Постанова

від 03.12.2024 по справі 761/4718/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/4718/24 головуючий у суді І інстанції Романишена І.П.

провадження № 22-ц/824/13455/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного інституту стратегічних досліджень поданою директором - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання, відповідно до якого, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18 квітня 2024 року, остаточно просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 10 121,79 грн. та три проценти річних у розмірі 3 595,29 грн. за порушення строку сплати моральної шкоди в розмірі 5000 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 8 679,05 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 70 587,43 грн, інших судових витрат в розмірі 983,09 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4000 грн.;

- стягнути з відповідча на користь позивача три проценти річних у розмірі 280,30 грн. за порушення строків виплати судових витрат в розмірі 32 173 грн., а також повернути позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 429, 24 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 28 липня 2022 року постановою Київського апеляційного суду, яку було змінено постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року, у справі №761/16207/20 за позовом ОСОБА_2 до Національного інституту стратегічних досліджень про визнання незаконним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, серед іншого: стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928 645,74 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 679,05 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70 587,43 грн, інші судові витрати позивача у розмірі 983,09 грн., стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року). 12 липня 2023 року додатковою постановою Київського апеляційного суду у справі №761/15112/22 стягнуто з Інституту на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 32 173,00 грн.

Позивач зауважує, що усі вищенаведені суми не були вчасно сплачені відповідачем на користь позивача, у зв`язку з чим відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Зокрема, постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2023 року у справі №761/16207/20, що набрала законної сили 28 липня 2023 року, встановлено факти наявності обов`язку НІСД здійснити нарахування та виплатити відповідну грошову суму, у зв`язку з чим з Інституту на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928 645,74 грн, моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 8679,05 грн, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70 587,43 грн, інші судові витрати позивача у розмірі 983,09 грн. Додатковою постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №761/16207/20, що набрала законної сили 22 лютого 2023 року, встановлено факти наявності обов`язку Інституту здійснити нарахування та виплатити відповідну грошову суму, у зв?язку з чим з Інституту на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4 000,00 грн.

Таким чином, позивач вказує, що судовими рішеннями у справі №761/16207/20 визнано грошові зобов`язання Інституту, визначено їх розмір, однак відповідач відразу судові рішення не виконував, тривалий час ігнорував обов`язок щодо виплати позивачу належних сум.

Так, відповідно до інформації по виконанню судового рішення по справі, ОСОБА_2 сплачено: 30 листопада 2023 року: моральну шкоду у розмірі 1620,31 грн з 5000 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 8679,05 грн; інші судові витрати позивача у розмірі 983,09 грн. 12 грудня 2023 року: моральну шкоду у розмірі 3379,69 грн з 5000 грн; витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70587,43 грн; витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4 000 грн.

Таким чином, позивач вказує, що зобов?язання належним чином виконані не були, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню, відтак за період з дати набрання постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2023 року та постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі №761/16207/20 законної сили до дати фактичної сплати заборгованості, складові якої визначено зазначеними судовими рішеннями, а саме: моральної шкоди у розмірі 5000 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 8679,05 грн., витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70587,43 грн., інших судових витрат у розмірі 983,09 грн., витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4 000 грн., тобто за весь час прострочення, Інститут зобов`язаний сплати ОСОБА_2 , як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, визначену ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 10 121,79 грн та три проценти річних у розмірі 3 595,29 грн., згідно розрахунку.

Щодо виплати заборгованості, визначеної судовими рішеннями у справі №761/15112/22, зауважує наступне.

У справі №761/15112/22 постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, яка набрала законної сили 24 травня 2023 року, та додатковою постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, що набрала законної сили 12 липня 2023 року, встановлено факти наявності обов`язку Інституту здійснити нарахування та виплатити відповідну грошову суму, у зв?язку з чим з НІСД на користь ОСОБА_2 стягнуто судові витрати в розмірі 32 173 грн. Тобто, судовими рішеннями у справі №761/15112/22 визнано грошові зобов`язання Інституту, визначено їх розмір, однак останній відразу не приступив до виконання судового рішення.

Отримані виконавчі листи у справі №761/15112/22 було пред`явлено до примусового виконання. Як наслідок, постановою Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МО (м. Київ) від 08 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з НІСД на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 32 173 грн.

27 жовтня 2023 року в межах виконавчого провадження заборгованість щодо судових витрат в розмірі 32 173 грн було погашено. Таким чином, зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України також підлягають застосуванню.

04 березня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що дійсно щодо позивача наявні судові рішення по справах №761/15112/22 та №761/16207/20. Інститут наказом від 29 вересня 2021 року №149-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » негайно поновив на посаді заступника директора Інституту та виплатив середній заробіток в межах суми платежу за один місяць, а саме у сумі 34 804,44 грн. на підставі постанови Київського апеляційного суду від 23.09.2021 року. Таким чином, Інститут виконав частину рішення суду, що підлягала негайному виконанню в поновленні на посаді та виплачено середній заробіток в межах суми платежу за один місяць. Інститутом подано до Державної казначейської служби України відповідні платіжні інструкції по сплаті зазначених коштів по справі за № 761/16207/20, що є письмовим доказом сплати коштів за відповідним рішенням суду. 14 березня 2023 року Державна казначейська служба України опрацювала виконавчий лист виданий Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення коштів у сумі 1064622,76 грн. Таким чином, відбулося відкриття виконавчого провадження по зазначеній справі Державною казначейською службою України, про що нею повідомлено Інститут листом від 23 березня 2023 року №12-06-06/4938. Згідно зазначеного листа Державна казначейська служба України є виконавцем судового рішення по справі за №761/16207/20. Представник відповідача звертав увагу, що враховуючи норми пункту 11 постанови постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та судову практику, Національний інститут стратегічних досліджень звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення. Інститут не порушуючи норми зазначеного законодавства України використав своє право, крім того, відстрочка виконання зазначено судового рішення була зумовлена чітким обґрунтуванням фінансового стану Інституту, із зазначенням, що Державним бюджетом на 2023 рік передбачено видатки Інституту у сумі 69716,0 тис. грн. Зазначена сума не забезпечує усіх видатків Інституту, що створює дефіцит видатків (бюджету) Інституту у сумі - 19 566,7 тис. грн.

Застосування позивачем вимог статті 625 ЦК України до трудових правовідносин по справі за №761/16207/22 є неправомірним, оскільки відповідальність за порушення грошового зобов`язання, встановлена цією статтею, передбачає насамперед наявність цивільних (господарський) договірних правовідносин, тобто положення цієї статті поширюються на порушення договірного зобов`язання.

Щодо порушення правил предметної і суб`єктної юрисдикції у відзиві зазначено, що позивачем заявляються претензії щодо порушення порядку процедури або строків виконання примусового стягнення коштів за відповідним рішенням суду, тому суб`єктом відповідальності тут виступає орган, що здійснює виконавче провадження у визначеному законодавством порядку. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено правила предметної і суб`єктної юрисдикції, а дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а відповідачами має бути Державна казначейська служба України та Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 10 121,79 грн. та три проценти річних у розмірі 3 595,29 грн. за порушення строку сплати моральної шкоди в розмірі 5000 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 8679,05 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 70587,43 грн, інших судових витрат в розмірі 983,09 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4000 грн. по справі №761/16207/20. Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 три проценти річних у розмірі 280,30 грн. за порушення строків виплати судових витрат в розмірі 32173,00 грн. по справі №761/15112/22. Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Повернуто ОСОБА_2 судовий збір в сумі 429,24 грн., сплачений відповідно до квитанції 3216-3323-1075-0852 від 30 січня 2023 року.

16 травня 2024 року позивач подав заяву про розподіл судових витрат на професійну допомогу та витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки для її розгляду, відповідно до якої просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені при розгляді справи в суді першої інстанції, в розмірі 18 841 грн, а саме: на професійну правничу допомогу в розмірі 18 700 грн; у зв?язку з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, в розмірі 141,00 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання, задоволено. Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 18 841 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, директор Національного інституту стратегічних досліджень - ОСОБА_1 18 червня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року та ухвалити нові судові рішення, якими відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 .

Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.

Зазначає, що позивач не звертався до Інституту із виконавчими листами, а надав їх до Державної казначейської служби України та Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які і здійснюють процедури із примусового стягнення.

Судом не було встановлено, що виконавчі листи по справі №761/16207/20 та по справі №761/15112/22 перебували на примусовому виконанні у Державній казначейській службі України з 14 березня 2023 року та Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Враховуючи норми статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та строк видачі виконавчих листів по зазначеним справам суд мав заявити до стягнення з відповідача інфляційні втрати за прострочення виконання судового рішення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа.

Також у мотивувальній частинні рішення суд не навів чіткого розрахунку, з якого виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог, а саме: не зазначив період прострочення та кількість днів по кожній присудженій сумі; який саме був індекс рівня інфляції у відповідному році, за який нараховувалися інфляційні втрати; не зазначив, у які дні не входив період врахування індексу інфляції місяця, а в які дні входив період врахування індексу інфляції місяця; не наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати.

Вважає, що неможливість проведення нарахувань на стягнуті суми судового збору та витрати на правничу допомогу обумовлена тим, що стаття 625 ЦК України допускає застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло у матеріальних правовідносинах. У той же ж час, судові витрати мають процесуально-правову природу, а видача судового наказу не породила виникнення нового зобов`язання у відповідача. Відтак, суд помилково визначив базу для нарахування інфляційних втрат та 3% річних, безпідставно включивши до її складу суми, які мають процесуальне походження.

Також не стосується договірних правовідносин і моральна шкода, на яку позивач просив нарахувати інфляційні втрати і 3% річних.

Наведені доводи мотивував у тому числі посиланням на правові позиції Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2023 року по справі №686/7081/21, від 09 листопада 2023 року у справі №420/2411/19.

Зауважив, що інфляційні втрати розраховуються за формулою, де однією із складових є індекс споживчих цін, який встановлюється Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», норми якого були зупинені у 2023 році, а тому суд не мав права присуджувати інфляційні втрати.

Доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення мотивував тим, що заявлена до стягнення позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не доведена та необґрунтована.

У договорі про надання правничої допомоги від 20 грудня 2023 року не зазначено його номер, загальної суми вартості послуг, по якій справі надаватиметься консультація, у яких судах представлятимуться інтереси позивача та загальної кількості годин адвокатських послуг.

В Акті здачі-приймання виконаних робіт кількість наданих послуг не відповідає кількості послуг, визначених договором, а квитанція про оплату наданих послуг не містить призначення платежу, а тому може не відноситися до цієї справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного інституту стратегічних досліджень поданою директором - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

12 вересня 2024 року ОСОБА_2 подав відзив, у якому заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представники Національного інституту стратегічних досліджень - Крива Віта Віталіївна, ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у справі №761/16207/20 постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.11.2020 року та додаткове рішення від 16 лютого 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Національного інституту стратегічних досліджень задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ директора Національного інституту стратегічних досліджень №80-к від 04 березня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_2 ; поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень з 24 березня 2020 року; стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928645,74 грн.; стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.; стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі в сумі 81531,89 грн., а саме: 26432,20 грн. надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року; 32461,09 грн. надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року; 720,78 грн. оплати за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21917,82 грн. оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки; стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь Держави судовий збір у розмірі 2738,87 грн.; стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 8679,05 грн., витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70587,43 грн., інші судові витрати позивача у розмірі 983,09 грн.

Постановою Верховного суду від 22 лютого 2023 року по справі №761/16207/20 постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року змінено: абзац сьомий резолютивної частини викладено в такій редакції: «Стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2020 року по 28 липня 2022 року у розмірі 928 645,74 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів»; абзац дев`ятий резолютивної частини викладено в такій редакції: «Стягнути з Національного інституту стратегічних досліджень заборгованість по заробітній платі в сумі 81 531,89 грн, а саме: 26 432,20 грн - надбавки за високі досягнення у праці за період з 07 серпня 2019 року по 01 січня 2020 року; 32 461,09 грн. - надбавки за високі досягнення у праці та премії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року; 720,78 грн - оплата за два дні відрядження у листопаді 2018 року; 21 917,82 грн. - оплати за час відпустки у травні, вересні, жовтні 2019 року та як частина компенсації за невикористану частину відпустки з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів». В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 28.07.2022 року залишено без змін.

Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, стягнення судового збору, стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

По справі №761/16207/20, згідно відповіді Інституту від 19 грудня 2023 року №10-75/17, а також згідно листів від 27 грудня 2023 року №393/915 та від 08 грудня 2023 року №298/951, відповідачем було сплачено позивачу:

30 листопада 2023 року - моральну шкоду у розмірі 1620,31 грн з 5000 грн; ??витрати по сплаті судового збору у розмірі 8679,05 грн; інші судові витрати позивача у розмірі 983,09 грн.

12 грудня 2023 року - моральну шкоду у розмірі 3379,69 грн., витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 70587,43 грн; витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4000,00 грн.

Також, по справі №761/15112/22 постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень на користь ОСОБА_2 компенсацію за втрату частини доходу в сумі 1 463 гривень 84 коп. Стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень в дохід держави судовий збір у сумі 2 481 гривень 00 коп.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року задоволено заяву Національного інституту стратегічних досліджень про роз`яснення постанови Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення компенсації за втрату частини доходу. Роз`яснено, що визначена у постанові Київського апеляційного суду від 24 травня 2023 року сума компенсації за втрату частини доходу в розмірі 1 463,84 грн обрахована без віднімання сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного рішення.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, що набрала законної сили 12 липня 2023 року стягнуто з Національного інституту стратегічних досліджень судові витрати в розмірі 32 173 грн.

28 серпня 2023 року позивачем по справі №761/15112/22 було отримано виконавчі листи та пред`явлено їх до примусового виконання.

Державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві 08 вересня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа про стягнення заборгованості в розмірі 32 173,00 грн.

27 жовтня 2023 року заборгованість щодо судових витрат в розмірі 32173, 00 грн. було погашено, у зв`язку з чим 01 листопада 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2022 року по справі №761/16207/20 відповідач взяті на себе зобов`язання в частині відшкодування моральної шкоди та інших судових витрат перед позивачем виконав в повному обсязі лише 12 грудня 2023 року. Таким чином, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за період з 29 липня 2022 року по 30 листопада 2023 року (дата відшкодування частини моральної шкоди та інших судових витрат за рішенням суду) з інфляційних втрат у розмірі 1324,73 грн. та за період з 29 липня 2022 року по 12 грудня 2023 року (дата відшкодування у повному обсязі моральної шкоди та витрат на прафесійну допомогу) в розмірі 8797,07 грн., а всього 10121,80 грн., а також 3% річних за вказані періоди відповідно в розмірі 3595,29 грн. Додаткова постанова Київського апеляційного суду по справі №761/15112/22 набрала законної сили 12 липня 2023 року, а кошти за вказаним рішенням суду були сплачені відповідачем лише 27 жовтня 2023 року. У зв`язку з цим, суд вважав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 280,30 грн. за порушення строків виплати судових витрат в розмірі 32173 грн.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Крім того частина п`ята статті 11 ЦК України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц).

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, з прийняттям Київським апеляційним судом постанов 28 липня 2022 року у справі №761/16207/20 та 12 липня 2023 року у справі №761/15112/22 між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини саме на підставі рішення суду, несвоєчасне виконання яких має наслідком застосування до відповідача відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Такими сумами за обставинами цієї справи є моральна шкоди та судові витрати.

При цьому, зупинення виконання рішення не впливає на реалізацію особою права за захист майнового інтересу, оскільки за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Схожий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15, Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №522/12406/22 та ін.

Крім того, за обставин цієї справи Інститут хоч і є державним органом та фінансується за рахунок державного бюджету, однак у правовідносинах з позивачем виступає як роботодавець. У той час як за обставин судових справ №686/7081/21 та №420/2411/19 між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

Апеляційний суд зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 та від 11 квітня 2018 року у справі №910/12294/16, міститься підхід, згідно з яким подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата конкретизувала вказаний висновок та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами, насамперед, за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

А відтак, зважаючи на те, що правовідносини, що були предметом розгляду у справах, вказаних апелянтом, не є подібними до правовідносин у даній справі, такі правові висновки не можуть бути застосовані апеляційним судом у даній справі.

Крім того, зупинення у 2023 році дії положень Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» не впливає як на факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань перед позивачем так і на можливість їх нарахування.

Посилання апелянта на відсутність у оскаржуваному рішенні розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і періоду стягнення спростовується текстом самого рішення. Крім того, погодившись із розрахунками поданими позивачем (про що суд зазначив у мотивувальній частині рішення) обов`язку дублювати їх місцевий суд не мав. Крім того, у разі незгоди з розрахунками позивача відповідач мав право подати контррозрахунок, чого зроблено не було, а отже доводи щодо невірно проведеного розрахунку позивачем, з яким погодився суд першої інстанції є лише припущенням апелянта.

Інші доводи апеляційної скарги у частині доводів щодо оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.

Так, 20 грудня 2023 року між ОСОБА_2 та адвокатом Дорошенко Ю.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2912, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 31 травня 2007 року №10-9-10, було укладено Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.1 Договору про надання правничої допомоги від 20 грудня 2023 року (далі по тексту - Договір), Адвокат зобов?язується надати Клієнту правничу допомогу щодо аналізу трудових, цивільних, адміністративних правовідносин, що виникли між Замовником та Національним інститутом стратегічних досліджень (код ЄДРПОУ 14282798, м. Київ, вул. Пирогова, 7-А), надання консультацій з приводу можливого, обгрунтованого та законодавчо доцільного оскарження дій, бездіяльності, документів тощо Національного інституту стратегічних досліджень, в тому числі як роботодавця, в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України, консультації з питань практичного застосування норм чинного законодавства України (цивільного, трудового, адміністративного, кримінального та цивільно-процесуального, адміністративно-процесуального, кримінально-процесуального тощо) з врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення/припинення, здійснення захисту порушених прав та інтересів Замовника, в тому числі підготовки та написання для Замовника до суду будь-якої інстанції відповідних процесуальних документів, представництво інтересів Замовника перед організаціями, підприємствами, установами будь-яких форм власності, в суді будь-якої інстанції в процесі розгляду судової(их) справи з метою захисту прав та інтересів Замовника, пов`язаних з правовідносинами між Замовником та Національним інститутом стратегічних досліджень, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків Адвоката за цим договором.

Згідно з п. 1.3 Договору, правнича допомога вважається наданою та виконаною з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що Адвокат надає Клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар (вартість наданих послуг) у розмірі, порядку та строки, що обумовлені Сторонами у Договорі.

Так, у розділі 3 Договору сторонами договору досягнуто домовленостей щодо порядку розрахунків по Договору.

Відповідно до п.3.1.1 Договору, Сторони погодили, що вартість надання передбачених цим Договором послуг (комплексу послуг та робіт) визначається в Актах здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги, виходячи з того, що вартість однієї години роботи Адвоката складає 850 грн.

Зі змісту Акта прийому-передачі документів від 21 грудня 2023 року, від 05 березня 2024 року вбачається, що відповідно до п. 1.4 Договору позивачем адвокату було передано відповідний перелік документів для опрацювання їх останнім, а саме: копія квитанції АТ «Укрексімбанк» від 07 вересня 2023 року про сплату 1178,39 грн.; копія квитанції АТ «Укрексімбанк» від 27 жовтня 2023 року про сплату 32173 грн.; копія листа-вимоги ОСОБА_2 від 09 листопада 2023 року про сплату трьох процентів річних.; копія листа НІСД №10-75/13 від 16.11.2023; копія листа НІСД №10-75/17 від 19 грудня 2023 про інформування щодо виконання НІСД судових рішень; копія листа-вимоги ОСОБА_2 від 20 грудня 2023 року щодо сплати індексації за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання, трьох процентів річних від простроченої суми в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України; відзив НІСД від 01 березня 2024 №293/153 на позовну заяву ОСОБА_2 .

На підставі вказаних документів адвокатом на виконання умов Договору були надані послуги правової допомоги щодо розгляду справи №761/4718/24, що підтверджується Детальними описами робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, станом на 09 травня 2024 року та Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги від 10 травня 2024 року, що підписано сторонами правочину.

Адвокат надав позивачу наступний перелік послуг з правничої допомоги: надання консультації щодо практичного застосування норм права з питання стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов?язання у зв?язку з несвоєчасним виконанням Національним інститутом стратегічних досліджень рішень суду у справах №761/16207/20 та №761/15112/22, якими з НІСД на користь Замовника стягнуто кошти (1,5 год. 1275 грн.); підготовка для Клієнта листа-вимоги щодо сплати індексації за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання, трьох процентів річних від простроченої суми в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України для направлення Інституту (1 год. 850 грн.); аналіз та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються несвоєчасного невиконання НІСД рішень суду у справах №761/16207/20 та №761/15112/22 та відмови НІСД добровільно сплатити заборгованість. З?ясування всіх відомих Клієнту обставин, що можуть вплинути на визначення наявності правової позиції у справі (2 год. 1700 грн.); аналіз та дослідження останньої судової практики різних судових інстанцій, що стосується питання підстав виникнення грошового зобов?язання та стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання у зв`язку з несвосчасним виконанням рішень судів, зокрема застосування ст.509, ч.2 ст.625 ЦК України (3 год. 2550 грн.); здійснення, підготовка та оформлення детального розрахунку інфляційних втрат, 3% річних - сум, що підлягають стягненню з НІСД за несвоєчасне виконання рішень суду, якими стягнуто моральну шкоду, судові витрати (1 год. 850 грн.); процесуально-правовий супровід, належно процесуальне оформлення, підготовка тексту відповіді на відзив та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів, посилань (6 год. 5100 грн.); формування пакету документів для Замовника, формування додатків до позовної заяви, в т.ч. копії для відповідача, для подання Замовником позовної заяви до суду (1 год. 850 грн.); підготовка клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за результатами отримання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 12.02.2024 про відкриття провадження у справі №761/4718/24, якою розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (0,5 год. 425 грн.); надання консультації щодо побудови подальшої правової позиції, визначення переліку необхідних додаткових документів за результатами отримання ОСОБА_2 відзиву Національного інституту стратегічних досліджень у справі №761/4718/24 (з додатками) (0,5 год. 425 грн.); аналіз та дослідження переданих матеріалів (документів): Відзив Національного інституту стратегічних досліджень від 01 березня 2024 року №293/153 на позовну заяву ОСОБА_2 (1 год. 850 грн.); процесуально-правовий супровід, належно процесуальне оформлення, підготовка тексту відповіді на відзив та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів, посилань (4 год. 3400 грн.); надання консультації з наданням відповідної судової практики для підготовки письмових пояснень у справі №761/4718/24 за результатами судового засідання 23 квітня 2024 року (0,5 год. 425 грн.).

В Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги від 10 травня 2024 року, Сторони погодили, що загальна вартість наданих послуг (без урахування розміру заохочувального гонорару Адвоката) складає 18700 грн. Сума, що сплачена Клієнтом в якості авансу, складає 4000 грн. Залишок несплаченої вартості наданих послуг складає 13 700 грн.

???Клієнт підтверджує, що терміни (строки) та якість наданих послуг відповідають вимогам Клієнта.

???Послуги в частині питання стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов`язання у зв?язку з несвоєчасним невиконанням Національним інститутом стратегічних досліджень рішень судів під час судового розгляду в суді першої інстанції у справі №761/4718/24 (період з 20 грудня 2023 року по 09 травня 2024 року) надано Клієнту в повному обсязі. ???

Заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу в сумі 18 700 грн. місцевий суд вважав співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом Дорошенко Ю.В. обсягом послуг, такими, що відповідає критерію реальності витрат, розумності їхнього розміру, пропорційності до предмета спору та доведеним.

Визначений судом до стягнення розмір таких витрат колегія суддів вважає дійсним та реальним з урахуванням як об`єму виконаної адвокатом роботи, так і обставинами справи.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, тому доводи апеляційної скарги про те, що деякі положення Договору про надання правничої допомоги та додатки до нього не відповідають букві закону є неприйнятними та такими, що порушую принцип свободи договору.

Крім того, у постанові від 15 червня 2020 року у справі №264/6635/18 Верховний Суд зауважив, що Закон не вимагає зазначення у договорі відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи.

Колегія суддів виходить з того, що у межах одного договору про надання правничої допомоги адвокат може здійснювати представництво інтересів клієнта у різних справах, про що власне і зазначено у п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги.

Надання правничої допомоги адвокатом саме у цій справі підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг) та Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правничої допомоги.

Більш того, Договором про надання правової допомоги від 20 грудня 2023 року не обмежуються види послуг, які може надати адвокат, а у п. 2.1 зазначено «здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків адвоката за цим договором». У п. 3.1.3 Договору адвокат Дорошенко Ю.В. та позивач також погодили невичерпність послуг та робіт адвоката, а тому відсутні підстави стверджувати, що надані адвокатом послуги і виконана робота не узгоджується із умовами Договору про надання правової допомоги від 20 грудня 2023 року.

Отже, переглядаючи справу в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 375, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного інституту стратегічних досліджень, подану директором - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 травня 2024 року - залишити без змін.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова