Постанова

від 04.12.2024 по справі 344/2425/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/2425/21

Провадження № 22-ц/4808/1523/24

Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,

з участю секретаря Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду від 30 вересня 2024 року, у складі судді Васильцової Г.А., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця,

в с т а н о в и в:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою в якій просив:

1) визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. щодо не зняття арешту (не розблокування) із його банківських рахунків НОМЕР_1 , відкритих в АТ «ОТП Банк» та рахунку НОМЕР_2 , в АТ КБ «ПриватБанк» у виконавчому провадженні №75801299;

2) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. зняти арешт із банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк» на ім`я ФОП ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №75801299 без накладення будь-яких інших обмежень на цей рахунок;

3) зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. визначити поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також для сплати податків, зборів без урахування накладеного арешту у виконавчому провадженні №75801299.

Свої вимоги скаржник обґрунтував тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. перебуває виконавче провадження № 75801299 з примусового виконання виконавчого листа № 344/2425/21 виданого 10.07.2024 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» 744672,23 грн заборгованості за кредитним договором та про стягнення в солідарному порядку зі ОСОБА_1 та Приватного підприємства «С В Я» на користь АТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 241 597,00 грн.

14 серпня 2024 року приватним виконавцем було накладено арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_1 . В подальшому боржник звернувся до виконавця із заявою про розблокування арешту рахунків та визначення двох поточних рахунків у банку: один для здійснення підприємницької діяльності як суб`єкта господарювання, а інший для отримання пенсії, проте 29.08.2024 року приватний виконавець Безрукий О.В. відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що заява не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».

Скаржник зазначав, що така відмова є протиправною, оскільки він є інвалідом 1 групи і можливість заробляти гроші є лише за рахунок своєї підприємницької діяльності. Крім того, він сплачує аліменти на трьох дітей, у зв`язку із чим, вважав, що арешт накладений на його банківський рахунок, який використовується для ведення підприємницької діяльності порушує його конституційне право на самозабезпечення через працю як суб`єкта підприємницької діяльності.

Ухвалою Галицького районного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович, на дії та бездіяльність приватного виконавця відмовити відмовлено.

ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, ухвала суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вважає протиправним накладення арешту на його банківський рахунок для ведення підприємницької діяльності.

Довідкою, виданою АТ «ОТП Банк» від 09.09.2024 №100-01-100-01-108-01/49 підтверджується обставина того, що на рахунок скаржника із номером НОМЕР_1 відкритий на ФОП ОСОБА_1 , а не на фізичну особу без статусу підприємця. Вказує, що даний рахунок не пов`язаний з його повсякденною діяльністю як простої фізичної особи, а пов`язаний з веденням підприємницької діяльності. Заборгованість стягується за боргом, що виник не у зв`язку із підприємницькою діяльністю, тому даний рахунок не підлягає арешту і стягненню коштів.

Зазначає, що дії приватного виконавця з накладення арешту рахунку унеможливлюють ведення підприємницької діяльності, сплату податків та єдиного соціального внеску до бюджету з цього рахунку, порушує його право на підприємницьку діяльність, передбачене Конституцією України.

Вважає, що приватним виконавцем Безруким О.В. протиправно стягнуто з рахунку скаржника 11.09.2024 суму 30538,34 грн без відома скаржника. Такими діями порушено першочергове право дітей скаржника на отримання аліментів, які стягуються за заочним рішенням Івано-Франківського міського суду. Судовим виконавцем порушено пріоритетність стягнення виплат на аліменти, натомість кошти з рахунку стягнуто в інтересах банку як юридичної особи. Таким чином, виконавцем порушено п. 1 ст. 104 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що дії приватного виконавця не відповідають принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням. Вважає, що відсутня пряма вина скаржника чи свідоме ухилення від сплати іпотечного боргу, оскільки фінансова неспроможність боржника є прямим наслідком нещасного випадку на виробництві з отриманням інвалідності, а також епідемії коронавірусу та військової агресії з введенням воєнного стану. Тому, вважає арешт рахунків несправедливими, необ`єктивним та незаконним.

Державний виконавець у виконавчому провадженні 71986644 приймав рішення про зняття арешту з рахунків скаржника, а саме пенсійного та поточного рахунку в ОТП Банку для ведення підприємницької діяльності, у відповідь на звернення ОСОБА_1 .

Вважає що дії приватного виконавця порушують Конституцію України та Загальну декларацію ООН про права людини. Арешт рахунків явно обмежує права скаржника на працю, достатній життєвий рівень та інші, порушує справедливість, мораль і добробут.

Просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його скаргу, визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. щодо арешту і відмову у знятті арешту з рахунків скаржника.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Приватний виконавець Безрукий О. заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. перебуває виконавче провадження № 75801299 з примусового виконання виконавчого листа № 344/2425/21 виданого 10.07.2024 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» 744672,23 грн заборгованості за кредитним договором та про стягнення в солідарному порядку зі ОСОБА_1 та Приватного підприємства «С В Я» на користь АТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 241 597,00 грн.

14.08.2024 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 75801299 було накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику, ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 101 370, 91 грн. Дану постанову було надіслано в той же день для виконання банку та стороні виконавчого провадження для відома.

16 серпня 2024 року боржник ОСОБА_1 подав приватному виконавцю виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукому О.В. заяву про розблокування арешту поточних рахунків у банках для здійснення особистих і підприємницьких операцій, у якій просив визначити поточний рахунок у банку для здійснення підприємницької діяльності як СПД та оплати податків на П/р НОМЕР_1 , відкритого в АТ «ОТП Банк», а також визначити поточний рахунок у банку для отримання пенсії і здійснення видаткових операцій як громадянина України за номером НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк».

29 серпня 2024 року приватним виконавцем Виконавчого округу Івано-Франківської області Безруким О.В. надана відповідь на заяву ОСОБА_1 , у якій відмовив у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій, посилаючись на п.10.2 Прикінцевих положень Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи боржника в одному банку, а у разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи боржника для усіх виконавчих проваджень так само визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Крім того, приватний виконавець зазначив, що у разі надходження заяви про визначення одного рахунку для здійснення видаткових операцій з дотримання вимог Закону України вказана заява буде задоволена.

30 серпня 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. із заявою про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», який слугує скаржнику для зарахування йому пенсійної виплати.

В цей же день приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_2 в АТ «ПриватБанк», оскільки на вказаний рахунок боржник отримує пенсійні виплати та надіслано цю постанову до виконання.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частина третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.

У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що приватний виконавець, накладаючи арешт на його доходи порушив норми чинного законодавства України.

Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 14 серпня 2024 року, приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/ електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до довідки відділення АТ «ОТП Банк» м. Івано-Франківськ №100-01-100-01-100-01/49 від 09.09.2024 на звернення ФОП ОСОБА_1 вказано, що останній має відкриті поточні рахунки в банку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , вказані рахунки є заблокованими у зв`язку із надходженням постанов державного виконавця № 25050190588, № виконавчого документа 344/5553/21 від 12.05.2021 на суму 45935,79 грн, та № 26131795539, № виконавчого документа 344/2425/21 від 10.07.2024 на суму 1101370,91 грн (а.с.12).

Суд першої інстанції правильно вказав, що АТ «ОТП Банк», на який покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника приватному виконавцю не повернув. Отже, банк визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом не заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Нормами Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, для фізичних осіб - боржників та юридичних осіб, самозайнятих осіб - боржників, щодо користування коштами, на які накладено арешт органами державної виконавчої служби у рамках виконавчих проваджень (стягнення заборгованостей).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «ОТП Банк» на ім`я ФОП ОСОБА_1 , є рахунком боржника, що має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

ОСОБА_1 в своїй скарзі просив зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. визначити поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також для сплати податків, зборів без урахування накладеного арешту у виконавчому провадженні №75801299.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, скаржник ОСОБА_1 не звертався із відповідною заявою до приватного виконавця Виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. Натомість, звернувся до приватного виконавця із заявою про скасування арешту з рахунків, та визначення двох поточних рахунків, один з яких для здійснення підприємницької діяльності як суб`єкт підприємницької діяльності, а інший для отримання пенсії.

Як вбачається з відповіді на заяву про розблокування рахунків у банках для здійснення особистих і підприємницьких операцій від 29.08.2024 №01-29/4899, приватний виконавець відмовив Сторожуку В.Я. у визначені поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій на підставі п. 10.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження». Додатково повідомив, що у разі надходження до приватного виконавця заяви про визначення одного рахунку для здійснення податкових операцій з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, вказана заява буде задоволена (а.с. 15-16).

Про відмову в задоволенні заяви боржника про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій приватним виконавцем було письмово повідомлено боржника в порядку, визначеному ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для визначення поточних рахунків в банку для здійснення видаткових операцій, коли для здійснення видаткових операцій має бути визначено лише один поточний рахунок в одному банку.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення пріоритетності стягнення виплат на аліменти є необґрунтованими. Суду не надано жодних доказів щодо виконання рішення суду про стягнення аліментів зі скаржника, його заборгованості зі сплати аліментів чи інших доказів, які б свідчили про порушення прав дітей ОСОБА_1 на їх утримання.

Також безпідставними є доводи щодо порушення прав ОСОБА_2 на підприємницьку діяльність.

З огляду на вищенаведені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. на дії (бездіяльність) органу примусового виконання.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду від 30 вересня 2024 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин