Ухвала

від 09.12.2024 по справі 157/1310/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 157/1310/24 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С. Провадження № 22-з/802/78/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 грудня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат кредитора та трьох відсотків річних за користування коштами за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та у своїх вимогах, які збільшив згідно із заявою від 27 вересня 2024 року (надійшла до суду 30 вересня 2024 року), просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошову суму у розмірі 262 093 грн 24 коп., з яких: 219 379 грн 75 коп. інфляційні втрати кредитора, 42 713 грн 49 коп. 3% річних за користування грошовими коштами.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 13 077 грн 32 коп. та 3% річних у розмірі 3 398 грн 82 коп., а всього 16 476 грн 14 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне і необґрунтоване, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження у цій справі.

04 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Волинського апеляційного суду заяву (надійшла до апеляційного суду 05 грудня 2024 року) про забезпечення позову у цій справі та просив апеляційний суд накласти арешт на корпоративні права, належні ОСОБА_2 , а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «IT-СПЕЦСЕРВІС» у розмірі 100%, розмір частки 100 000 грн, а також заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією (перереєстрацією), внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС».

Заяву мотивував тим, що предметом цивільної справи № 157/1310/24 за його позовом до ОСОБА_2 є стягнення грошових коштів з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням останнім рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 лютого 2015 року у справі № 157/2/15-ц протягом 3 372 днів. В рамках виконавчого провадження № 51008556 встановлено, що жодного рухомого чи нерухомого майна у власності відповідача не перебуває, окрім як корпоративних прав на частку у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС» у розмірі 100 %, розмір частки 100 000 грн. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача в статутному капіталі товариства не позбавляє відповідача права володіти ним, а лише унеможливлює розпоряджатися та відчужити таку частку на користь інших осіб. Зазначає, що має обґрунтоване припущення, що майно відповідача на момент виконання рішення суду у цивільній справі №157/1310/24, яка переглядається в апеляційному порядку, може зникнути з огляду на попередню недобросовісну поведінку відповідача, який не виконував рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 лютого 2015 року у цивільній справі № 157/2/15-ц більш ніж 9 років, а саме у період з 25 березня 2015 року по 17 червня 2024 року. Відповідач виконав зазначене рішення суду у примусовому порядку лише після накладення 10 лютого 2021 року державним виконавцем арешту на статутний капітал ТОВ «IT СПЕЦСЕРВІС». У відповідача наявна реальна можливість здійснити відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС» до набрання рішенням суду у цивільній справі № 157/1310/24 законної сили, враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 371 ЦПК України строк розгляду апеляційної скарги становить 60 днів (починаючи з 26 листопада 2024 року), а відповідач вже отримав копію його апеляційної скарги, в якій викладені доводи грубого порушення судом першої інстанції матеріального права, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позову тільки на 6,29% від ціни позову. У відповідача відсутнє інше майно, окрім як частка у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС», за рахунок якого може бути виконане рішення суду справі № 157/1310/24. Розмір частки відповідача у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС» складає 100 000 грн, тоді як ціна позову у цій справі становить 262 093 грн 24 коп. Виходячи з принципу співмірності наявні підстави для накладення арешту на всю частку відповідача у статному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС». Крім того, оскільки відповідач має реальну можливість здійснити відчуження своїх корпоративних прав, а тому позивач додатково заявляє про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій поряд з арештом майна.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених ч. 5 цієї статті.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява позивача ОСОБА_1 розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів доходить висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити частково, виходячи з таких мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 предметом якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є стягнення грошових коштів у розмірі 262 093 грн 24 коп. на підставі ст. 625 ЦК України за період з 25 березня 2015 року по 23 лютого 2022 року, у зв`язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_2 рішення суду у цивільній справі № 157/215-ц, яким з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 13 січня 2012 року у розмірі 205 732 грн.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Апеляційним судом встановлено, що між сторонами по справі дійсно існує спір щодо стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України через невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення суду про стягнення боргу за договором позики. Ціна позову у цій справі становить 262 093 грн 24 коп.

Позивач у поданій заяві про забезпечення позову просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права, належні ОСОБА_2 , а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС» у розмірі 100%, розмір частки 100 000 грн, а також заборонити органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією (перереєстрацією), внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС».

З доданої до заяви про забезпечення позову копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 належить право на частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС», розмір частки 100 000 грн.

Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою у статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі Закон)); (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (п.1 ч. 1 ст. 5 Закону); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту.

Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку у статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі - об`єктом правовідносин. Разом з іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю не збігається з поняттям «корпоративні права» чи «майнові права»; 2) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю - це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку у статутному капіталі є майновим правом; 4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право на частку у статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою часткою; 5) корпоративні права та обов`язки учасника товариства з обмеженою відповідальністю є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 911/1149/19).

Ураховуючи, що між сторонами по справі дійсно існує спір, а також ту обставину, що відповідач може відчужити право на належну йому частку у статутному капіталі згаданого товариства, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки він не зможе їх захистити в межах лише цього судового провадження, без нових звернень до суду, що потягне за собою додаткові витрати, тому колегія суддів доходить висновку, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову належить задовольнити частково та накласти арешт на належне ОСОБА_2 право на частку у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС» у розмірі 100%, розмір частки 100 000 грн, оскільки такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення грошових коштів. Накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі, вартість якої не перевищує ціну позову, буде співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи те, що у такий спосіб відповідач позбавляється права розпоряджання майном, на яке накладено арешт. Водночас, накладений захід забезпечення позову не обмежує права відповідача на володіння та користування нерухомим майном.

Разом з тим, такий захід забезпечення позову як заборона органам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією (перереєстрацією), внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належної ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ «IT-СПЕЦСЕРВІС», у даному випадку не є необхідним, обґрунтованим і адекватним для забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки накладення арешту на належне відповідачу згадане майно обмежує право особи розпоряджатись грошовими коштами або майном.

Керуючись статтями 149-153ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задовольнити частково.

Накласти арешт на право ОСОБА_2 (РНКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «IT-СПЕЦСЕРВІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41612757, місцезнаходження: вулиця Чорновола, 41-Д, офіс 13, місто Київ) у розмірі 100%, розмір частки 100 000 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвалу апеляційного суду допустити до негайного виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий-суддя

Судді: