Постанова

від 09.12.2024 по справі 295/4672/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/4672/24 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 75 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженнябез повідомленняучасників в м.Житомирі цивільнусправу № 295/4672/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Губін Олександр Тимофійович, до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Житомирської міської ради, про визнання незаконним переміщення та утримування дитини на території України, повернення дитини до місця її постійного проживання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ,- адвоката Губіна Олександра Тимофійовича, на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2024 року, постановлену під головуванням судді Зосименка О.М.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року адвокат Губін О.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним переміщення в Україну та утримування на території України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати відповідачку повернути малолітню дочку до місця її постійного проживання в Чеській Республіці, протягом десяти днів з дати отримання нею повного тексту рішення. У разі, якщо відповідачка відмовиться повертати малолітню дочку, просив відібрати дитину та передати її батькові ОСОБА_1 , для забезпечення повернення доньки на територію Чеської Республіки.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що його довіритель є громадянином Франції, а ОСОБА_2 є громадянкою України. Від шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружжя разом з дитиною постійно проживали на території Чеської Республіки. Під час спільного проживання між сторонами почали виникати суперечки внаслідок того, що батьки мали різні погляди при вирішенні питань щодо догляду та виховання дитини.

У червні 2023 року ОСОБА_2 без згоди позивача вивезла малолітню дитину в Україну

Вказує, що на даний час в районному суді м. Праги розглядається справа у спорі між сторонами щодо опіки на дитиною. Під час судового розгляду чеським судом запроваджені тимчасові розпорядження щодо контактів батька та дитини, згідно з якими мати, зобов`язана була, зокрема, з 30 червня 2023 року по 27 серпня 2023 року, передати доньку батькові.

Окрім того, судом застосований попередній захід у вигляді зобов`язання ОСОБА_2 утриматися від виїзду з неповнолітньою донькою за межі території Чеської Республіки, без згоди батька.

Представник позивача стверджує, що вказаний захід не був дотриманий відповідачкою, внаслідок чого батько дитини позбавлений можливості приймати участь у вихованні дитини, бачитися з нею та спілкуватися з донькою.

Таким чином, просив задовольнити позов.

У підготовчому засіданні представник відповідачки звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої доньки.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2024 року клопотання задоволено.

Зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №295/5867/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишилась та обставина, що Міністерство юстиції України отримало клопотання про повернення від 19 вересня 2023 року, подане позивачем до Центрального Органу Чеської Республіки на підставі положень Конвенції 1980 року, та відкрито відповідну справу щодо сприяння повернення дитини до країни місця постійного проживання, що підтверджується відповідним листом від 13 листопада 2023 року.

Окрім того, до позовної заяви додано переклад українською мовою постанови Районного суду Праги від 4 січня 2022 року, якою відповідачку зобов`язано утриматися від виїзду разом з дитиною за межі території Чеської Республіки без згоди батька.

Проте, ОСОБА_2 свідомо порушила постанову чеського суду та без дозволу позивача перемістила дитину в Україну.

Стверджує, що суд мав усі можливості для того, щоб встановити, що вона розглядається саме на підставі положень міжнародного договору України, Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року.

Наголошує на тому, що спір між батьками щодо місця проживання дитини може бути вирішений лише після повернення дитини до держави постійного місця проживання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки адвокат Левчук Т.В., вказала, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ухвала суду про зупинення провадження узгоджується з вимогами процесуального законодавства.

Вважає безпідставним твердження представника позивача, що спір про визначення місця проживання дитини можливо вирішити лише після розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про повернення дитини до Чехії.

Звертає увагу на ту обставину, що малолітня донька сторін є громадянкою України, постійно проживає в Україні з червня 2023 року й до цього часу, володіє лише українською мовою, має сталі родинні та соціальні зв`язки. Таким чином, вважає, що Чеська Республіка не є державою, на території якої дитина постійно проживає. Місцем її постійного проживання є лише Україна. Також вказує, що й сам позивач, будучи громадянином Франції, не має жодного правового зв`язку із Чехією.

Окрім того, акцентує увагу суду на ту обставину, що позивач не довів, що піклування про доньку, яке здійснювалося ним за місцем проживання дитини в Чеській Республіці, було ефективним та достатнім для гармонійного розвитку доньки. Зі слів матері дитини, при здійсненні догляду за донькою та під час виховання й спілкування з дитиною, поведінка батька виходила за межі прийнятних моральноетичних норм. Окрім того, ОСОБА_1 застосовував до ОСОБА_2 домашнє насильство, внаслідок чого вона змушена була звертатися у соціальні служби Чехії та деякий час проживала разом з дитиною у притулку.

Також вказує, що ОСОБА_1 відкрито письмово забороняв ОСОБА_2 лікувати дитину, коли донька хворіла, з травня 2022 року припинив надавати будь-яку допомогу на утримання дитини.

Таким чином, саме з метою дотримання інтересів дитини ОСОБА_2 змушена була повернутися в Україну.

Отже, відсутні підстави стверджувати про те, що дитина була незаконно переміщена в Україну , як й відсутні підстави для її повернення до Чеської Республіки.

Оскільки на даний час між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання дитини, питання щодо її переміщення до іншої держави можливо вирішити лише після розгляду позовних вимог у справі №295/5867/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Наголошує на відсутності правових підстав для повернення дитини ще й тому, що ОСОБА_1 подав цей позов майже через рік після приїзду ОСОБА_2 разом з дитиною в Україну. Враховуючи п`ятирічний вік доньки сторін, є очевидними обставини неподання цього позову протягом розумного строку, як це передбачено нормами міжнародного права.

Дійсні обставини справи та наявні докази свідчать про те, що дитина за жодних обставин не може бути переміщена до Чеської Республіки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 неможливо розглянути до вирішення спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Вказаний спір з 22 травня 2024 року перебуває у провадженні Богунського районного суду м. Житомира.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства,- до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу,- до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Слід зазначити, що на цій стадії суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які матимуть значення для вирішення даного спору, зокрема, територія України чи Чеської Республіки є місцем постійного проживання дитини, а також чи правомірно дитина була переміщена на територію України.

Однак, беззаперечним є той факт, що судовими органами Чеської Республіки з 2022 року розглядається спір між сторонами щодо опіки над дитиною. Під час вирішення даного спору суд зобов`язав відповідачку утримуватися від виїзду з неповнолітньою донькою за межі території Чеської Республіки.

Саме на цю обставину й посилався позивач при зверненні до суду з даним позовом, вказавши, що відповідачка без його згоди перемістила дитину на територію України. При цьому, представник позивача зауважив, що, розглядаючи питання щодо повернення дитини до держави постійного проживання, суд не може вирішувати по суті питання щодо піклування про дитину та визначення її місця проживання, оскільки це питання має бути вирішене, виходячи зі змісту положень Конвенції 1980 року.

Отже, суд має можливість надати належну оцінку спірним правовідносинам, та, врахувавши практику Верховного Суду з подібних правовідносин, вирішити спір у цій справі.

Таким чином, ухвалу слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ,- адвоката Губіна Олександра Тимофійовича, задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді: