Рішення

від 29.11.2024 по справі 135/734/24

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/734/24

Провадження № 2/135/269/24

РІШЕННЯ

іменем України

29.11.2024 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судових засідань Гончарова К.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Басараб О.Д., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Патраманського І.О., представника третьої особи - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 . Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подружнє життя між сторонами припинено у жовтні 2022 року. Відповідачка ОСОБА_2 подала до Ладижинського міського суду Вінницької області позовну заяву про розірвання шлюбу, яку призначено до розгляду на 10.06.2024.

Разом з цим, позивач ОСОБА_1 вважає за необхідне звернутися із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав та стягнення з неї аліментів на її користь на утримання дитини з таких підстав.

Позивач проживає разом із сином за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 . Відповідачка мешкає за місцем своєї реєстрації у АДРЕСА_2 .

На протязі року відповідачка ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом його здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу сина; не створює умов для отримання ним освіти.

На даний час створилися умови, які шкодять інтересам дитини: син практично залишився без материнського догляду і турботи та можливості оформити на нього державні соціальні виплати.

Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку відповідачки.

Зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування нею своїми обов`язками.

У зв`язку з викладеним, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, почавши стягнення з 06.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.07.2024 відкрито провадження у цивільній справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.08.2024 відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 на стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16.08.2024 закрито підготовче провадження, цивільну справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Басараб О.Д. заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Пояснили, що шлюбні відносини між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені з жовтня 2023 року, шлюб на час розгляду справи розірваний за рішенням суду в червні 2024 року, сторонами досягнуто згоди щодо місця проживання дитини з батьком. ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,не приймає участі у його вихованні, бажає створити нову сім`ю та виїхати за кордон, у зв`язку з цим просили позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у разі виїзду за кордон батько буде стикатися з проблемами вирішення питань лікування дитини, влаштування до навчальних закладів у зв`язку з необхідністю наявності згоди обох батьків. Також пояснили, що після подачі позову позивач ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_4 змінили місце свого фактичного проживання і на сьогодні проживають в м. Вінниця, а син навчається у школі м. Вінниця.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Патраманський І.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області Гронь О.М. в судовому засіданні зазначила, що комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Ладижинської міської ради було розглянуте питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 на час засідання комісії присутня не була, будь-яких пояснень не надавала, комісією було досліджено зміст позовної заяви, довідки з навчальних закладів та акт обстеження умов проживання дітей за адресою реєстрації і проживання з батьком, який на той час проживав в м. Ладижин, та прийняте рішення про необхідність направлення до суду висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

З`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши доводи сторін та їх представників, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З пояснень позивача та відповідача у справі встановлено, що з жовтня 2023 шлюбні відносини між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені, сторони проживають окремо, на час розгляду справи шлюб між ними розірваний за рішенням суду.

Батьками в позасудовому порядку визначене місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_1 .

Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Дитина навчається в школі в м. Вінниця.

Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області (рішення №300 від 29.05.2024) вирішено подати Ладижинському міському суду Вінницької області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Орган опіки та піклування виконкому Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області надав висновок від 29.05.2024 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи тим, що мати самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не піклується про здоров`я, фізичний, розумовий та моральний розвиток дитини, не цікавиться успіхами дитини, станом здоров`я, не забезпечує необхідного харчування, лікування, не забезпечує в повному обсязі доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , будучи допрошеним в якості свідка, пояснив, що подав позов з метою виховувати дитину самостійно і бажає, щоб колишня жінка покинула їх із сином життя і вони жили спокійно, без сварок. Відповідачка ОСОБА_2 бажає створити нову сім`ю і виїхати за кордон, бажає щоб дитина залишилася з позивачем, не приймає участі у вихованні і не спілкується із сином,тому вважає, що є підстави для позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні, будучи допрошеною в якості свідка, пояснила, що їх сім`я повністю розпалася з жовтня 2023 року, вона планує створити нову сім`ю та виїхати за межі України і бажає щоб дитина залишилася з батьком. Зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не спілкується, оскільки син не бажає з нею спілкуватися, коли вона телефонувала йому, він не брав слухавку. Тому з тією метою, щоб не травмувати дитину, нею було прийняте рішення про добровільне усунення від спілкування. Не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її сином, а відповідач ОСОБА_2 - колишня невістка. Сторони у справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинили шлюбні стосунки, роз`їхалися, ОСОБА_6 зняв квартиру і вони стали проживати окремо. ОСОБА_2 почала влаштовувати своє особисте життя. Дитина ОСОБА_7 почав отримувати недостатньо материнської любові, уваги та турботи. З жовтня 2023 року всі питання виховання дитини, його утримання вирішує її син ОСОБА_1 , а відповідачка ОСОБА_2 не приймає участі у вирішенні цих питань. Їй відомо, що ОСОБА_2 на день ОСОБА_8 намагалася зателефонувати синові ОСОБА_7 , проте він не взяв слухавку.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 є його сином, а відповідач ОСОБА_2 - колишня невістка. Йому відомо, що відповідачка ОСОБА_2 після припинення стосунків з його сином з жовтня 2023 року не спілкується з дитиною ОСОБА_10 . Зараз дитина ОСОБА_7 проживає у м. Вінниця з батьком. Йому не відомо чи спілкується мати ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_10 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок проте, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема, щодо застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, проведення бесід тощо.

Та обставина, що після припинення шлюбних відносин сторін матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається лише батько, не є безумовним свідченням того, що матір дитини не бажає брати участь в її утриманні та вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Отже, позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення позову, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Щодо визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову про позбавлення батьківських прав відносно її дитини, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Визнання особою позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі №214/5134/22.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 10.11.2023 у справі №401/1944/22, згідно якої, заява відповідача, в якій вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини. Саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч.1 ст.164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Відтак, оцінюючи обставини в межах вказаної справи у сукупності із зібраними доказами, суд приходить до переконання, що у даному випадку подана відповідачем заява про визнання позову не може слугувати єдиною і безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відмова батьків від дитини суперечить загальним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №686/16902/20 йде мова про те, що позбавлення батьківських прав несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, у зв`язку із чим є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх і переконливих доказів, що характеризують особистості батька та/або матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Постановою Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №461/5125/20 визначено, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав обов`язковою є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, участь його представника у судовому засіданні. У висновку органу опіки та піклування повинні міститися дані про умови проживання дитини, відомості про відносини між батьками, успішність дитини, стан її здоров`я, а також посилання на всі документи, на підставі яких він зроблений. Документи, якими обґрунтований висновок, відповідно до ст.19 СК України мають бути додані до нього, зокрема акт обстеження умов проживання дитини з відомостями щодо складу сім`ї, життєво-побутових і санітарно-гігієнічних умов, матеріального стану сім`ї.

При цьому, такий висновок не є обов`язковим для суду і він може не погодитися з ним, якщо вважатиме, що він є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини, що визначено ч.6 ст. 19 Сімейного кодексу України.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 15.04.2021 у справі №243/13191/19-ц, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий на виконання ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.05.2024 висновок органу опіки та піклування зроблений без проведення ретельної перевірки та ґрунтується лише відомостях, які вказані позивачем у позові, не містить мотивів прийнятого рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

За таких обставин, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є формальним, недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини (ст. 19 СК України), у зв`язку з чим не приймає його до уваги при вирішенні даного спору.

Отже, суд констатує, що незважаючи на посилання позивача на невиконання відповідачкою батьківських обов`язків, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин, викладених позивачем, а також обґрунтованого висновку органу опіки та піклування.

Крім того, у своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дитина має бути заслухана, а її думка врахована судом.

Згідно з частинами 1 та 2 другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у параграфі 59 рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 «Савіни проти України» (заява №39948/06).

Зважаючи на те, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день розгляду справи досяг 14 років, в підготовчому судовому засіданні судом було ухвалено про його допит в суді для з`ясування думки щодо позбавлення батьківських прав відповідачки. У судовому засіданні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 в м. Вінниця, де він навчається у школі у 8 класі. З батьком має добрі стосунки, а з матір`ю не дуже добрі стосунки. Мати близько року проживає окремо від них, не приймає участі у його вихованні і не спілкується з ним. Він також не бажає бачитися і спілкуватися із матір`ю. Він не бажає зберегти родинні зв`язки із матір`ю, підтримує батька і бажає, щоб матір позбавили батьківських прав.

Законодавець визначив, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини. Якщо такий результат не передбачається, то позбавлення батьківських прав не дасть дитині полегшення. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Натомість позивач не довів у чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батьківських прав її матері, як і не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд наголошує на тому, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, а в даній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне свідоме невиконання чи недобросовісність виконання відповідачкою своїх обов`язків, відсутні будь-які беззаперечні докази її винної поведінки стосовно дитини.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд констатує, що відповідачка ОСОБА_2 не достатньо приділяє увагу сину, однак суду не надано доказів того, що мати не має шансу на виправлення своєї поведінки щодо участі у вихованні дитини, а тому суд вважає в даному випадку неправильним розривати родинний зв`язок з матір`ю.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, наразі не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав. Обставини справи свідчать лише про відсутність належного зв`язку між членами сім`ї, що може бути результатом відсутності належного спілкування, різних світоглядів, існування взаємних образ один на одного всередині сім`ї.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, зважаючи на недоведеність позивачем навмисного та систематичного та тривалого ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, з огляду на те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують свої батьківські обов`язки, який у даному випадку не відповідає меті захисту інтересів дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позові в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Одночасно з цим, суд приходить до висновку про необхідність попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з цією метою контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на Міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради (орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради).

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.1 ст.183 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч.1 ст.191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Приймаючи до уваги обставини справи, те, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати дитині сприятливі умови для проживання та розвитку, враховуючи, що син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні, в свою чергу відповідач ОСОБА_2 працює та може надавати матеріальну допомогу, а отже суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, почавши стягнення з 06.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, в разі відмови у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 151, 153, 157-159, 164, 166, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, Керуючись ст.ст. 258-259, 263-264, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Ладижинської міської радиГайсинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Міський відділ у справах дітей Ладижинської міської ради (орган опіки та піклування виконавчого комітету Ладижинської міської ради) обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, почавши стягнення з 06.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.12.2024.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О.Нікандрова