Рішення

від 22.11.2024 по справі 690/323/22

ВАТУТІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 690/323/22

Провадження № 2/690/3/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Багачеве

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про оспорювання батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, повноваження якої підтверджено ордером від 18.07.2022 року серії АІ № 1253408, звернулась досуду зцивільним позовомза змістомякого просить виключити з актових записів Ватутінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 15.09.2005 року № 79 та від 07.09.2017 року № 55, відомості про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно, зобов`язавши Ватутінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстицію (м. Київ) внести відповідні зміни в актові записи про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони задовго до реєстрації шлюбу були знайомі та мали близькі стосунки, а з 13.08.2016 року по 01.04.2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 27.02.2019 року, та в даному шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_6 . Також відповідач має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого початково, зі слів відповідача, був записаний ОСОБА_8 . У зв`язку з тим, що відповідач повідомила позивачу, що саме він є батьком ОСОБА_7 , він оформив батьківство на дитину у встановленому порядку. Вже після розірвання шлюбу відповідача під час суперечок неодноразово повідомляла позивачу, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не є його дітьми, тому він вирішив оспорити своє батьківство в судовому порядку та ініціювати проведення генетично-молекулярної експертизи.

Відповідач надіслала до суду відзив на позовну заяву за змістом якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивувавши це тим, що дійсно за час перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем вона народила доньку ОСОБА_6 , біологічним батьком якої є позивач. Водночас заперечила факт перебування з позивачем у близьких відносинах на початку 2005 року, оскільки не мала з ним нічого спільного та вони не спілкувались, оскільки в той час вона перебувала в стосунках з значно старшим за неї чоловіком від якого й народила сина ОСОБА_7 , а оскільки його біологічний батько помер, то записала видумане ім`я батька. Також вказала, що позивачу про це було достовірно відомо, але сам наполягав на визнанні батьківства ОСОБА_7 , хоча фактично він не може бути його біологічним батьком, оскільки на час його народження позивачу було лише 15років та він ходив ще до школи. Додатково зазначила, що позивач не мав жодних сумнівів щодо батьківства доньки ОСОБА_6 до вирішення в судовому порядку питання щодо стягнення аліментів на її утримання. Крім того, відповідач не заперечувала проти проведення генетично-молекулярної експертизи, зазначивши, що на даний час разом зі своїми дітьми перебуває за межами України, зокрема в Республіці Польща.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив за змістом якого твердження відповідача як про відсутність у неї близьких стосунків з позивачем у 2005 році, так і заперечення факту повідомлення нею позивачу, що він є біологічним батьком її сина ОСОБА_7 , не доводяться будь-якими належними доказами в справі. Натомість непорозуміння між сторонами, які відбувались останні роки, дали підстави позивачу засумніватись в його батьківстві як по відношенню до сина ОСОБА_7 , так і по відношенню до доньки ОСОБА_6 .

Представник Звенигородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надала до суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з викладених у позові підстав та просила їх задовольнити, оскільки відповідач неодноразово ухилилася від забезпечення явки дітей батьківство відносно яких оспорює позивач до експертної установи для проведення молекулярно-генетичної експертизи, тож наявні достатні підстави для застосування наслідків такого ухилення, передбачених цивільно-процесуальним законодавством. Додатково вказала, що відносини сторін розпочалися ще до вагітності відповідача сином ОСОБА_7 і припинились до народження дитини, та відновились знову орієнтовно через 10 років. Сумніви у позивача щодо батьківства виникали ще з 2019 року, але позов він вирішив пред`явити лише в 2022 року. Також вказала, що їй не відомі особисті обставини взаємовідносини сторін, що зумовило необхідність визнання судом обов`язковою явки позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду показання про те, що він познайомився з відповідачем осінню 2004 року під час роботи в одному з ресторанів м. Ватутіне, де він почав підробляти ще влітку як діджей, та перебував з нею у близьких відносинах до весни 2005 року, а потім вони через сварки припинили спілкування. Його стосунки з відповідачем відновились у 2015 році та вона йому повідомила, що він є біологічним батьком її сина ОСОБА_7 , а також, що не повідомила йому про даний факт відразу, оскільки на той час не вважала, що він готовий до батьківства, тож після їх одруження він офіційно визнав цей факт. Після народження ОСОБА_6 їх відносини погіршились, що призвело до розлучення, та під час сварок відповідач неодноразово казала, що він не є батьком ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_6 , а також про це йому казали й їх спільні знайомі. Додатково вказав, що в момент визнання батьківства ОСОБА_7 не мав жодних сумнів щодо цього, оскільки якби знав, що це не його син, то за жодних обставин не визнав би батьківство. Також зазначив, що визнав факт батьківства ОСОБА_7 , оскільки вказане загалом могло відповідати дійсності, враховуючи їхні близькі відносини наприкінці 2004 року та на початку 2005 року, оскільки статевим життям він почав жити орієнтовно з 13 років, з урахуванням і того, що ОСОБА_7 був схожий на нього як зовні, так і манерами. Злату востаннє він бачив у однорічному віці, тож не може нічого сказати з приводу її зовнішньої схожості на нього чи його батьків. Окрім цього, вказав, що сумніви з приводу його батьківства Злати зумовлені тим, що за 9 місяців до її народження, відповідач їздила без нього як у відрядження, так і на відпочинок у Туреччину. Остаточно він вирішив оспорити факт свого батьківства ОСОБА_7 та Злати в судовому порядку зрозумівши скільки обману було у взаємовідносинах з відповідачем, після того як відповідач виїхала з України та не повернулась, хоча обіцяла зворотнє, а також подала до суду заяву про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.

Ухвалами суду від 02.02.2023 року та від 13.03.2024 року за клопотанням представника позивача призначено молекулярно-генетичну експертизу, виконання якої доручено експертній установі Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, на вирішення якої поставлено питання чи являється позивач батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю яких є відповідач, а також, крім іншого, зобов`язано відповідача забезпечити явку дітей, у визначені експертом місце, дату та час.

Експертною установою вказані ухвали суду повернуто без виконання в зв`язку з неявкою ОСОБА_3 , що мотивовано неявкою ОСОБА_3 на відбір крові для зразків.

Відповідач ОСОБА_3 надала до суду заяву за змістом якої вона обізнана про призначення судом судово-генетичної експертизи та необхідності забезпечити явку своїх дітей для відбору крові до відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 17.03.2023 року, однак не може цього зробити, оскільки для збереження життя та здоров`я дітей після нападу росії на Україну знаходиться за межами території України, зокрема в Ірландії, а також проходженням реабілітації після операції та відсутністю коштів на дорогу в обидві сторони. Також з метою гарантії збереження життя та здоров`я її дітей, просила дозволити їй з`явитися разом з дітьми для відбору крові після закінчення воєнного стану в Україні.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов`язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши доводи позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що відсутні достатні підстави для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 13.08.2016 року перебували в шлюбі, зареєстрованому Ватутінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаські області, який розірвано рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 27.02.2019 року в справі № 690/38/19.

За час перебування в шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно 15.07.2022 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), та ОСОБА_1 записано як її батько.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 15.07.2022 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 13.05.2021 року №00030712221, сформованого за заявою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_9 , про що Ватутінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 15.09.2005 року зроблено актовий запис № 79, матір`ю якого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відомості про його батька записано за заявою матері в порядку ч. 1 ст. 135 СК України.

У подальшому 29.09.2016 року реєстратором Ватутінського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на підставі заяви про визнання батьківства від 29.09.2016 року № 15/07-02-05.01-10 внесено зміни до вищевказаного актового запису про шляхом зміни прізвища дитини з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 та по батькові з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 , а також відомостей про його батька, крім іншого, з ОСОБА_8 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Одночасно вказано про зміну прізвища матері дитини з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , а також про те, що державну реєстрацію народження проведено відповідно до ст. 126 СК України замість ч. 1 ст. 135 СК України.

Згідно відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.01.2024 року № 19-5151/18/24, 08.02.2024 року № 19-9332/18/24, від 16.02.2024 року № 19-11558/18/24 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в`їжджали на територію України 09.08.2022 року через пункт пропуску «Мостиська» та виїхали 10.08.2022 року через пункт пропуску «Шегині», та відомості про подальші випадки перетину ними держаного кордону України відсутні.

Загальновідомим фактом, який не потребує доказування, в розумінні ч. 3 ст.82 ЦПК України, є те, що в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год 30 хв 24.02.2022року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Встановленим судом фактам відповідають деліктні правовідносини, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (далі СК України, відповідно), Законом України «Про охорону дитинства», міжнародно-правовими актами в сфері захисту прав та інтересів дитини.

За змістом ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122, 125 СК України.

Положеннями ч. 1 ст. 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно ч. 1 ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За змістом ч. 1 ст. 134 СК України орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження, крім іншого, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, зокрема в Рішенні від 07.05.2009 року в справі «Калачова проти російської федерації» Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Судом призначались молекулярно-генетичні експертизи з метою з`ясування факту батьківства позивача відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак вони не були проведені в зв`язку із неявкою відповідача та незабезпечення нею явки дітей до експертної установи для відібрання в них біологічних зразків.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України в разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зміст ч. 1 ст. 109 ЦПК України свідчить про наявність у суду дискреції щодо можливості визнання факту для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмові у його визнанні, в разі ухилення учасника справи від її проведення, якщо без цього провести експертизу неможливо, а не безумовного обов`язку щодо цього.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

За змістом ст.ст. 1, 6 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Кожна дитина має право на життя. Держава, крім іншого, гарантує дитині право на охорону здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини.

З огляду на вказане, враховуючи вік дітей відносно яких позивачем оспорюється батьківство на час призначення судом молекулярно-генетичних експертиз, слід зазначити, що законодавством України не передбачено право суду змусити дитину пройти тест ДНК для визнання питання про спростування батьківства позивача відносно неї.

Враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що створює безпосередню та реальну загрозу для життя і здоров`я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які станом на даний час разом з матір`ю проживають за межами території України, суд вважає, що причини неявки відповідача разом з дітьми для відібрання зразків, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, є поважними, і не можуть свідчити можливість визнання судом про визнання факту, для з`ясування якого було призначено експертизу.

Вказане узгоджується зі сталими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10.11.2022 року в справі № 444/526/18, від 27.02.2024 року в справі № 489/8474/21, від 06.11.2024 року в справі №334/6732/21.

Крім того, згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Багнєвський проти Польщі» не має нічого свавільного чи непропорційного у рішенні національного суду, який віддає більшу увагу інтересам дитини, ніж можливої зацікавленості заявника у отриманні перевірки біологічних даних.

Доводи позивача про наявність в нього обґрунтованих сумнівів щодо батьківства ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зумовлених як словами відповідача, так і інформацією отриманою від їх спільних знайомих, та з інших підстав, підлягають критичній оцінці судом, оскільки в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, жодних доказів, у розумінні ст. 76 ЦПК України, щодо наявності обставин, які викликають сумнів позивача в батьківстві ОСОБА_18 , яка народилась в шлюбі сторін, позивачем суду не надано.

Водночас суд враховує той факт, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнала той факт, що позивач не є біологічним батьком її сина ОСОБА_7 , про що він був обізнаний визнаючи своє батьківство, та жодних близьких стосунків у неї з позивачем у 2004-2005 роках не могло бути, оскільки він ще ходив до школи.

Оцінюючи вказане та позицію представника про те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаного, суд враховує, що застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу, тож сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує.

Практикою ЄСПЛ, зокрема в рішеннях «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, вказано, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

З огляду на вказане, суд враховує, що станом на 08.09.2005 року день народження ОСОБА_4 позивачу було лише 15 років, та жодних доказів, у розумінні ст. 76 ЦПК України, на підтвердження його доводів, що статеве життя він почав вести орієнтовно з 13 років, та перебування в стосунках, у тому числі близьких, з відповідачем наприкінці 2004 року на початку 2005 року позивачем не надано, одночасно вказуючи про наявність спільних знайомих з відповідачем, які обізнані з їхніми відносинами.

Положеннями ч. 5 ст. 136 СК України передбачено, що не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Доводи позивача та його представника про те, що батьківство ОСОБА_7 визнано внаслідок обману відповідача підлягають критичній оцінці, оскільки національним законодавством не передбачено як можливості оспорювання батьківства внаслідок визнання його під впливом обману, так і те, що визнання батьківства є правочином, наслідки якого можуть бути визнані судом недійсними.

При цьому, враховуючи вищевикладені обставини справи, за відсутності доказів перебування сторін у відносинах наприкінці 2004 року та на початку 2005 року, суд вважає цілком вірогідним те, що позивач на час визнання батьківства ОСОБА_7 мав можливість провести ДНК-тест задля визначення наявності кровної спорідненості з ним, однак був достовірно обізнаний з тим, що він не є його батьком.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принципи, пов`язані з належним здійсненням правосуддя, положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди зобов`язано давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року, Рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача, сплаченого судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки в задоволені позовних вимог судом відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.11.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (попереднє найменування Ватутіне) Звенигородського району Черкаської області, паспорт НОМЕР_2 , виданий 26.09.2006 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 (попереднє найменування Ватутіне) Звенигородського району Черкаської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: Звенигородський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уЗвенигородському районіЧеркаської областіЦентрального міжрегіональногоуправління юстиції(м.Київ),код ЄДРПОУ04061062,адреса місцезнаходження:пров.Віктора Погорілого,1,м.Звенигородка Звенигородського району Черкаської області.

Суддя Линдюк В.С.