Рішення

від 27.11.2024 по справі 755/19947/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19947/23

Провадження №: 2/755/1042/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретарів - Булгакової Є.І., Лазоришин А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОІД-СІТІ», про витребування нерухомого майна, -

у с т а н о в и в :

21.12.2023 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про витребування нерухомого майна, у якому просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача машиномісце № АДРЕСА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 23.03.2007 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «Механіки Україна» та позивачем був укладений інвестиційний договір №3-14, за яким позивач як інвестор сплачує ПІІ «Механіки Україна» грошові кошти, а останнє зобов`язується збудувати та забезпечити введення в експлуатацію об`єкту будівництва - машиномісце № АДРЕСА_1 , загальною проектною площею 13,95 кв.м., рівень паркінгу нижній (відм. - 3,600) за адресою: м. Київ, перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького і передати його інвестору. Згідно з п. 4.2.1. Інвестиційного договору, ціна договору на момент його укладання становила 126250,42 грн. У період з 20.04.2007 року по 07.04.2008 року позивач здійснив оплату вартості машиномісця у повному обсязі, однак ПІІ «МЕХАНІКІ УКРАЇНА» у встановлений п. 3.1 Інвестиційного договору строк об`єкт будівництва в експлуатацію не ввело, та машиномісце у власність позивача не передало. У зв`язку із зазначеним, позивач був змушений звертатися до суду із позовом про визнання майнових прав на вказаний об`єкт. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2013 р. по справі №2604/30051/2012 позовні вимоги позивача було задоволено та визнано за ним майнові права на машиномісце. 24.12.2013 року між ПІІ «МЕХАНІКІ УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРОІД-СІТІ» з однієї сторони, і позивачем з іншої сторони, було укладено тристоронній договір №53/10. Відповідно до п. 1 вказаного Договору ТОВ «ДРОІД-СІТІ» придбало у ПІІ «МЕХАНІКІ УКРАЇНА» об`єкт незакінченого будівництва - житловий комплекс з торговими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: м. Київ, перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького. Пунктом 2 Договору встановлено, що за позивачем як інвестором закріплені наступні приміщення: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 на 8 (5 житловий) поверсі, проектною загальною площею 63,7 кв.м.; машиномісце (паркінг) № АДРЕСА_1 , площею 13,95 кв.м., рівень паркінгу - нижній (відм. 3,600). Тим же пунктом встановлено, що розрахунок з Інвестором за закріплені приміщення здійснено в повному обсязі. Пунктом 3.6. Договору було передбачено, що оформлення права власності на приміщення здійснюється Інвестором самостійно, ТОВ «ДРОІД-СІТІ» та ПІІ «МЕХАНІКІ УКРАЇНА» зобов`язуються надати позивачеві всі необхідні для оформлення документи. Таким чином, ТОВ «ДРОІД-СІТІ» після завершення будівництва та введення житлового будинку в експлуатацію було зобов`язане передати позивачеві машиномісце та документи для оформлення права власності на нього. Завершення будівництва Житлового комплексу (Житловий комплекс «Артеміда») та введення його в експлуатацію було здійснено у 2015 році з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_3 . При цьому, у 2015 році ТОВ «ДРОІД-СІТІ» передало позивачеві квартиру АДРЕСА_2 у Житловому комплексі «Артеміда», однак досі не передало машиномісце АДРЕСА_1. Разом з тим, впродовж періоду з 2015 року по дату подання позовної заяви позивачеві від ТОВ «ДРОІД-СІТІ» не надходило жодних повідомлень щодо готовності до передачі машиномісця та документів для реєстрації права власності на нього. Спроби позивача зв`язатися з ТОВ «ДРОІД-СІТІ» також не закінчилися успіхом, оскільки офіс, де б фактично здійснювалася діяльність ТОВ «ДРОІД-СІТІ» відсутній, а контактні дані для зв`язку неактуальні. 21.11.2023 року позивачеві стало відомо, що 21.08.2020 право власності на належне йому машиномісце було зареєстровано за відповідачем. У зв`язку із зазначеним та вважаючи себе власником машиномісця, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого права власності шляхом витребування належного йому нерухомого майна. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17). У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №680/214/16 та від 07.04.2020 року у справі №916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.09.2021 по справі №359/5719/17 дійшла висновку, що «у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником» та «саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти». Звідси слідує, що оскільки позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за інвестиційним договором, визнані за ним майнові права на машиномісце після введення будівлі, в якій воно розташовано, в експлуатацію - трансформувалися у право власності на таке машиномісце. І саме позивач первісно в момент введення будівлі в експлуатацію набув право власності на машиномісце. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 по справі №359/5719/17 було зроблено наступний висновок: «Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи». В свою чергу, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 по справі №359/5719/17, Велика Палата Верховного Суду нагадувала неодноразово, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Подібний висновок міститься і у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року по справі №199/8324/19: «Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18))». У даному випадку позивач наділений правом витребувати належне йому на праві власності машиномісце від відповідача і такий спосіб захисту прав є належним.

Ухвалою суду від 26.12.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до підготовчого засідання, а також залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «ДРОІТ-СІТІ».

Ухвалою суду від 07.03.2024 року виправлено описку в ухвалі суду від 22.01.2024 року.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року виправлено описку у скороченому рішенні суду від 27.11.2024 року.

18.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що 21.08.2020 року відповідачка уклала з ТОВ «ДОІТ-СІТІ» договір купівлі-продажу машиномісця. Згідно п. 1.2. договору вбачається, що його предметом є машиносмісце (гараж) № АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , машиномісце має загальну площу 18 кв.м. У п. 1.3. договору вказано, що машиномісце належить ТОВ «ДРОІД-СІТІ» на праві приватної власності. За змістом п. 1.4. Договору: відчужуване нерухоме майно на момент підписання цього договору нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, не заставлене, заборони (арешти) щодо нього відсутні, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в податковій заставі та спорі не перебуває, за даними Єдиного реєстру боржників, отриманими в день посвідчення договору шляхом безпосереднього доступу до зазначеного реєстру, відсутні інформація про невиконані зобов`язання сторін, прав щодо третіх осіб на нього немає, як вклад до статутного капіталу юридичних осіб воно не передане, права щодо відчужуваного нерухомого майна малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних, не порушені. Отже, відповідачка стала добросовісним набувачем машиномісця (гаража) № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . У позові позивач вказує, що 23.03.2007 року між ним та ПІІ «Механіки Україна» був укладений інвестиційний договір №3-14, за яким позивач сплачує ПІІ «Механіки Україна» грошові кошти, а останнє зобов`язується збудувати та забезпечити введення в експлуатацію об`єкту будівництва - машиномісця № АДРЕСА_1 , загальною площею 13,95 кв.м., рівень паркінгу нижній (відм. - 3,600), за адресою: АДРЕСА_4 і надати його інвестору. За змістом рішення суду від 23.01.2013 року у справі №2604/30051/2012 за позивачем було визнано, зокрема, майнові права на об`єкт інвестування - машиномісце № АДРЕСА_1 , загальною проектною паркувальною площею 13,95 кв.м., рівень паркінгу: (відм. - 3,600) в об`єкті незавершеного будівництва - в Житловому комплексі з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: перетин АДРЕСА_4 та складається з 25-ти поверхового та 10-ти поверхового будинків. Позивач разом із позовом подав копію договору №53/10 від 24.12.2013 року, який нотаріально не посвідчений та в реєстрі не зареєстрований, і в п. 2 цього договору вказано, що інвестор вклав грошові кошти в будівництво Житлового комплексу та за ним закріплені, зокрема, машиномісце (паркінг) № АДРЕСА_1 , площею 13,95 кв.м., рівень паркінгу - нижній (відм. - 3,600), надалі - приміщення, за адресою - перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького. Згідно п. 3.6. договору №53/10, оформлення права власності на приміщення здійснюється інвестором самостійно. Отже, позивач вклав грошові кошти, зокрема, у будівництво машиномісця (паркінгу) № АДРЕСА_1 , площею 13.95 кв.м., за адресою - перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького. Проте, на момент укладання позивачем інвестиційного договору №3-14 від 23.03.2007, договору №53/10 від 24.12.2013, а також станом на час прийняття рішення суду від 23.01.2013 року у справі №2604/30051/2012, існувала лише проектна (будівельна) нумерація машиномісць. Після здачі в експлуатацію Житлового комплексу, нумерація машиномісця № АДРЕСА_1 , за адресою - перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, явно змінилась, оскільки машиномісце з площею 13,95 кв.м. значно відрізняється за технічними характеристиками від машиномісця № АДРЕСА_1 , що має загальну площу 18 кв.м., яке було придбане відповідачкою, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Тобто, відповідачка придбала зовсім інше нерухоме майно, яке ніякого відношення не має до майнових прав позивача. Крім того, позивач володіє лише майновими правами на машиномісце з проектним (будівельним) АДРЕСА_5 не був власником машиномісця № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач безпідставно посилається на положення ст. 388 ЦК України, оскільки машиномісце № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , було придбане відповідачем за відплатним договором, це майно не було загублене власником, не вкрадене у власника та не вибуло з володіння власника, оскільки позивач не був власником вищевказаного нерухомого майна.

25.03.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені раніше позовні вимоги і додатково представник позивача зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження посилань на те, що після завершення будівництва та здачі в експлуатацію Житлового комплексу «Артеміда», який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , нумерація машиномісць в ньому змінилася. Натомість, позивачем разом із його позовною заявою було надано докази протилежного, а саме докази збереження проектної нумерації об`єктів у Житловому комплексі «Артеміда». Зокрема, до позовної заяви було додано копію Тристороннього договору №53/10 від 24.12.2013 року, в якому зазначено, що ТОВ «Дроід - Сіті» зобов`язано передати позивачеві квартиру АДРЕСА_2 та машиномісце № АДРЕСА_1 в Житловому комплексі, який на даний момент знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, ТОВ «ДРОІД-СІТІ» передало позивачеві саме квартиру АДРЕСА_2 ,

як і було передбачено згаданим Тристороннім договором. Доказом цього є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 19.12.2023. В ній зазначено, що за позивачем зареєстровано право власності на квартину АДРЕСА_7 . Вищезазначене є доказом того, що проектна нумерація приміщень в Житловому комплексі «Артеміда» відповідає фактичній. А отже машиномісце № АДРЕСА_1 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є саме тим машиномісцем, яке ТОВ «ДРОІД-СІТІ» зобов`язано було передати позивачеві, та саме тим машиномісцем, на яке рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2013 року по справі №2604/30051/2012 було визнано майнові права позивача. Відповідач посилається на те, що машиномісце АДРЕСА_1 не має відношення до машиномісця № АДРЕСА_1 , яке позивачеві зобов`язано було передати ТОВ «ДРОІД-СІТІ» - з огляду на різницю в площі цих об`єктів. Натомість, п. 3.3.2. Інвестиційного договору від 23.03.2007 року передбачено, що площа машиномісця є проектною. Теж саме зазначено і в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2013 року по справі №2604/30051/2012. У п. 4 Тристороннього договору було прямо передбачено можливість зміни фактичної площі машиномісця порівняно з тією, яка була передбачена в такому договорі. Тому, різниця площі машиномісця АДРЕСА_1, яке позивачеві зобов`язано було передати ТОВ «ДРОІД-СІТІ», та машиномісця № АДРЕСА_1 , яке на даний момент знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - не є свідченням того, що це різні машиномісця. Більше того, з огляду на те, що фактична площа квартири АДРЕСА_2 , яка була передана позивачеві ТОВ «ДРОІД-СІТІ» та яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - збільшилася порівняно із проектною площею такої квартири на 9,1 м2, то цілком переконливим є той факт, що фактична площа машиномісця АДРЕСА_1, яке знаходиться за цією ж адресою - теж збільшилася порівняно із проектною. Зазначене вказує на те, що машиномісце № АДРЕСА_1 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є саме тим машиномісцем, яке ТОВ «ДРОІД-СІТІ» зобов`язано було передати позивачеві, та саме тим машиномісцем, на яке рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2013 року по справі №2604/30051/2012 було визнано майнові права позивача. Щодо права позивача витребувати машиномісце у відповідача сторона позивача посилається на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 по справі №359/5719/17, у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, у постанові від 13.07.2022 року по справі №199/8324/19, у постанові від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц. Представник вказує, що у даному випадку позивач наділений правом витребувати належне йому на праві власності машиномісце від відповідача і такий спосіб захисту прав є належним.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній та відповіді на відзив, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що у 2007 році позивач проінвестував будівництво машиномісця № АДРЕСА_1 , але оскільки паркомісце не було йому передане, рішенням суду за позивачем були визнані майнові права, зокрема, на зазначене машиномісце. В 2015 році будівництво комплексу було завершене та прийнято новобудову в експлуатацію, але паркомісце позивачу передане так і не було. Натомість право власності на машиномісце було зареєстроване за відповідачкою, хоча із закінченням будівництва саме позивач є власником машиномісця. За таких обставин позивач має право витребувати своє майно від відповідачки, адже забудовник не мав права відчужувати це майно.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити та з урахуванням також письмового виступу в дебатах пояснив суду, що площі машиномісць та їх адреси різні і відповідачка придбала машиномісце у ТОВ «ДРОІД-СІТІ», як власника майна. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач вклав гроші у будівництво машиномісця № АДРЕСА_1 , площею 13,95 кв.м., за адресою - перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, натомість просить витребувати машиномісце № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , із начебто незаконного володіння відповідачки. Відповідачка є добросовісним та законним набувачем машиномісця № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідачка на законних підставах придбала зовсім інше машиномісце, яке випадково збігається лише за нумерацією, проте знаходиться зовсім за іншою адресою та має зовсім інші технічні характеристики. В матеріалах справи відсутні докази зміни адреси об`єкта нерухомості, а також відсутні докази зміни технічних характеристик (площі) машиномісця, яке зазначене у документах позивача. Позивач ніколи не був власником машиномісця № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідачка є законним власником вказаного машиномісця і будь-які докази про володіння відповідачкою машиномісцем № АДРЕСА_1 , загальною площею 13,95 кв.м. в АДРЕСА_4 в матеріалах справи відсутні. Аналіз листа Державної інспекції архітектури та містобудуваня України №1748/05/18-24 від 29.03.2024 року свідчить про те, що машиномісце позивача знаходиться в одному із чотирьох підземних паркінгів на перетині АДРЕСА_4 . На думку представника, ОСОБА_4 не є належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, 23.03.2007 року між позивачем та ПІІ «Міханікі Україна» був укладений Інвестиційний договір №3-14 за яким:

1.1.5. Об`єкт будівництва - відповідно до проектно-кошторисної документації житловий комплекс з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, будівництво якого здійснюється на перетині АДРЕСА_4 та складається з двох житлових блоків 25-ти поверхового та 10-ти поверхового, об`єднаних спільним 2-х поверховим торгівельно-розважальним комплексом;

1.1.6. Об`єкт інвестування - машиномісце, яке розташоване в Об`єкті будівництва. Детальна характеристика об`єкта інвестування наведена в п. 3.3. договору;

1.1.9. Фактична загальна паркувальна площа Об`єкту інвестування - остаточна загальна паркувальна площа Об`єкту інвестування, визначена згідно з даними технічного паспорту, оформленого бюро технічної інвентаризації;

2.1. Забудовник зобов`язується організувати спорудження та забезпечити введення в експлуатацію Об`єкту будівництва, здійснити закріплення за інвестором об`єкту інвестування, а також передати інвестору об`єкт інвестування, а інвестор, в свою чергу, зобов`язується здійснити відповідне фінансування об`єкту інвестування на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором;

3.3. Характеристика об`єкту інвестування, обраного інвестором для інвестування за договором, відповідно до проектно-кошторисної документації: машиномісце АДРЕСА_1; загальна проектна паркувальна площа - 13,95 кв.м.; рівень паркінгу - нижній (відм. - 3,6000);

4.2.1. Ціна договору не є остаточною та буде остаточно встановлена забудовником після здійснення інвестором остаточних розрахунків за фактичну загальну паркувальну площу об`єкта інвестування;

4.9. Технічний паспорт на об`єкт інвестування оформлюється забудовником за рахунок інвестора. Дані (технічна характеристика) об`єкта інвестування можуть бути змінені за наслідками остаточної інвентаризації об`єкта інвестування. У випадку якщо загальна проектна паркувальна площа об`єкту інвестування, яка зазначена в договорі, буде відрізнятись більш ніж на 2 кв.м. від фактичної загальної паркувальної площі об`єкта інвестування, сторони проводять між собою остаточні розрахунки відповідно до ст. 7 цього договору;

6.2.8. У випадку, якщо фактична загальна паркувальна площа об`єкту інвестування виявиться більшою проектної загальної паркувальної площі, визначеної п. 3.3.2. договору, інвестор зобов`язується погасити визначену різницю протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків, за вартістю, визначеною п. 7.4. договору (Т. 1, а.с. 53-62).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року у справі №2604/30051/2012ор. за ОСОБА_5 визнано: майнові права на об`єкт інвестування - квартиру - тип: 1 Г (J3a), проектна загальна площа: 63, 70 кв. м., проектна житлова площа: 30,00 кв.м, 1 (одна) кімната, поверх розташування: 9 (5 житловий) 10-поверхового будинку в об`єкті незавершеного будівництва - Житловому комплексі з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: перетин АДРЕСА_4 (кадастровий номер земельної ділянки №8000000000:66:094:0014) та складається з 25-ти поверхового та 10-ти поверхового будинків; майнові права на об`єкт інвестування - машиномісце АДРЕСА_1, загальна проектна паркувальна площа: 13,95 кв.м., рівень паркінгу: нижній (відм. - 3,600) в об`єкті незавершеного будівництва - Житловому комплексі з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: перетин АДРЕСА_4 (кадастровий номер земельної ділянки №8000000000:66:094:0014) та складається з 25-ти поверхового та 10-ти поверхового будинків.

У загаданому рішенні суд встановив наступні факти та відповідні ним обставини:

- Між ОСОБА_5 (позивач 4) та відповідачем була укладена інвестиційна угода - Договір про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року відповідно до умов якого позивач 4 інвестував кошти у житлове будівництво;

- Об`єктом інвестування за цим Договором та Додатковим договором №1 від 12.10.2007 року до Договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року є квартира: типу: 1 Г (J3a), проектна загальна площа: 63, 70 кв.м., проектна житлова площа: 30,00 кв.м, 1 (одна) кімната, поверх розташування: 9 (5 житловий) 10-поверхового будинку в Житловому комплексі з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, будівництво якого здійснюється на перетині АДРЕСА_4 ;

- Згідно умов п. 2.2. Договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року відповідач зобов`язується здійснити закріплення за інвестором (позивачем 4) та передати йому у власність квартиру шляхом погашення пакету облігацій, а інвестор зобов`язується в порядку та строки визначені Договором та Проспектом Емісії набути право власності на пакет облігацій та пред`явити відповідачу пакет облігацій до погашення;

- Згідно умов п. 2.5. Договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року інвестор зобов`язується набути право власності на пакет облігацій кількістю 6370 шт. терміном погашення з 05.01.2009 р. по 05.01.2010 р. включно, але не раніше моменту прийняття Державною приймальною комісією Житлового комплексу в експлуатацію;

- Згідно п. 3.1. Договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року для отримання у власність квартири інвестор зобов`язується придбати у власність пакет облігацій, уклавши договір купівлі-продажу облігацій за адресою: АДРЕСА_9 (філія ВАТ «Морський транспортний банк» у м. Києві);

- Згідно п. 4.9. Договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року відповідач погашає облігації шляхом передачі у власність Інвестору квартири та майнових прав, пов`язаних з нею у випадку наявності у власності інвестора пакету облігацій, визначеного в п. 2.5. даного Договору;

- Вартість об`єкта нерухомості згідно п. 3.1 Договору купівлі-продажу цінних паперів №11;к322/ОВ/Е від 16.10.2006 року становить 526469 грн. 67 коп., що в еквіваленті на валюту США дорівнює 104251,42 доларів США;

- Відповідно до Наказу №1 від 16.10.2007 року про зарахування цінних паперів та Виписки вих. № 991 від 16.10.2007 року про залишки на рахунку в цінних паперах позивач 4 придбав повний пакет облігацій, а відтак повністю проінвестував будівництво вищевказаної квартири;

- Також, оплата позивачем 4 пакету облігацій в повному обсязі підтверджується квитанціями, приєднаними до позовної заяви;

- Відповідно до п. 1.1.6. Договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року запланованою датою введення Житлового комплексу в експлуатацію є 31.12.2008 р.;

- Крім того, позивач 4 проінвестував у вищезгаданому Житловому комплексі будівництво 1 (одного) машиномісця, а саме: машиномісця № АДРЕСА_1 (відповідно до інвестиційного договору № 3-14 від 23.03.2007р.) з наступними характеристиками відповідної до проектно-кошторисної документації: загальна проектна паркувальна площа: 13,95 кв. м., рівень паркінгу: нижній (відм. -3,600);

- Вартість об`єкту інвестування - машиномісця АДРЕСА_1 - згідно п. 4.21. Інвестиційного договору №3-14 від 23.03.2007р. склала 126250 грн. 42 коп., що в еквіваленті на валюту США дорівнює 25000,08 доларів США, і була повністю оплачена позивачем 4, що підтверджується відповідними квитанціями, доданими до позовної заяви;

- Згідно умов інвестиційного договору №3-14 від 23.03.2007р. запланований термін введення об`єкта будівництва - 4 квартал 2008 року;

- Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача по справі, що у запланований інвестиційними угодами строк Житловий комплекс з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом, будівництво якого здійснюється на перетині АДРЕСА_4 в експлуатацію введений не був, квартири, машиномісця та нежитлові торговельно-виставкові приміщення у власність позивачів передані не були. Додаткові угоди про продовження строку будівництва Житлового комплексу та визначення нового планового терміну здачі об`єкту в експлуатацію між позивачами та відповідачем не підписувалися. Причини, з яких будівельні роботи на об`єкті відповідачем не проводяться вже близько півтора року та чому Житловий комплекс не був введений в експлуатацію у запланований інвестиційними угодами строк письмові пояснення представника відповідача не містять;

- Право на отримання об`єкту незавершеного будівництва, є майновим правом позивача;

- Позивачі сумлінно виконали умови укладених із відповідачем інвестиційних угод, сплативши на рахунок відповідача вартість квартир, машиномісць та нежитлових торговельно-виставкових приміщень;

- Відповідач же свої зобов`язання щодо запланованого строку введення Житлового комплексу в експлуатацію та передачі у власність позивачів проінвестованих ними квартир, машиномісць, нежитлових торговельно-виставкових приміщень не виконав, чим порушив права позивачів як добросовісних інвесторів, оскільки у зв`язку з затримкою дати завершення будівництва, порушенням строків введення Житлового комплексу в експлуатацію, позивачі вчасно не отримали те, на що розраховували, укладаючи договори про участь у фінансуванні будівництва;

- Порушення відповідачем строку прийняття Житлового комплексу в експлуатацію та порушення ним строку передачі позивачам вказаних у позові об`єктів інвестування позбавляє останніх можливості зареєструвати право власності на такі об`єкти у встановленому законом порядку;

- Враховуючи те, що позивачі повністю виконали умови інвестиційних договорів, внесли грошові кошти за об`єкти інвестування у повному обсязі, суд приходить до висновку, що позивачі є власниками майнових прав на зазначені у позові об`єкти за результатами інвестування, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовані Т. 1, (а.с. 8-27).

24.12.2013 року між ПІІ «Міханікі Україна», ТОВ «ДРОІД-СІТІ» та ОСОБА_5 був укладений договір №53/10 за яким:

1. Товариство на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2013 року придбало у Підприємства об`єкт незакінченого будівництва житловий комплекс з торговими приміщеннями та підземним паркінгом, надалі «Житловий комплекс», розташований у Дніпровському районі міста Києва (Україна) на земельній ділянці розміром 7895 кв.м., кадастровий номер 8000000000:66:094:0014, за адресою - перетин вулиць Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького. Будівельна готовність житлового комплексу, на дату укладання цього договору, 68,1%. Номер запису про право власності: 1674294, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 106353380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2. Інвестор на підставі договорів та зазначених нижче документів (договору про участь у фінансуванні №11 від 16.10.2006 року; договору купівлі-продажу цінних паперів №11;к322/ОВ/Е від 16.10.2006 р.; акту від 16.10.2007 року виконання договору купівлі-продажу цінних паперів №11;к322/ОВ/Е від 16.10.2006 р.; інвестиційний договір №3-14 від 23.03.2007 року) вклав грошові кошти в будівництво Житлового комплексу та за ним закріплені наступні приміщенні: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 за експлікацією технічного паспорту, на 8 (5 житловий) поверсі, проектною загальною площею 63,70 кв.м. за даними Договору про участь у фінансуванні, в 10 поверховій будівлі, тип квартири згідно проекту емісії - J3(a), кількість кімнат - 1 (одна); машиномісце (паркінг) № АДРЕСА_1 , площею 13,95 кв.м., рівень паркінгу - нижній (відм. 3,6000), надалі «Приміщення» або «Квартира». Інвестором розрахунок за вказані приміщення здійснено в сумі 652720,09 грн. Розрахунок за закріплені приміщення здійснено у повному обсязі. Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року №2604/30051/2012 за інвестором визнано майнові права на квартиру та приміщення;

3.1. Товариство приймає на себе зобов`язання щодо закінчення будівництва Житлового комплексу та передачі інвестору зазначених в п. 2 цього договору приміщень. Товариство гарантує передачу інвестору вказаних в п. 2 приміщень, після закінчення будівництва та введення Житлового будинку в експлуатацію. Інвестор надає згоду на отримання приміщень від товариства та не буде мати претензій до підприємства після отримання у власність приміщень. Товариство та інвестор погодились з тим, що товариство не здійснює повернення коштів інвестору, які були сплачені інвестором підприємству, а здійснює передачу приміщень інвестору у власність. Права та зобов`язання інвестора визначені чинним законодавством України та цим договором. Інвестор придбаває майнові права (право вимоги) на проінвестовані інвестором та закріплені за ним приміщення та інвестор має право вимагати від товариства передачі йому у власність приміщення, після завершення будівництва і введення Житлового комплексу в експлуатацію. Товариство зобов`язується виконати цю вимогу;

3.3. Товариство зобов`язується добудувати житловий комплекс в строк не пізніше 3 кварталу 2014 року та після закінчення будівництва Житлового комплексу гарантує передати інвестору у власність зазначені в п. 2 цього договору приміщення. Передача здійснюється за актом прийняття-передачі не пізніше 4 кварталу 2014 року. В разі можливості поетапної здачі Житлового комплексу в експлуатацію, товариство здійснить здачу у встановлені строки за наступними етапами: 1 черга - 10 поверхова будівля, 2 черга - 25 поверхова будівля, 3 черга - торгівельні-офісні приміщення;

3.4. Товариство зобов`язується виключити приміщення з переліку об`єктів для продажу, для виключення можливості продажу приміщення іншому інвестору;

3.6. Оформлення права власності на приміщення здійснюється інвестором самостійно. Товариство та підприємство зобов`язуються надати інвестору всі необхідні для оформлення документи;

4. Передача приміщень здійснюється виключно товариством. Кінцева площа приміщень визначається за результатами технічної документації складеної уповноваженою особою. В разі збільшення/зменшення площі приміщень більше ніж на 1 кв.м. порівняно з площею визначеною цим договором, оплата/повернення коштів здійснюється з розрахунку ціни 12000 грн. за 1 кв.м. (Т. 1, а.с. 37-39).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктна нерухомого майна від 19.12.2023 року, за позивачем 25.11.2015 року зареєстроване право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (Т. 1, а.с. 28-29).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктна нерухомого майна від 21.11.2023 року, за відповідачкою 21.08.2020 року зареєстроване право власності на машиномісце № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2020 року, №7664 (Т. 1, а.с. 42-43).

За змістом договору купівлі-продажу від 21.08.2020 року №7664, укладеним між ТОВ «ДРОІД-СІТІ» (продавець) та відповідачкою (покупець):

1.1. Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити об`єкт нерухомості;

1.2. Об`єкт нерухомості, який підлягає продажу за цим договором: Машиномісце (гараж) АДРЕСА_1 . Машиномісце має загальну площу 18 кв.м.;

1.3. Машиномісце належить продавцю на праві приватної власності, що підтверджується державною реєстрацією права власності в Державному реєстрі речових прав на машиномісце, яку проведено 14.08.2020 ОСОБА_6 , державним реєстратором Приватним нотаріусом КМНО, номер запису про право власності: 37821755, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №221241757, виданої 21.08.2020 ОСОБА_7 , приватним нотаріусом КМНО, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2149415380000;

1.4. Відчужуване нерухоме майно на момент підписання цього договору нікому іншому не продане, не подароване, не відчужене іншим способом, не заставлене, заборони (арешти) щодо нього відсутні, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в податковій заставі та спорі не перебуває, за даними Єдиного реєстру боржників, отриманими в день посвідчення договору шляхом безпосереднього доступу до зазначеного реєстру, відсутня інформація про невиконані майнові зобов`язання сторін, прав щодо третіх осіб на нього немає, як вклад до статутного капіталу юридичних осіб воно не передане. Права щодо відчужуваного нерухомого майна малолітніх, неповнолітніх, недієздатних та обмежено дієздатних, не порушені (Т. 1, а.с. 173).

Із матеріалів справи вбачається, що 27.03.2024 року представник позивача звернулась до Державної інспекції архітектури та містобудування України із адвокатським запитом, в якому просила надати копію схеми розташування машиномісць на підземному паркінгу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , із зазначенням нумерації таких машиномісць (в тому числі машиномісця № АДРЕСА_1 , яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ), яка була подана замовником до ДАБІ з метою введення в експлуатацію житлового комплексу з торговельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині АДРЕСА_4 (на який було видано сертифікати відповідності серії ІУ №160143360138 від 02.12.2014; серії ІУ №165150850030 від 26.03.2015; серії ІУ №165153070234 від 03.11.2015 року; серії ІУ №165153070145 від 03.11.2015 року) (Т. 2, а.с. 17).

За змістом відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування України від 29.03.2024 року №1748/05/18-24 на зазначений вище адвокатський запит: Шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності, за параметром пошуку «реєстраційний номер - ІУ160143360138» виявлено, що наявна інформація про виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 02.12.2014 за реєстраційним номером: ІУ160143360138 щодо об`єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького у Дніпровському районі м. Києва (І пусковий комплекс)», за адресою: м. Київ, перетин вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, замовник - ПІІ «Міханікі Україна» (ЄДРПОУ 20999158), проектувальник - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Жежерін» (ЄДРПОУ 30264706). Також, шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності, за параметром пошуку «реєстраційний номер - ІУ165150850030» виявлено, що наявна інформація про виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 26.03.2015 за реєстраційним номером: ІУ165150850030 щодо об`єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького у Дніпровському районі м. Києва (ІV пусковий комплекс)», за адресою: м. Київ, перетин вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, замовник - ПІІ «Міханікі Україна» (ЄДРПОУ 20999158), проектувальник - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Жежерін» (ЄДРПОУ 30264706). Разом з цим, шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності, за параметром пошуку «реєстраційний номер - ІУ165153070234» виявлено, що наявна інформація про виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 03.11.2015 за реєстраційним номером: ІУ165153070234 щодо об`єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького у Дніпровському районі м. Києва (ІІІ пусковий комплекс)», за адресою: м. Київ, перетин вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, замовник - ПІІ «Міханікі Україна» (ЄДРПОУ 20999158), проектувальник - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Жежерін» (ЄДРПОУ 30264706). У свою чергу, шляхом перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності, за параметром пошуку «реєстраційний номер - ІУ165153070145» виявлено, що наявна інформація про виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 03.11.2015 за реєстраційним номером: ІУ165153070145 щодо об`єкта будівництва: «Будівництво житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького у Дніпровському районі м. Києва (ІІ пусковий комплекс)», за адресою: м. Київ, перетин вул. Генерала Жмаченка та бульвару Дарницького, замовник - ПІІ «Міханікі Україна» (ЄДРПОУ 20999158), проектувальник - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Жежерін» (ЄДРПОУ 30264706). Згідно зі ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» об`єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про архітектурну діяльність», майнові права на об`єкт архітектури як об`єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об`єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Таким чином розпорядником запитуваної документації є замовник будівництва ПІІ Міханікі Україна» (ЄДРПОУ 20999158) та проектувальник - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «Жежерін» (ЄДРПОУ 30264706) (Т. 2, а.с. 21).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У цій справі суд дійшов висновку, що ТОВ «ДРОІД-СІТІ» не виконало своїх договірних обов`язків перед позивачем з передачі йому документів необхідних для реєстрації права власності, натомість здійснило реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за собою та відчужила його на користь відповідачки за договором купівлі-продажу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, на підставі положень статей 387, 388 ЦК України власнику надається право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача.

Якщо позивачем повністю проведено оплату за договором інвестування, то він є власником майнових прав на об`єкт інвестування. Вибуттям об`єкта нерухомості, створеного в результаті інвестування в капітальне будівництво, з володіння власника майнових прав на об`єкт інвестування порушуються права цього власника, які підлягають захисту.

Статтею 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю», об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України).

Згідно ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

У разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань, після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

За обставинами справи, позивач виконав свої грошові зобов`язання за інвестиційними договорами, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва.

Оскільки слід вважати, що у позивача виникло право на об`єкт інвестування з моменту завершення будівництва, то він має право на його витребування.

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Отже, судове рішення про задоволення позовної вимоги про витребування від (стягнення з) відповідача нерухомого майна є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Суд вважає безпідставними доводи сторони відповідача, якими обґрунтовані заперечення проти позову, з огляду на наступне.

Різниця між площею проінвестованого позивачем об`єкту (13,95 кв.м.) та площею збудованого об`єкту (18 кв.м.), право власності на який зареєстроване за відповідачкою, не вказує на те, що мова йде про різні об`єкти нерухомості, оскільки із матеріалів справи вбачається, що на етапі будівництва площа машиномісця була проектною і як свідчать умови укладених позивачем договорів, ця площа не є сталою та визначається в кінцевому результаті як фактична площа за обмірами проведеними після завершення будівництва.

Той факт, що після завершення будівництва фактична площа машиномісця є більшою ніж проектна, стосується лише взаємовідносин позивача з ТОВ «ДРОІД-СІТІ» щодо проведення остаточного розрахунку за фактичну площу об`єкта збудованої нерухомості.

Посилання сторони відповідача на те, що нумерація паркомісць є проектною (будівельною) і після введення збудованого комплексу в експлуатацію змінилась є недоведеними та необґрунтованими, оскільки в умовах укладених позивачем договорів інвестування не передбачено можливості зміни нумерації паркомісця та що така нумерація є попередньою і може змінюватись.

На підтвердження такого висновку суду свідчить і той факт, що окрім спірного машиномісця № АДРЕСА_1 , позивачем також було проінвестовано будівництво квартири АДРЕСА_2 і номер цієї квартири при набутті та оформленні за позивачем права власності не змінився.

Натомість змінилась площа вказаної квартири у бік збільшення, що додатково доводить, що проектна площа не є незмінною і визначається по фактичним обмірам після завершення будівництва, що також стосується і спірного машиномісця.

Стосовно різниці в адресах місця знаходження спірного майна суд зазначає, що адреса - перетин АДРЕСА_4 об`єктивно є будівельною адресою, а адреса АДРЕСА_3 є присвоєною у встановленому законодавством порядку поштовою адресою прийнятого в експлуатацію майна.

Про те, що проінвестоване позивачем спірне майно знаходиться саме за адресою: АДРЕСА_3 свідчить той факт, що окрім спірного машиномісця позивачем було проінвестовано будівництво квартири АДРЕСА_2 , і право власності на зазначену квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за позивачем саме за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, відповідачка придбала машиномісце АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_3 у ТОВ «ДРОІД-СІТІ», яке згідно з наявними в матеріалах справи доказами здійснювало добудову житлового комплексу за будівельною адресою: перетин АДРЕСА_4 .

Додатковим свідченням присвоєння добудованому житловому комплексу на перетині АДРЕСА_4 є указаний в цьому рішення адвокатський запит, в якому адвокат просила надати інформацію по підземному паркінгу за адресою АДРЕСА_3 та в цьому запиті було вказано будівельну адресу об`єкту: перетин АДРЕСА_4 .

При цьому, Державна інспекція архітектури та містобудування України надаючи відповідь на адвокатський запит посилалась на будівництво житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом на перетині АДРЕСА_4 та не зазначала, що це будівництво є відмінним від житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, у відповіді вказано, що замовником будівництва є ПІІ «Міханікі Україна».

За наведених обставин у суду відсутні обґрунтовані сумніви про те, що проінвестоване позивачем машиномісце та машиномісце право власності на яке зареєстроване за відповідачкою є різними об`єктами, а все наведене вище свідчить про зворотне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У даній справі суд дійшов висновку про переконливість доводів сторони позивача про те, що проінвестований позивачем об`єкт нерухомості - машиномісце № АДРЕСА_1 , проектною площею 13,95 кв.м. за будівельною адресою: перетин АДРЕСА_4 є саме тим нерухомим майном право власності на яке зареєстроване за відповідачкою на підставі договору-купівлі-продажу від 21.08.2020 року, №7664, а саме - машиномісце № АДРЕСА_1 , загальною площею 18 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Ураховуючи все вище наведене суд вважає за необхідне задовольнити позов про витребування нерухомого майна.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою стороною позивача судових зборів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 177, 182, 190, 316, 317, 328, 331, 334, 387, 388, 509, 525-527, 530, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 41, 55, 124 Конституції України, Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про інвестиційну діяльність», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю», суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОІД-СІТІ», про витребування нерухомого майна - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 машиномісце (гараж) № АДРЕСА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 8324 (вісім тисяч триста двадцять чотири) грн. 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 05.12.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОІД-СІТІ» (м. Київ, вул. Фанерна, 4, код ЄДРПОУ 38648652).

Суддя -