Ухвала

від 04.12.2024 по справі 520/16550/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р.Справа № 520/16550/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у справі за апеляційними скаргами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області, ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/16550/24

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 31.05.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 31.05.2024, яким ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 900, видане Харківською КДКА 17.11.1999) притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з 31.05.2024, з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участь у справі, оскаржує судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/16550/24.

ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , з огляду на те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, інтереси та обов`язки апелянта.

У судовому засіданні позивач та представник позивача клопотання про закриття апеляційного провадження підтримали.

Апелянт ОСОБА_2 та представник відповідача проти заявленого клопотання заперечували, зазначили про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону (рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2010 року №18-рп/2010).

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставини про вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі. При цьому, на відміну від частини 1 статті 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб`єктивним критерієм, положення частини 1 статті 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Таким чином, особа, яка звертається із апеляційною скаргою в порядку, передбаченому ст. 293 КАС України, повинна довести наявність правового зв`язку безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є правомірність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 31.05.2024 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 .

Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_2 , жодним чином не вирішувались.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не брала участі у справі, і суд не вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

При цьому, апелянтом не надано доказів, які б підтверджували порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її прав та інтересів та не вказано, яким чином скасування оскаржуваного рішення відновить її порушені права та інтереси, якщо такі мали місце.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу не надано доказів стосовно підтвердження її права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалося, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/16550/24 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 305, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - задовольнити.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/16550/24.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Подобайло З.Г. Катунов В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2024 року