Рішення

від 13.12.2024 по справі 902/25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2024 р. Cправа № 902/25/24(902/686/24)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання Марчук А.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Чайки А.О.

представника відповідачів - Лещенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд" (Хмельницьке шосе, 82, офіс 538, м. Вінниця, 21036, код 35949905)

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В :

21.06.2024 до суду від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява до ТОВ "Вінницяагропроектбуд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/25/24(902/686/24), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 21.06.2024 відкрито провадження у справі № 902/25/24(902/686/24), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 18.07.2024.

11.07.2024 до суду від відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 надійшли відзиви на позовну заяву, в яких останні наводять заперечення проти позову та просять відмовити в його задоволенні.

Ухвалами суду від 18.07.2024, від 04.09.2024, від 07.10.2024, 25.10.2024 розгляд справи № 902/25/24(902/686/24) по суті відкладався.

28.10.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, а 12.11.2024 клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів.

13.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 13.11.2024 розгляд справи № 902/25/24(902/686/24) по суті відкладено на 25.11.2024.

За результатами слухання справи 25.11.2024 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 29.11.2024.

Однак, 29.11.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Лабунської Т.І. у відпустці.

Ухвалою суду від 02.12.2024 розгляд справи № 902/25/24(902/686/24) по суті призначено на 13.12.2024.

В судовому засіданні 13.12.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.11.2024 про поновлення пропущеного строку на подання клопотання про витребування доказів, клопотання ОСОБА_1 від 28.10.2024 про витребування доказів залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 12.11.2024 про розгляд справи № 902/25/24(902/686/24) за правилами загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 13.12.2024 представник позивача заявлений позов підтримав в повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позову заперечила, з підстав та за обставин, наведених у відзивах на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що

12.01.2024 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_2 укладено Договір новації зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 № №15/01-2-2020 та від 27.08.2020 №27/08-2020 у нове зобов`язання поворотної фінансової допомоги № 2, заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає 1 815 850,00 грн.

23.09.2021 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_3 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 23/09-2 від 23.09.2021, заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким за вказаним договором складає 207 000,00 грн.

04.01.2022 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_3 укладено договір поворотної фінансової допомоги №04/01-1 від 04.01.2022, розмір заборгованості ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає 700 390,00 грн.

15.01.2020 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 15/01-2020 від 15.01.2020, розмір заборгованості ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає 685 585,00 грн.

20.08.2020 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 20/08-2020 від 20.08.2020, розмір заборгованості ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає 750 000,00 грн.

15.12.2020 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 15/12 від 15.12.2020, заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає 2 589 041,30 грн.

12.01.2021 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.01.2021, заборгованість Вінницяагропроектбуд" за яким складає 34 063,55 грн.

28.10.2022 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 28/10/1 від 28.10.2022, заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає складає 449 999,00 грн.

18.10.2022 між ТОВ Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги № 18/11-1 від 18.11.2022, заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за яким складає 170 000,00 грн.

За період 2020 - 2022 років ТОВ Вінницяагропроектбуд" уклало із відповідачами дев`ять договорів поворотної фінансової допомоги, чим утворила поточні зобов`язання на загальну суму 18 768 305,25 грн.,

Поточні зобов`язання ТОВ Вінницяагропроектбуд" перед відповідачами склали за 2020 рік - 11 460 876,70 грн., за 2021 рік - 5 987 039,55 грн., за 2022 рік - 1 320 389,00 грн.

Поточні зобов`язання ТОВ Вінницяагропроектбуд" перед ініціюючим кредитором, ОСОБА_1 , що визнані Господарським судом Вінницької області при відкритті справи про банкрутство № 902/25/24 склали за 2020 рік - 1 912 350,00 грн., за 2021 рік - 1 051 940,00 грн., за 2022 рік - 931 745,10 грн., за 2023 рік - 2 604 408,90 грн.

Отже, загальна сума поточних зобов`язань ТОВ "Вінницяагропроектбуд", що слідує із поданих заяв про грошові вимоги до боржника, складала за 2020 рік - 13 373 226,70 грн., за 2021 рік - 7 038 979,55 грн., за 2022 рік - 2 252 134,10 грн.

Проте, відповідно до фінансової звітності ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2020 рік, у розділі III. Поточні зобов`язання, п. Інші поточні зобов`язання задекларовано суму: На початок звітного року - 0 грн.; На кінець звітного року - 7 017 200,00 грн., що на 6 356 026,70 грн. менше заявлених кредиторських вимог.

Відповідно до фінансової звітності ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2021 рік, у розділі III. Поточні зобов`язання, п. Інші поточні зобов`язання задекларовано суму: На початок звітного року - 7 017 200,00 грн.; На кінець звітного року - 6 799 900,00 грн., тобто зобов`язання ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2021 рік навіть зменшились перед кредиторами на 217 300,00 грн.

Отже, наявність значної різниці між заявленими кредиторськими вимогами і сумами, відображеними у фінансовій звітності, а також зростання обсягу зобов`язань, свідчать про намагання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 створити штучну заборгованість у ТОВ "Вінницяагропроектбуд" для подальшого ухилення від сплати ним кредитних зобов`язань перед ОСОБА_1 .

Внаслідок укладення вищевказаних договорів поворотної фінансової допомоги боржник отримав грошові кошти від відповідачів та взяв на себе зобов`язання щодо їх повернення.

Укладення даних договорів поворотної фінансової допомоги, отримання за ними коштів у розмірі 18 768 305,25 грн. спричинило та стало вирішальним чинником неплатоспроможності ТОВ "Вінницяагропроектбуд", враховуючи наявність сталої заборгованості перед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Виконання грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 та іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що, в свою чергу, мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Вінницяагропроектбуд", що порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, зокрема, в частині розміру погашення їх вимог. А це, в свою чергу завдає таким кредиторам збитків.

Позивач вказує, що вищевказані договори поворотної фінансової допомоги укладені ТОВ "Вінницяагропроектбуд" із відповідачами створити штучну заборгованість, оскільки розмір заборгованості за вказаними договорами - 6 840 379,25 грн., що у півтора рази більше від загального розміру визнаних вимог ініціюючого кредитора - 4 027 544,10 грн.

Спірні правочини укладено боржником із заінтересованими особами без економічної мети, тому що сторонами цих договорів є ТОВ "Вінницяагропроектбуд" і її співзасновники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позивач вважає, що дані правочини слід визнати недійсними, оскільки внаслідок укладання спірних договорів мало місце збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Вінницяагропроектбуд", що порушує права та інтереси інших кредиторів; спірний договір укладений із заінтересованими особами без реальної перспективи виконання; кожен із учасників укладення спірних договорів чітко усвідомлював, що боржник має грошові зобов`язання перед іншими учасниками, і зобов`язання за цими договорами не будуть виконані; договір укладено без настання реальних наслідків, тобто є фіктивним.

За наведених обставин оспорювані договори поворотної фінансової допомоги можуть бути кваліфіковані як правочини, при укладенні яких відповідачі діяли недобросовісно та зловживали правами щодо позивача з метою уникнення задоволення вимог позивача як кредитора, відтак цей правочин є фраудаторним правочином.

У відзивах на позовну заяву від 11.07.2024 відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проти позову заперечили з наступних підстав.

Відповідачі вказують, що позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсними договорів поворотної фінансової допомоги, стороною яких позивач не є.

При цьому позивач акцентує, що дані правочини, які укладені з ТОВ «Вінницяагропроектбуд» починаючи з 2020 року, створили штучну заборгованість для подальшого ухилення від сплати кредитних зобов`язань перед ОСОБА_1 і тому мають бути визнані недійсними у судовому порядку.

При цьому позивач не зазначає, які саме права (інтереси) були порушені, не визнані чи оспорюються у зв`язку із наявністю даних договорів та в який спосіб відбувається таке порушення; не аргументував наявності реальності порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку; правові наслідки задоволення позову для позивача також не зазначив.

Заявлені у справі вимоги не спрямовані безпосередньо на відновлення прав ОСОБА_1 , оскільки стосуються зобов`язань, стороною яких він не є, а тому такі вимоги спрямовані на захист прав сторін договорів, які одночасно визначені відповідачами у справі, що свідчить про неправильно обраний позивачем у наведеному випадку спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

Оспорювані правочини укладались за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, з метою поповнення обігових коштів ТОВ «Вінницяагропроектбуд», при цьому ОСОБА_2 виконав обов`язок за Договором поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ «Вінницяагоропроектбуд», а ТОВ «Вінницяагоропроектбуд» виконало свій обов`язок за Договором новації зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги № 15/01-2-2020 від 15.01.2020 та № 27/08-2020 від 27.08.2020 у нове зобов`язання Поворотної фінансової допомоги № 2 від 12.01.2021 частково.

ОСОБА_4 виконав обов`язок за Договором поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ "Вінницяагропроектбуд", а ТОВ "Вінницяагропроектбуд" виконало свій обов`язок за Договором поворотної фінансової допомоги частково.

ОСОБА_3 виконала обов`язок за Договором поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ "Вінницяагропроектбуд", а ТОВ "Вінницяагропроектбуд" виконало свій обов`язок за Договором поворотної фінансової допомоги частково, що підтверджено належними доказами, які додані до відзивів.

Названі дії учасників даних правочинів свідчать про наявність у них наміру щодо виконання умов спірного договору.

Належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що оспорювані правочини не були направлені на настання реальних правових наслідків, передбачених ними, позивачем не надано.

Враховуючи обставини виконання договорів, а саме передання майна та проведення оплати, договори не можуть бути кваліфіковані як фіктивні, які не породжують наслідків.

Також відповідач вказує, що оскільки ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2024 року провадження у справі № 902/25/24 за заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Вінницяагропроектбуд» про банкрутство закрито, то застосування до спірних правовідносин зазначених положень ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є неможливим.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідачів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та порушеному праву позивача, суд виходив із наступного.

Ст. 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду у даній справі, позивач просив визнати недійсними:

- договір новації зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 №15/01-2-2020 та від 27.08.2020 №27/08-2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_2 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 23/09-2 від 23.09.2021, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_3 ;

- договір поворотної фінансової допомоги №04/01-1 від 04.01.2022, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_3 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 15/01-2020 від 15.01.2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 20/08-2020 від 20.08.2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 15/12 від 15.12.2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.01.2021, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 28/10/1 від 28.10.2022, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ;

- договір поворотної фінансової допомоги № 18/11-1 від 18.11.2022, укладений між ТО«³нницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього ж Кодексу.

Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа не вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Суд звертає увагу на те, що за змістом оспорюваних правочинів, позивач не є їх стороною.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 року у справі № 912/2007/18, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Судом встановлено, що ТОВ «Вінницяагропроектбуд», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про нікчемність оспорюваних правочинів не заявляли, будь-яких позовних заяв з питань визнання таких договорів недійсним не подавали, відповідно такі договори вважаються дійсними.

Суд зазначає, що в даному випадку необхідно врахувати, що позивачем не обґрунтовано, які самі його права порушені оскаржуваними ним договорами та в чому ці порушення мали свій прояв.

Позивач однією з підстав визнання договорів недійсними вказує ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства - боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим та ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства - укладення боржником правочину із заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав, зокрема, боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Твердження заявника про те, що договори поворотної фінансової допомоги укладені ТОВ "Вінницяагропроектбуд" з відповідачами з метою "розмити" заборгованість та створити "штучну" ззаборгованість, оскільки розмір заборгованості за вказаними договорами становить 6 840 379,25 грн., що у півтора рази більше від загального розміру вимог ініціюючого кредитора - 4 027 544,10 грн., суд не приймає як підставу для визнання договорів недійсним.

Заявником не доведено та не надано доказів щодо того, що боржник, укладаючи спірні договори поворотної фінансової допомоги діяв недобросовісно та зловживав правами стосовно позивача.

Посилань на докази заявником не здійснено, спірних договорів до позову не долучено.

У зв`язку з неподанням заявником суду належних та допустимих доказів, суд не може дослідити питання, що укладення оспорюваних договорів мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості, що в свою чергу порушує права інших кредиторів, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що позов не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо того, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство, уклавши спірні договори, став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Що стосується укладення боржником правочинів із заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора якщо боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутство передбачено, що заінтересованими особами стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Позивач вказує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками ТОВ «Вінницяагропроектбуд» є: ОСОБА_4 - директор, ОСОБА_3 - заступник директора, ОСОБА_2 - заступник директора. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є членами сім`ї, дружиною та чоловіком.

Разом з тим, ні вказаного витягу з ЄДР, ні доказів перебування у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , ні спірних договорів, ні інших доказів (наказ, статут, первинні документи, тощо) для підтвердження вказаних обставин позивач не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні договори укладені заінтересованими особами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у позові вказав, що провадження у справі № 902/25/24 про банкрутство ТОВ "Вінницяагропроектбуд" відкрито 23.02.2024, а тому частину спірних договорів укладено за рамками трирічного «підозрілого» періоду, а саме: договір новації зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 №15/01-2-2020 та від 27.08.2020 №27/08-2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_2 ; договір поворотної фінансової допомоги № 15/01-2020 від 15.01.2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ; договір поворотної фінансової допомоги № 20/08-2020 від 20.08.2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ; договір поворотної фінансової допомоги № 15/12 від 15.12.2020, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд» та ОСОБА_4 ; договір поворотної фінансової допомоги № 1 від 12.01.2021, укладений між ТОВ «Вінницяагропроектбуд".

Що стосується твердження позивача, що укладені договори є фіктивними.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Верховний Суд у своїх постановах від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 22.05.2023 у справі № 936/721/21 (провадження № 61-129св23) зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Також Верховний Суд у вказаних вище постановах зазначив, що основними ознаками фіктивного правочину є:

- введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;

- свідомий намір невиконання зобов`язань договору сторонами;

- приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки щодо ознак фіктивного правочину також зробив Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2019 у справі № 903/439/18, зазначивши при цьому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Разом з тим, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін спірних договорів на приховування яких-небудь інших намірів таких правочинів в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами спірного договору.

У свою чергу відсутність наміру виконувати зобов`язання за спірними договорами має бути також доведена позивачем відповідними доказами.

Однак позивач у позовній заяві не зазначив, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін оспорюуваних договорів не виконувати його зобов`язання. До позову не додано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, наведених в позовній заяві, суд дійшов висновку про відмову задоволені позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства; ст.ст. 2, 3, 4, 11, 12, 13, 14, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 96, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 255, 256, 326 ГПК України -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні позову.

2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: представнику ОСОБА_1 , адвокату - Сувалову В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адвокату Чайці А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику ТОВ "Вінницяагропроектбуд", ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокату Лещенко С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Повне рішення складено 18 грудня 2024 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук.прим.:

1 - до справи