Постанова

від 06.12.2024 по справі 285/2941/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудя 2024 року

м. Київ

справа № 285/2941/20

провадження № 61-14311св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросвіт», Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року у складі судді: Мозгового В. Б., додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Галацевич О. М. та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт», Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду у кримінальному провадженні № 12020060090000490 з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт» (далі - ТОВ «Євросвіт») на користь ОСОБА_1 завданих матеріальних збитків в розмірі 464 418,41 грн, моральної шкоди у розмірі 650 000 грн та судові витрати на професійну правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона 04 червня 2020 року будучи пасажиром автомобіля марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , який керував автопоїздом марки «DAF FT XF 105.460», д.н.з НОМЕР_2 , та спричинив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП) отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Дотепер вона змушена проходити лікування, велику кількість хірургічних втручань та розпочинати тривалий курс реабілітації.

Ні винуватцем ДТП, ні власником транспортного засобу матеріальна та моральна шкода їй не була відшкодована.

Власником транспортного засобу марки «DAF FT XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_2 , є ТОВ «Євросвіт», а водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із вказаним товариством та обіймав посаду водія-експедитора, тому товариство несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, яка складається з витрат на лікування, збитків у вигляді пошкодженого одягу та речей, які перебували з нею під час ДТП та упущеної вигоди.

Зазначає, що внаслідок ортопедичних ушкоджень, стану нервової системи та невиліковного порушення зору їй встановлено ІІ групу інвалідності, а також завдано моральної шкоди.

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду у кримінальному провадженні № 12020060090000490 з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «Євросвіт» на свою користь завдані матеріальні збитки в розмірі 149 785,30 грн та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 червня 2020 року він, керуючи автомобілем марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , який керував автопоїздом «DAF FT XF 105.460», д.н.з. НОМЕР_2 , та спричинив ДТП отримав тілесні ушкодження, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Після ДТП він дотепер змушений проходити лікування, переніс велику кількість хірургічних втручань та розпочав тривалий курс реабілітації.

Винуватцем ДТП матеріальна та моральна шкода не відшкодована.

Зазначав, що внаслідок ДТП він став інвалідом І групи «А» з 23 вересня 2020 року із загальним захворюванням опорно рухового апарату.

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 20 липня 2022 року вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову скасував та призначив новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У жовтні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із уточненою позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути:

- з АТ «СК «Інго» на свою користь мінімальний розмір страхового відшкодування в розмірі 141 690 грн, в рахунок відшкодування завданої шкоди здоров`ю - 115 810 грн та в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 12 875 грн;

- з ТОВ «Євросвіт» на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 111 603,82 грн, матеріальну шкоду, завдану каліцтвом та заробіток втрачений внаслідок втрати загальної працездатності за період з 04 червня 2020 року до жовтня 2022 року в розмірі 171 755 грн, матеріальну шкоду, завдану каліцтвом та заробіток втрачений внаслідок втрати загальної працездатності за період з січня 2023 року у розмірі мінімальної заробітної плати та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

У листопаді 2022 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути:

- з АТ «СК «Інго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю - 64 778,70 грн, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 30 979 грн, у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди - 7 489,63 грн;

- з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 90 170,25 грн, матеріальну шкоду, завдану каліцтвом та заробіток втрачений внаслідок втрати загальної працездатності (упущеної вигоди) за період з 01 червня 2020 року до жовтня 2022 року в розмірі 2 320 000 грн, щомісяця у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої каліцтвом заробіток, втрачений внаслідок втрати загальної працездатності, починаючи з листопада 2022 року у розмірі 80 000 грн та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 20 квітня 2023 року задовольнив заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про відмову від позову в частині позовних вимог до АТ «СК «Інго». Закрив провадження у цивільній справі в частині позову ОСОБА_2 до АТ «СК «Інго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області рішенням від 23 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 350 000 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Інго» страхового відшкодування відмовив.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Євросвіт» матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП відмовив.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Євросвіт» задовольнив частково.

Стягнув з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_2 з ТОВ «Євросвіт» матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відмовив.

Задовольняючи позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував, що здоров`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було завдано значну шкоду, вони зазнали фізичного болю та страждань, витратили багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану, однак цього досягти їм не вдалось, перенесли сильний емоційний стрес через отримані травми, ОСОБА_1 отримала ІІ групу інвалідності, а ОСОБА_2 отримав І групу інвалідності, у них назавжди порушено звичайний ритм їхнього життя, значно погіршився їх психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Інго» страхового відшкодування місцевий суд виходив з того, що представник ОСОБА_1 , уточнюючи позовні вимоги щодо суми страхового відшкодування після сплати АТ СК «Інго», не надав доказів на підтвердження того, що витрати на лікування, які не було враховано відповідачем, відносять до тих, що зазначені в пункті 24.1 статті 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «СК «Інго» матеріальної шкоди в розмірі 30 979 грн суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання доказів про належність ОСОБА_1 речей, їх пошкодження та вартість за яку їх було придбано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, упущеної вигоди, місцевий суд виходив з того, що сама по собі пропозиція, без укладання трудового договору в якому визначено розмір заробітної плати, не може свідчити про можливу реальність отримання доходу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ТОВ «Євросвіт» матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що АТ «СК «Інго» в добровільному порядку виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування, яке складається з витрат, пов`язаних з лікуванням, стійкою втратою працездатності та моральну шкоду. Звертаючись із уточненою позовною заявою представник ОСОБА_2 не зазначав з чого складається розмір завданої матеріальної шкоди, що в свою чергу унеможливлює суд дійти висновку про її обґрунтованість.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області додатковим рішенням від 08 червня 2023 року стягнув з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 000 грн.

В частині стягнення судових витрат на професійну правову допомогу з АТ «СК «Інго» на користь ОСОБА_1 відмовив.

Стягуючи з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову допомогу суд першої інстанції врахував, що рішенням суду відмовлено позивачам у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у зв`язку з їх необґрунтованістю, а не через їх безпідставність, значення даної справи для позивача та її матеріальний стан, оскільки ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи, поведінку представників позивачів та відповідачів в судових засіданнях, а також кількість судових засідань, у зв`язку з чим дійшов висновку, що стягнутий ним розмір витрат є справедливим і співмірним.

Відмовляючи у стягненні витрат з АТ «СК «Інго» на користь ОСОБА_1 на професійну правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду від 23 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 з АТ «СК «Інго» страхового відшкодування відмовлено, тому і у задоволенні зазначених витрат також слід відмовити.

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області додатковим рішенням від 08 червня 2023 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євросвіт» судові витрати в розмірі 10 000 грн.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євросвіт» судові витрати в розмірі 10 000 грн.

Додаткове рішення суд першої інстанції мотивував тим, що рішенням суду відмовлено позивачам у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, а не через їх безпідставність, значення даної справи для позивачів та їх матеріальний стан, оскільки ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи, а ОСОБА_2 є інвалідом І групи, поведінку представників позивачів та відповідачів в судових засіданнях, а також кількість судових засідань та їх тривалість, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що визначений ним розмір витрат буде справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

Житомирський апеляційний суд постановою від 05 вересня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та представника ТОВ «Євросвіт» - Дички А. Р. задовольнив частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року змінив в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 з 350 000 грн до 200 000 грн та в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_2 з 500 000 грн до 350 000 грн.

В решті рішення залишив без змін.

Додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євросвіт» судових витрат на професійну правничу допомогу залишив без змін.

Додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року в частині стягнення з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу змінив, збільшивши розмір судових витрат з 2 000 грн до 5 000 грн.

В решті додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року залишив без змін.

Компенсував ТОВ «Євросвіт» за рахунок держави 8 287,50 грн судового збору.

Зменшуючи розмір стягнутої моральної шкоди суд апеляційної інстанції врахував перебування позивачів на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, характер неправомірних дій відповідача, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), глибину душевних та психічних страждань позивачів, тяжкості отриманих позивачами ушкоджень, в результаті яких ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 29 червня 2021 року до 01 липня 2022 року, а ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності з 23 вересня 2020 року до 01 жовтня 2022 року, виплачене АТ «СК «Інго» страхове відшкодування на користь позивачів, а також вимоги розумності і справедливості.

Врахувавши предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті приймання-передачі послуг згідно з договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 вересня 2022 року, а також засади розумності, справедливості та співмірності, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції в частині стягнення на користь ТОВ «Євросвіт» з ОСОБА_1 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Врахувавши предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в актах приймання-передачі послуг згідно договорів про надання правової (професійної правничої) допомоги від 02 вересня 2022 року та від 02 грудня 2022 року, засади розумності, справедливості та співмірності, а також часткове задоволення позовних вимог до ТОВ «Євросвіт», апеляційний суд дійшов висновку про зміну додаткового рішення в частині стягнення з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу з 2 000 грн до 5 000 грн.

Житомирський апеляційний суд додатковою постановою від 26 вересня 2023 року заяву ТОВ «Євросвіт» - Дички А. Р. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євросвіт» по 10 000 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції.

Стягуючи з позивачів витрати на професійну правову допомогу апеляційний суд врахував критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, виходив з конкретних обставин справи, керувався принципами справедливості та верховенства права.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлені судові витрати у розмірі 42 044 грн є завищеними, оскільки не є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих ним послуг, тому їх розмір має бути зменшений.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

Від ТОВ «Євросвіт» у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року, додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проситьчастково скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року щодо зміни рішення суду першої інстанції від 23 травня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди з товариства на користь ОСОБА_1 з 350 000 грн до 200 000 грн та в частині стягнення моральної шкоди з товариства на користь ОСОБА_2 з 500 000 грн до 350 000 грн та ухвалити в цих частинах нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.

Скасувати додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року та частково постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь товариства витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви, а саме стягнути на користь ТОВ «Євросвіт» з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 30 344,80 грн та стягнути на користь ТОВ «Євросвіт» з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 30 344,80 грн.

Частково скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року щодо зміни додаткового рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року в частині стягнення з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши розмір судових витрат з 2 000 грн до 5 000 грн та залишити без змін додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суди не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), та постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21 (провадження № 61-5444св23), від 24 квітня 2023 року у справі № 753/10433/21 (провадження № 61-246св23), від 13 квітня 2023 року у справі № 357/5329/22 (провадження № 61-4632ск23), від 09 листопада 2022 року у справі № 462/6463/16-ц (провадження № 61-14837св21), від 27 вересня 2022 року у справі № 661/1355/20 (провадження № 51-5161км21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 158/447/21-ц (провадження № 61-20206св21), від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013св18), від 16 червня 2021 року у справі № 303/6582/19 (провадження № 61-16768св20), від 09 лютого 2022 року у справі № 227/3615/19 (провадження № 61-16038св21), від 02 липня 2020 року у справі № 570/1531/17 (провадження № 51-6229км19), від 31 січня 2019 року у справі № 617/1642/16-к (провадження № 51-4580км18).

Суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме довідку до акта огляду МСЕК від 30 червня 2021 року, виписок із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2915 та № 3938, а також відповідей КПП Харківської обласної ради «Обласна клінічна травматологічна лікарня» № 748 від 09 жовтня 2020 року та відповіді КНП «Новоград-Волинське міськрайонне територіальне медичне об`єднання» № 2189 від 15 жовтня 2020 року.

Також у матеріалах справи відсутні докази щодо причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та встановленою групою інвалідності через рік.

Висновки експерта № 346 від 15 липня 2020 року та № 345 від 15 липня 2020 року відсутні у матеріалах цивільної справи та взагалі не досліджувалися судом.

Суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

Суди не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та у постанова Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 357/7048/22, від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, згідно з якими для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Враховуючи зазначене суди не могли самостійно досліджувати та шукати обґрунтування зменшення судових витрат.

Також суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18 (провадження № К/9901/19156/19), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20), згідно з якими понесені судові витрати підлягають відшкодуванню у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог.

Також суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме квитанції, платіжні інструкції, чеки, акти приймання-передачі послуг.

Від ТОВ «Євросвіт» у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно на користь ТОВ «Євросвіт» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 42 044 грн.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд не врахував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 357/7048/22, від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, згідно з якими для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Євросвіт» на додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та витребував її матеріали із Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Справа № 285/2941/20 надійшла до Верховного Суду 23 жовтня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2023 року відкрив провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ «Євросвіт» на додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року, залишеним без змін Житомирським апеляційним судом в частині призначеного покарання, ОСОБА_3 , якій працював водієм ТОВ «Євросвіт», визнано винним та засуджено за частиною другою статті 286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 (два) роки.

Зазначеним вироком встановлено, що внаслідок ДТП водію автомобіля марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, важкого забою головного мозку, відкритих переломів обох кісток правої гомілки, закритих переломів 2-5 плесневих кісток лівої стопи, рани на нижній губі, забою грудної клітини та легень, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Пасажиру автомобіля марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді переломів 2-7 ребер справа та 1-5 ребер зліва грудини, закритих переломів правої стегнової кістки, обох кісток правої гомілки, обох наколінників, правої променевої кістки, 2-4 плесневих кісток правої стопи, переломів кісток лицевого черепа, крововилива під м`яку мозкову оболонку правої тім`яної долі, ран на лобі та верхній повіці лівого ока, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною установою комісією № 320080, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 29 червня 2021 року внаслідок загального захворювання.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною установою комісією № 522710, ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності з 25 вересня 2020 року внаслідок загального захворювання.

ТОВ «Євросвіт» в добровільному порядку виплатило ОСОБА_2 на лікування 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2788 від 03 липня 2020 року.

Згідно з Полісом № 1531051 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб марки «DAF FT XF 105.460», д.н.з НОМЕР_2 , станом на 04 червня 2020 року належав ТОВ «Євросвіт», відповідальність якого була зареєстрована в АТ «СК «Інго».

Ліміт відповідальності за вказаним полісом становить 260 000 грн на одну особу за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, і 130 000 грн за шкоду заподіяну майну.

Відповідно до розрахунку витрат № 2570207, понесених у зв`язку з лікуванням потерпілої ОСОБА_1 , складеного лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_9 , витрати на медикаменти медичного призначення та медичні послуги, що застосовуються при діагностиці і лікуванні отриманих травм та її наслідків складають - 107 607,60 грн, що підтвердженні чеками та є такими, що відносяться до травми отриманої потерпілою в ДТП від 04 червня 2020 року.

На підставі зазначеного розрахунку 27 березня 2023 року АТ «СК «Інго» в добровільному порядку виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 198 001,87 грн, яке складається з: 107 607,30 грн - витрати пов`язані з лікуванням; 85 014 грн - стійка втрата працездатності; 5 380,37 грн - моральна шкода.

04 квітня 2023 року АТ «СК «Інго» в добровільному порядку виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 260 000 грн, яке складається з: 82 899,50 грн - витрати пов`язані з лікуванням; 170 028 грн - стійка втрата працездатності; 7 072,50 грн - моральна шкода.

Відповідно до виписок із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2915 та № 3938, а також відповідей КПП Харківської обласної ради «Обласна клінічна травматологічна лікарня» № 748 від 09 жовтня 2020 року та відповіді КНП «Новоград-Волинське міськрайонне територіальне медичне об`єднання» № 2189 від 15 жовтня 2020 року пасажиру автомобіля марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді переломів 2-7 ребер справа та 1-5 ребер зліва грудини, закритих переломів правої стегнової кістки, обох кісток правої гомілки, обох наколінників, правої променевої кістки, 2-4 плесневих кісток правої стопи, переломів кісток лицевого черепа, крововилива під м`яку мозкову оболонку правої тім`яної долі, ран на лобі та верхній повіці лівого ока, які належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому частиною першою статті 1172 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди, правильно зазначив, що за завдану моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, тобто ТОВ «Євросвіт», тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди саме з ТОВ «Євросвіт».

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.

Зменшуючи розмір стягнутої з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди, апеляційний суд врахував перебування позивачів на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, характер неправомірних дій відповідача, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), глибину душевних та психічних страждань позивачів, тяжкості отриманих позивачами ушкоджень, в результаті яких ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 29 червня 2021 року до 01 липня 2022 року, а ОСОБА_2 - І групу інвалідності з 23 вересня 2020 року до 01 жовтня 2022 року, а також врахувавши виплачене АТ «СК «Інго» страхове відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 198 001,87 грн, а на користь ОСОБА_2 - 260 000 грн, та виплачені ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_2 50 000 грн, вимоги розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру стягнутої з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральної шкоди.

Проаналізувавши вищезазначені обставини в їх сукупності Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про доведеність позивачами наявності вказаних умов для відшкодування шкоди.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість стягнутого апеляційним судом розміру моральної шкоди Верховний Суд відхиляє, з таких підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) виснувала, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц виснувала, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Апеляційний суд зменшуючи розмір моральної шкоди, врахував принципи розумності, справедливості та співмірності, характер і обсяг страждань, яких зазнали позивачі, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 200 000 грн, а на користь ОСОБА_2 350 000 грн на відшкодування моральної шкоди, який не призведе до безпідставного збагачення позивачів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), та постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21 (провадження № 61-5444св23), від 24 квітня 2023 року у справі № 753/10433/21 (провадження № 61-246св23), від 13 квітня 2023 року у справі № 357/5329/22 (провадження № 61-4632ск23), від 09 листопада 2022 року у справі № 462/6463/16-ц (провадження № 61-14837св21), від 27 вересня 2022 року у справі № 661/1355/20 (провадження № 51-5161км21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 158/447/21-ц (провадження № 61-20206св21), від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013св18), від 16 червня 2021 року у справі № 303/6582/19 (провадження № 61-16768св20), від 09 лютого 2022 року у справі № 227/3615/19 (провадження № 61-16038св21), від 02 липня 2020 року у справі № 570/1531/17 (провадження № 51-6229км19), від 31 січня 2019 року у справі № 617/1642/16-к (провадження № 51-4580км18), суд касаційної інстанції відхиляє з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать практиці Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 травня 2023 року представником ТОВ «Євросвіт» - Дичкою А. Р. подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просила стягнути з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 60 689,60 грн без ПДВ, з яких: 36 560 грн без ПДВ - за надання правової допомоги під час розгляду справи; 7677,60 грн без ПДВ - за надання правової допомоги адвокатами АО «СП» в судових засіданнях за допомогою підсистеми відеоконферензв`язку; 16 452,00 грн без ПДВ - за надання правової допомоги адвокатами АО «СП» в судових засідання у приміщені суду.

Також, 01 червня 2023 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ТОВ «Євросвіт» та АТ «СК «Інго» на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 22 922,03 грн.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі».

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судами під час розгляду справи встановлено, що професійна правнича допомога ТОВ «Євросвіт» надавалася адвокатами адвокатського об`єднання «Секелик та партнери» на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 вересня 2022 року.

Згідно з пунктом 4.1 додатку № 1 до договору про надання (професійної) правничої допомоги від 20 вересня 2022 року сторони погодили, що за надання правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції клієнт сплачує 36 560 грн без ПДВ.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 додатку № 1 до договору про надання (професійної) правничої допомоги від 20 вересня 2022 року сторони також домовилися, що окремо оплачується правова допомога адвоката АО «СП», яка буде надана в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції у розмірі 5 484 грн за кожне судове засідання проведене безпосередньо за участю адвокатів АО «СП» у приміщенні суду першої інстанції та 2 559,20 грн за кожне судове засідання проведене за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги представником ТОВ «Євросвіт» - Дичкою А. Р. за вищевказаним договором надано до суду акт приймання-передачі послуг від 25 травня 2023 року, згідно з яким правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 60 689,60 грн без ПДВ, з яких - 36 560 грн без ПДВ - за надання правової допомоги під час розгляду справи в Новоград-Волинському міськрайонному судді Житомирської області; 7 677,60 грн без ПДВ - за надання правової допомоги адвокатами АО «СП» в судових засідання за допомогою підсистеми відеоконферензв`язку; 16 452 грн без ПДВ - за надання правової допомоги адвокатами АО «СП» в судових засідання у приміщені Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Тобто, загальний розмір витрат на правову допомогу ТОВ «Євросвіт» в сумі 60 689,60 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість понесених ТОВ «Євросвіт» витрат на правову допомогу, судами попередніх інстанцій встановлено, що представником ТОВ «Євросвіт» - Дичкою А. Р. було подано до суду першої інстанції: клопотання про вступ у справу як представника; клопотання про відкладення розгляду справи; заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; клопотання про залишення заяви без розгляду; клопотання про залучення третьої особи; відзиви на позовні заяви; заяву про ознайомлення зі справою; відзиви на уточнені позовні заяви та промову у судових дебатах.

Також встановлено, що в суді першої інстанції було проведено 6 судових засідань, а саме:

- 27 жовтня 2022 року з 14 год 12 хв до 14 год 45 хв (тривалістю 33 хв), представник ТОВ «Євросвіт» брала участь в режимі відеоконференції (власними засобами);

- 14 грудня 2022 року з 14 год 23 хв до 14 год 50 хв (тривалістю 27 хв), представник ТОВ «Євросвіт» брала участь в режимі відеоконференції (власними засобами);

- 07 лютого 2023 року з 13 год 50 хв до 14 год 41 хв (тривалістю 51 хв), представник ТОВ «Євросвіт» брала участь в режимі відеоконференції (власними засобами);

- 20 квітня 2023 року з 14 год 06 хв до 16 год 11 хв (тривалістю 2 год 5 хв), представник ТОВ «Євросвіт» брала участь особисто;

- 05 травня 2023 року з 10 год 27 хв до 10 год 41 хв (тривалістю 14 хв), представник ТОВ «Євросвіт» брала участь особисто;

- 23 травня 2023 року з 13 год 58 хв до 14 год 56 хв (тривалістю 58 хв), представник ТОВ «Євросвіт» брала участь особисто. Загальна тривалість судових засідань 5 год 8 хв.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також виклала правовий висновок про те, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в акті приймання-передачі послуг згідно договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 вересня 2022 року, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення на користь ТОВ «Євросвіт» з ОСОБА_1 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Рудик В. Р. на підставі договору про надання правової допомоги № 37 від 02 вересня 2022 року та № 18 від 02 грудня 2022 року.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 за вищевказаними договорами надано до суду акт приймання-передачі послуг № 1-07/22 від 07 жовтня 2022 року, за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 6 000 грн/6 год; акт приймання-передачі послуг № 1-27/22 від 27 жовтня 2022 року за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 1 500 грн; акт приймання-передачі послуг № 1-14/12 від 14 грудня 2022 року, за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 5 840 грн; акт приймання-передачі послуг № 1-10/02/2023 від 10 лютого 2023 року за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 3 000 грн; акт приймання-передачі послуг № 1-20/04/2023 від 20 квітня 2023 року за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 3 000 грн; акт приймання-передачі послуг № 1-05/05/2023 від 05 травня 2023 року за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 3 000 грн; акт приймання-передачі послуг № 1-23/05/2023 від 23 травня 2023 року за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 3 000 грн.

Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 37 від 02 вересня 2022 року та № 18 від 02 грудня 2022 року за надання юридичних послуг клієнт сплачує гонорар у розмірі 1 500 грн за участь у кожному судовому засіданні у суді першої інстанції, а за вчинення інших дій та підготовку документів - 1 000 грн за 1 год роботи адвоката.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу ОСОБА_1 в сумі 22 922,03 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, колегією суддів було встановлено, що представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було подано до суду першої інстанції: клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; заяву про збільшення позовних вимог; уточнену позовну заяву; заяву про розгляд справи за відсутності; клопотання про долучення доказів; заяву про зменшення позовних вимог.

Як зазначалося вище, в суді першої інстанції було проведено 6 судових засідань, з яких представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 був присутній:

- 27 жовтня 2022 року з 14 год 12 хв до 14 год 45 хв (тривалістю 33 хв);

- 07 лютого 2023 року з 13 год 50 хв до 14 год 41 хв (тривалістю 51 хв);

- 20 квітня 2023 року з 14 год 06 хв до 16 год 11 хв (тривалістю 2 год 5 хв);

- 05 травня 2023 року з 10 год 27 хв до 10 год 41 хв (тривалістю 14 хв);

- 23 травня 2023 року з 13 год 58 хв до 14 год 56 хв (тривалістю 58 хв).

Загальна тривалість судових засідань, в яких був присутній представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 становить 4 год 41 хв.

Врахувавши предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в актах приймання-передачі послуг згідно з договорами про надання правової (професійної правничої) допомоги від 02 вересня 2022 року та від 02 грудня 2022 року, засади розумності, справедливості та співмірності, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог до ТОВ «Євросвіт», суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зміну додаткового рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року в частині стягнення з ТОВ «Євросвіт» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу з 2 000 грн до 5 000 грн.

Також колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком апеляційного суду про часткове задоволення заяви ТОВ «Євросвіт» про ухвалення додаткового рішення у цій справі та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євросвіт» по 10 000 грн з кожного витрат на професійну правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції, з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 137, 141 ЦПК України на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20 вересня 2022 року між адвокатським об`єднанням «Секелик та партнери» та ТОВ «Євросвіт» було укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги.

Згідно з пунктом 4.2 додатку № 1 до договору про надання (професійної) правничої допомоги від 20 вересня 2022 року сторони погодили, що за надання правової допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції клієнт сплачує 36 560 грн без ПДВ.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 додатку № 1 до договору про надання (професійної) правничої допомоги від 20 вересня 2022 року сторони також домовилися, що окремо оплачується правова допомога адвоката АО «СП», яка буде надана в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 484 грн за кожне судове засідання проведене безпосередньо за участю адвокатів АО «СП» у приміщенні суду апеляційної інстанції та 2 559,20 грн за кожне судове засідання проведене за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

Крім того, на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги представником ТОВ «Євросвіт» - Дичкою А. Р. за вищевказаним договором надано до суду апеляційної інстанції акт приймання-передачі послуг від 07 вересня 2023 року, за змістом якого правова (професійно-правнича) допомога надана на загальну суму 42 044 грн без ПДВ, з яких - 36 560 грн без ПДВ - за надання правової допомоги під час розгляду справи в Житомирському апеляційному суді; 5 484 грн без ПДВ - за надання правової допомоги адвокатами АО «СП» в судових засідання у приміщені Житомирського апеляційного суду та платіжна інструкція № 5204 від 14 серпня 2023 року про оплату послуг правової допомоги на суму 42 044,00 грн.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

В свою чергу, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Водночас, відповідно до положення частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має врахувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

Врахувавши критерій реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, а також критерій розумності їхнього розміру, клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що судові витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 42 044 грн у даному випадку є завищеними, оскільки не є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягу наданих ним послуг, а тому їх розмір має бути зменшений.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18 (провадження № К/9901/19156/19), від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20 (провадження № 61-16320св20), згідно з якими понесені судові витрати підлягають відшкодуванню у пропорційному співвідношенні до задоволених вимог, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки як суд першої інстанції, так і апеляційний суд визначили розмір судових витрат у пропорційному співвідношенні до задоволених позовних вимог.

Інші доводи касаційних скарг стосуються переоцінки письмових доказів і обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання представника ТОВ «Євросвіт» - адвоката Дички А. Р. про розгляд справи за участю сторін

Від представника ТОВ «Євросвіт» - адвоката Дички А. Р. у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргана рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року, додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, в якій заявник, зокрема просив розгляд справи за касаційною скаргою провести за участю сторін.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Вирішення питання про поновлення виконання оскарженого судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що Верховний Суд ухвалою від 04 квітня 2024 року зупинив виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди до закінчення касаційного розгляду справи, то виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт» про розгляд справи за участю сторін.

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросвіт» залишити без задоволення.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, додаткове рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 червня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині, постанову Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров