Холодногірського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України. Кримінальне провадження внесено до ЄРДР 10.02.2024р. за № 12024221220000302.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10.04.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.08.2024 матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, виділено в окреме провадження.

Прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_5 під вартою у зв`язку з тим, що він може переховуватися від суду або впливати на свідків, які можуть бути додатково допитані, з метою уникнення суворого покарання чи вчинити нові злочини, ризики не зменшилися. Більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_7 покладався на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України занаявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд враховує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо нього які було встановлені ухвалою слідчого судді від 10.04.2024 не сплинули та є реальними.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики, та не подано доказів про їх хибність. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Так, дійсно суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час зменшились, оскільки допитані всі свідки та потерпілий по вказаному кримінальному провадженні. Однак обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення суворого покарання, або вчинити новий злочин.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

ОСОБА_5 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, не працює та не має постійних джерел доходу.

При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до положень ст. 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_5 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 331, 334 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали до 28 серпня 2025 року включно.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали складено 30.06.2025.

Суддя ОСОБА_1