Ухвала

від 09.12.2024 по справі 910/14752/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14752/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024

у справі за позовом:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - АГК "Північ")

про визнання недійсними рішення загальних зборів,

В С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до АГК "Північ", в якому просили визнати недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду №13, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №13 від 20.02.2022.

2. Господарський суд міста Києва рішенням від 29.02.2024 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив: визнав недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду №13, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду №13 від 20.02.2022.

3. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 28.03.2024 заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково: стягнув з АГК "Північ" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 166,66 грн та на користь ОСОБА_2 - витрати в розмірі 19 166,66 грн; у задоволенні решти вимог заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/14752/23 залишив без змін.

5. 01.1.2024 АГК "Північ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

8. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

11. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

13. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

14. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

15. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

16. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

17. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

18. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

19. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

20. АГК "Північ" як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 2 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, зокрема, таке:

- суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19);

- відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19);

- суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили корпоративні права ОСОБА_1 як члена кооперативу і як керівника юридичної особи з правами членів кооперативу від 13 ряду, які за статутом вправі обирати уповноваженого від свого ряду;

- визначення предмета і підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (п.41));

- вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого кооперативу і його інших членів, крім позивача, тобто, дотримуватися балансу інтересів членів кооперативу і самого кооперативу; важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес члена кооперативу для його співставлення з інтересами інших членів та кооперативу, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення (постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №916/2506/20, від 28.03.2023 у справі №916/213/22, від 30.05.2023 у справі №916/212/22, від 27.03.2023 у справі №906/908/21, від 15.06.2022 у справі №910/6685/21);

- визначальним для задоволення такого позову є наявність ознак порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №362/666/19);

- інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16);

- ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо (постанова Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №916/3496/20);

- суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки його права не порушені і не могли бути порушені спірним рішенням у зв`язку із обранням уповноваженого від 13 ряду, у якому він не міг приймати участі; вимоги обох позивачів про визнання недійсним рішення про делегування уповноваженого від окремого ряду не може призвести до поновлення будь-яких їх прав, оскільки Міністерство юстиції України наказом від 14.02.2022 №493/5 реєстраційні дії щодо АГК "Північ" скасувало.

21. АГК "Північ" у касаційній скарзі також вказує таке:

- у справі №910/15128/23 суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду №6, оформленого протоколом від 18.02.2022; Верховний Суд постановою від 28.02.2024 залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін;

- Верховний Суд постановою від 24.09.2024 у справі №910/11661/23 (за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до АГК "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду №4, оформленого протоколом від 18.02.2022) рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції;

- у декількох аналогічних справах та з аналогічними правовідносинами, одна колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому не роблячи висновків щодо застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, а інша колегія Верховного Суду не погодилась із висновками суду апеляційної інстанції та зробила певні висновки про застосування норм матеріального права до спірних правовідносин;

- наразі на розгляді Верховного Суду перебуває справа №910/14503/23 за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ; Верховний Суд ухвалою від 21.11.2024 справу №910/14503/23 передав на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вважаючи за необхідне відступити від висновків, що містяться у постанові від 24.09.2024 у справі №910/11661/23.

22. Втім, констатація факту передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.09.2024 у справі №910/11661/23, не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої п.2 ч.2 ст.287 ГПК.

23. АГК "Північ" не наводить обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Скаржник також не вказує норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, не наводить цей висновок і не обґрунтовує необхідність відступлення від нього.

24. У зв`язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно чітко визначити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 10-19 цієї ухвали.

25. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

26. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №910/14752/23 залишити без руху.

2. Надати Автогаражному кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Автогаражному кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко