Постанова

від 28.11.2024 по справі 902/25/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 902/25/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Огороднік К.М.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Вінницяагропроектбуд": директор Матієнко В.М.,

ТОВ "Суффле Агро Україна": Нечитайло Т.В.,

ОСОБА_1 : Чайка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Миханюк М.В., Крейбух О.Г., Коломис В.В.)

та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024 (суддя Лабунська Т.І.)

у справі №902/25/24

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяв та хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.02.2024 за заявою ОСОБА_1 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (далі - Боржник), визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 у сумі 4027544,10 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. ОСОБА_1 подав заяву б/н від 20.03.2024 про визнання додаткових кредиторських вимог до Боржника в сумі 26343885,21 грн.

3. АТ "ОТП БАНК" подало заяву №73-1-2-0-73-1-2/16 від 18.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 22343372,11 грн.

4. ТОВ "Суффле Агро Україна" подало заяву №1/к від 22.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 16719083,50 грн.

5. ОСОБА_2 подала заяву б/н від 25.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 174885,83 грн.

6. ОСОБА_3 подала заяву б/н від 28.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 907390,00 грн.

7. ОСОБА_4 подав заяву б/н від 28.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 1254300,40 грн.;

8. ОСОБА_5 подав заяву б/н від 28.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 4678688,85 грн.

9. ТОВ "Агрокомпанія" подало заяву б/н від 25.03.2024 про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 491150,00 грн.

10. 21.06.2024 ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заяви про відкликання своїх заяв з грошовими вимогами до Боржника.

11. 21.06.2024 Боржник подав заяву про закриття провадження у справі, посилаючись на власну платоспроможність.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. Загальна сума всіх заявлених до Боржника грошових вимог кредиторів складає 75940299,60 грн.

13. Враховуючи відмову кредиторів ОСОБА_5 з сумою кредиторських вимог 4678688,85 грн, ОСОБА_3 з сумою кредиторських вимог 907390,00 грн та ОСОБА_4 з сумою кредиторських вимог 1254300,40 грн 21.06.2024 від своїх грошових вимог до Боржника, загальна сума грошових вимог складає 70099920,35 грн.

14. Згідно з інформаційною довідкою, складеною ТОВ "Аудиторська фірма "ТАВІ", за відомостями балансу станом на 9 місяців 2023 року активи Боржника складають 81386200,00 грн. Чистий прибуток за 2021 рік склав 3 млн 646 грн, за 2022 рік - 3 млн 785 грн та за 9 місяців 2023 року - 546 тис. грн.

15. Відповідно до звіту щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, поданого арбітражним керуючим Голубенко О.В., за відомостями балансу станом на 31.12.2023 у Боржника наявні активи на суму 87362100,00 грн, а зобов`язання на суму 54783200,00 грн.

16. При складанні зазначеного звіту арбітражний керуючий взяв до уваги такі документи: баланс підприємства (форма №1); звіт про фінансові результати (форма №2); звіт про рух грошових коштів (форма №3); звіт про власний капітал (форма №4); примітки до річної фінансової звітності (форма №5); звіт з праці (форма №1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма №1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма №3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма №1П-НПП); інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

17. З поданого кредитором ОСОБА_1 звіту про незалежну оцінку майнового комплексу Боржника вбачається, що вартість активу становить 81386200,00 грн, а вартість зобов`язань Боржника становить 56121000,00 грн.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, задоволено заяву Боржника про закриття провадження у справі про банкрутство, закрито провадження у справі про банкрутство Боржника, заяви ОСОБА_1 про визнання додаткових кредиторських вимог до Боржника та про забезпечення доказів у справі, заяви АТ "ОТП Банк", ТОВ "Суффле Агро України", ОСОБА_2 , ТОВ "Агрокомпанія", ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання грошових вимог до Боржника залишено без розгляду тощо.

19. Судові рішення мотивовано посиланням на положення пункту 10 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та тим, що існуюче співвідношення активу і пасиву Боржника свідчить про неможливість здійснювати подальше провадження у справі про банкрутство, відкриття ліквідаційної процедури та процедури санації, оскільки Боржник є платоспроможним, відсутні ознаки неоплатності, які є підставою для переходу в процедуру ліквідації.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

20. Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та ОСОБА_1 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі та постанову апеляційного господарського суду, а справу передати для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

21. Касаційні скарги подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

22. Скаржники вважають, що господарські суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.04.2023 у справі №924/1277/20, від 06.12.2023 у справі №910/3539/22, від 18.05.2023 у справі №923/954/20, від 02.11.2022 у справі №904/5749/19, від 09.06.2022 у справі №908/794/19, щодо застосування частин 1, 3 статті 49, пункту 10 частини 1 статті 90 КУзПБ.

23. Скаржники стверджують, що наявність ознак неплатоспроможності Боржника є юридичним фактом, встановленим чинною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.02.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

24. Посилаючись на положення статей 1, 6, 39, 45, 47-49, 90 КУзПБ, скаржники зазначають, що КУзПБ абсолютно чітко та однозначно регламентує стадійність розгляду справи про банкрутство, послідовне виконання та проходження яких дозволяє чітко встановити обставини, на підставі яких у підсумковому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у справі. Суд не наділений безумовним правом на закриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи за заявою кредитора на будь-якій стадії судового процесу виключно тому, що подані в односторонньому порядку докази свідчать про відсутність ознак неплатоспроможності, оскільки пункт 10 частини 1 статті 90 КУзПБ є загальною нормою по відношенню до статті 49 КУзПБ, яка є спеціальною нормою.

25. Скаржники переконані, що закриття провадження у справі про банкрутство до підсумкового засідання суду можливо виключно на інших підставах, зазначених у частині 1 статті 90 КУзПБ.

26. Скаржники зауважують, що господарські суди щодо розміру активів Боржника посилаються на різні джерела та зазначають різні суми, однак усі документи базуються виключно на відомостях фінансової звітності Боржника, які не є достовірним джерелом інформації про структуру активів, які мають встановлюватися на підставі відомостей інвентаризації.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

27. Боржник подав відзиви на касаційні скарги ТОВ "Суффле Агро Україна" та ОСОБА_1 , в яких просить скарги залишити без задоволення.

28. Боржник вважає викладені в касаційних скаргах мотиви і підстави безпідставними та необґрунтованими.

29. Боржник наголошує, що звіт щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, звіт про незалежну оцінку майнового комплексу, аудиторський висновок тощо свідчать про його платоспроможність, оскільки активи Боржника переважають над пасивами. І наведені докази є належними для встановлення вартості активів без акту інвентаризації.

30. Водночас Боржник зазначає, що статті 49, 90 КУзПБ не містять вказівок на виключну необхідність закриття провадження у справі про банкрутство лише в підсумковому засіданні, тому така можливість надана, зокрема, але не виключно в підсумковому засіданні.

31. Наведені скаржниками у касаційних скаргах постанови Верхового Суду Боржник вважає нерелевантними до правовідносин у цій справі.

32. Крім того, Боржник зауважує, що він є підприємством, яке спеціалізується на вирощуванні аграрної продукції та найбільшим роботодавцем у відповідному регіоні, не має зобов`язань зі сплати податків, виконує кредитні зобов`язання шляхом часткової оплати, тоді як ініціюючий кредитор є колишнім засновником і заступником директора Боржника, за фактом підробки документів яким з метою створення фіктивної заборгованості зареєстроване кримінальне провадження.

Позиція Верховного Суду

33. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

34. Предметом касаційного перегляду є судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, якими закрито провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 10 частини 1 статті 90 КУзПБ.

35. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів встановлені КУзПБ.

36. Відповідно до положень КУзПБ процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються в позовному провадженні тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

37. Провадження у справі про банкрутство складається з процедур встановлення факту неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредитора, що ініціює провадження (коли справа порушується за заявою кредитора), виявлення усіх можливих кредиторів і санаторів, санації (коли така можлива) або визнання боржника банкрутом. Останнім етапом провадження є процедура задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів банкрута. Усі зазначені процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника.

38. Відповідно до частини 1 статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

39. Процедура розпорядження майном боржника вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі (частина 13 статті 39 КУзПБ).

40. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації) (частина 1 статті 44 КУзПБ).

41. Розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (частина 3 статті 44 КУзПБ).

42. Завдання процедури розпорядження майном боржника полягають, зокрема, у:

1) виявленні та збереженні майнових активів боржника;

2) виявленні кредиторів;

3) розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та заперечень на них;

4) здійсненні аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника;

5) формуванні представницьких органів кредиторів;

6) прийнятті рішення про перехід до наступної процедури банкрутства.

43. Крім того, у процедурі розпорядження майном боржника відбувається розгляд майнових та немайнових спорів (стаття 7 КУзПБ), стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, та, відповідно, у строки передбачені цим Кодексом, з правом оскарження та перегляду за нововиявленими обставинами. Подібна за змістом правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/1277/20, ухваленій у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах.

44. Згідно з положеннями статті 49 КУзПБ, яка регулює закінчення процедури розпорядження майном, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі шляхом ухвалення відповідного судового рішення, зокрема: постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство.

45. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Визначення судом підстави для закриття провадження у справі про банкрутство залежить від наявності конкретних обставин, які зумовлюють неможливість подальшого здійснення судового розгляду справи.

46. Закриття провадження у справі про банкрутство врегульовано розділом VІ КУзПБ. Так, згідно з положеннями статті 90 цього Кодексу господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника (пункт 10 частини 1). При цьому в передбаченому зазначеним пунктом випадку провадження у справі про банкрутство може бути закрито лише до визнання боржника банкрутом (частина 2). Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала (частина 3).

47. Верховний Суд неодноразово зауважував (зокрема в постановах від 02.11.2022 у справі №904/5749/19, від 06.12.2023 у справі №910/3539/22, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах), що з`ясування ознак банкрутства (неплатоспроможності) та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі є завданням підсумкового засідання суду.

48. Такі висновки Верховного Суду про обов`язок господарського суду щодо встановлення саме у підсумковому засіданні ознак неплатоспроможності боржника узгоджуються з приписами пункту 10 частини 1 статті 90 КУзПБ, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника.

49. Тобто передумовою закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 10 частини 1 статті 90 КУзПБ в обов`язковому порядку є встановлення судом у підсумковому засіданні наявності / відсутності ознак неплатоспроможності боржника.

50. За визначенням статті 1 КУзПБ, банкрутство - це визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.

51. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.04.2023 у справі №924/1277/20 наголосив, що, вирішуючи у підсумковому засіданні питання ухвалення одного із судових рішень, передбачених частиною 3 статті 49 КУзПБ, зокрема ухвали про закриття провадження у справі, посилаючись на пріоритетність відновлення платоспроможності боржника над його ліквідацією, судам доцільно дослідити як об`єктивну, так і суб`єктивну складові діяльності боржника.

52. Об`єктивна складова діяльності боржника полягає в аналізі наявних у боржника активів, економічної доцільності та ефективності їх використання у розрізі можливості погашення наявного боргу перед конкурсними кредиторами.

53. Суб`єктивна складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою відносно конкурсних кредиторів і спрямована на пошук реальних шляхів погашення боргу перед ним до моменту введення ліквідаційної процедури.

54. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство повинен встановлюватися господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним пунктом 5 частини 3 статті 44 КУПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника.

55. Без дослідження вказаних обставин у їх сукупності суд не має змоги належним чином надати обґрунтовану оцінку платоспроможності боржника, з урахуванням повного, об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, наданих на їх підтвердження, а також врахування думки розпорядника майна, боржника, кредиторів, інших учасників справи.

56. Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі №904/5749/19 також зауважив, що для встановлення неоплатності боржника (за статтею 205 Господарського кодексу України - недостатності майна для задоволення вимог кредиторів) суд з`ясовує його актив і пасив та співставляє дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.

57. Системний аналіз норм КУзПБ та Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України 26.10.2010 №1361), дає підстави для висновку, що виявлення господарським судом у підсумковому засіданні ознак неплатоспроможності боржника відбувається на підставі дослідження та правової оцінки доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника, фінансової звітності боржника (балансу підприємства (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів) тощо.

58. Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан божника має містити відомості про актив боржника; такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.

59. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом в порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів.

60. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.

61. Як вбачається з матеріалів цієї справи, Господарський суд Вінницької області ухвалою від 23.02.2024 відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника, ввів процедуру розпорядження майном боржника тощо, а також призначив попереднє засідання на 04.04.2024. Згідно з супровідним листом №902/25/24/343/24 від 20.03.2024 матеріали справи надіслано до Північно-західного апеляційного господарського суду. Після повернення матеріалів справи з господарського суду апеляційної інстанції ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.06.2024 призначено попереднє засідання на 24.06.2024.

62. У попередньому засіданні 24.06.2024, тобто без призначення та проведення підсумкового засідання, місцевий господарський суд закрив провадження у справі про банкрутство Боржника, дійшовши висновку, що задоволення вимог кредиторів можливе не лише через застосування до Боржника ліквідаційної процедури, а й в інший спосіб.

63. При цьому, залишивши без розгляду заяви кредиторів з грошовими вимогами до Боржника, місцевий господарський суд виходив із того, що сума вимог кредиторів Боржника складає 72421605,90 грн, а враховуючи відкликання деякими кредиторами своїх заяв із грошовими вимогами до Боржника - 65581226,65 грн. За розрахунком апеляційного господарського суду, загальна сума усіх вимог кредиторів, які заявили свої вимоги до Боржника, становить 75940299,60 грн (з урахуванням вимог ініціюючого кредитора), а без урахування вимог за відкликаними заявами - 70099920,35 грн. Наявність спорів за позовами ОСОБА_1 і Фермерського господарства "Павленко Т.М." про стягнення коштів з Боржника, які розглядаються в окремих позовних провадженнях у межах цієї справи про банкрутство, господарські суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою.

64. Водночас визначаючи розмір активів Боржника господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що врахувують: інформаційну довідку, складену ТОВ "Аудиторська фірма "ТАВІ" згідно з відомостями балансу Боржника станом на 9 місяців 2023 року; звіт щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, поданий арбітражним керуючим Голубенко О.В., згідно з відомостями балансу Боржника станом на 31.12.2023; а також поданий кредитором ОСОБА_1 звіт про незалежну оцінку майнового комплексу Боржника.

65. Попри те, що наведені докази містять різні суми активів Боржника, господарські суди попередніх інстанцій, без наведення обґрунтування, виходили з розміру, визначеного у звіті щодо виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, поданого арбітражним керуючим Голубенко О.В.

66. Проте, всупереч тому, що згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, господарські суди не надали належної правової оцінки переліченим доказам, зокрема, з точки зору їх належності, достовірності, вірогідності тощо.

67. Належної правової оцінки господарських судів першої та апеляційної інстанцій не отримав звіт розпорядника майна Боржника з точки зору повноти дій розпорядника майна по виконанню встановлених частиною 3 статті 44 КУзПБ обов`язків, зокрема, з проведення у визначений строк інвентаризації майна Боржника, визначення його вартості, проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника тощо.

68. Також господарські суди не з`ясували позицію зборів кредиторів Боржника щодо подальшого руху цієї справи про банкрутство відповідно до частини 2 статті 49 КУзПБ, зокрема, з урахуванням виконання розпорядником майна Боржника свого обов`язку з розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі.

69. Натомість господарські суди попередніх інстанцій обмежилися співставленням пасивів Боржника, визначених за сукупністю заявлених грошових вимог кредиторів, з його активами, визначеними по суті на підставі складеного Боржником балансу, без дослідження реального розміру його активів з огляду на фактичну наявність у Боржника певного майна та його вартість, дебіторську заборгованість, укладені цивільно-правові угоди тощо.

70. Наведене не надає достатніх правових підстав для висновку про відсутність ознак неплатоспроможності Боржника на момент ухвалення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, а отже, й для закриття провадження у цій справі відповідно до пункту 10 частини 1 статті 90 КУзПБ.

71. З огляду на викладене господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Зважаючи на викладене, Верховний Суд виснував, що касаційні скарги слід задовольнити частково.

73. Відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати з переданням справи для продовження розгляду до господарського суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

74. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024 у справі №902/25/24 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

К. Огороднік