Постанова

від 04.12.2024 по справі 629/4083/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 629/4083/19

провадження № 61-14993св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - селянське (фермерське) господарство « Костюченко Миколи Івановича »;

відповідач - ОСОБА_2 ;

третя особа - міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Костюченко Миколи Івановича» на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року селянське (фермерське) господарство « Костюченко Миколи Івановича » (далі - СФГ «Костюченко М. І.») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про відшкодування вартості насіння соняшнику.

Позовна заява СФГ «Костюченко М. І.»мотивована тим, що 09 вересня 2016 року Близнюківським районним судом Харківської області у цивільній справі № 612/403/16-ц винесено ухвалу про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю дослідне сільськогосподарське підприємство «БВ» (далі - ТОВ ДСП «БВ») до СФГ « Костюченко М. І. » та фізичних осіб - власників земельних ділянок про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання права власності на врожай соняшнику 2016 року, якою зобов`язано зібраний врожай соняшнику 2016 року із земельних ділянок сільськогосподарського призначення позивача, що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, передати на відповідальне зберігання ОСОБА_2 в зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому до набрання законної сили рішенням суду у справі.

На виконання зазначеної ухвали в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 головним державним виконавцем Близнюківського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Близнюківський РВДВС ГТУЮ у Харківській області) 09 вересня 2016 року було передано ОСОБА_2 насіння соняшнику загальною вагою 79 050 кг, а 10 вересня 2016 року - 88 280 кг. Вказаний врожай соняшнику 2016 року загальною вагою 167 330 кг, яке було передано відповідачу, належить СФГ « Костюченко М. І. », оскільки воно було вирощене на орендованих ним земельних ділянках, які воно обробляло, вносило добрива та здійснило посів соняшнику.

В подальшому, ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у справі № 612/403/16-ц, яку залишено без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року, позовну заяву ТОВ ДСП «БВ» залишено без розгляду, а ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року у справі № 612/403/16-ц, яку залишеною без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 лютого 2019 року, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року.

Таким чином позивач вважає, що відповідач отримав насіння соняшнику загальною вагою 167 330 кг за правовою підставою, яка згодом відпала, і зобов`язаний повернути позивачу вказане майно.

У серпні 2018 року та березні 2019 року відповідачу направлялися вимоги про повернення безпідставно набутого майна, які залишені без задоволення.

Враховуючи тривалий час перебування насіння соняшнику у відповідача (з дня закладання на зберігання 09 та 10 вересня 2016 року пройшло понад 30 місяців), оскільки у відповідача відсутнє будь-яке спеціалізоване зерносховище з відповідними умовами для довгострокового зберігання соняшнику (понад один місяць), то переданий відповідачу на зберігання соняшник об`єктивно не міг зберегти притаманні йому властивості та не може бути повернений позивачу в натурі у стані, придатному для його подальшої реалізації.

Відповідно до висновку Універсальної біржі «Україна» від 24 червня 2019 року № 21 вартість насіння соняшнику загальною вагою 167 330 кг складає 1 807 164,00 грн.

Враховуючи викладене, СФГ « Костюченко М. І. » просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість насіння соняшнику вагою 167 330 кг у розмірі 1 807 164 грн, а також судові витрати та витрати на професійну правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2021 року у складі судді Мицик С. А. позов СФГ « Костюченко М. І. » задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь СФГ « Костюченко М. І. » 1 807 164 грн в рахунок відшкодування вартості насіння соняшнику вагою 167 330 кг та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 107,46 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до спірних правовідносин необхідно застосувати статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки утримуючи майно, набуте на відповідній правовій підставі, яка згодом відпала, відповідач порушує майнові права позивача, тому позовна вимога про відшкодування вартості безпідставно набутого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог про відшкодування вартості насіння соняшнику, сторона відповідача не підтвердила належними та допустимими доказами, що при прийнятті на зберігання ОСОБА_2 зібраного врожаю соняшнику в рамках виконавчого провадження на виконання ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року про забезпечення позову, було дотримано вимоги ДСТУ 7011:2009. Зокрема, не зазначено сорти та класи врожаю соняшнику, прийнятого на зберігання, його стан, запах, колір, вологість, олійну і сміттєві домішки, зараженість, кислотне число олії тощо, а відтак існує ймовірність повернення в натурі насіння соняшнику нижчої якості та у гіршому стані, ніж прийнятого на зберігання. Також не надано жодного доказу щодо наявності переданого на зберігання вищевказаного врожаю соняшнику та можливості повернення його в натурі в стані, що відповідає вимогам ДСТУ 7011:2009.

З копії висновку спеціаліста Універсальної біржі «Україна» від 24 червня 2019 року № 21 вбачається, що за даними аналітичного відділу біржі, а також за даними, наданими підприємствами, які займаються реалізацією та переробкою сільськогосподарської продукції, станом на 24 червня 2019 року середня ринкова вартість насіння соняшнику (товарного) вагою 167 330 кг складає 1 807 164 грн.

Вказану суму суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду та визначено її Полтавському апеляційному суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Оріщенко Н. С. задоволено. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог СФГ « Костюченко М. І. » відмовлено. Стягнуто із СФГ « Костюченко М. І. »на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 40 661,20 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів направлення ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову для виконання ОСОБА_2 , а також державним та іншим органам, які виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 як третя особа, який на виконання ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року у справі № 612/403/16-ц та згідно з актами державного виконавця від 09 та 10 вересня 2016 року прийняв майно - насіння соняшнику на відповідальне зберігання у зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 , без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому, мав обов`язок з власної ініціативи повернути вказане майно. Актів огляду зерносховища за вказаною адресою станом на час скасування заходів забезпечення позову і звернення СФГ « Костюченко М. І. » до суду на підтвердження наявності чи відсутності насіння соняшнику у вказаному зерносховищі, матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову не була пред`явлена до примусового виконання та державним виконавцем не виконувалася.

Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що порушення зберігачем заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, тягне передбачену законом відповідальність зберігача майна перед державним виконавцем.

Передачу відповідачу насіння соняшнику на відповідальне зберігання не було задокументовано відповідно до умов Правил приймання соняшнику, які визначені ДСТУ 7011:2009 Соняшник. Державні стандарти, та передача відбулася без дотримання цих Правил, тобто майно не було ідентифіковано.

При проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні № 12016220380000736 від 19 березня 2016 року також вилучалося насіння соняшнику з території за адресою: АДРЕСА_2 . Без ідентифікації насіння соняшнику, яке було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , неможливо встановити, чи саме це насіння соняшнику наявне чи відсутнє у зерносховищі на час пред`явлення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року СФГ « Костюченко М. І. » подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/660/19, від 20 вересня 2023 року у справі № 141/124/21 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

11 грудня 2023 року справа № 629/4083/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга СФГ «Костюченко М. І.» мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що відповідач не отримував ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову у справі № 612/403/16-ц та не був повідомлений про відсутність правових підстав збереження спірного майна, оскільки 18 березня 2019 року відповідачу була направлена вимога про повернення безпідставно набутого майна з відповідними додатками, але ця вимога залишена без задоволення.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спір розглядається з 07 серпня 2019 року, що очевидно свідчить про обізнаність відповідача щодо відсутності у нього правової підстави для збереження майна СФГ « Костюченко М. І. ».

З постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц вбачається, що спір між ТОВ ДСП «БВ» та СФГ « Костюченко М. І. » щодо права оренди земельних ділянок на полі № 25 є вирішеним на користь СФГ « Костюченко М. І. » і будь-яких інших спорів щодо права оренди земельних ділянок на полі № 25, а також щодо насіння соняшнику, вирощеного на вказаних земельних ділянках, немає, натомість апеляційний суд в цій справі безпідставно зазначив про те, що спір не вирішено.

Також апеляційним судом не враховано, що ухвала про скасування заходів забезпечення позову не є виконавчим документом відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не передбачає будь-яких заходів примусового виконання рішень.

Виходячи з тривалого часу перебування соняшнику у відповідача (з дня закладання на зберігання 09 та 10 вересня 2016 року пройшло більше 7 років), відсутності у відповідача будь-якого спеціалізованого зерносховища з відповідними умовами для довгострокового зберігання (понад один місяць), соняшник переданий відповідачу на зберігання не міг зберегти притаманні йому властивості як насіння соняшнику на дату звернення з позовом і не може бути повернений позивачу в натурі у стані придатному для його подальшої реалізації.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Оріщенко Н. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 червня 2016 року ТОВ ДСП «БВ» звернулося до суду з позовом до СФГ « Костюченко М. І. »та 110 фізичних осіб про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених між СФГ « Костюченко М. І. »та іншими відповідачами - фізичними особами, які є власникам земельних ділянок (справа № 612/403/16-ц).

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року у цивільній справі № 612/403/16-ц (провадження 2/612/233/16) було задоволено заяву ТОВ ДСП «БВ» про забезпечення позову. Встановлено заборону СФГ « Костюченко М. І. » та його представникам і будь-яким іншим особам чинити будь-які перешкоди у зборі, транспортуванні, складуванні та передачі на зберігання врожаю соняшнику 2016 року ТОВ ДСП «БВ» та його представникам, а також особам і підприємствам, що надають послуги ТОВ ДСП «БВ» на спірних земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок). Постановлено передати зібраний врожай соняшнику 2016 року зі спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області із вказаними кадастровими номерами на відповідальне зберігання третій особі ОСОБА_2 у зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 , без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому до набрання законної сили рішенням суду у цій справі (т.1 а.с.9-14).

09 вересня 2016 року головним державним виконавцем Близнюківського РВДВС ГТУЮ у Харківській області Стинько Д. П. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання вищевказаної ухвали про забезпечення позову у справі № 612/403/16-ц (т.1 а.с.14-18).

За актами державного виконавця від 09 та 10 вересня 2016 року при примусовому виконанні ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року у справі № 612/403/16-ц (провадження № 2-з/612/19/16) врожай соняшнику 2016 року зі спірних земельних ділянок передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 у зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 , у кількості 79 050 кг та 88 280 кг.

В цих актах зазначено: зібраний соняшник загальною вагою 79 050 кг прийняв на відповідальне зберігання та зібраний врожай соняшнику загальною вагою 88 280 кг прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , про що поставив свої підписи. Також акти підписали директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_7 та поняті (т.1 а.с.8, 18-20).

Згідно копій накладних ОСОБА_2 прийняв від ТОВ ДСП «БВ» 167 330 кг соняшнику (т.1. а.с.21-24).

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у справі № 612/403/16-ц, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2018 року та постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року, позовну заяву ТОВ ДСП «БВ» залишено без розгляду, оскільки належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В подальшому, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року у справі № 612/403/16-ц (провадження № 2-зз/629/2/18), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, заяву СФГ « Костюченко М. І. »про скасування заходів забезпечення позову ТОВ ДСП «БВ» до СФГ « Костюченко М. І. »та інших осіб про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання права власності на врожай задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року у цивільній справі №612/403/16-ц, у вигляді заборони СФГ « Костюченко М. І. » та його представникам і будь-яким іншим особам чинити будь-які перешкоди у зборі, транспортуванні, складуванні та передачі на зберігання врожаю соняшнику 2016 року ТОВ ДСП «БВ» та його представникам, а також особам і підприємствам, що надають послуги ТОВ ДСП «БВ» на спірних земельних ділянках сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок). Крім цього, скасовано передачу зібраного врожаю соняшнику 2016 року зі спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок), на відповідальне зберігання третій особі ОСОБА_2 у зерносховище за адресою: АДРЕСА_1 , без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому. Зазначено, що після набрання ухвалою законної сили необхідно виконати вимоги частини одинадцятої статті 158 ЦПК України, якими передбачено, що примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову (т.1 а.с.111-123).

08 серпня 2018 року та 18 березня 2019 року СФГ « Костюченко М. І. » зверталося до ТОВ ДСП «БВ» з вимогами про повернення безпідставно набутого майна, в яких просило відшкодувати вартість врожаю соняшнику 2016 року вагою 167 330 кг у розмірі 1 807 164 грн, що підтверджено копіями вимог, опису вкладення у цінний лист, фіскальних чеків, однак безпідставно набуте майно не повернуто, грошові кошти в рахунок відшкодування вартості цього майна не сплачені (т.1 а.с.124-131).

Відповідно до висновку спеціаліста Універсальної біржі «Україна» від 24 червня 2019 року № 21 за даними аналітичного відділу біржі, а також за даними, наданими підприємствами, які займаються реалізацією та переробкою сільськогосподарської продукції, станом на 24 червня 2019 рокусередня ринкова вартість 1 т насіння соняшнику складає 10 800 грн, відповідно, вартість насіння соняшнику (товарного) вагою 167 330 кг складає 1 807 164 грн (т.1 а.с.135).

Крім того, судами встановлено, що 19 березня 2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12016220380000736 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 197-1, частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України, за фактом викрадення у СФГ « Костюченко М. І. »насіння соняшнику, загальною вагою близько 300 тон, вартістю близько 3 000 000 грн з поля № 25, яке перебуває в оренді СФГ «Костюченко М. І.», на території Алісівської сільської ради Близнюківського району.

На підставі ухали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 листопада 2016 року у справі № 629/4408/16-к в рамках досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження 14 листопада 2016 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , та було вилучено насіння соняшнику об`ємом 477,33 куб. м, що відповідає 226 200 кг.

Постановою прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області від 15 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 12016220380000736 від 19 березня 2016 року визнано речовими доказами, а саме насіння соняшнику, об`ємом 477,33 куб. м, що відповідає 226 200 кг. Речові докази, а саме: насіння соняшнику, об`ємом 477,33 куб. м, що відповідає 226 200 кг, яке вилучено 14 листопада 2016 року із території току за адресою: АДРЕСА_1 , передано на відповідальне зберігання СФГ «Костюченко М. І.».

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 грудня 2016 року апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю компанія «БОТіК» (далі - ТОВ «БОТіК») ОСОБА_3 задоволено. Скасовано ухвалу слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12016220380000736 та накладено арешт на майно. У задоволенні клопотання слідчого від 15 грудня 2016 року про арешт майна відмовлено. Вирішено арештоване 18 листопада 2016 року насіння соняшнику об`ємом 477,33 куб. м, вагою 226 200 кг, яке зберігається на території товариства з обмеженою відповідальністю «Близнюківський комбінат хлібопродуктів», повернути товариству з обмеженою відповідальністю компанія «БОТіК», зобов`язавши керівництво ТОВ «БОТіК» в особі директора ОСОБА_3 забезпечити його належне зберігання протягом 2 місяців з моменту оголошення ухвали.

Також судами встановлено, що в розділі 6 Національного стандарту України ДСТУ 7011:2009 визначено «Правила приймання соняшнику», в яких вказано, що правила приймання - згідно ГОСТ 10852 (пункт 6.1).

У кожній партії соняшнику визначають стан насіння, запах, колір, вологість, олійну і сміттєві домішки, зараженість, кислотне число олії. У партіях соняшнику, призначених для кондитерських потреб, визначають також масову частку протеїну і масу 1000 насінин; у партіях соняшнику для виробництва олеїнової кислоти - її масову частку (пункт 6.2).

Контролювання вмісту і періодичність контролювання токсичних елементів, мікотоксинів та пестицидів у насінні соняшнику, що використовують для продовольчих потреб і для експортування, виконують згідно з МР 4.4.4-108(6) (пункт 6.3).

Кожну партію насіння соняшнику супроводжують свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів і посвідченням або сертифікатом про якість (пункт 6.4).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.3, 8.4 розділу 8 ДСТУ 7011:2009 «Транспортування і зберігання насіння соняшнику» насіння соняшнику перевозять насипом транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, чинних для транспорту цього виду.

Насіння соняшнику розміщують та зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерна зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов зберігання, затверджених в установленому порядку в Україні. Партії насіння соняшнику 1-го, 2-го, 3-го класів, призначені для виробництва олії, розміщують, транспортують і зберігають окремо в умовах, що унеможливлюють їхнє змішування. Партії насіння соняшнику, вирощені на полях без застосування пестицидів, що призначені для дитячого харчування, розміщують і зберігають окремо від інших партій. Окремо також розміщують, зберігають і транспортують партії насіння соняшнику для кондитерських потреб та для виробництва олеїнової кислоти, а також партії, уражені білою чи сірою гниллю.

Під час транспортування, розміщування і зберігання насіння соняшнику враховують стан, наведений у таблиці 2 (стан насіння соняшнику за вологістю та засміченістю).

Згідно з пунктами 9.2, 9.3 розділу 9 ДСТУ 7011:2009 «Гарантії постачальника» Гарантійний строк зберігання насіння соняшнику - 6 місяців з дня закладання на зберігання. Після закінчення гарантійного строку зберігання якість насіння перевіряють на відповідність вимогам стандарту. В разі позитивних результатів аналізування строк зберігання насіння соняшнику продовжують.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що заперечуючи проти позовних вимог про відшкодування вартості насіння соняшнику, ані відповідачем, ані представником відповідача в судовому засіданні не було підтверджено належними та допустимими доказами, що при прийнятті на зберігання ОСОБА_2 зібраного врожаю соняшнику в рамках виконавчого провадження на виконання ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року про забезпечення позову було дотримано вказані вимоги ДСТУ 7011:2009 та задокументовано відповідно до їх умов.

Зокрема, не зазначено сорти та класи врожаю соняшнику, прийнятого на зберігання, його стан, запах, колір, вологість, олійну і сміттєві домішки, зараженість, кислотне число олії тощо, а відтак існує ймовірність повернення в натурі насіння соняшнику нижчої якості та у гіршому стані, ніж прийнятого на зберігання. Також не надано жодного доказу щодо наявності переданого на зберігання вищевказаного врожаю соняшнику та можливості повернення його в натурі в стані, що відповідає вимогам ДСТУ 7011:2009.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга СФГ « Костюченко М. І. » підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Обґрунтовуючи позов в цій справі СФГ « Костюченко М. І. » посилалося на положення статей 1212, 1213 ЦК України та зазначило, що відповідач отримав насіння соняшнику загальною вагою 167 330 кг за правовою підставою, яка згодом відпала, і зобов`язаний повернути позивачу вказане майно. Оскільки переданий відповідачу на зберігання соняшник об`єктивно не міг зберегти притаманні йому властивості та не може бути повернений позивачу в натурі у стані, придатному для його подальшої реалізації, то СФГ « Костюченко М. І. » просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь вартість насіння соняшнику вагою 167 330 кг у розмірі 1 807 164 грн.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 310/5835/13-ц.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зазначено, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Також, згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/660/19, на яку послався заявник в касаційній скарзі, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справа № 910/9185/19 зроблено висновок, що вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213 ЦК України є основною в кондиційному зобов`язанні, але не вичерпує його змісту, адже поряд з нею існує право потерпілого на відшкодування доходів від такого майна. У абзаці першому частини першої 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. За змістом абзацу першого частини першої 1214 ЦК України таке право може бути реалізоване за сукупності таких складових: 1) доходи повертаються саме особою, яка володіє або володіла, майном безпідставно; 2) повертаються доходи, які ця особа одержала або могла одержати від такого майна; 3) повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння. Слід також враховувати, що конструкція абзацу першого частини першої статті 1214 ЦК України передбачає встановлення часу (строку) неправомірного використання майна, адже встановлює правило, що повертаються доходи отримані з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 141/124/21, на яку послався заявник в касаційній скарзі.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що після скасування заходів забезпечення позову ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року у справі № 612/403/16-ц у відповідача відпали правові підстави збереження у себе зібраного врожаю соняшнику 2016 року та він зобов`язаний був повернути це майно.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав вимог СФГ « Костюченко М. І. » про повернення безпідставно набутого майна, а також враховуючи тривалий час перебування насіння соняшнику у відповідача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про стягнення його вартості на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.

Згідно з частинами дев`ятою-одинадцятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом було встановлено, що зібраний врожай соняшнику 2016 року із земельних ділянок сільськогосподарського призначення було передано відповідачу лише на зберігання, без права його реалізації, відчуження та передачі будь-кому, на виконання ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року з метою забезпечення позову у справі № 612/403/16-ц.

Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд безпідставно виходив з того, що матеріали справи не містять доказів направлення ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07 вересня 2018 року про скасування заходів забезпечення позову для виконання ОСОБА_2 , а також позивач не надав доказів на підтвердження обов`язку відповідача з власної ініціативи повернути вказане майно, оскільки копія зазначеної ухвали та постанови Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 612/403/16-ц були направлені ОСОБА_2 разом із вимогою про повернення безпідставно набутого майна від 18 березня 2019 року, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви і наявними в матеріалах справи копією вимоги від 18 березня 2019 року, описом вкладення у цінний лист та квитанціями оператора поштового зв`язку.

Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що з часу отримання копії ухвали про відкриття провадження в цій справі та копії позовної заяви з доданими до неї матеріалами (15 листопада 2019 року) ОСОБА_2 був обізнаний про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року у цивільній справі № 612/403/16-ц, однак під час розгляду справи не спростував доводів СФГ « Костюченко М. І. ». щодо відсутності правової підстави для збереження майна.

Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на те, що передачу насіння соняшнику на відповідальне зберігання відповідачу не було задокументовано відповідно до умов Правил приймання соняшнику, які визначені ДСТУ 7011:2009 Соняшник. Державні стандарти, та передача відбулася без дотримання цих Правил, тобто майно не було ідентифіковано, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до частини першої статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

За статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

З обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, вбачається, що факт передачі спірного майна ОСОБА_2 підтверджено складеними державним виконавцем актами від 09 та 10 вересня 2016 року при примусовому виконанні ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2016 року у справі № 612/403/16-ц. Ці акти підписано ОСОБА_2 із зазначенням: зібраний соняшник загальною вагою 79 050 кг прийняв на відповідальне зберігання та зібраний врожай соняшнику загальною вагою 88 280 кг прийняв на відповідальне зберігання. Також акти підписали директор ТОВ ДСП «БВ»ОСОБА_7 та поняті.

Натомість у вищевказаних актах відсутні будь-які зауваження чи заперечення ОСОБА_2 щодо кількості та якості отриманого на зберігання насіння соняшника.

Крім того, факт передачі насіння соняшнику з порушенням ДСТУ 7011:2009, так само як і факт проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12016220380000736 від 19 березня 2016 року, в рамках якого 14 листопада 2016 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучено насіння соняшнику об`ємом 477,33 куб. м, що відповідає 226 200 кг, не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку повернути це майно в натурі у тому самому стані, в якому воно було прийняте на зберігання.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Натомість, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги СФГ « Костюченко М. І. » сплатило судовий збір у розмірі 54 214,92 грн, який підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Костюченко Миколи Івановича» задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року скасувати, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь селянського (фермерського) господарства «Костюченко Миколи Івановича» 54 214 (п`ятдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн 92 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович