КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/5233/22 Головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.
Провадження № 22-ц/824/12114/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року та на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» (далі - ТОВ «Династія 2021»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі 668 839,71 грн, сплачені за попереднім договором купівлі-продажу квартири, інфляційні втрати у розмірі 9 395,86 грн та 3 % річних у розмірі 6 321,91 грн, а всього - 684 557,48 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 27 липня 2020 року між ним та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
02 листопада 2020 року між ним, ОСОБА_2 та ТОВ «Династія 2021» була укладена угода про заміну сторони у попередньому договорі купівлі-продажу квартири, відповідно до якої всі права та обов`язки перейшли до ТОВ «Династія 2021».
На виконання умов попереднього договору позивач передав відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 668 839,71 грн, однак у погоджений строк основний договір купівлі-продажу квартириукладений не був, а вжиті ним заходи щодо повернення грошей не дали бажаного результату, відповідач кошти не повернув, чим прострочив виконання свого грошового зобов`язання, тому також має нести відповідальність у вигляді сплатийому сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а саме інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 18 жовтня 2021 року по 09 лютого 2022 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Династія 2021» на користь ОСОБА_1 кошти у загальному розмірі 684 557,48 грн, які складаються із: 668 839,71 грн - сплачені по договору коштів, 9 395,86 грн - інфляційна різниця за невиконання зобов`язань, 6 321,91 грн - 3 % річних.
Стягнуто з ТОВ «Династія 2021» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 845,58 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору купівлі-продажу він зобов`язаний повернути позивачу сплачені раніше ним в якості авансового платежу кошти у розмірі 668 839,71 грн, а також інфляційні втрати та3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст поданих процесуальних заяв та постановлених за результатом їх розгляду ухвал суду першої інстанції
20 травня 2024 року ТОВ «Династія 2021» звернулось до суду із заявою про перегляд заочного рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року.
31 травня 2024 року ТОВ «Династія 2021» подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Уманець Н.О. з примусового виконання виконавчого листа у даній справі № 761/5233/22, до закінчення розгляду заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «Династія 2021»про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку, недопустимо. При цьому відповідачем фактично ставиться питання про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення шляхом зупинення виконавчого провадження за ухваленим рішенням, проте діючим ЦПК України не існує процедури забезпечення заяви на стадії перегляду заочного рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2024 року заяву ТОВ «Династія 2021» про перегляд заочного рішення від 01 березня 2023 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та їх узагальнені доводи
В апеляційній скарзі на заочне рішення ТОВ «Династія 2021» в особі керівника - ОСОБА_2 просить зазначене судове рішення скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що не повідомлялося про судові засідання у справі, а також не отримувало процесуальні документи шляхом їх надсилання на його електронну адресу. В матеріалах справи відсутні судові повістки, вручені відповідачу під розписку, поштові повідомлення з відміткою про відмову отримати судову повістку чи відсутність відповідача за місцем знаходження. Неналежне повідомлення про час, дату та місце судового засідання і розгляд справи без участі ТОВ «Династія 2021» позбавило його можливості надати заперечення, пояснення, докази на спростування позовних вимог, а також відзив на позовну заяву, тобто реалізувати свої процесуальні права.
Водночас, Шевченківським районним судом м. Києва розглянуто справу з порушенням правил виключної підсудності, які встановлені у частині першій статті 30 ЦПК України, оскільки спір із приводу нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , підлягав розгляду Ірпінським міським судом Київської області за місцем знаходження майна. У зв`язку з розглядом судом справи з порушенням виключної підсудності заочне рішення від 01 березня 2023 року у справі № 761/5233/22 підлягає скасуванню.
Крім того, вказує, що із серпня 2020 року по жовтень 2020 року включно відповідно до умов попереднього договору позивач сплачував грошові кошти ОСОБА_2 , а не ТОВ «Династія 2021», тому кошти у розмірі 4 162,00 долів США підлягають стягненню саме з ОСОБА_2 , якому вони фактично були сплачені ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_2 не зазначений у позові в якості відповідача. Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Також в матеріалах справи відсутні розписки про сплату позивачем ТОВ «Династія 2021» грошових коштів за розписками від 11 грудня 2020 року - 1 400,00 доларів США, від 22 грудня 2020 року - 1 400,00 доларів США, від 10 лютого 2021 року - 1 385,00 доларів США. Тому, на думку відповідача, цій частині позовні вимоги не підлягали задоволенню за недоведеністю.
Відповідач звертає увагу, що в пункті 1.2 договору сторони зобов`язуються укласти основний договір купівлі-продажу квартири в десятиденний строк з моменту повного виконання позивачем свого обов`язку щодо сплати авансового платежу згідно пункту 2.1. цього договору. Проте, в матеріалах справи відсутні докази ухилення ТОВ «Династія 2021» від укладення основного договору купівлі-продажу, як і належні докази його ухилення від повернення грошових коштів, як про це безпідставно зазначав позивач. Крім того, підтвердженням того, що ТОВ «Династія 2021» не ухиляється від вказаних обов`язків є укладення між сторонами 02 листопада 2020 року договору безоплатного користування квартирою, згідно якого спірна квартира переходить у фактичне користування ОСОБА_1 .
До того ж, підтвердженням того, що ТОВ «Династія 2021» не ухиляється від укладення основного договору, але з поважних причин не може його укласти, є гарантійний лист відповідача від 25 березня 2021 року за вих. № 1/2021, в якому зазначені причини неможливості укладання договору, а саме внаслідок накладення арешту на квартиру на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2020 року. Арешт нерухомого майна у справі № 367/7493/20 досі не скасовано.
Відповідно до пунктів 3.3., 7.7. договору сторони погодили, що повернення грошових коштів відбувається за зверненням ОСОБА_1 , потім оформлюється додаткова угода про розірвання договору та протягом трьохмісячного строку товариством повертаються грошові кошти. Такого порядку розірвання договору та повернення грошових коштів позивач не дотримався.
Вважає, що повернення грошових коштів ОСОБА_1 без оформлення додаткової угоди про розірвання попереднього договору суперечить його майновим інтересам, оскільки фактично позивачу повертаються грошові кошти за квартиру, а договір залишається діючим і ТОВ «Династія 2021» залишається зобов`язаним передати квартиру у власність ОСОБА_1 . Тому доводи позивача про ухилення ТОВ «Династія 2021» від розірвання договору та повернення грошових коштів не відповідають дійсності.
В апеляційній скарзі на ухвалу про відмову в забезпеченні позову ТОВ «Династія 2021» в особі керівника - ОСОБА_2 просить її скасувати з підстав порушення судом першої інстанції обставин норм процесуального й неправильного застосування норм матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи цієї апеляційної скарги, відповідач не зазначив в чому полягає неправильність висновків суду першої інстанції, а обставини, які викладені в апеляційній скарзі, є повністю аналогічними до обґрунтувань заяви ТОВ «Династія 2021» про забезпечення позову.
Узагальнені доводи та заперечення іншого учасника справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвокат Сікачов С.Ю. просить апеляційну скаргу на основне рішення залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у матеріалами справи доказам та вірно встановив обставини спірних правовідносин сторін, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що доводи відповідача про неповідомлення його про розгляд справи спростовується матеріалів справи, де є підтвердження відправки за адресою ТОВ «Династія 2021» судових документів, а судові засідання постійно відкладалися у зв`язку з неприбуттям на засідання представника відповідача. Крім того, представник позивача також відправляв повідомлення за адресою відповідача. Зволікання з розглядом справи призводило до затягування процесу і продовження порушення прав позивача, який втратив кошти.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил виключно підсудності, зазначає, що предметом позову є повернення коштів, переданих в якості авансу, а не отримання нерухомого майна. В контексті даного спору й не можна вважати, що це спір виник з приводу майнових прав на нерухоме майно з тих підстав, що на момент подання позову попередній договір від 27 липня 2020 року було розірвано, про що було повідомлено відповідача усно і через приватного нотаріуса. Попередній договір стосувався не отримання нерухомого майна у власність, а був укладений між позивачем і відповідачем щодо набуття обов`язку з укладення іншого правочину.
Позивач відзначає, що в попередньому договорі його стороною був ОСОБА_3 , але 02 листопада 2020 року його було замінено на ТОВ ТОВ «Династія 2021» відповідно угоди про заміну сторони у попередньому договорі купівлі-продажу квартири. У зв'язку з цим саме ТОВ «Династія 2021» є належним відповідачем у даній справі.
В матеріалах справи дійсно відсутні розписки на вказані відповідачем три суми, але наявні акти прийому-передачі коштів на всі дані суми, складені у відповідні дати, підписані зі сторони відповідача ОСОБА_3 , який був і є директором ТОВ «Династія 2021», а також його єдиним засновником і кінцевим бенефіціарним власником. Тому, стверджувати, що позивач не сплатив ці три платежі не можна, оскільки він надав копії всіх актів прийому-передачі коштів, в тому числі і трьох останніх. Крім того, надаючи позивачеві гарантійний лист від 21 березня 2021 року щодо укладення основного договору або повернення коштів, ТОВ «Династія 2021» не зазначала про заборгованість, а навпаки, гарантувала підписання договору купівлі-продажу квартири або повернення коштів протягом строку, зазначеного в листі.
Аргументи відповідача про те, що він не ухиляється від виконання своїх зобов`язань по договору і залишається зобов`язаним укласти договір купівлі-продажу квартир, а позивачем порушена процедура розірвання договору, не відповідають фактичним обставинам і спростовується поведінкою і діями ТОВ «Династія 2021».
Позивач стверджує, що відповідач мав і має можливість виконати свої зобов`язання, оскільки він для цього у нього наявні відповідні матеріальні ресурси, доказом чого є відомості із ДРРП щодо нерухомого майна, яке належить ТОВ «Династія 2021», а це 38 об`єктів нерухомості. Якби відповідач був добросовісною стороною правочину, то вже міг би запропонувати йому один з цих об`єктів, якщо той, за який він сплатив кошти, нібито продати неможливо із-за якихось дій третіх осіб.
Позивач неодноразово особисто і через уповноваженого представника приїздив до офісу ТОВ «Династія 2021» з метою позасудового врегулювання цього спору, пропонував різні варіанти, дзвонив. Але зі сторони відповідача не було жодної реакції, крім гарантійного листа, який він також прострочив і не виконав. Тому ця ситуація не могла продовжуватися роками, оскільки зі свого боку позивач зобов'язання виконав в повному обсязі. У зв`язку з цим позивач і вирішив розірвати попередній договір і повідомив про це відповідача через приватного нотаріуса. Зроблено це було з метою належної фіксації вказаного факту.
Короткий зміст пояснень, наданих сторонами в судовому засіданні
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ «Династія 2021» - адвокат Мацкевич Д.А підтримав доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сікачов С.Ю. в судовому засіданні просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзиву на одну з них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
27 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого сторони зобов`язалися в строки та на умовах, визначених даним договором, укласти договір купівлі-продажу квартири (далі - основний договір), згідно умов якого ОСОБА_2 передає у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов договору сторони зобов'язалися укласти основний договір купівлі-продажу квартири в десятиденний строк з моменту повного виконання позивачем свого обов`язку щодо сплати авансового платежу згідно пункту 2.1 цього договору. Квартира належить продавцю на праві приватної власності, яке зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 листопада 2018 року за номером запису 29145201, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705910632109. Загальна вартість квартири становить 898 676,00 грн, що еквівалентно 32 176,00 доларів США (пункти 1.2, 1.3, 2.1).
Згідно пункту 2.2 договору всі авансові платежі за цим договором здійснюються у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів продавцю.
Відповідно до пункту 2.4 договору перший авансовий платіж у розмірі 15 600,00 доларів США, що еквівалентно 435 708,00 грн, покупець сплачує у день підписання цього договору.
Пунктом 2.4.1 договору визначено, що залишок авансового платежу у розмірі 16 576,00 доларів США, повинен бути сплачений покупцем продавцю 12 (дванадцятьма) рівними платежами по 1 381,33 доларів США починаючи з серпня 2020 року по липень 2021 року включно, щомісячно з 20 по 30 число поточного місяця.
02 листопада 2020 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Династія 2021» була укладена угода № 1 про заміну сторони у попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 27 липня 2020 року, відповідно до якої всі права та обов`язки за договором перейшли до ТОВ «Династія 2021».
Позивач свої зобов`язання виконував належним чином, а саме: сплатив авансовий платіж в день підписання договору; з серпня 2020 року по лютий 2021 року включно сплачував відповідачу залишок коштів відповідно до умов договору: 25 серпня 2020 року - 1 381,00 доларів США, 23 вересня 2020 року - 1 381,00 доларів США, 26 жовтня 2020 року - 1 400,00 доларів CШA, 11 грудня 2020 року - 1 400,00 доларів CШA, 22 грудня 2020 року - 1 400,00 доларів CША, 10 лютого 2021 року - 1 385,00 доларів США, що підтверджується копіями актів прийому-передачі коштів.
Також відповідач 02 листопада 2020 року уклав з позивачем договір № Я-2/130 безоплатного користування квартирою АДРЕСА_1 ., та передав її фактично у користування позивача відповідно до акту приймання-передачі квартири від 02 листопада 2020 року.
Але відповідач у свою чергу постійно відкладав дату укладання основного договору купівлі-продажу квартири.
25 березня 2021 року за вих. № 1/2021 від ТОВ «Династія 2021» в особі директора - ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 гарантійний лист, в якому повідомлялося про те, що у зв`язку з непередбачуваними юридичними обставинами, пов`язаними з рейдерською атакою (яка має характер шахрайських дій) з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , укладення основного договору є тимчасово неможливим, у зв`язку з накладенням арешту на вищезазначену квартиру на підставі ухвали Ірпінського міського суду від 23 листопада 2020 року у справі № 367/7493/20. Ции листом ТОВ «Династія 2021» гарантувало, що у випадку якщо умова укладання основного договору в строк, який був вказаний в попередньому договорі, не буде виконана з вини підприємства, сплачені за попереднім договором кошти будуть повернуті позивачу у строк до 2 (двох) тижнів у повному обсязі.
27 вересня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міндель І.В. із заявою щодо передачі ТОВ «Династія 2021» повідомлення про прибуття до офісу нотаріуса № 153 за адресою: АДРЕСА_3 , на 04 жовтня 2021 року об 11:00 год. для розірвання попереднього договору та повернення переданих грошових коштів протягом двох тижнів до 18 жовтня 2021 року відповідно до наданого гарантійного листа.
Відповідач у зазначені дату і час до нотаріуса не з`явився, про причини неявки не повідомив.
Позивач вважав, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов попереднього договору купівлі-продажу квартиривін зобов`язаний повернути йому сплачені кошти у розмірі 668 839,71 грн, а також внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання сплатитиінфляційні втрати в сумі 9 395,86 грн та 3 % річних в сумі 6 321,91 грн, нараховані за період з 18 жовтня 2021 року по 09 лютого 2022 року (115 днів).
Норми матеріального права, оцінка висновків суду першої інстанції та аргументів сторін по суті спору
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
У статтях 3, 6, 202, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині першій статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 668 839,71 грн з метою укладення у подальшому основного договору купівлі-продажу квартири та сплати 100 % вартості нерухомого майна.
Ці обставини підтверджені актами приймання-передачі коштів, які були складені і підписані директором ТОВ «Династія 2021» - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також гарантійний листом ТОВ «Династія 2021» від 25 березня 2021 року за вих. № 1/2021 (а.с. 23-29, т. 1).
У відповідності до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс - це визначена грошова сума (попередній платіж), яку покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги (яка включається до загальної ціни товару).
У разі розірвання договору за домовленістю сторін або у зв`язку з невиконанням однією із сторін договору своїх обов`язків сума коштів, сплачена як аванс, має бути повернута покупцю. Наприклад, якщо продавець відмовляється передавати товар, покупець має право вимагати розірвання договору та повернення авансу.
Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.
Аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14 (провадження № 61-6475св20).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивача та подані ним докази, оцінивши правовідносини, які склалися між сторонами спору, обґрунтовано виходив з того, що сторони спору домовилися про укладання у майбутньому договору про купівлю-продаж нерухомого майна, а тому сплачена ОСОБА_1 сума грошових коштів у розмірі 668 839,71 грн є авансом, який підлягає обов`язковому поверненню позивачу.
Доводи відповідача про те, що частину коштів отримував ОСОБА_2 , а не ТОВ «Династія 2021», не можуть бути сприйняті колегією суддів як підстава для скасування рішення суду. Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2020 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Династія 2021» була укладена угода № 1 про заміну сторони у попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 27 липня 2020 року, на підставі якої всі права та обов`язки за договором перейшли до ТОВ «Династія 2021» (а.с. 18, т. 1).
Саме ТОВ «Династія 2021», як власник квартири, яку мав намір купити ОСОБА_1 , видало останньому гарантійний лист, в якому підтверджувало свій намір у майбутньому укласти з ним договір купівлі-продажу квартири.
Дані докази підтверджують ту обставину, що саме відповідач є стороною попереднього договору і отримував аванс.
Отже, враховуючи зміст правовідносин сторін спору, той факт, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено не було, арешт з майна, належного відповідачу, на момент вирішення цієї справи не знято, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що права позивача, який позбавлений користуватися переданими в якості авансу грошовими коштами протягом тривалого часу, підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь авансового платежу, що поверне сторони спірних правовідносин у попередній стан без завданої шкоди.
З огляду на безспірне право позивача на розпорядження належними йому грошовими коштами, а також той факт, що аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню, якщо договір купівлі-продажу не укладено і товар не передано, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Права позивача є порушеними, оскільки він не реалізував очікувань на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке відповідач зобов`язався йому відчужити, отримавши авансовий платіж, а також позбавлений права розпорядження коштами, які були передані ним в якості авансового платежу.
При цьому передані позивачем відповідачу грошові кошти, які за своєю правовою природою є авансом, підлягають поверненню особі, яка їх передала, незалежно від того, з вини якої сторони не відбулося укладення договору.
Тобто, відсутність вини у неукладенні договору купівлі-продажу квартири правового значення не має та не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку повернути сплачений за попереднім договором аванс, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони попереднього договору у випадку неукладення основного договору.
Вказане також узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
Доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом правил виключеної підсудності також є необґрунтованими.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, встановленим у частині другій статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Як зазначено в пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Виходячи із аналізу даних роз`яснень, віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.
При розгляді даної апеляційної скарги колегією суддів враховуються правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року в справі № 766/11328/17 (провадження № 61-3151св19), згідно яких, звертаючись до суду з первісним позовом, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь аванс та штраф за порушення умов попереднього договору, а після уточнення позовних вимог - визнати попередній договір дійсним, стягнути з відповідача штраф, 3 % річних та інфляційні втрати, посилаючись на положення статей 220, 546, 549, 570, 625 ЦПК України. Тобто, позов не стосувався нерухомого майна, а виник з приводу укладення та виконання правочину.
Особливістю даного спору також є те, що його предметом є грошові кошти, передані позивачем відповідачу на виконання умов попереднього договору, яким сторони досягли згоди про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 . Однак, у подальшому основний договір укладений не був.
Згідно із частиною третьою статті 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
З позовної заяви убачається, що предметом спору у справі, що переглядається, є стягнення суми авансу, 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири. Тобто, позов ОСОБА_1 не стосувався нерухомого майна, а виник з приводу неукладення договору купівлі-продажу квартири. Предметом договору є грошові кошти і будь-яких вимог щодо нерухомого майна не було заявлено позивачем.
Отже, позивач обґрунтовано пред`явив позов про стягнення коштів до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача.
Щодо доводів відповідача про його неналежне повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, то вони теж є голослівними з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово повідомляв ТОВ «Династія 2021» за його місцезнаходженням згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за адресою: АДРЕСА_4 , про розгляд даної справи, в тому числі і про судове засідання 01 березня 2023 року.
Вказана адреса була вказана у всіх документах в справі, а також зазначалась самим відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі.
Відповідно до наявних у матеріалах справи поштових відправлень судова кореспонденція на ім`я ТОВ «Династія 2021» повернулась до суду першої ї інстанції із відміткою служби поштового зв`язку - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 91, 109, т. 1).
У відповідності до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Частиною шостою статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 1 частини сьомої статті 128 ЦПК України).
За змістом пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається врученням судової повістки цій особі.
Крім того, у пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім?ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім?ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв?язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з?явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв?язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, наведені норми дають підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (місцезнаходження), що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач ТОВ «Династія 2021» було належним чином повідомлене про розгляд справи №761/5233/22 в суді першої інстанції, а тому суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як обов`язкові підстави для скасування рішення суду.
За таких обставин, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимогОСОБА_1 та стягнення з ТОВ «Династія 2021» на його користь грошових коштів у загальному розмірі 684 557,48 грн, з яких: 668 839,71 грн - сплачені по договору кошти, 9 395,86 грн - інфляційна різниця за невиконання зобов`язань, 6 321,91 грн - 3 % річних.
Норми процесуального права та оцінка висновків суду першої інстанції щодо відмови в забезпеченні позову
Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, ТОВ «Династія 2021» посилалось на те, що заочне рішення від 01 березня 2023 року, про перегляд якого ним подано відповідну заяву, з 18 квітня 2024 року виконується в примусовому порядку приватним виконавцем Уманець Н.О. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, в ході здійснення якого проводиться підготовка до реалізації арештованого майна товариства на прилюдних торгах.
Тому з метою попередження негативних наслідків для відповідача у справі є доцільним вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у цьому виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у даній справі № 761/5233/22, до закінчення розгляду заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даному випадку забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що у свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права іншого учасника виконавчого провадження на своєчасне виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року у справі № 761/5233/22.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Між тим, відповідачем фактично ставиться питання про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення шляхом зупинення виконавчого провадження, відкритого на виконання ухваленого у справі рішення, яке він просить переглянути, що не передбачено чинним ЦПК України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у запропонований стороною відповідача спосіб в межах пред`явлених позовних вимог, оскільки недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку, ав нормах ЦПК України не існує процедури забезпечення заяви на стадії перегляду заочного рішення.
Зазначені висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову та поданої заяви про його забезпечення, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для їх скасування з мотивів, які викладені в апеляційних скаргах, відсутні.
За таких обставин апеляційні скарги ТОВ «Династія 2021» необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 03 червня 2024 року у даній справі - без змін.
У такому разі розподіл судових витрат відповідача у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 761/5233/22 Головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.
Провадження № 22-ц/824/12114/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року та на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2024 |
Оприлюднено | 11.12.2024 |
Номер документу | 123601094 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Голуб Світлана Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні